Регулярно сесії Запорізької міської ради відвідують 70% депутатів. За рік зі складу депутатського корпусу вийшло 5 депутатів. ЗЦР розповідає, хто і як ходив на сесії, хто і чому склав свій мандат, і чому це не дуже добре
В депутатський корпус Запорізької міської ради входять 64 депутати. Але відвідують сесії далеко не всі. В середньому явка на сесії складає 70%, тобто 45 депутатів. Інші, по причинах і без, голосування пропускають.
Наприклад, в сусідній Дніпровській мерії відвідуваність виявилася в рази вищою – 83%, із 64 депутатів 53 регулярно з’являються на сесіях. В Криворізькій міськраді ситуація також оптимістичніша – 81%.
Чому це важливо – ходити на сесії?
Перша причина – повага до виборців, до людей, які вважали, що ця людина чи партія якось зроблять їх життя краще, і тому віддали голоси за цю людину. І ключовий обов’язок людини, яку обрали депутатом – ходити на комісії та сесії.
Друга причина – функціональна. На сесію міськради здебільшого виносяться питання, які потрібні розглянути, щоб місто надалі нормально працювало. За ці питання треба ходити і голосувати, або брати слово і аргументувати, чому якесь питання погане і за нього голосувати не треба. Якщо все більше депутатів не ходять на сесії, то все більше питань залишаються не прийнятими, бо на них не вистачає голосів.
Третя причина – політична, похідна від другої. Якщо неявка буде більшати і все частіше важливі питання не будуть прийматись на сесії, то центральна влада в певний момент замислиться – а навіщо там в Запоріжжі депутати взагалі? Давайте зробимо там міську військову адміністрацію.
Явки по фракціях
Трошки для порівняння про відвідуваність у позаминулому році. Як пише Атестація депутатів місцевих рад, у 2022-му найбільшу кількість сесій Запорізької міської ради пропустили:
Власова Наталія – 7 засідань,
Лобас Олександр – 7 засідань (через службу в ЗСУ),
Міщенко Дмитро – 6 засідань,
Молчанов Михайло – 6 засідань,
Мотренко Олександр – 6 засідань.
За 2023 рік було 12 сесій. Тобто депутати мали працювати безпосередньо у сесійній залі 12 днів – по одному кожного місяця. Втім, 27 вересня в один день не вклалися і другу частину провели 29-го. Ми перевірили явки за ці 13 днів та склали список головних прогульників року. І ось що вийшло.
Найзразковішою у минулому році стала партія “Нова політика”. До речі, найменша за кількістю членів партія, всього 6 депутатів. Прогули були, а не більше трьох-чотирьох від кожного обранця, що склало від партії 80% відвідуваності.
На другому місці по дисциплінованості партія “Слуга народу”. 12 політиків частіше приходять на сесії, ніж НЕ приходять. Окрім Віталія Тишечка, який в далекому 2020 році балотувався в мери від СН (хтось це ще пригадує?). Депутат пропустив 8 пленарних засідань із 12. Хоча в 2022 році Тишечко був на 9 із 10 сесіях.
До речі, склад депутатів партії трохи змінився. Катерина Грицай напередодні грудневої сесії склала свої повноваження, а до цього у вересні Віктор Тлєуш. Як говорить, з особистих причин. За час депутатської діяльності він зміг допомогти освітянам відстояти свої надбавки за престижність професії. Замість нього до складу Слуги народу зайшов Владислав Погорєлов. А чи планує Віктор повертатися в політику?
Більше ні, ніж так. Але не можу дати точну відповідь, якщо це не буде потрібно. Мабуть, ні. Хай іде інше покоління молодих людей, які будуть цим займатися.
Віктор Тлєуш, колишній депутат партії “Слуга народу”, директор школи-інтернату №7
Чому впродовж року міську ради покидають депутати, чи просто “губляться”, ми запитали голову комісії з питань депутатської діяльності – Олега Корольова. На його думку на це може бути дві причини. Перша пов’язана із проблемою виїзду. Мовляв, коли ти не депутат, то можеш спокійно по системі Шлях виїжджати за кордон. І друга, емоції та розчарування.
Коли депутат прийшов до ради, він гадав, що може на щось впливати. Якщо його обрали і він взяв на себе таку відповідальність, потім говорить «Ні, я не можу», то це те саме, що директор Запоріжсталі або президент скаже, що на нас напали, я не можу, я пішов. Ти ж коли йшов, ти знав, куди йдеш. Тобто ви свої вимоги в якійсь іншій площині шукайте, а не пов’язуєте одну з іншою. Якщо немає вже змоги словесно переконати своїх колег в чомусь і ти не можеш це зробити, опускаються руки та складаєш депутатський мандат або шукаєш шляхи вирішення питань.
Олег Корольов, депутат партії “Єднання”, голова комісії з питань депутатської діяльності, регламенту, законності, правопорядку та запобігання корупції
Третє місце по відвідуваності посіла найчисельніша партія, “Єднання”. Три депутати дозволяють собі частенько пропускати засідання: Сергій Бріцин – 8 прогулів, Дмитро Івахненко та Дмитро Сірий – пропустили 6, та Марина Лісова, яка в кінці 2023-го склала повноваження, пропустила 11 сесій. Замість депутатки в раду зайшов Дмитро Веліканов.
Останнє місце зайняла партія “Європейська Солідарність”, але з поважної причини. З 9 депутатів чотири зараз на фронті, і ще два протягом 2023 року демобілізувалися.
Валерій Прозапас, голова фракції “Європейська Солідарність” та Олександр Лобас через службу в ЗСУ пропустили 11 сесій. Андрій Согорін (військовослужбовець Нацгвардії) 7 пропусків та Олександр Кобзарюк (вже демобілізувався за станом здоров’я) пропустив 6 пленарних засідань.
UPD: у матеріал було внесено зміни
Ми уточнили інформацію і дописуємо, що депутат Олександр Константинов з початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Тому пропустив 12 сесій, а перед останньою грудневою, написав заяву про дострокове складання мандату.
Пів року тому з ЄС вийшов Микола Бєлий. Своє рішення описує складним і виваженим.
Причина перша – мені соромно за запорізьку владу. Багаточисельні корупційні скандали, нераціонального використання владою бюджетних коштів в умовах війни: латання доріг, фонтани, харчування дітей під час онлайн навчання, створення та утримання дороговартісних комунальних підприємств, (Мунварта або Патологоанатомічне бюро) та багато іншого. Тому зараз не хочу бути навіть дотичним до «влади».
Микола Бєлий, колишній депутат партії “Європейська Солідарність”
Поки що повертатися в політику не планує.
На даний момент не бачу для цього можливостей. Хочу бачити ту рушійну силу, ту команду, з якою буде можливо реалізовувати позитивні зміни для нашого міста.
Микола Бєлий, колишній депутат партії “Європейська Солідарність”
Другою причиною Бєлий назвав, проблему реалізації соцпроєктів, разом з різними донорськими фондами. На його думку їх здійснити заважає “корупційна слава” запорізької влади. Додамо від себе – внутрішні політики донорів часто обмежують співпрацю з представниками влади, до яких відносять і місцевих депутатів.
Позафракційні
Тепер по позафракційних. В 2020 році до депутатського корпусу увійшло дві проросійські партії: партія Шарія та ОПЗЖ. Зараз перша і друга заборонені, їх депутати автоматично стали позафракційними, але за законом їх не можна позбавити мандатів.
Із 64 запорізьких депутатів 18 є позафракційними, троє з яких припинили ходити на пленарні засідання в 2023-му.
Жодного разу за не з’явилися на сесії: Пелагея Шумейко – членкиня партії Шарія таСергій Нікулін, керівник програми партійного будівництва партії Шарія. Міщенко Дмитро, депутат від забороненої партії ОПЗЖ, перше півріччя 2023 року не ходив на сесії. Пропусків назбиралося 8.
Ми вирішили особисто запитати чому депутати не відвідують сесії. Через сторінки депутатів на сайті Запорізької міської ради, де вказуються контактні дані, аби виборці мали змогу зв’язатися з депутатом по своєму округу, додзвонитися не вийшло.
Номер депутатки Шумейко – недійсний, а номер Нікуліна – загальнопартійний, тому поговорити особисто не вдалося. Колишня голова фракції «Партія Шарія», Віталіна Яковлєва повідомила, що після заборони партії, фракції більше не існує. Депутати не об’єднані і кожен відповідає сам за себе.
Я якось не дізнавалася, чому вони не відвідують сесії. Зізнаюся, ми просто не спілкуємося. Тому, щоб сказати, чи будуть вони відвідувати, чи не будуть, я не можу. Тут краще вам спитати напряму у них.
Віталіна Яковлєва, депутатка колишньої ПП “Партія Шарія”
Про зміни в складі депутатського корпусу висловився і в.о. міського голови Запоріжжя Анатолій Куртєв.
Причини виходу депутатів важко прокоментувати. По-перше, це різні політичні сили. У них є своє бачення. Наприклад, два депутати, які взагалі не ходять на сесії, не приймають рішення в роботі комісій. Це два представники бувшої партії Шарія і ми їх досі не бачимо на сесії. Що стосується інших політичних сил, то є особисті причини для того, що вони складають повноваження. Хтось не коментує цього. Напруження, вони завжди були в сесійній залі – це політичний накал. Але ми всі розуміємо, що політики в Запоріжжі, в прифронтовому місті, не може бути, тому що нам потрібно дивитися на господарську діяльність.
Анатолій Куртєв, в.о. міського голови Запоріжжя
Є ще одна причина, яку депутати не хочуть називати публічно, але “не під запис” майже єдині в своїх формулюваннях. Виконавча влада, всі ці департаменти з директорами та їх заступниками, які ходять з проєктами рішень по комісіях, все більше ставляться до цього процесу, як до чогось формального. На окремих депутатів та їх запити чи претензії все менше зважають.
“Є генеральні домовленості з головами фракцій і “власниками” фракцій, що вони дають голоси за ті чи інші рішення, і навіть ці домовленості все частіше порушуються. Грошей мало, всім не догодиш, компроміс дуже слабкий. Депутати вирішують, що їх час в цьому місці – на комісіях, сесіях, прийомах – або не коштує тих грошей, які вони могли б заробити в іншому місці, або його просто можна витратити корисніше” – так звучить узагальнена претензія від тих, хто відмовився давати публічний коментар.
Що можуть зробити запоріжці з прогульниками?
Якщо чесно – лише публічний тиск може зараз змусити партію виключити негідного депутата. Не тільки дописи в мережах і тегування, а й питати наживо, під час прийомів, комісій, сесій, чому якась партія тримає в своїх рядах того чи іншого негідника.
Є законна процедура відкликання окремих депутатів “за народною ініціативою”. Дуже муторна, складна і у підсумку все впирається в рішення тої ж партії, яка може задовольнити вимогу громади, а може й ні, бо вони так хочуть.
Парадоксально, але з “позафракційниками” з заборонених партій Шарія і ОПЗЖ зараз взагалі неможливо нічого зробити. Тому що позбавити їх мандату може лише їх партія, яку заборонили, і яка, відповідно, не може приймати будь-які рішення – в тому числі, зібратись на конференцію і позбавити когось мандату. Вони тільки самостійно можуть скласти свої повноваження, подавши заяву на міськраду. Кумедне коло вийшло, егеж?
Висновки
Війна стала випробуванням для всіх, в тому числі і для депутатів. Деякі вирішили, що можуть бути кориснішими на фронті, інші – на своїй звичайній роботі, а не в міськраді. Аналогічні виклики постають перед місцевими радами по всій Україні. Те, що Запоріжжя порається з ними дещо гірше, ніж інші – сигнал і для влади, і для громади, що справи йдуть не як треба.
Обговорення