«Колонки стоп, усім виїжджати»: як працівники запорізьких АЗС працюють під російськими атаками

За півтора місяця російські війська пошкодили 29 автозаправних станцій у Запоріжжі та області. Більшість із них відновила роботу. Для працівників це означає повертатися на місце, яке вже стало мішенню, і при кожній тривозі за кілька хвилин зупинити колонки, вивести клієнтів та від’їхати подалі

Коли в Запоріжжі починається повітряна тривога, операторка АЗС Тетяна натискає стоп на паливних колонках і просить клієнтів залишити територію. Нікого не дозаправляють. Навіть якщо в бак залишилося долити кілька літрів.

«Тільки починається тривога, одразу зупиняємо колонки. Всіх виганяємо із заправки та їдемо. На збори дві-три хвилини», – розповідає вона.

Куди саме їхати, працівникам не визначили. Головна вимога – якнайшвидше віддалитися від АЗС.

Ім’я Тетяни змінене з міркувань безпеки. ЗЦР також не називає мережу та розташування станції, на якій вона працює.

Дві-три хвилини, щоб залишити роботу

Керівник станції стежить за повідомленнями про загрози й додатково попереджає зміну, коли небезпека наближається до міста. Тоді працівники не чекають загальної тривоги.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

За словами Тетяни, після початку масових атак на заправки правила стали жорсткішими. Залишатися на робочому місці під час тривоги їх не змушують.

«Якщо хтось затримується, телефонують і кажуть їхати. Нікого не дозаправляємо. Колонки стоп, усе», – говорить вона.

Та безпечне місце після виїзду працівники часто шукають самі. Стаціонарного чи мобільного укриття поблизу її АЗС немає.

«Встали під дерево і стоїмо. Ось це погано. Вже п’ятий рік, а сховатися особливо ніде», – каже Тетяна.

Масового звільнення працівників, за словами Тетяни, поки немає. Окремі колеги йдуть із роботи, однак вона не знає, чи пов’язані ці рішення саме з обстрілами. 

Троє загиблих під час двох липневих атак 

За останні півтора місяця російські війська пошкодили 29 автозаправних комплексів у Запоріжжі та області, повідомляють колеги з «Першого запорізького». Більшість заправок уже відновили роботу, а дефіциту пального в регіоні, за даними обласної влади, немає.

Найбільше жертв було під час двох ударів у липні. 6 липня внаслідок атаки на АЗС загинули 18-річна дівчина та 41-річний чоловік, ще дев’ятеро людей, зокрема восьмирічна дитина, були поранені. 

На трасі із Запоріжжя у напрямку Дніпра одна із заправок продовжує працювати навіть із пошкодженим стендом цін. Частину конструкції ніби обгризло уламками, однак цифри продовжують світитися.

Ця картина добре пояснює, чому АЗС відновлюють, навіть коли небезпека нікуди не зникає.

Пальне потрібне не лише приватним водіям. Від нього залежить доставка продуктів, робота аварійних і комунальних бригад, громадського транспорту, генераторів, рятувальної техніки. Уряд називає безперебійне постачання пального необхідним для населення, бізнесу, Сил оборони й об’єктів критичної інфраструктури.

Повністю закрити заправки означало б убезпечити одну групу людей, але поступово зупинити роботу інших міських систем. Тому працівники повертаються, станції ремонтують, а пошкоджене обладнання замінюють.

Питання в тому, наскільки швидко разом із відновленням з’являється захист для людей.

Захист з’являється, але не всюди

На окремих запорізьких АЗС уже можна побачити антидронові сітки, чуйки і конструкції, які мають захищати операторські від уламків і вибитого скла.

Обласна влада заявила, що передала державним і приватним паливним мережам типові проєкти захисту АЗС. Вони передбачають пасивний захист, ремонтні комплекти для швидкого відновлення та мобільні заправні станції. Для частини комплексів, за словами голови ЗОВА Івана Федорова, також посилили активне прикриття. 

Водночас власники виконують рекомендації нерівномірно. Станом на кінець липня влада публічно не повідомляла, скільки АЗС уже отримали захист, коли ним планують обладнати більшість станцій і які з рекомендацій є обов’язковими. Відомо лише, що після 29 уражень більша частина станцій відновила роботу, а ОВА допомагає мережам типовими проєктами та укриттями.

У відповіді на запит ЗЦР в обласній адміністрації повідомили, що 30 червня розпорядженням начальника ЗОВА №641 затвердили план посилення обороноздатності області. Згідно з ним, керівники паливних мереж мають до 1 вересня 2026 року облаштувати АЗС захистом від FPV-дронів. Який саме захист встановлювати, оператори визначають самостійно, зважаючи на розташування та особливості роботи кожної станції.

Усі ці заходи мають реалізовувати без коштів державного та місцевих бюджетів, тобто фактично коштом самих паливних мереж. Водночас у відповіді ЗОВА не зазначили, скільки АЗС уже обладнали захистом, скільки ще мають облаштувати та який обсяг робіт уже виконано.

Отже, крайній термін облаштування захисту від FPV-дронів відомий – 1 вересня. Але скільки станцій уже виконали вимоги плану, влада не повідомила. Тому поки рівень захисту помітно різниться від однієї АЗС до іншої. 

Більшість тих, хто вже почав захищати свої станції, починають із габіонів – великих «мішків» із піском, укріплених металевою проволокою. Товщина захисту – метр, висота – півтора. Габіони встановлюють в один ряд, щоб відгородити приміщення із працівниками від колонок з бензином. Крім того, затягують антидроновими сітками цистерни з газом, які стоять окремо – там, де є такий вид пального.

Найкращий випадок ми бачили неподалік від центру міста: АЗС затягнула щільною сіткою всю свою територію, встановила габіони, а поруч – бетонне модульне укриття. Найгірший, але і досі поширений випадок – повна відсутність будь-якого захисту. Найнеприємніше бачити такі станції на Космосі.

Під час підготовки матеріалу ми побачили на одній із запорізьких АЗС детектор БпЛА «Чуйка» та окреме обладнання для протидії дронам. На окремих станціях в області над територією вже встановили антидронові сітки.

На станції, де працює Тетяна, встановити укриття може бути непросто. За її словами, територію оточує щільна забудова, тому для захисної споруди потрібно шукати місце за межами самої АЗС.

Але зараз іншої безпечної точки для працівників немає: під час загрози вони просто сідають у машину і намагаються від’їхати подалі.

«Хоча б від уламків»

Тетяна не очікує, що бетонне укриття врятує від будь-якого удару. Вона говорить про простіший рівень захисту – місце, де можна переждати небезпеку й не стояти просто неба.

«Зрозуміло, якщо прилетить КАБ, то воно не врятує. Але від уламків бетонка, може, і захистила б. Хоч якось», – говорить вона.

Поки типовий проєкт захисту перетворюється на реальні споруди, її щоденний алгоритм залишається незмінним: зупинити колонки, вивести клієнтів, сісти в машину й від’їхати якомога далі.

На все – дві-три хвилини.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!