Чиї діти зайві? Як це з’ясовують у Запоріжжі
На початку серпня до батьків дітей з аутизмом, якими опікується навчальний центр «Оберіг», прийшла заступниця голови ОВА Людмила Бухаріна. Посадовиця заявила: велике укриття, у якому постійно перебувають учні, треба звільнити для військового ліцею «Захисник». І підкреслила, що не варто ані обурюватися, ані тим паче розголошувати цю інформацію
Утім, якщо зараз ви читаєте цей текст — і раніше прочитали ще кілька інших, — це означає, що розголос таки відбувся. І так, забігаючи наперед, скажемо: сенс у цьому був. Адже те, що купка вищих посадовців області тихцем вирішила зробити з дітьми та їхніми батьками, яким і без цієї проблеми тяжко в прифронтовому Запоріжжі, просто не вкладалося в голові. Ми дослідили цю історію від самого початку й готові поділитися нею з вами.
Публічні розбірки без реєстрації та СМС
Почнімо з того, що лежало на поверхні. Заява про виселення, звісно, обурила батьків. Але ще більше їх розізлили запропоновані альтернативи.
Нам сказали, що треба покидати звичне приміщення. Спочатку запропонували інтернат «Світанок» неподалік. Але воно значно менше, там пліснява на стінах, і наші діти разом із дітьми «Світанку» там не помістяться. Потім узагалі почали пропонувати інтернати на Великому Лузі. А це означає возити дітей із проблемами через ДніпроГЕС під час постійних повітряних тривог, коли працює ППО. Як вони це уявляли?
Батьки не повірили, що спротив марний, тож вирішили поборотися. І успішно: їм вдалося донести своє обурення до народних депутатів і достукатися до Тимчасової слідчої комісії з питань захисту дітей. Депутати перейнялися історією та запросили Людмилу Бухаріну долучитися до одного із засідань онлайн.
Для посадовиці це дійство минуло так собі: вона не змогла відповісти на запитання народних депутатів, а врешті ще й розлютила їх своєю поверховістю. Тож ТСК викликала Бухаріну вже на очне засідання — і не саму, а разом із керівництвом ОВА. Згодом відео із засідання комісії стало вірусним і розлетілося соцмережами.
Обласній владі не залишилося нічого іншого, як дати задній хід. На той момент ще очільник ОВА Іван Федоров особисто приїхав до «Оберега» — вибачатися та обіцяти, що нікого не переселятимуть.
І сама спроба цього «освітнього бліцкригу», і відступ від початкових планів відбулися настільки швидко, що загубилося розуміння суті. Нам же стало цікаво дізнатися більше і про причини конфлікту, і про його розвиток. Ба більше, є думка, що нині його не можна вважати вичерпаним: схоже, історію поки що просто поставили на паузу.
«Квартирне» питання
Територія, довкола якої виник конфлікт, — це прямокутна ділянка розміром 150 на 240 метрів посеред приватного сектору Павло-Кічкаса. Тут уже розташовані кілька класичних шкільних будівель: навчальний корпус, спортзал і господарський блок. Поруч, під стадіоном, добудовують «підземну школу». Уже за сто метрів починається прибережна зона Кічкаського заливу.
Цією територією користується «Оберіг». «Захисник» від часу заснування розташовувався на іншій околиці міста — у селищі Військбуд, неподалік від аеропорту. Нині і ця місцевість, і загалом околиці аеропорту вважаються небезпечною зоною через регулярні обстріли.
І ось за кілька місяців до початку будівництва «підземної школи», у січні 2025 року, обласна влада доволі несподівано вирішила передати «Захиснику» землю «Оберега». Але при цьому усі будівлі залишилися в «Оберега». «Підземну школу», яку на той час лише планували, мали передати на баланс «Захисника».
Ще дивнішою ситуація видається, якщо зважити, що обидві школи підпорядковані області. За звичайних умов таке рішення мало пройти через сесію облради — із попереднім обговоренням. Але облрада фактично не працює, тож все вирішили одним розпорядженням начальника ОВА. Це прямо натякає на можливе існування сильного лобі у «Захисника».
Удвох на одній ділянці
Миколу Хорішка, військового з морської піхоти, призначили директором ліцею «Захисник» у вересні 2025 року, коли роботи вже тривали. На час призначення він вже був радником голови ОВА з питань ветеранів.
Сам Хорішко відданий своїй справі на 200%.
Я дуже хочу відродити військовий ліцей у такій формі, у якій він мав би бути. Щоб курсанти цілодобово перебували в чітко визначеному периметрі та навчалися за розробленою програмою. Я їздив країною, дивився, як улаштовані наші найкращі військові навчальні заклади. Що було із «Захисником» раніше? Коли через ковід запровадили онлайн-навчання, він почав занепадати
Директор також каже, що початок навчального року був для нього дуже важливим і знаковим, адже саме цього року ліцей поновлює набір. За словами Миколи Хорішка, він особисто їздив до знайомих військовослужбовців і пропонував їм віддати дітей до військового ліцею. Тож на початок навчального року було вже щонайменше 120 курсантів.
Немає жодних сумнівів, що відродження військового ліцею в країні, яка воює, — вкрай важливий процес. Але немає сумнівів і в тому, що для вихованців «Оберега» важливий бодай відносний, як для Запоріжжя, спокій.
Тож хтось усе ж мав подумати про те, що фактичне виселення одного навчального закладу й заселення на його територію іншого спричинить конфлікт. Утім, чомусь це нікому не спало на думку — навіть попри те, що, за словами Хорішка, попередні перемовини з «Оберегом» таки відбувалися:
Так, ми вели перемовини з директоркою «Оберега» щодо того, чи можливий їхній переїзд. Зараз уже бачу, що неможливий, тож будемо якось співіснувати. Новий навчальний рік усе-таки почнемо онлайн. На території закладу нам потрібні ще спортзал та їдальня. Обома приміщеннями вони не користуються. Частину занять проводитимемо за межами ліцею, у посадці на березі затоки: я хочу облаштувати там майданчик для страйкболу
Директорка «Оберега» Ірина Дуда погоджується, що курсанти «Захисника» справді можуть користуватися спортзалом та їдальнею, але не більше.
У нас зараз почався новий навчальний рік. Кількість дітей у підгрупі А — тих, хто потребує постійного догляду, — становить 117. Ми продовжуємо навчання в тому самому форматі, що й раніше: постійно в нашому укритті. Щодо перемовин — нічого не можу сказати. У мене є керівництво, є орган управління майном
Дедлайн – річ відносна
Утім, попри перемовини, які начебто велися, на початку серпня «Оберегу» все ж повідомили, що треба думати про інше місце для навчання. Чому саме тоді? Маємо припущення.
Спочатку «підземну школу» планували звести за короткі й справді вражаючі вісім місяців — до кінця 2025 року. Утім, як це часто буває з подібними об’єктами, у якийсь момент щось пішло не так. Підрядник — ТОВ «Компанія Позитив» — наприкінці 2025 року попросив продовжити строк виконання робіт на пів року, до 30 червня 2026 року. Цей строк також не став остаточним: уже в червні підрядник попросив іще п’ять місяців — до кінця листопада.
Нічого надзвичайного в цих відтермінуваннях не було. ТОВ «Компанія Позитив» протягом останніх років узялося одночасно будувати до п’яти величезних протирадіаційних укриттів. Тож цілком очікувано, що виконати всі роботи за графіком не змогло.
Але далі стався традиційний бюрократичний «розрив» між очікуваннями та реальністю. Замовник будівництва — ДП «Місцеві дороги Запорізької області» — у своєму коментарі повідомив, що «підземна школа» вже буквально «на підході». За інформацією підприємства, завершення робіт відтермінували лише через потребу скоригувати документацію. Тож, за даними ДП, станом на 31 серпня всі необхідні будівельні роботи завершено та триває підготовка для введення об’єкта в експлуатацію.
Це вже не перший подібний випадок. Раніше ми писали, що відсутність офіційного введення об’єктів в експлуатацію не заважала відкривати «підземні школи» до першого вересня минулого навчального року. Водночас за окремою закупівлею досі тривають роботи з під’єднання ПРУ до електромережі, які мають бути завершені до 30 жовтня.
Але говорити про повне завершення робіт нині точно не варто. Це помітно, навіть коли просто приїжджаєш на об’єкт: трактор на ділянці досі копає траншеї для кабелів живлення.
Втім, з початком навчального року ліцеісти пішли вчитись в своє ПРУ, попри те, що в експлуатацію його так і не ввели – бракує вже згаданого окремого підключення до електромереж. Зараз «підземна школа» поки ще заживлена від «Оберега».
Чому ми так докладно розповідаємо про ці нюанси? Щоб пояснити хронологію. Оскільки «підземка» в «Оберезі» була де-факто не готова, але де-юре, на думку ДП, «уже на підході», представники обласної влади вирішили, що настав час повідомити колективу та батькам про найближчі плани. Є думка, що саме через це Людмила Бухаріна й приїхала в серпні – пояснити, що школам треба існувати окремо.
Наче наснилося серед спекотного серпня…
Не могли ми оминути і юридичний бік цього «візиту». Тож надіслали запит до обласної адміністрації з проханням надати копію бодай якогось документа — наприклад, розпорядження голови ОДА, — на підставі якого діяла Людмила Бухаріна.
Отримана відповідь була значно докладнішою, ніж зазвичай. Нам повідомили, що жодних подібних розпоряджень чи рішень про реорганізацію або переміщення ліцею не ухвалювали. І що «Оберіг» навчатиметься там само, де й раніше:
У межах підготовки до 2026/2027 навчального року з колективом Закладу та батьками здобувачів освіти проводилися консультації щодо організації освітнього процесу з урахуванням безпекової ситуації в регіоні та необхідності забезпечення належних і безпечних умов навчання дітей. Під час зустрічей із батьківською спільнотою опрацьовувалися можливі варіанти організації освітнього процесу, а також обговорювалися перспективи реалізації проєкту будівництва «підземної школи» для Закладу.
Так, можете перечитати відповідь іще раз, а тоді повернутися до початку цієї історії — туди, де в обласній адміністрації вирішили повідомити «Оберегу», що треба збирати речі та, ймовірно, організовувати регулярні поїздки за багато кілометрів, під обстрілами, до нового місця навчання. Так-так, за версією ОВА саме так виглядали «опрацювання можливих варіантів» та «проведення консультацій».
У цій відповіді є ще один цікавий епізод. В ОВА стверджують, що після зустрічі з парламентською комісією просто вирішили надати батькам «вичерпну інформацію»:
З метою надання батькам вичерпної інформації та врегулювання питань, які викликали занепокоєння, 20 серпня 2026 року відбулася додаткова зустріч за участю голови та заступника голови облдержадміністрації, керівництва Департаменту освіти і науки облдержадміністрації та батьківської спільноти Закладу.
Як же треба було провести першу зустріч для «опрацювання варіантів» і «консультацій», щоб після неї знадобилася друга — уже за участю голови ОДА та для «врегулювання питань, які викликали занепокоєння»?
Є думка, що в ОВА вирішили сконструювати для себе нову реальність, у якій усе відбувалося саме так, і якомога швидше забути про гучний конфлікт. Можна також припустити, що бажання пригасити цю історію прямо пов’язане з появою на той час інформації про нову потенційну посаду очільника ОВА Івана Федорова в Києві.
Це, погодьтеся, ніяк не змінює суті історії, осад після якої все одно залишається. Виходить, що влада навіщось власноруч нацькувала один на одного два навчальні заклади, кожен із яких виконує свою важливу й унікальну функцію, а отримавши наслідки, поспішила «вийти» з процесу.
Тож і досі незрозуміло, як ці дві школи співіснуватимуть на одній території. Невідомою в цьому рівнянні залишається і справжня мета обласної влади. Адже історія подібних конфліктів знає чимало прикладів, коли за певний час тихцем відбувається друга спроба втілити початковий задум, або опоненти йдуть в контрнаступ.
Сергій Сидоров
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми
Обговорення