Скорочення освітньої системи Запоріжжя – демографічна міна під відновленням міста?

Реорганізація навчальної мережі у Запоріжжі почалася гучно… але чи завершилася? Через виїзд дітей і жорсткі показники від Міносвіти обласний центр опинився під ризиком втратити величезну частину шкіл. А це – своєрідна міна під повоєнним відновленням. Адже немає сенсу відновлювати місто, до якого просто не повертатимуться батьки школярів. Як ситуація в освіті посилює ризик того, що Запоріжжя стане містом із низькими шансами на реновацію? І що робить із цим міська влада? 

1 вересня соціальні мережі рясніли дописами про те, чому кожну гривню, яку не відправили на потреби війська, необхідно віддати на освіту. Писали про демографічну кризу, яка може призвести до колапсу пенсійного забезпечення: не буде достатньо людей, із чиїх зарплат можна виплачувати пенсії їх же батькам. Про недостатність кадрів для забезпечення оборонних потреб: у країні вже зараз не вистачає хіміків, щоб виробляти порох, а мережа вишів замість них нібито навчає юристів. Як завжди, торкнулися того, чи впливає якість освіти на якість політичного вибору. І так далі, і тому подібне…

Запоріжжя, втім, має набагато “простішу” і нагальнішу проблему. Із міста, яке ще на початку цього року росіяни могли вільно обстрілювати комплексами С-300, виїхала величезна кількість батьків із дітьми. А це – люди, які формують бюджет міста. Вони належать до найбільш працездатної категорії, плюс мають чималі додаткові витрати на дітей. Тобто змушують гроші крутитися, а економіку – працювати. 

За інформацією Запорізької міської ради, після початку повномасштабного вторгнення з міста виїхало 40% дітей. Але ще у минулому навчальному році значна частина з них “поверталася” до своїх шкіл хоча б віртуально: учні відвідували заняття онлайн.

Втім, деякі європейські країни з червня-липня поставили українським біженцям умову: щоб і далі отримувати допомогу на дітей, треба, щоб вони навчалися у місцевих школах. Це було одним із аргументів, на які посилалася запорізька влада, коли у травні починала говорити про скорочення шкіл.

Чи сильно така політика вдарила по наповнюваності запорізьких шкіл? Насправді це був далеко не перший і не найсильніший удар. За даними обліку, уже не один рік Запоріжжя не досягає необхідного нормативу у 27,5 учня на клас. Цьогоріч держава вирішила, що з цим треба щось робити.

Звідки цифри?

Чому цифра “27,5” стала для освітян чи не магічною? Саме стільки учнів має бути в середньому у класах школи, щоб зарплати її співробітників та більшість інших витрат оплачувала держава. На це виділяється освітня субвенція. 

Якщо гроші не нададуть, фінансувати освітній заклад із недобором учнів має місцевий бюджет. Влада стверджує (і, судячи зі стану міської скарбниці, не безпідставно), що потрібної суми Запоріжжя не має. А значить, школи доведеться закривати.

“ЗЦР” цього літа багато писав про наповнення запорізьких шкіл. Втім, ми не розповіли про те, як же рахують їх учнів.

Мало хто, крім професіоналів, знає, що освітяни мають власну базу обліку – “Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту”. Кожна школа повинна вносити до комплекса інформацію про кількість учнів у кожному класі. На підставі цих даних і вираховується обсяг субвенцій. Директорів суворо попереджають про те, що оновлювати кількості необхідно максимально оперативно.

У липні ГО “Хочу вчитись!” отримало від системи інформацію про всі школи Запорізької області – і люб’язно надало її “Запорізькому центру розслідувань”. Отримані дані… шокують. 

Згідно з інформацією АІКОМ, влітку 2024-го тільки 14% запорізьких шкіл досягали необхідного для отримання субвенції показника.

Запорізькі учні: є чи нема?

Ми отримали з АІКОМ інформацію стосовно 129 комунальних шкіл, розташованих у Запоріжжі. 12 з них – спеціальні інтернати та спортивні навчальні заклади, підпорядковані обласній раді, решта – безпосередньо міські школи. Зазначимо, що такою система освіти була станом на середину літа 2024 року. На початку вересня міський Департамент освіти повідомив уже тільки про 108 працюючих шкіл. 

На перший погляд, розгалужена шкільна мережа. Але насправді ситуація нестійка. За даними АІКОМ, лише 18 зі 129 шкіл на момент аналізу мали по 27,5 чи більше учнів на клас. Але у двох із них було менше 200 учнів: у школі “Мрія” було лише 4 класи, у Хортицькому академічному ліцеї – 7 класів. Фактично це малочисельні школи. 

У 23-х запорізьких школах на 1 клас в середньому припадало менш ніж по 20 учнів. Це згадувані вище спеціалізовані інтернати обласного підпорядкування… і ще 18 звичайних міських навчальних закладів. 

Одну із “недонаповнених” шкіл уже реорганізували – ліцей “Промінь” із його 19,6 учня на клас. Ще дві планували, але до цього не дійшло. 

Ну а дві третини запорізьких шкіл станом на середину літа мали у своїх класах у середньому менше учнів, ніж того вимагає Міносвіти. Але – більше, ніж по 20 відвідувачів на клас.

З точки зору батьків, це комфортна наповнюваність: учні мають змогу отримати більше уваги від вчителів. В умовах онлайну, коли якість знань контролюється менше, персональна увага вчителя – важлива перевага. Але з точки зору фінансів усі ці школи перебувають у зоні ризику.

Як уже писав “ЗЦР”, у червні влада закрила 14 навчальних закладів (в тому числі дитсадки), щоб скоротити освітню мережу. І, відповідно, доплачувати за меншу кількість “недонаповнених” шкіл. Цікаво, що до реорганізації потрапила лише одна школа із двадцятки тих, хто має найнижчу наповнюваність класів. Натомість до закриття відібрали невеличкі (і одну найменшу) за загальною кількістю учнів школи. Які, втім, у більшості відносилися до середнього сегмента за середньою наповнюваністю класів. 

Як бачимо, загальна кількість учнів – теж вагомий фактор у боротьбі шкіл за виживання. Який із них є вирішальним, незрозуміло.

Реформа як фактор кризи

Що ж робить конкретний заклад популярним і стимулює батьків вести туди дітей? 5 із 6 найбільших за кількістю учнів шкіл мають одну рису, яка їх об’єднує. Вони не були поділені за шкільною реформою 2019 року.

Тим, хто віддалився від шкільної тематики раніше, розповімо коротко. Згідно з реформою, до 2027 року школи мали поділитися на три типи: початкові (1-4 класи), гімназії (класи до 9 включно) та ліцеї (із повним циклом навчання, від 1 до 11, а далі 12 класу).

Як підкреслює голова ГО “Хочу вчитись!” Катерина Звєрєва, реформа мала на меті позитивні зрушення. Це, зокрема, і менша кількість дітей у класі,  що мало б покращити якість знань. Але практичні результати виявилися менш оптимістичними. 

Безперечно, на стан справ вплинули і карантин та повномасштабне вторгнення. Але факт залишається фактом: 5 із 6 найбільших запорізьких шкіл – ліцеї. Тобто заклади, у яких можна провчитися від 1 класу до 12-го. Шоста – гімназія, розташована посередині Південного мікрорайону, зручна логістично.

Натомість початкові школи із невеликою кількістю класів за замовчанням стали малочисельними і потрапили до зони ризику недофінансування. 

Ризики чатують і з “іншого боку”.  За результатами реформи Запоріжжя має 23 школи, у яких є 10-11 класи. І хоча більшість із них – “середнячки” за наповнюваністю класів, тільки 7 проходять межу у 27,5 учнів на клас. Таким чином, якщо підходити до скорочення за формальними вимогами МОН, у Запоріжжі може залишитися, грубо кажучи, по 1 школі на район, де можна підготуватися до вступу в університети. Решта дітей має йти до технікумів та коледжів.

Чи конкурентною буде запорізька освіта, якщо “недонаповнені” школи таки закриють? Чи матимуть молоді батьки стимули повернутися до міста, де їх дитині доведеться боротися за місце у навчальній школі? І чи не виїдуть ті, хто захоче, щоб їх підліток вступив до престижного ЗВО?

Ці проблеми ставлять під сумнів розвиток усього міста у віддаленому майбутньому – і роблять менш перспективним його відновлення у ближньому. Чому? Знов через гроші. Більшість проєктів, до яких залучають міжнародних донорів, мають проходити на підставах співфінансування. Якщо із міста почне вимиватися одна з найбільш платоспроможних частин населення, це вдарить по бюджету Запоріжжя і прямо, і побіжно. 

Раптовий хеппі-енд

Усі ці запитання ми поставили керівництву Департамента освіти і заступнику міського голови Андрію Хмельницькому. І вже після написання тексту отримали відповіді, які мають заспокоїти і нас, і запорізьких батьків.

Адже, за даними Департамента, станом на 3 вересня у запорізьких школах навчається в середньому… 27,7 учня на клас. 

Цікаво, що, згідно із документом, попередній навчальний рік закінчився тільки 28 червня 2024 року. Таким чином, формування мережі (читай – закриття шкіл) на сесії міськради 5 червня 2024 року було… не зовсім правильним і за стандартами самих освітніх чиновників. 

Яким чином Запоріжжя нарешті, вперше за роки, спромоглося досягти бажаного показника наповнюваності? Прямої відповіді у документі від Депосвіти немає. Якщо суто механічно розділити 1 706 учнів закритих влітку шкіл між 2 240 класами, які на той момент нараховувалися у решті навчальних закладів, показник сягне лише 25,7 учня. 

На практиці поділ і не може бути таким механічним: не можна учнів з Бородинського автоматично відправити вчитися до малочисельної школи на Пісках, яка найбільше потребує “підтягування”. 

Тож або паралельно із закриттям шкіл Департамент серйозно зменшив кількість класів всередині решти навчальних закладів, або у Запоріжжі трапився нечуваний наплив першачків у школи. 

Крім того, за даними департаменту, можна не хвилюватися й за потенційних 11-класників. За наданою нам інформацією, 1-11 класи є у 31 запорізькій школі. Це зовсім не співпадає з даними АІКОМ і не дає навіть натяку, у яких навчальних закладах є “зайва” старша школа.

Перевірити інформацію Департаменту можна, лише отримавши оновлені дані з АІКОМ. Ми, імовірно, повернемося до цього питання. Але якщо цифри відповідають зафіксованим у системі – чиновники, хоч і зі скандалом, зробили маленьке диво. Або і немаленьке.

Поки ж зафіксуємо: 

І це вже своєрідний хеппі-енд.

Катерина Звєрєва, Ольга Сидорова

Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.