Що в Запоріжжі потрібно виправити для відбудови “здорової людини”? 

Колись у нашому місті повернуться до повноцінної комплексної відбудови. І один із головних ризиків повоєнного відновлення міста – чергове зменшення зеленої зони заради нових житлових та торговельних комплексів, які з’являться у відновленому місті

Чи не головна причина зробити текст-резюме: цього тижня, 7 серпня, буде вісім років від дня вирубки сквера Яланського, який згодом став сквером Тарасова. Відтоді відбулося багато значно сумніших речей, пов’язаних із війною. Але саме цей день ми можемо маркувати як початок кристалізації небайдужої громади та створення екосистеми міських активістів, які грають в довгу. Зараз ця спільнота цілком здатна до визначення подальшої долі свого міста – і до стратегічного, і до галузевого. 

А епос довжиною в 20 років про сквер Тарасова і все довкола нього ми ми спресували в окремий подкаст. 

Чи не ключовим аргументом девелоперів майже усюди є “Вам краще занедбаний пустир чи новий будинок”? Востаннє ця маніпулятивна дилема лунала на вже описаних громадських слуханнях  стосовно забудови чи збереження зелених зон. Серед аргументів прихильників забудови була і теза про те, що захаращені хащі не потрібні громаді, а потрібні охайні доріжки та нові ЖК. 

Цей нарратив не часто, але стабільно лунає в публічному діалозі. Коли півроку тому в Запоріжжі проходили громадські слухання (або консультації, до кінця так і не зрозуміло) щодо забудови стадіону “Олімпійські надії”, то прихильники нового ЖК теж казали, що треба місце гуляти діточок, а не якісь занедбані нетрі. 

До речі, ви можете послухати наш ШІ-подкаст про ключові маніпуляції зі спробами змінити цільове призначення під стадіоном. Два штучних ведучих – давайте назвемо їх Антон і Катерина – розповідають, що з цією історією не так. 

Зважаючи на те, що історія не закінчена, і нас може чекати ще нове коло погоджень і обговорень – слизьких епізодів та нюансів буде тільки більше. 

В 2024 році розробляти різні стратегії та візії відновлення в Запоріжжі було не таким моветоном, як зараз під акомпанемент КАБів. Чергові розробники за одним з досліджень провели опитування молоді – і виявили, що молодь хоче нові ЖК. Та в кінцевій презентації навіть позначили локації, де, на думку респондентів, було б добре ще щось збудувати. 

Ми не ставимо під сумнів доброчесність та порядність творців документу. Але будь-яке експертне стратегування може бути викривлене, коли до немісцевої команди прикріпляють місцевих знавців, ангажованих владою. 

Адже практично безумовний рефлекс запорізької влади – за нагоди “нарізати” ще декілька шматків землі під забудову, на додаток до вже відведених. Характерний приклад легко знаходиться, якщо повернутися, знову ж таки, до 2024-го року і до першої версії порталу Dream, куди посадовці складали все можливе, наче за рознарядкою. Тоді одне з міських КП заходилося робити інвестиційний проєкт на будівництво ще декількох ЖК на вулиці Перемоги, між вірменською церквою та АЗС.  

Саме тоді перші КАБи почали долітати до міста та почався другий великий відтік людей, якщо першим рахувати виїзд від самого початку вторгнення. Ну і сама ділянка не дуже спокушала будуватись – це схил з ерозійних грунтів, в яких вимиває чималі каверни. Але в будь-якій незрозумілій ситуації треба спланувати ще декілька локацій під забудову. 

Хоча вже сформовані 20 ділянок, які виставлені на аукціони три роки як, місто ніяк здати в оренду не може. Але отакий рефлекс у людей – як в тому чорному жарті про “Х може встигнути з відрубаною головою…”. 

І тому насправді будь-які стратегічні документи щодо повоєнного відновлення Запоріжжя мають включати в себе формулювання, що створення нового житлового фонду (або громадської забудови, ТРЦ себто) припустиме лише на тих ділянках, які вже здані в оренду з відповідним цільовим призначенням.

У цій ситуації необхідно також зважати на бюрократичну інерцію (або інституційну сталість). У нульових роках комусь прийшла “світла” ідея вписати ще декілька “свічок” в урочище Сагайдачного, поряд із приватним сектором вулиці Скельної. Ідея могла б залишитись лише стендом с ескізом цього ЖК, жевріти ій припадати пилом в коридорах Департаменту архітектури, та сконати разом з іншими ескізами від прильоту КАБа три тижні тому. 

Але хтось її зберіг та проніс до 2017-го року, коли приймали новий Генплан. Тож урочище Сагайдачного, яке для місцевих запоріжців є однією зі звичних зон відпочинку, насправді теж відведене під багатоповерхівки. Якщо до цього плану дійдуть руки, ми знову будемо мати громадське обурення. І не на рівному місці.

І розбір, що не так з запорізьким Генпланом, у нас теж в окремом подкасті – про те, чому у Запоріжжі фактично меншає зелених зон, при тому, що формально показник зростає. 

Стратегічний момент в історії запорізької забудови – це горизонт планування з тими ділянками, що вже здані в оренду. Черговий міський голова чи в.о. приходять в крісло на п’ять чи менше років. А що робити з черговим пустирем, довкола якого накопичився вже стос судових справ, спроби не дуже добросовісних орендарів легалізувати та тричі перепродати туалет-”якір” на ділянці, та пара кримінальних проваджень – це довге і складне питання на майже всю каденцію. Яке, знову ж таки, зазвичай зачіпає інтереси якихось депутатів. 

Набагато краще і зручніше доручити земельщикам в межах службових повноважень нарізати та оформити під аукціон та оренду ще декілька ділянок, а фінансистам – пильнувати за боргами. 

А борги постійно виникають в досить передбачуваних місцях, але замість системного вирішення проблем влада лише киває на податківців. 

Про борги за землю ми зібрали окремий подкаст-узагальнення. 

Втім, це вже окрема історія. 

Підсумовуючи – запорізька влада дуже любить здавати в оренду ще один шматок землі, а що потім відбувається за забором чи просто на пустирі – то вже справа орендаря, а не муніципалітету. Але далі вже так не можна. Бо пустирів стає все менше, і доводиться або “різати”  вже зелені зони, які на виду, або штурхати орендарів попередніх десятиліть. 

За сприяння ГО “Східний Варіант” та ГО “Вікно Відновлення”.

*Матеріал створено за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО. Його зміст є виключною відповідальністю “Запорізького центру розслідувань”  і не обов’язково відображає офіційну позицію ЮНЕСКО.