Підземні школи у Запоріжжі: “що, де, коли” від місцевої влади
Вже декілька років запорізькі діти не ходять до школи. Навчання офлайн було практично неможливим у місті, де спочатку чуєш вибух, а вже потім – сирени повітряної тривоги. Цього року вперше з’явилася надія на зміни – у місті розпочався процес із відкриття підземних шкіл
Обласна влада обіцяє вже 1 вересня відправити дітей безпосередньо до навчальних закладів. І тендери на побудову підземних шкіл дійсно вже розпочаті. Але запит на безпечну освіту у Запоріжжі настільки великий, що навколо проблеми починає розгортатися спіраль конкуренції. Її підтримує недостатньо прозорий механізм вибору локацій для розміщення підземних шкіл. Таке відчуття, що вибір також робили крадькома, десь у підземному бункері – сумно жартують батьки.
Місто, з якого зникають діти
22 березня 2024 року відбувся один із найбільш масштабних ракетних обстрілів Запоріжжя. Кількома ракетами було повністю знищено машинні зали найбільшої гідроелектростанції Європи – ДніпроГЕС. Для Запоріжжя це була шокуюча втрата: гребля ГЕС завжди була гордістю і символом міста.
Цей “приліт” був одним із найгучніших, але далеко не першим і не найстрашнішим в районі. 24 вересня 2022 року російська ракета влучила у житлову триповерхівку. Тоді загинула одна жінка, постраждало ще 9 людей.
Поруч розташований цілий сектор машинобудівних підприємств, від невеликих до виробництва світового значення. Вони також регулярно ставали мішенню для ракет агресора.
У трикутнику між ДнепроГЕСом і заводами – 2 школи і 3 дитячих садочки. І абсолютний мінімум укриттів, які б дозволили проводити для дітей навчання. Батьки дітей розповідають про шалену конкуренцію до єдиного навчального закладу, який пропонує хоч якийсь доступ до освіти в офлайні.
Немає жодної функціональної школи. Ми не беремо до уваги Козацький ліцей, що зараз здійснює навчання за графіком онлайн/офлайн. Там навчаються діти з області, і фізично вмістити всіх бажаючих просто немає де. Топ-обговорення батьків району – як влаштувати дитину в Козацький ліцей, правдами чи неправдами. В 73-й школі не облаштоване укриття, хоч статус присвоєний. Табличка є, але, за словами мешканців, які прибігли ховатися в укриття, їм безпечніше надворі, ніж укритті. Це колишня столова у цокольному поверсі, з незахищеними вікнами. Є і потужна школа № 89, з досить цілеспрямованою директоркою, але без найпростішого укриття.
Така ситуація призводить до вимивання дітей з району. Втім, чи є у Запоріжжі безпечні райони, звідки не вивозять малечу? За підрахунками міської влади, з обласного центру виїхало 40% учнів. Процес став настільки серйозним, що наприкінці травня у Запоріжжі заговорили про закриття чи не третини шкіл – зокрема, тих, що не мають сертифікованих укриттів. Батьки вважають, що вирішенням проблеми відтоку дітей могли б стати саме підземні школи.
Підземні школи – довгоочікувана панацея від освітніх втрат?
Протягом двох років Запоріжжя намагалося вирішити свої навчальні проблеми ремонтами укриттів у школах. Процес не був безболісним. “ЗЦР” писав і про новостворені фірми, які за місяць-два вже ставали переможцями у тендерах на облаштування укриттів, і про завищення у кошторисах на ремонти, і про кримінальні провадження, відкриті Нацполіцією щодо цих ремонтів, деталі яких неможливо дізнатися.
Але відремонтованим укриттям не вистачало не лише прозорості у витратах. Вони так і не отримали довіру значної частини запорізьких батьків.
Є й зворотній бік медалі: інші батьки кажуть про незакриті прогалини у знаннях, які ставлять хрест на навчанні у престижних вишах для запорізьких дітей і призводять до відповідних кар’єрних перспектив. Тож практично під кожним переможним дописом влади про відремонтовані укриття у школах і досі спалахують пекучі суперечки щодо доцільності цих витрат… аж тут нова влада області запропонувала інше вирішення проблеми – побудову підземних шкіл.
Новопризначений очільник Запорізької ОВА Іван Федоров заговорив про них ще у лютому 2024 року – в інтерв’ю “Укрінформу”. У травні повідомив, що проєкти перших п’яти вже узгодило Міністерство освіти і науки. Три з них мають бути створені в обласному центрі, два – в районах підконтрольної частини Запорізької області. Станом на кінець травня 2024 року мова йде вже про 10 підземних шкіл на регіон. Як і раніше, Іван Федоров обіцяє відкрити перші захищені навчальні заклади до 1 вересня.
На диво, зазвичай скептично налаштована спільнота запорізьких батьків до проєктів підземних шкіл поставилася достатньо оптимістично. Про це говорить голова громадської організації “Хочу вчитись!” Катерина Звєрєва. Мета її ГО та спільноти батьків, що об’єдналася навколо організації – забезпечити запорізьких учнів доступом до якісної освіти.
Проекти підземних шкіл виглядають непогано. Вони мають більше довіри від батьків, аніж відремонтовані підвали шкіл.
Хто і що будуватиме у Запоріжжі?
Створення підземних шкіл буде проходити в межах проекту “Моя фортеця”, який запровадили Міністерство освіти і науки України та UNICEF. Школи будуватимуть за рахунок державної субвенції та дофінансування з місцевого бюджету. До послуг будівельних компаній – готові проєкти, розміщені на сайті “Моя фортеця”.
Як видно із коментарів до тендерів, які вже з’явилися на порталі Prozorro, безпосередньо у Запоріжжі обрали до реалізації проєкт на 500 осіб. Це 440 учнів 1-12 класів та 60 дорослих. Для навчання виділено три зони: для 1-2 класів, 3-4 класів та 5-12 класів. Крім того, проєкт передбачає зону загального користування (коридори), приміщення загального користування і технічні приміщення.
Підземна школа має бути розташована поза зоною можливих завалів інших будівель. Над нею облаштовується або майданчик для урочистих заходів, або спортмайданчик, або зона для відпочинку. Проєкт має два основних входи/виходи – підземний із основної будівлі школи та сходи або ліфт з поверхні землі. Передбачений також аварійний вихід – вертикальна шахта на поверхню землі.
Проєкт передбачає самодостатність школи протягом 48 годин. Для цього у нього включили дизельний генератор, баки з водою, вентиляцію з фільтрацією, герметичні двері, аварійний каналізаційний резервуар, аварійне освітлення та автономну систему зв’язку. Надійність захисту мають забезпечувати конструкції з монолітного залізобетону і додатковий шар землі над ними. Укриття має статус протирадіаційного і містить навіть окреме приміщення для забрудненого радіацією одягу.
Не дивно, що після звичайних укриттів, які деякі батьки вважають “пофарбованими підвалами”, проєкт підземних шкіл викликав набагато позитивнішу реакцію.
То що, всі задоволені і чекають на появу підземних шкіл? Аж ніяк. Проблема виникла у більш ніж традиційній для запорізької влади площині – прозорості процесів. Зокрема, процесу вибору навчальних закладів, на базі яких облаштують довгоочікувані протирадіаційні укриття, вони ж підземні школи.
“Що, де, коли” підземних шкіл Запоріжжя
За планами, які озвучує Іван Федоров, у підземних школах Запоріжжя й області навчатиметься 10 тис. дітей. Загальна кількість учнів, які мають повернутися до офлайн-шкіл, в тому числі у найпростіші укриття – 50 тисяч. Але що робити, якщо і звичайного укриття в околицях немає, і підземна школа “пропливає повз”?
Повернімося до району ДніпроГЕСа – місця, де обстріли є, а надійно облаштованого приміщення під навчання немає. Тутешні батьки, змучені пошуками місця для освітнього процесу, доходять висновку: можливості для дітей розподіляються у Запоріжжі несправедливо.
Нерівномірний розподіл можливостей між районами міста – то давня історія. І сумна, якщо чесно. Якщо ми порівняємо два мікрорайони, що знаходяться поруч, – Бородінський та район Правий берег, то мої слова візуалізуються досить конкретно. На Бородінському функціонує школа, діє точка UNICEF, функціонує сучасна бібліотека з можливістю проведення тренінгів та майстер-класів. По Правому берегу сумно сновигає перекоти-поле та лунає сумна пісня вестернів з американських фільмів
Чи обґрунтовані ці претензії?
Від початку травня на порталі Prozorro з’явилося 5 тендерів, пов’язаних із будівництвом протирадіаційних укриттів у школах Запоріжжя. Ідеться про безпосередньо будівництво загальноосвітній школі №88, гімназії №107, “Січовому колегіумі” (але не у Хортицькому районі, як звикли запоріжці, а за адресою пр. Маяковського, 14, в центрі міста). Крім того, замовляють розробку проєктної документації для ліцеїв “Елінт” та “Логос”. На мапі міста розподіл майбутніх підземних шкіл виглядає так:
Дві підземні школи розташовані майже поруч, у центрі міста. Решта – у більш віддалених районах. Директорка департаменту освіти і науки Запоріжжя Юлія Погребняк говорить також про опрацювання проєкту із школою №46 у Заводському районі – одному із неохоплених.
Але є нюанс. За словами Катерини Звєрєвої, схема розміщення не враховує наявності у школах найпростіших укриттів.
Біля “Елінту” в іншій школі є нове укриття. На сам “Елінт” теж виділяли. Хоч небагато, але виділяли кошти на облаштування найпростішого укриття. Де баланс?
Обрані для облаштування ПРУ школи вона іронічно називає “елітно-комунальними”.
То хто і за якими критеріями відібрав “щасливчиків” для підземного навчання? Прозора і повна відповідь могла б зняти напругу в і так перевантаженому емоціями питанні. Втім, поки що ЗЦР так і не зміг її отримати.
Автора! Автора!
Як дізнатися, хто робив вибір між кількома школами, які мають схожі умови – кількість учнів, доступність укриттів тощо? Складається враження, що єдина структура, яка непричетна до облаштування підземних шкіл у місті Запоріжжі – це, власне, міський департамент освіти і науки. Його директор Юлія Погрібняк підкреслює: замовником робіт виступає обласна влада.
Я нагадую, що рішенням сесії (міської ради, – ред.) передано функції замовника на підприємство під керівництвом області, і вони реалізують і впроваджують нове керівництво.
Юлія Валеріївна підкреслює, що облаштування ПРУ – це “важкі проєкти, які потребують оперативної взаємодії всіх структурних підрозділів – і ОВА, і міських. Ця співпраця ведеться”.
Ми подали до її департаменту два офіційних запити. В одному просили надати документи, що містять критерії, на підставі яких обиралися школи для побудови ПРУ. Відповідь звелася до того, що основним орієнтиром були акти огляду шкіл щодо можливості їх використання для укриття населення як найпростішого укриття, та інформація і висновки міського управління ДСНС.
Але така ситуація фактично неможлива. Сама Юлія Погребняк розповіла, що перелік критеріїв значно складніший:
В першу чергу дивляться на концепт вже реалізованих проєктів, які створені за кошти міського бюджету або за допомогою субвенції в тому році на найпростіше укриття. Згідно Постанови (Кабінету Міністрів України, – ред.), обираються об’єкти, які не мають можливості або створених умов (для облаштування найпростішого укриття, – ред.), які відповідають вимогам по території і об’ємам прилеглих позицій, яка кількість учнів навчається в закладі. Вимоги чітко прописані, вони окремі для сільських місцевостей, для обласних центрів.
Довелося нам подавати запит безпосередньо на перелік шкіл, які хотіли взяти участь у проєкті. Цього разу департамент був максимально лаконічний: до нього заявки не надходили.
На наше додаткове особисте звернення Юлія Погребняк відповіла більш докладно:
Це складна робота, яка прорахована територіальними відділами освіти, в тому числі, з представниками департаменту освіти області. І виважено приймалися рішення, пов’язані з тим, яка наближеність, наприклад, до закладів освіти, які отримають протягом п’ятирічної програми місця цивільного захисту. Тому це складна робота. Вона виважена з урахуванням також позиції директорів закладів освіти. З ними (це питання, – ред.) також опрацьовується в залежності від потужності фонду захисних споруд, які є в наявності, в залежності від того, скільки дітей знаходиться у місті, і в залежності від того, яка візія, в тому числі представників, які керують цим напрямком.
Таким чином, отримуємо трьох учасників процесу відбору – директорів навчальних закладів, територіальні відділи освіти Запоріжжя і департамент освіти ОВА, який передає заявки до участі в проєкті.
Ми звернулися за коментарем до найбільшого апологета підземних шкіл у регіоні – голови ЗОВА Івана Федорова. Питали, як відбирали школи для побудови ПРУ. Однак він переспрямував нас до тієї ж Юлії Погребняк, посилаючись на те, що сам він – немісцевий (до призначення на посаду Іван Федоров був міським головою Мелітополя).
Ну а на рівні безпосередньо тих, хто створював перелік учасників, хоч якась прозорість запорізьких чиновників закінчилася. Ми обрали для перевірки найбільш очевидний випадок з ліцеєм “Елінт”, де, з високою ймовірністю, при відборі не була взята до уваги доступність укриття у сусідній школі.
“Елінт” відноситься до Правобережного територіального відділу освіти. З його керівницею Яною Литовченко ЗЦР намагався зв’язатися 4 рази. Два з них Яні Юріївні було незручно розмовляти, ще двічі вона не відповіла на дзвінок.
Для справедливості зазначимо: наші спроби зв’язатися з керівницею ТВО припали на “гарячий” період. Саме в ці дні тривало обговорення можливого закриття у Запоріжжі значної частки шкіл. Тож, якщо Яна Литовченко зв’яжеться із нами, ми беремо на себе зобов’язання опублікувати і її позицію.
А що ж безпосередньо директори шкіл? Розмовляти “під запис” вони відмовляються. Але керівниця ГО “Хочу вчитись!” розповідає про неофіційні звернення до неї. У них директори говорять, що до них донесли позицію влади: без погодження з керівництвом немає сенсу подаватися.
Ми попросили прокоментувати ці чутки Юлію Погребняк. Вона була категорична:
Можна відразу? Жодного звернення з боку директорів, що їм хтось не давав можливості прийняти участь. Ну, не було. Назвіть мені прізвище, ім’я, по-батькові директора і обов’язково втрьох з ним поспілкуємося. Я вперше чую таку позицію від вас.
Замість висновків
Підземні школи – справді очікуваний принаймні частиною запорізьких батьків проєкт. Зазвичай скептичні, мешканці міста в основному поставилися до новинки з помітно більшою лояльністю, ніж до найпростіших укриттів. Головне побоювання – що до першого вересня навчальні заклади або не встигнуть обладнати (у Харкові від ініціювання проєкту до запуску пройшло півроку), або встигнуть, але з відповідними втратами у якості.
Тим не менше, непрозорий процес відбору “баз” для зведення протирадіаційних укриттів загрожує скомпрометувати таке очікуване нововведення. Закритість найнижчої ланки вже відкриває поле для чуток про адміністративний тиск. А відсутність конкретних відповідей щодо процесу відбору “згори” – відчуття, що приховувати є що.
Оприлюднення повного переліку “кандидатів” та обґрунтування причин вибору, який було зроблено – найкращий вихід у цій ситуації.
P.S. Непрозорість позначилася і на закупівлях, які стосуються підземних шкіл. Кошториси ПРУ відсутні у тендерній документації. Є запитання і до компаній-переможців. Але це вже наступна історія…
Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Обговорення