Залишений на запорізькому хазяйстві. Хто такий Михайло Семікін? 

Людина-член команди, людина-шукач ідентифікацій і трохи людина-кредит. Офіційна біографія в.о. начальника Запорізької обладміністрації Михайла Семікіна суха і коротка. Але його призначення викликало одну з найбільших хвиль хейту у запорізьких соцмережах за останні роки – в основному за приналежність до команди Івана Федорова

Для Михайла Семікіна це далеко не перший такий досвід – як і досвід “залишитися на хазяйстві, поки керівник у Києві”.

ЗЦР добряче покопався у мелітопольських роках нового очільника області і склав про нього свою думку. Розповідаємо

Батьки

Михайло Семікін народився у Мелітополі 22 травня 1986 року. Під час оформлення свідоцтва про народження сталося непорозуміння: його батько Олександр мав лише російськомовний паспорт. Прізвище «Семікін» у різних документах переклали по-різному… тож у 2024 році посадовцю через суд довелося встановлювати рідство з власним батьком. 

Сам Михайло Семікін свого часу називав себе «мелітопольцем у п’ятому коліні, ладним одружитися із культурою». Його мати, Олена Арабаджи, рахує трохи по-іншому: вона називає п’ятим мелітопольским поколінням себе, а дітей – уже шостим. Родина Арабаджи широко відома у черешневому місті: це цілий «клан» караїмів, про яких сама пані Олена говорить, що вони будували Мелітополь.

Відомостей про батька посадовця, Олександра Юрійовича, практично немає. Схоже, що він – син багаторічного директора мелітопольського ліцею «Гармонія» Юрія Семікіна. 

А от мати – постать, про яку пишуть у багатьох джерелах, включно із переліком славетних запоріжців від ЗНУ. Олена Семенівна ще з 1980-х працює у Мелітопольському державному педагогічному університеті (МДПУ) – виші, який багато в чому сформував політичну еліту південного міста. Остання її посада – проректор із заочної форми навчання. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

Крім того, Олена Арабаджи – видатна активістка караїмської спільноти, одна з найбільших адвокатес Закону «Про корінні народи України». І робота, і громадська діяльність матері неабияк вплинули на подальшу роботу сина.

Активний син активної матері

Один із коментаторів під численними новинами про Михайла Семікіна пише: разом із ним навчався у ліцеї «Творчість». 

Цей навчальний заклад вважався підготовчим до вступу до МДПУ – «маминого» ВНЗ. Саме у ньому Михайло Олександрович і отримав вищу освіту. Першу. Із восьми, якщо зарахувати до них магістратуру і аспірантуру. 

Судячи з дат, студент Семікін навчався паралельно одразу на двох спеціальностях – педагогічній освіті та практичній психології. Далі ще були економіка підприємств, філософія, англійська мова та література плюс публічне управління та адміністрування. У різних вишах, від Києва до Львова.

Одначе першим місцем роботи Михайла Семікіна став саме рідний «пед». Майже одразу після закінчення вишу, у 2009 році, Семікін починає у ньому ж і викладати. Мелітопольські коментатори свого часу давали не дуже приємну оцінку роботи і матері, і сина:

Втім, від моменту свого першого призначення і понині Семікін тригерить хейт у мережі – в основному через тісні зв’язки з Іваном Федоровим, а через нього зі скандальним колишнім мером Мелітополя Сергієм Міньком. Іноді цей хейт має ознаки бот-атаки. Іноді ні.

В університеті молодий викладач веде активне суспільне життя, аж до постановки драматичних вистав. У 2013 році він захищає кандидатську і стає доцентом. А у 2016-му різко змінює життєвий курс.

«Друг Вані»

У травні 2016-го команда Сергія Мінька шукає нового керівника відділу культури Мелітопольської міськради. Відбір конкурсний, у два етапи. У фінал виходять педагог Михайло Семікін та культпрацівниця зі стажем Антоніна Сажнєва. Комісія надає перевагу Семікіну. 

Після програшу Сажнєва заявляє: Семікін не має профільної освіти культпрацівника, тож не міг пройти навіть перший етап відбору. Підтримки вона майже не отримує. 

Але у коментарях до новин про події натякають: справжньою причиною відбору була дружба нового чиновника із Іваном Федоровим.

Призначення затверджують. І хоча у мережі анонімно продовжують скаржитися, що в культурі Семікін ніхто, до справ він береться енергійно. 

Серед його ініціатив у перші роки – мапа позитивних і негативних місць Мелітополя, фільм про місто очима дітей, гранти на переоблаштування закинутих будівель руками молоді, велоекскурсія для київських посадовців… і, звісно, безкоштовні млинці для всіх бажаючих на свята. Ну, просто час такий був. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

У новинах Семікін з’являється, може, не так часто, як його патрон Іван Федоров, але дуже активно. Паралельно продовжує викладати і навчатися. 

Інтеркультурність, про яку згадують у контексті Олени Арабаджи, – один із помітних пріоритетів її сина від початку роботи у владі і до запорізького періоду включно. У Мелітополі він модерує тренінг про інтеграцію ВПО через культуру. А в’їдливі мелітопольські коментатори скаржаться: після призначення Михайла Семікіна на посаду караїми (корінний народ, до якого належить Олена Арабаджи) стають у культурі Мелітополя дуже помітні, і не завжди це на краще

Друг Сергія?

Вистави і млинці – то прекрасно. Але крім них, до впливу Михайла Семікіна потрапляє більш грошова сфера – ремонти закладів культури. 

Судячи зі скарг самих мелітопольців, ремонту їхні ПК таки потребували. Тож лише за місяць після призначення Михайло Семікін анонсує роботи у Палаці культури ім. Шевченка. Спочатку на відносно невелику суму, яку уже у наступному бюджетному році помітно підвищить.

Саме тут виникає знайоме ім’я: Сергій Біловол. 

Запоріжці можуть знати Біловола у зв’язку зі скандальним будівництвом фортифікацій на нашому напрямку у 2024-му. Бюро економічних розслідувань почало вивчати витрати на укріплення і виявило схему, за якою нібито одні фірми Сергія Біловола продавали будматеріали іншим його фірмам. Серед названих – ТОВ «Мелсіті», ПП «Морена СК», ТОВ «Альянс Сом», ТОВ «Акві-буд».

ТОВ «Мелсіті» – одна з двох фірм, які отримали від «федорівського» ДП «МДЗО» перші підряди на будівництво «підземних шкіл» у Запоріжжі. Інша – «Компанія Позитив». Ці фірми (а з 2025-го – ще й «БК «Кальміус»») тісно асоціюються з Іваном Федоровом.

А до повномасштабного вторгнення «Мелсіті» і «Компанія Позитив» активно будували у Мелітополі – і, власне, були серед переможців на численні ремонти ПК Шевченка, до якого виникають питання у коментаторів.

За даними системи Prozorro, з 2016-го року пройшло 17 тендерів на ремонт мелітопольського палацу культури ім.Шевченка. Найбільшу суму за двома договорами отримало ТОВ «Мелсіті» – 2 млн 815 тис. грн. Порівняно із нинішніми запорізькими масштабами – дрібничка, на той час – непогані гроші. У переліку переможців виникає також ТОВ «Компанія Позитив», але тільки на 194 тис. грн.

Ми вже не можемо оцінити кошториси проєктів (тим більше, що вони, як кажуть, не оприлюднювалися) або якість виконаних робіт. Знаємо тільки, що у Мелітополі вона викликала запитання.

Насправді попереду була посада в.о.начальника обласної військової адміністрації. Але не одразу.

До речі, значно маштабніші роботи в історичній будівлі ПК Залізничників проводила харківська ТОВ «Будівельник». Хоч вона і виникає у розслідуваннях антикорупційних медіа (дані аналітичної системи YouControl), до мелітопольського ремонту, схоже, питань не виникло. 

«На хозяйстві», перша серія

Увесь цей час Михайло Семікін працює як частина команди Сергія Мінька, тодішнього мера Мелітополя – навіть купує від його імені картини місцевих художників. Але у 2019-му його кар’єра знову робить поворот: в Україні відбуваються вибори до Верховної Ради.

Мінько стає нардепом і перебирається до Києва. Забирає з собою і Івана Федорова (місцеві медіа пишуть про «прощальну сесію зі сльозами на очах»). Мінько обіцяє «не залишати» рідне місто (і як скаржаться потім місцеві журналісти, таки не залишає). 

«На хозяйстві» залишають решту команди. В.о. мера стає секретар міськради Роман Романов, Івана Федорова заміняє Олександр Щербаков. А Михайла Семікіна підвищують до управсправами виконкому міськради.

У лютому 2020-го, перед мерськими виборами, Семікін бере участь у «водних баталіях» на сесії міськради із представниками партії «Слуга народу», які намагаються «зайти у владу» у Мелітополі.

А після того, як Івана Федорова таки обрали мером Мелітополя, Михайло Олександрович став його повноцінним заступником. Він продовжує курувати гуманітарні напрямки – культуру, молодь, спорт, взаємодію з громадськістю і, раптово, правоохоронцями, зовнішні зв’язки і центральну аптеку.

Не кидає рідний виш: входить до Асоціації випускників МДПУ, бере участь у купі семінарах і круглих столах, керує практикою студентів у виконкомі. 

Виконує представницькі функції і залишається відданим членом команди уже Федорова.

Михайло Семікін і гроші

Стосунки Михайла Олександровича із грошима цілком заслуговують на окремий розділ. Судячи з його декларацій, за 9 років роботи у владі, з 2016-го до 2025-го, його зарплата зросла у 25 разів, з 72 тис грн на рік до 1,8 млн грн.

При цьому Михайло Семікін безперервно має на собі кредити. У 2017 році це 35,5 тис. грн від «Приватбанку». У 2019-му – додаткова позика на 46 тис. грн там же. 2019 рік – кредит у «Альфа-банку» на 120 тис грн. Наступного року – ще 200 000 грн там само. 

На кінець 2021-го кредит «Сенс Банку» (перейменований «Альфа-банк») складає більше 300 00 грн. 

Посадовець ніби й постійно виплачує тіло кредиту і відсотки, але у деклараціях немає слідів остаточної виплати жодної з позик – ніби вони просто переходять одна в одну. 

Ще одна цікава грошова деталь – фінансова допомога від ГО «Запоріжжя. Платформа спільних дій». Це 11 тис. грн, отриманих ще мелітопольським посадовцем у 2020 році. «Платформа спільних дій» – гуманітарний проєкт «Метінвеста». Цікаво, на що (або за що) виділили ці кошти.

При цьому формально повністю у своїй власності у Мелітополі чиновник мав тільки невеличку квартиру від місцевої влади – у 2019-му їх виділили декільком посадовцям, що обурило місцевих мешканців. Формально до 2021 року Михайло Семікін не має і власного автомобіля, хоча коментатори натякають на те, що Сергій Мінько виділив йому «Сітроен». 

У 2021-му Семікін купує MITSUBISHI OUTLANDER 2019 року випуску, за 228 тисяч гривень. 

Ну а минулого року заступник голови ОВА повідомляє про купівлю квартири на 133 квадратних метри у Києві від ПАТ «ЗНВКІФ «Істейт»». На неї бере черговий кредит – 450 000 грн від «Укргазбанку». Якщо проаналізувати портфоліо інвестфонду, то переважна більшість квартир, які він продає, знаходяться у Варшавському масиві. Це сучасна висотна забудова в північній частині Київа, на Виноградарях. 

Але повернімося трохи назад.

Після  вторгнення

Після окупації Мелітополя і Михайло Семікін, і його мати Олена Арабаджи виїздять до Запоріжжя. Серед інших вони сприяють релокації МДПУ на базу Хортицької академії.

Протягом двох років Михайло Семікін залишається у статусі заступника мера Мелітополя. А у травні 2024-го, за декілька місяців після призначення Івана Федорова керівником Запорізької ОВА, Семікін стає його заступником – традиційно «гуманітарним». 

Цікаво, що при погляді на декларації посадовця в їх переліку немає ще однієї очікуваної – «при звільненні», яку він мав би подати, звільняючись з посади заступника мера. 

Серед рішень Мелітопольської міськради за першу половину 2024-го року ми також не знайшли рішення про звільнення заступника міського голови Михайла Семікіна. Тому, цілком вірогідно, разом із шефом він вирішив не покидати посаду в рідній міськраді, а піти у відпустку. 

Неофіційно Семікін відповідає за перемовини з усіма, ким тільки можна – від київських чиновників до запорізьких активістів. Іван Федоров характеризує його як людину «ще більш красномовну», ніж він сам.

У Запоріжжі Михайла Семікіна характеризують по-різному. Хтось називає його хорошим виконавцем у команді Федорова. Хтось – слизьким. Хтось скаржиться на невиконання кадрових домовленостей (до речі, подібний приклад був і в Мелітополі). Хтось підкреслює його патріотичність.

У команді, що залишилася, Семікін, швидше за все, продовжить виконувати функції перемовника і людини «на хазяйстві», яка тримає процеси між приїздами Івана Федорова. 

Зрештою, не вперше.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!