ОПЗЖ: як ся має заборонена партія в прифронтовій зоні та поряд

Загубились ніби в тумані, пішли в колаборанти або швидко змінили вивіску. Так можна підсумувати фінал “Опозиційної платформи – за життя” в трьох областях.  Попри щільне представницво в місцевих радах, зараз одна з найрейтинговіших партій сходу та півдня ніби щезла і згадується переважно як прихисток колаборантів на окупованих територіях

Дисклеймер: про Опозиційний блок та інші партії, які зараз потрапили під заборону, буде в наступному тексті. І так, Євген Балицький, формальний очільник окупаційної влади на Запоріжжі – з ОБ, а не з ОПЗЖ, про нього наступного разу.  

Зрадники “ОП-ЗЖ” на Запоріжжі 

На сьогодні в Запорізькій області є 4 відкритих колаборанта ОПЗЖ-шника. Вони не тільки погодились на співпрацю, але й публічно звітують для російських ЗМІ у якості посадовців. Так, колаборантами виявилися депутатка Ілона Щипенко в Чернігівці, депутат Андрій Шевчик в Енергодарі, Андрій Сігута в Мелітополі і Володимир Рикун в Михайлівці. 

Ілона Щипенко проголосила себе “головою” Чернігівки. Жінка стала депутаткою у 2021-му році на повторних місцевих виборах, а згодом стала секретаркою ради. На той момент була безробітною, але мала різний досвід – від вчительки до пошуків роботи моделі чи акторки в Інтернеті. Детальніше про неї “ЗЦР” вже розповідав в цьому тексті. Наразі, Щипенко дописує про свою діяльність в Facebook  – публікує фото з російським прапором, проводить останній дзвоник в школі, організовує проросійські заходи і мітинги, публікує газету “Утренняя звезда” з символікою СРСР. 

Андрій Шевчик вирішив допомагати російським військовим в Енергодарі. До цього чоловік неодноразово змінював свою позицію від патріотичних закликів до співпраці з ворогом. Шевчик працював провідним інженером на «Запорізькій АЕС». У політиці ще з 2010 року. Саме тоді його було вперше обрано депутатом Енергодарської міськради від партії “Сильна Україна”, яка після виборів саморозпустилась, а її членам було рекомендовано вступати до “Партії регіонів”. Після того чоловік змінював партії і був в партії “Зелені”, був членом виборчої комісії від партії “Батьківщина”, а потім балотувався від “ОП-ЗЖ”. Детальніше про це тут.
У травні, на життя Шевчика був здійснений замах, після чого він перестав з’являтися в публічному полі, однак обіцяв повернутися до обов’язків якнайшвидше. 

Андрій Сігута проголосив себе головою Мелітопольської військово-громадської адміністрації. До того, як Сігута став колаборантом він був депутатом Мелітопольської районної ради, а згодом його обрали заступником голови ради. Окрім політичної діяльності має приватне підприємство “Веста Строй”, що за кведами займається торгівлею зерна та м’яса. Наразі воно записано на його дружину Юлію Сігуту.

16 червня чоловік звітував для ворога з обіцянкою забезпечити пшеницею російський ринок, а також країн-союзників. А через декілька днів звітував про привітання медиків. Крім того, саме Сігута займається поділом землі на окупованих територіях.

“Сигута уже рассказывает, что по российскому законодательству и одного человека не может быть больше 4 га земли. Хотя по украинскому законодательству у большего числа людей есть по 6, 8,10 и более га земли. Тем самым, они уже готовят население к экспроприации садов, земельных паев”, – зазначив мер Мелітополя Іван Федоров. 

А от Володимир Рикун не просто пішов на співпрацю, він здав Михайлівську громаду ворогу. Хоча згодом чоловік і заперечував. Володимира Рикуна обрали мером Михайлівської громади від “ОПЗЖ” у 2020-му. На момент балотування він був директором КП “Михайлівській комунгосп”.

Також Рикун балотувався і в 2015-му році від партії “Батьківщина” і був обраний до складу Михайлівської громади. Чоловік значився помічником депутата Запорізької обласної ради Віктора Дудки. Якого в квітні викрали російські військові у Михайлівці. 

Чим займається Рикун наразі невідомо. Він не веде сторінки в соцмережах і не з’являється в російських новинах. 

Що взагалі зараз роблять запорізькі “опзж-шники”?

У 2020-му році в Запоріжжі і області чимало кандидатів і кандидаток пройшли від політичної сили “ОПЗЖ”. Так, у Запорізькій міськраді депутатскі крісла посіли 11 кандидатів, а до облради пройшло 16. Ми проаналізували діяльність опозиційників з моменту повномасштабного вторгнення. 

Для аналізу використали офіційні сторінки представників партії у Facebook. І відзначили, що більшість з них не приховувала своєї прихильності до 9 травня та проросійських настроїв. Водночас з початку повномасштабне вторгнення деякі почали активно підтримувати Запоріжжя, допомагати і волонтерити. Інші ж просто зникли зі інформаційного простору і не висловлюють свою думку в будь-яку з сторін.

Нардеп з Бердянська від ОПЗЖ Олександр Пономарьов зараз знаходиться на окупованій території і не виходить на зв’язок. Правоохоронні органи не висували йому звинувачень у колаборації, але неофіційні джерела стверджують, що нардеп стабільно мешкає на своїй квартирі в одній будівлі з офісом його фірми “Бердянські жатки” і зосередився на бізнесі в тому обмеженому форматі, який йому дозволили росіяни.  

Володимир Кальцев зараз стало перебуває в Запоріжжі і знаходиться, як кажуть в політичних колах, у “невизначеному стані”, як жити далі. До нової парламентської групи “За відновлення України”, куди мігрувала менш політизована частина ОПЗЖ, він не став входити, на засіданнях парламенту буває не часто.  

Шо по Ха

В Харківській області є два народних депутата, які на початок повномасштабного вторгнення російської федерації були в ОПЗЖ – це Олександр Фельдман та Ігор Абрамович

Фельдман та Абрамович вийшли зі складу фракції “ОПЗЖ” ще 15 березня, до того, як Володимир Зеленський погодив рішення РНБО,  щодо заборони 11 політичних партій, в тому числі ОПЗЖ та Оппоблок.

За даними порталу СМІДА, Фельдман є власником 60 відсотків ПАТ “Концерн АВЕК та Ко”. Цей концерн до війни контролював один з найбільших ринків в Україні – ТЦ “Барабашово”. Зараз ринок частково зруйнований в результаті обстрілів. Однак, близько 20 відсотків торгівельних точок на ринку відновили роботу. Крім того, зруйнована офісна будівля концерну АВЕК, яка розташована біля будівлі Харківської ОВА, в яку 1 березня влучила російська ракета.

Також знищений “Фельдман екопарк” – це зоопарк, який розташований поряд з містом. Територія екопарку продовжується перебувати під обстрілами. Десятки тварин загинули, частину тварин вивезли в інші регіони.

Фельдман залишився в місті, в соцмережах регулярно з’являється інформація про роботу його гуманітарного штабу.

Ігор Абрамович в роботі парламенту участь не бере, але Харковом цікавиться. Зокрема, у Харківській міськраді після розпуску фракції “ОПЗЖ” також було створено групу “Відновлення України”. За словами мера Харкова Ігоря Терехова, на ухвалення рішення про вихід та розпуск фракції “ОПЗЖ” у міськраді вплинув Ігор Абрамович. Саме Абрамович, як розповів в інтерв’ю руху “Чесно” Ігор Терехов, зараз найбільше допомагає Харкову.

Крім того, за інформацією пресслужби міськради, Абрамович вже цікавиться “відновленням міста після війни”. 10 травня мер міста провів з подачі Абрамовича зустріч із керівництвом німецької інвестиційної компанії «ESE Investment AG», яка розробляє та реалізовує проєкти в галузі відновлюваних джерел енергії, зеленої енергетики та технологічного будівництва.

Що стосується інших депутатів облради, то не можна пройти повз заступника голови облради від ОПЗЖ – Богдана Мальованого.

Нагадаємо, що у середині лютого нардепка Ірина Фріз попросила Службу безпеки України провести спецперевірку на наявність громадянства Росії у заступника голови Харківської облради від фракції “Опозиційна Платформа – За Життя” Богдана Мальованого. 

“До мене як депутата Верховної Ради надійшло одразу кілька звернень від виборців-патріотів із повідомленням про наявність у пана Мальованого громадянства країни-агресора”, — повідомила парламентарка.
Однак, висновків СБУ немає досі. Тоді ХАЦ перевіряв дані, які опублікувала нардепка, за допомогою сайту Федеральної податкової служби. Й виявилося, що за даними, які вказані на скрінах, можна дізнатися російський ІНН Богдана Мальованого. Тобто дані, щодо власника паспорту, дати його народження та дати отримання росйського документу – підтверджуються.

Де до червня знаходився  Мальований – невідомо. В сесії облради він брав участь, але сесія відбувалася онлайн. Але 17 червня він вперше з початку вторгнення з’являється на офіційному заході.  Він є на світлинах які виставив голова Харківської ОВА. А ось результатів перевірки все ще немає.

Щодо ще одного видного депутата від ОПЗЖ – ексголови облради Володимира Скоробагача, то він на відміну від Мальованого визначився швидко та жорстко.

“Війна. Гидка, цинічна і страшна. Війна, в яку ми не могли повірити, руйнує сім’ї, будинки, серця. У моєму рідному Харкові сотні загиблих, безліч поранених, зруйновано більше 600 будинків. Російські війська щодня поливають його градами, розстрілюють його з повітря”, – написавши депутат у Фейсбуці. Його офіс у центрі Харкова знищено, але він продовжує допомагати гуманітаркою мешканцям Харкова та називає волонтерів героями.

А ось жодної інформації про відношення до війни або про діяльність від голови облорганізації ОПЗЖ, колишнього керманича Адміністрації Президента України Ігоря Райніна – не було.

У Харківській міськраді депутати тепер входять в групу “За відновлення України”. В публічному просторі якогось засудження російської військової агресії майже немає, але є багато згадок благодійного фонду девелопера і нардепа Вадима Столара, який очолив в парламенті “За відновлення України”. Окремо варто відзначити, що в нову групу перейшла депутатка Анастасія Губіна. Її мати багато років веде бізнес на території росії та окупованого Криму. При чому в основному цей бізнес з’явився після 2014 року.
Батько Анастасії Губіної, який минулого скликання був депутатом облради, активно приховував бізнес дружини та не вказував його у декларації.

Колаборанти Харківщини

Що стосується колаборантства, то перший, хто почав співпрацювати з окупантами став мер Куп’янську, Геннадій Мацегора. Це відбулося відразу після початку повномасштабного вторгнення. З тих пір Мацегора продовжує брати участь у всіх пропагандистських інформаційних кампаніях окупантів та допомагати російським військам ресурсам.
На початку червня Мацегорі через ЗМІ повідомили про ще одну підозру у державній зраді. 3 червня 2022 року він підписав протокол засідання про створення окупаційної адміністрації та обрання її керівника. 

А вже на початку липня стало відомо, що окупанти Мацегору “затримали” та “відсторонили” від посади.

А депутат Солоницівської селищної ради від ОПЗЖ Андрія Лазуренко став перший колаборантом на Харківщині, кому вже оголосили вирок суду. Лазуренко обвинувачували у підготовці захоплення державної влади. Про це стало відомо з вироку Київського райсуду міста Харкова від 13 червня.

Лазуренко визнав провину і уклав угоду зі слідством. За це він отримав два роки ув’язнення.

За даними суду, з 2 по 5 березня 2022 року Лазуренко, перебуваючи у смт. Високий Харківської області, через додаток WhatsApp зателефонував до представників молодіжного крила партії ОПЗЖ та повідомив, що “в найближчий час Харків та Харківська область будуть окуповані представниками збройних сил рф”. Він наказав підготуватися до встановлення в регіоні влади, що буде підконтрольна росії. При цьому планувалося вчинення насильства щодо бійців тероборони, правоохоронців.

Крім Лазуренка та Мацегори, колаборантами від ОПЗЖ в Харківській області стали троє депутатів Ізюмської міської ради – Анатолій Фомичевський, Любов Ткачова та Володимир Ковальчук та депутат Дворічанської селищної ради Василь Дорошенко.

Фомичевський в березні 2022 року допоміг російським військам потрапити в Ізюм, показавши їм незахищену дорогу. Любов Ткачова допомагає видавати пропагандистську газету окупантів “Ізюмський телеграф”, а Володимир Ковальчук в пропагандистських сюжетах росіян звинувачує українську армію в обстрілах окупованого Ізюма. 

Василь Дорошенко же обійняв незаконну посаду “першого заступника виконуючого обов‘язки начальника Дворічанської тимчасової адміністрації Куп’янського району Харківської області”.

“Опозиціонери” Кіровоградщини

Кіровградщина не може “похвалитись” такими ОПЗЖшними кадрами як Запоріжжя чи Харківщина. Благо область досі лишається умовно тиловою, тож потенційні колаборанти не поспішають афішувати свої погляди та відкрито підігрувати країні-окупанту. 

Що ж до депутатського активу “опозиційної платформи” то він в області був представлений доволі непогано. Відчувався у цьому непрямий вплив фльору “позитивного політика” нардепа та колишнього голови Кіровоградської ОДА Сергія Ларіна, який верховодив адміністрацією в 2010-13 роках. Завдяки грамотно побудованій піар-кампанії та низці соціальних проєктів, що  широко висвітлювались у місцевих ЗМІ, політик довго лишався надзвичайно популярним у регіоні. 

Після початку повномасштабного вторгнення про Ларіна чутно майже не було. Волонтерською активністю не відзначився, депутатською діяльністю також. 

Та все ж Сергій Ларін то для Кіровоградщини історія вже достатньо давня. Тож давайте познайомимось з більш актуальними персоналіями. Так до заборони партії першим у списку  ОПЗЖ в олександрійській міськраді значився Геннадій Лоцман, колишній очільник міського управління ЖКГ, містобудування та архітектури. 

З 24-го лютого пан Лоцман теж особливо не світився. Тим не менш, на початку березня залишив у себе на сторінці в мережі Facebook  повідомлення наступного змісту: “Доброго дня, шановні Олександрійці! На місцевих Інтернет ресурсах люди запитують, де поділися депутати від ОПЗЖ? Тож хочу вас проінформувати. Усі депутати на місці. Ніхто нікуди не тікав і не переїжджав. Зараз ведеться робота у наданні допомоги по розміщенню біженців з дітьми, збору теплих речей, продуктів харчування та передачі інших потрібних речей у волонтерські центри для потреб ЗСУ. Все це робиться щоденно без політики та піару.Головне не піддаватися паніці та не вестися на провокації. Відстоїмо Україну! Збережемо Батьківщину!”.

Не надто конкретизовано, однак хоча б зрозуміла загальна позиція партійців. 

Серед депутатів Кропивницької міської ради особливо “зашкварних”  пригадати важко. І не тому, що їх аж надто багато, насправді лише четверо. Просто всі їхні “гріхи” були скоріше побутові, аніж несли якийсь деструктив суспільству. Зокрема в 2015-му році матір депутати Анни Ніжнікової Наталія брала участь у Міжнародному фестивалі співдружності російських співвітчизників зарубіжжя «Душа залишається в Росії». Там майстриня дала інтерв’ю виданню “Курська правда” та телеканалу “Росія-1” в якому говорила дослівно наступне: “Я русский человек, у меня русские корни, мама русская, папа русский, дети мои русскими считаются. Дочка средняя вообще в Москве училась, сын сейчас живет в России. Так что отсюда я не уезжала душой, хотя собираюсь и физически переехать в Россию, потому что здесь я могу свободно говорить по-русски, мне никто не мешает””. Видання однак пішло далі і подало інформацію так буцім-то Наталія Ніжнікова загалом підтримує політику президента Росії Владіміра Путіна, а також так звані ЛНР та ДНР. За буцімто перекручування інформації озвученої під час інтерв’ю родина Ніжнікових навіть планувала судитись, однак чим закінчилась справа – невідомо. 

На порядок більше представників ОПЗЖ пройшли на останніх виборах до Кіровоградської обласної ради. Найпомітнішою фігурою серед тих кого підтримали виборці Кіровоградщини можна назвати ідейного екс-регіонала Вадима Волканова, якого наприкінці 2020 року було обрано на посаду заступника голови облради. За рік до цього “Чесно” впіймало депутата на масованому кнопкодавстві, однак, як бачимо, це не надто вплинуло на кар’єру пана Волканова, який на той момент ще займав посаду керівника Держспоживінспекції у Кіровоградській області. 

Сам Вадим Волканов на своїй сторінці у Facebook доволі активний – підтримує ЗСУ, постить патріотичні дописи та загалом на публіку займає чітку проукраїнську позицію. В одному зі своїх квітневих постів наголосив – з України не поїхав, допомагає через Федерацію боксу як спортсменам та членам їх сімей, так і всім “хто потребує влаштування на ночівлю, переїзду в інший регіон, одягу, продуктів харчування”. 

Що буде з партійними осередками? 

У березні, Володимир Зеленський підписав рішення, яким на час війни призупинив діяльність 11 політсил, зокрема і “Опозиційної платформи – за життя”. Нагадаємо, що партія, має відкриті проросійські погляди і займає друге місце за чисельністю фракцію у Верховній раді. 

Виникає питання, що буде з обранцями від партії і самими регіональними осередками. Ми поспілкувалися з експертом та аналітиком Руху “Чесно” Ігорем Фещенко. Аналітик каже, що заборона політичної партії передбачає ліквідацію всіх її осередків. Тобто, після ліквідації партії від неї самої і від її осередків залишаться хіба що записи в реєстрі про те, що колись існувала така юрособа і що її діяльність припинено. Однак, додає: 

“Разом з тим, рішення про заборону партії не впливає на діяльність її депутатів у парламенті чи в місцевих радах. Вони як працювали так і продовжують працювати. Хіба що з власної ініціативи розпустили фракції і утворити нові групи, як було з ОПЗЖ у парламенті. Зараз у цьому контексті обговорюється 2 важливі питання – відкликання депутатів які висувалися від заборонених партій, а також заборона їх же балотування у майбутньому. По обох ідеях для їх реалізації потрібно вносити зміни до законодавства, можливо навіть до Конституції. Тут є і плюси і мінуси, адже йдеться про запровадження колективної відповідальності”.

Власно кажучи, це зараз і відбувається в обласних та міськіх радах – партії немає, але є позафракційні депутати, які не афішують свою належність.  

Читайте також: “Воин” на Запоріжжі: імена окупантів, які піаряться на війні