Сквер Тарасова: 20 років прихованих справ запорізької влади

Місце, де люди приковувались до дерев, щоб врятувати їх, і зносили паркани. Де проводять толоки, роблять вистави і вшановують пам’ять полеглих. За минулі роки сквер Тарасова у Запоріжжі став осередком єднання активної громади. Місце, що нагадує запорізькій владі про її зловживання та маніпуляції чи не кожну каденцію. 

Виникає відчуття, ніби ці 20 років влада відпрацьовує підходи до ухвалення рішень на користь їхніх цілей — із неоднозначними умовами та недостатньою прозорістю окремих рішень. Запорізький центр розслідувань (ЗЦР) у співпраці з адвокатами  Miller Law Firm підготував матеріал з повною хронологією ситуації зі сквером, яка  супроводжується низкою питань щодо дотримання процедур.

Місцева політика 20-річної давнини 

Історія починається у березні 2006-го року. У Запоріжжі проходять місцеві вибори, на яких мером вдруге обирають Євгена Карташова. Втім, у міській раді фактичну більшість отримала Партія регіонів (ПР) на чолі з Володимиром Кальцевим, а також лояльні до неї дрібні партії. 

У місцевій політиці протягом пів року після виборів формувався крихкий баланс, за яким умовна група Кальцева та ПР в цілому отримували “земельно-майновий блок”, а Карташов натомість – трохи стабільності. Довірений менеджер Кальцева Роман Таран тоді вперше очолив земельну комісію, а заступником міського голови з цих питань став регіонал з “Мотор Січі” Сергій Гладченко. 

Фірми Володимира Кальцева могли розраховувати на режим “максимального сприяння”.  І наприкінці 2006 року скористалися ним.

Саме тоді ТОВ «Ленд Дівелопмент» вперше з’явилося в історії скверу – фірма, заснована сами Кальцевим та його дружиною. На той момент це справді був сквер – густий, зелений, з алеєю до цирку, у самісінькому центрі міста. Фірма звернулася до міськради із заявою про виділення землі “для розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та благоустрою прилеглої території”.

Як зробити зі сквера ТРЦ за чотири простих кроки 

Далі – про ключові рішення нульових років, на яких і базується вся історія 20 років конфліктів. Це такий собі алгоритм на “чотири прості кроки”, яким офіційну зелену зону ледь не перетворили на ТРЦ.

Перший чекпойнт. 27 грудня 2006 року Запорізька міська рада попередньо погодила «Ленд Дівелопмент» розташування підземного ТРЦ на місці скверів. 

Саме цим рішенням було закладено “географію” та площу ділянок, довкола яких і сьогодні йде боротьба. 

У документі пунктом 4.3 було зазначено: «Максимально зберегти зелені насадження та провести рекультивацію земельної ділянки. Після будівництва привести в належний стан, придатний для подальшого використання під сквер». Адже за тодішнім Генпланом ділянка скверу (тоді це був сквер Імені 50-річчя СРСР) і газон між вулицею Незалежної України та цирком були віднесені до зелених зон. 

Це рішення вже було сумнівним, але ще в “межах прийнятного”: збереження зеленої зони зафіксували в документі. Розробники запорізького Генплану, “Діпромісто”, надали висновок, що будівництво є припустимим, якщо ТРЦ буде підземним, а сквер після завершення робіт відновлять.

Другий чекпойнт. 29 серпня 2007 року міська рада проголосувала за зміни до містобудівної документації на основі висновків, які протягом попередніх місяців збирала фірма. Депутати закріпили той факт, що на території скверу таки ж можливо побудувати підземний ТРЦ. Не конкретно “Ленд Дівелопмент” чи Володимиру Кальцеву, а взагалі. 

Підземні споруди на той момент були у тренді. В ці ж роки в оренду для підземного ТРЦ передали більшу частину площі Фестивальної. Тоді заможні запоріжці дивилися на Київ, де вже стало працювали підземні ТРЦ під Хрещатиком – “Глобус” і “Метроград”, і хотіли щось подібне і собі.

Третій чекпойнт. Минув майже рік, і 30 липня 2008 року міська рада внесла зміни до цільового призначення конкретно цієї ділянки. Землі рекреації перетворили на землі житлової і громадської забудови.

Саме в цей момент влада остаточно знехтувала громадою: вона повністю “забула” про громадські обговорення, які треба було провести перед зміною призначення. 

Четвертий чекпойнт. Ну а наприкінці 2008-го року відбулася головна “зрада”. 24 грудня ділянки остаточно передали в оренду «Ленд Дівелопмент» – вже зі зміненим цільовим призначенням. І тут підземний ТРЦ раптово став надземним. 

Слово “підземний” з рішення про оренду просто випало. Йшлося лише про те, що “необхідно забезпечити в установленому порядку до початку будівельних робіт компенсацію за знесення зелених насаджень та висадку їх на інших територіях”. 

Все описане відбувалося без значних обговорень та заперечень. Тільки згодом, вже у 2009-му році, почалися перші виступи громадських активістів проти планів забудови. 

Будівництво так і не пішло. Почалася економічна рецесія, яка зруйнувала чимало тодішніх бізнесів та планів розвитку. А публічний розголос справи сприяв антипатії жителів Запоріжжя до Кальцева.

Часи Януковича

У 2011-му році, вже за часів наступного міського голови Олександра Сіна, але знову з депутатською більшістю у Кальцева “в кишені”, у гру вступила прокуратура. Вона подала протест на рішення міськради про передачу ділянок під сквером в оренду – разом з двома десятками інших шматків землі по усьому місту. 

Як розповідають, за “оптовими” протестами стояла особиста образа. На якійсь закритій вечірці запорізького істеблішменту Володимир Кальцев зневажливо висловився про керівництво міської прокуратури, і силовики вирішили нагадати про повагу до себе. 

Міська рада відхилила протест і не стала розривати договір. Тоді й почався перший судовий процес щодо скверу. 

Прокуратура пішла до суду, вимагаючи визнати недійсним договір оренди. Втім, суд відхилив вимоги правоохоронців за формальними ознаками. 

Прокуратура посилалася у своїх аргументах на порушення в рішеннях міськради, які передували рішенню про оренду (другий і третій “чекпойнти”, про які ми писали вище). Але суд вказав, що без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Тобто, можна зробити висновок, що прокуратура обрала не ефективний спосіб захисту порушених прав державви в судовому порядку.  

Оренду для фірми “відбили”, але саме тоді, на початку 2012 року, Володимира Кальцева “виключили” з політичної системи зусиллями Євгена Анісімова, який тоді в місті змінював розподіл влади як “смотрящий”. Тема скверу затихла на шість років. 

Плакали за деревами – зменшували зелені зони

Наприкінці 2017-го року в Запоріжжі нарешті прийняли новий Генеральний план. В ньому були легалізовані забаганки усіх девелоперів, які за попередні 15 років правдами і неправдами отримували шматки зелених і “дачних” зон під комерційну чи житлову забудову. 

В описовій частині Генплану був зафіксований дефіцит зелених насаджень на одного мешканця. І одночасно з цим до нової версії Генплану вносили декілька десятків пунктів, які сумарно переводили мінімум 60 гектарів зеленої зони під забудову. 

І авжеж, ділянки «Ленд Дівелопмент» в Генплані були залізобетонно зафіксовані вже не як зелена зона, а як землі комерційної забудови. 

Велике лісорубство та суди

Після такої легалізації в Генплані, на початку 2018-го року, Володимир Кальцев значно активізувався. Він почав проводити презентації майбутнього ТРЦ і замовляти іміджеві матеріали, отримав погодження в Міністерстві культури на забудову в межах історичного ареалу, дістав інші необхідні документи. 

Позитив і красиві презентації закінчилися 7 серпня 2018 року. В той день ділянку обнесли парканом і блискавично зрубали всі дерева. Зберегли лише ті, до яких прикували себе активісти.

Це дало новий поштовх і громаді, і судам чіплятися за кожен папірець довкола скверу.  

“Національні дружини” (тодішнє цивільне крило “Азова”) у співпраці з адвокатом Ярославом Гришиним намагалися оскаржити і будівельні декларації на початок робіт, і оцінку впливу на довкілля, і дозвіл виконкому на видалення дерев. Втім, невдало. 

Судовий процес, який розпочав адвокат Денис Тарасов, був більш вдалим. Наприкінці 2021 року йому вдалося добитися в апеляційній інстанції визнання договорів оренди недійсними. 

Якщо коротко, суд виграли через те, що ТРЦ запланували не підземним, а наземним. Але коли ухвалювали це рішення, все ще діяв старий Генплан, де ділянка була віднесена до зелених зон, а не до громадської забудови. 

Втім, міська рада все одно пішла в касацію. 

Тодішній секретар міськради, в.о. міського голови Анатолій Куртєв оголосив: якщо землю повернути громаді, місто буде змушене заплатити орендарю майже 150 мільйонів гривень. Чому це було зухвалою брехнею, ми в ЗЦР розбирали ще тоді. 

Вже в касаційній інстанції, під час вторгнення РФ, міська влада і “Ленд Дівелопмент” виграли. А через декілька місяців Денис Тарасов загинув на фронті. 

У 2023 році новим позивачем з оновленим підходом стала екоактивістка Ольга Сладкова. Її представником в справі є  Miller Law  Firm. У межах позову порушується питання щодо законності рішення суду нульових років, зокрема в контексті права на безпечне довкілля та вирубки дерев. 

Справа йшла… і йшла… і йде досі. Лише нещодавно у ній почалися засідання по суті – але кожен том справи прискіпливо розглядають окремо. Ольга Сладкова вбачає у цьому ознаки затягування.

Чотири простих кроки: версія 2.0

А на початку 2026-го, саме коли суд нарешті дійшов до суті, історія раптово отримала новий виток. Міська влада за участі обласної ініціювали переговори з активістами і представниками «Ленд Дівелопмент». 

Пропонували компроміс: частина скверу залишається, власне, сквером, частина – йде під ТРЦ. А ще десь має виникнути ветеранський хаб – чи то підземний, чи то ні.

Переговори тривали без особливих успіхів, аж раптом на позачерговій сесії міськради трапилася несподіванка. Земельна комісія оголосила, що «Ленд Дівелопмент» має нову пропозицію: об’єднати ділянки під сквером і переділити їх наново. На частині таки побудувати ТРЦ, близько 60% – залишити під сквер. 

Рішення, схоже, ознаменувало нові “чотири прості кроки” від влади: переділити ділянки, віддати частину під ТРЦ, на іншій побудувати ветеранський хаб, залишок скверу оголосити перемогою громади.

При цьому нові “чотири прості кроки” також почалися з порушень. Рішення про початок переділу ділянок ухвалювали “на колінці” і явно не у відповідності до регламенту міськради. 

Попри вимогу публікувати проєкти рішень щонайменше за два дні, новий переділ внесли до земельних питань за півгодини чи близько того. До порядку денного його вписували олівцем прямо у сесійній залі. Голосуючи, депутати навіть не бачили, як саме землю планують переформатувати.

Спільнота скверу була обурена: віддавати 40% скверу під той самий ТРЦ не звучить як рішення. Тим більше, що частину звільнених ділянок можуть віддати під ветеранський хаб – що тоді залишиться від зеленої зони?

Відповідей на ці питання поки немає – як і визначеності із реальними планами влади. Громадськість ходить на комісії міськради, щоб пояснити, що рішення помилкове. Депутати відповідають, що формально порушення не було: переділ внесли у проєкт рішення, яке було опубліковане заздалегідь. А те, що вносили за півгодини – то таке.

Новий переділ ділянок фактично анулює прогрес, якого можна було б досягнути у суді. Яким би не було судове рішення, орендар зараз отримує нові ділянки з новими номерами. І може робити з ними що завгодно, бо судяться за інші, яких вже може не існувати на момент закінчення процесу.

15 квітня початок переділу ще можна буде “відкотити”. Депутатка Катерина Звєрєва зареєструвала проєкт рішення про відміну попереднього, ухваленого поспіхом. Активісти обіцяють відстежувати перебіг голосування. 

Тим часом у Запоріжжі зареєстрували петицію, якою просять заборонити будь-яке скорочення зелених зон до закінчення війни. В першу чергу, створювали її саме для того, щоб запобігти переділу сквера Тарасова. Колосальними зусиллями спільноти петиція зібрала вже три чверті необхідних голосів. До процесу включилися ветерани, нардепи, публічні особи. Підписати петицію можна за посиланням: https://petition.e-dem.ua/zaporizhzhia/Petition/View/121

Наскільки сильно влада хоче йти до нового рішення? Поки схоже, що достатньо рішуче: нещодавно область замовила проєкт ветеранського хаба, який за площею вписується саме у ділянку у сквері Тарасова. 

Тож нові “чотири прості кроки” нової влади Запоріжжя можуть стати реальністю вже найближчим часом.