Програма поетапного зниження викидів у повітря у Запоріжжі: кінець або ні?

Запорізька міськрада ухвалила проєкт Програми поетапного зниження викидів у повітря. Активістів, які виступали проти, не пустили до сесійної зали. Не підтримали програму 11 депутатів із 63

Екологічну програму, яка має покращити якість повітря у Запоріжжі, розробляли з 2023 року. Це робив київський Інститут громадського здоров’я НАМН України імені О.Марзєєва. Як розповідали нам у минулому році зацікавлені сторони, за роботу Інститут взявся без особливого бажання. У закупівлі, яку оголосило міське управління з питань екологічної безпеки, не було інших учасників, а до Інститута довелося звертатися окремо, щоб його науковці погодилися взяти проєкт.

Чому так? Бо програма не має аналогів в Україні, і розробляти її довелося «з нуля». У Запоріжжі за неї взялися після багатотисячного мітинга «Маю право дихати», який пройшов у 2020 році. Після цього Запорізька обладміністрація, посилаючись на екологічне законодавство, звернулася до міськради із пропозицією розробити програму для поетапного зниження викидів у повітря (ППЗВ). 

В обласному екологічному управлінні написали на місто лист із пропозиціями щодо того, які конкретно речовини і в яких обсягах треба знижувати. Але технічне завдання на програму розробляли вже у міському управлінні. Вже за кілька років воно стало точкою суперечок між екологами від влади та координаторами мітинга «Маю право дихати».

Хоча у листі ОДА був перелік речовин, з якими треба боротися, міське ТЗ на програму передбачало грунтовне вивчення стану повітря, джерел викидів і навіть ландшафту, який може спричиняти більше чи менше забруднення тих чи інших районів. Так результати мали бути грунтовнішими.

Чого не врахували у ТЗ – це того, що Запоріжжя фактично не має даних для таких розрахунків. І якщо ландшафти і силу вітра змогли встановити за різними джерелами, то для обчислення кількості бруду у повітрі взяли… інформацію від самих забруднювачів. Ще й не фактичну (під час війни перевірки на заводах не проводять), а із дозвільних документів. Тобто обраховували не реальний стан повітря, а те, яким би він був, якби запорізькі заводи сумлінно додержувалися своїх зобов’язань.

Ми вже писали про те, що на підприємствах знають купу способів заощадити на фільтрації своїх викидів. Координатори руху «Маю право дихати» через запити до Міндовкілля з’ясували: з початку повномасштабного вторгнення у Запоріжжі перевірили на дотримання нормативів лише один завод. І (сюрприз!) він таки «махлював» із викидами. Що відбувається на решті підприємств, екологи просто не знають.

Це не завадило розробникам проводити розрахунки на «паперових» даних. Але очікувано позначилося на результатах. Виявилося, що запорізький гідрометцентр щотижня фіксує перевищення у повітрі фенолу, формальдегіду і сірководня. А розрахунки на «паперових» даних кажуть: цього не може бути.

Не дуже дивна ситуація, якщо жити не у світі паперів, а у Запоріжжі. Інститут Марзєєва «вирішив» її невимушено: у проєкті програми настійливо пропонують шукати інші джерела викидів, ніж ті, які «врахували». Кажуть, це можуть бути хімічні реакції решти шкідливих речовин у повітрі. Або, наприклад, сміттєзвалища. Або СТО, на яких проводять лакофарбувальні роботи. 

А от найбільші заводи у програмі вже «враховані». За паперами. Тож навіть за умови додаткових досліджень їх перевіряти вже «немає сенсу».

Програма містить і інші суперечливі пункти. Адже її обговорювали безпосередньо із підприємствами-забруднювачами. Таким чином, «Запоріжсталь» добровільно взяла на себе зобов’язання зупинити за програмою одну мартенівську піч. Але є закавика: у дозволах на викиди від Міндовкілля зафіксовано, що до 2027 року мають бути закрити усі запоріжсталівські мартени.

Активісти «Маю право дихати» наполягають: не можна, щоб міська програма вимагала від промгіганта менше, ніж Мінекології. Адже тоді і київські чиновники матимуть підстави зменшити свої вимоги – містянам же ОК.

Баталії за якість програми тривали протягом усього 2024 року. Запоріжці проводили мітинги про те, що «Програма – лайно».

Розробники погодилися додатково пошукати джерела фенолу і формальдегіду. Серед невеликих підприємств. І знов «за паперами». 

Не знайшли. Не дивно.

Від початку 2025 року стало зрозуміло, що влада бере курс на затвердження програми «як є». Інститут Марзєєва казав, що за гроші за проєкт він мав платити зарплати співробітникам – і частину з них вже довелося скоротити. Інститут – чи не найбільш вагома установа у галузі, тож конфліктувати із ним запорізькі чиновники від екології не хотіли.

Рух «Маю право дихати» виклався на максимум. Його представники входили до першої інстанції, яка затвердила «зручну» для заводів версію програми – до робочої групи з розробки ППЗВ. Але були там у меншості: решту складали чиновники, представники заводів і науковці ЗНУ – фанати «Запоріжсталі».

Після того, як робоча група затвердила проєкт програми із недоліками, активісти виклалися на 200%. Вони зібрали більше 800 підписів до депутатів міськради від їх виборців із вимогою не затверджувати проєкт. Вони направляли звернення, вони ходили на комісії, вони особисто пояснювали депутатам, у чому проблема.

Втім, у відповідь чули, що проблеми бачать тільки вони самі. Попри сотні підписів виборців. Але більшість депутатів не з’явилися навіть на презентацію проєкту, яку влаштувала мерія. Тож більше схоже, що власну байдужість «віддзеркалили» на інших.

Щоб довести, що запоріжцям не все одно, рух закликав небайдужих прийти на сесію, де мали затвердити проєкт.

Але їх… не пустили. Як повідомила позафракційна депутатка Катерина Звєрєва, запоріжці півтори години намагалися потрапити до сесійної зали. Але, попри те, що у мерії є окреме управління внутрішньої політики, яке відповідає за взаємодію із громадськістю, їх не пустили далі турнікетів у холі мерії.

Тим часом у сесійній залі депутат від ЄС Павло Варванський запропонував внести до порядку денного проєкт про відхилення Програми у її поточному вигляді. Його підтримало 9 депутатів, але цього було недостатньо.

За програму проголосували без обговорення. Від громадськості мала виступати одна із співзасновниць руху «Маю право дихати» Валерія Морозова – але вчора вона вже втретє за місяць потрапила до лікарні. Її колеги мали текст доповіді і просили дозволу зачитати його замість Валерії. Але і його не отримали.

Підсумок очікуваний: більшість депутатів проголосувала за проєкт програми з мартенами і без заходів проти фенолу і формальдегіду. 

Проти були позафракційна Катерина Звєрєва і Інна Пенчук зі «Слуги народу» (умовна «фракція» Анатолія Куртєва). 

Утрималися п’ятеро «ЄС-івців»: Андрій Бережний, Павло Варванський, Галина Гончаренко, Надія Мороз, Євген Мусійченко. Не голосували також Дмитро Кирильчук і Олександр Кобзарюк з ЄС. 

Ще два «утрималась» – від Ольги Гордієнко зі «Слуги народу» і позафракційного Артура Кіжнера. Решта присутніх на сесії були «за».

Запорізькі активісти сприйняли результати голосування болісно. Але уже готові продовжувати боротьбу. Микола Ралик, один із координаторів руху «Маю право дихати», пише, що громадськість буде підтримувати програму там, де вона на користь, і блокувати там, де вона «хоче порушити закон». Співзасновниця ГО «Маю право дихати» Тетяна Ярмохіна, одна із найбільш активних і досвідчених учасниць робочої групи з розробки програми від громадськості, твердить: «Це не поразка. Це етап боротьби».

Історія боротьби запоріжців за чисте повітря не закінчується.

Вам також буде цікаво:

• Запорізька програма зниження викидів: первісток, якому поки не щастить
• Громадські слухання у Запоріжжі: вразливість Програми зниження викидів та невідома доля протоколу
• Запорізьке повітря проти бюрократії: знов не кінець
• Яким влада бачить Запоріжжя у 2025 році?
• У Вознесенівському парку в Запоріжжі змілів ставок: міст став «сухопутним»