«Матриця» по-російськи: чому не потрапити у тенета пропаганди на ТОТ майже неможливо 

Пані Оксана натискає кнопку на пульті. На екрані її телевізора – програма, яку більшість читачів «ЗЦР», імовірно, не схвалила б: «Телемарафон». Але у пані Оксани дещо інша ситуація. Її будинок знаходиться в одному із невеличких населених пунктів тимчасово окупованої частини Запорізької області

«Телемарафон» на ТОТ дивляться через супутниковий зв’язок. Пані Оксані його оплачує син, який живе на підконтрольній території. Його брат Євген залишився в окупації: потрібно годувати і своїх батьків, і батьків дружини. 

Євген – власник невеличкого бізнесу, і поки йому вдається утримувати дві родини. Його власна сім’я виїхала з ТОТ. Бізнесмен твердить, що дізнаватися новини абощо у нього немає часу. Він не дивиться телевізор, не читає телеграм-канали і впевнений, що не підпадає під дію пропаганди. Всю інформацію отримує на роботі, від співробітників. Але його рідні на підконтрольній території кажуть: спілкуватися із Євгеном дедалі складніше. Хоча він вважає, що пропаганда на нього не впливає, насправді це не так.

Не потрапити під дію російського навіювання на ТОТ практично неможливо. Навіть якщо відрізати усі інформаційні канали, все одно будеш розмовляти з людьми, які їх читають. Чути їх у транспорті або в магазині. Зустрічатися з ними за родинним столом.

Пані Оксана має іншу ситуацію. Доступ до інформації з українських джерел залишає їй хоча б вибір, кому вірити. Але вона – швидше виключення із загальної картини. На ТОТ уже не працюють VPN-сервіси, натомість широко «рекламують» справи, які Слідчий комітет РФ відкриває за «неправильні» коментарі і репости в соцмережах. Це практично виключає можливість – а згодом і бажання – шукати правди з українського боку.

Усі імена в цій історії змінені. Втім, описана родина справді існує. Як існує і своєрідна «Матриця», альтернативна реальність, яку майстерно створює на ТОТ російська пропаганда. 

Основна мета пропагандистської мережі – створити для своєї аудиторії об’ємну, всеосяжну картинку світу. Звісно, викривленого світу. Того, в якому Путін – визволитель, Євген Балицький – чесний чиновник, а життя на ТОТ значно покращилося. При цьому необхідно виключити і можливість, і потребу «піддослідних» шукати альтернативні джерела інформації. 

Тож пропагандистська машина охоплює одразу всі існуючі шари інформування: від найбільшого, про велику політику, до влогів і тік-токів від майбутніх блогерів-«мільйонників», які щойно залишили шкільну парту. На кожному із шарів пропаганда «дбайливо» створює два варіанти подачі інформації. Один для тих, хто вірить, що у телевізорі говорять тільки правду, а Росія прийшла врятувати від «західної пропаганди». Інший – псевдоопозиційний, для «розумників», які шукають альтернативну інформацію. Не треба й казати, що обидва варіанти слугують одній меті.

Шар перший. Центральні медіа

Що відбувається на планеті? Росія – країна-ізгой чи лідер вільного світу? Коли і чим закінчиться війна? Скільки військ залишилося в України? Чи буде рубль стабільним? Коли розваляться США?

На ці питання має давати (оптимістичні!) відповіді центральна вісь, «хребет» пропаганди – загальноросійські медіа. 

Тут працюють гірші з гірших пропагандистів, які часто керуються принципом Геббельса: що більша брехня, то простіше у неї повірити. Саме тут вигадують терміни на кшталт «від’ємного сплиття» і «хлопків», якими послуговуються потім численні канали, нижчі за рангом. Тут також найбільші бюджети і найвищі зарплати. Ці ЗМІ мають на меті створити враження, що Росія непорушна, має стабільну підтримку союзників, залізну економіку і глибокий внутрішній світ. 

Для українців з ТОТ наслідок цього потоку – впевненість, що Росія прийшла до них назавжди, і залишається тільки пристосовуватися до поточного життя і вростати у нього. Недаремно мешканців Запорізької області в останній рік пропаганда називає то «громадянами РФ», а то і просто «росіянами».

Щоб довести «близькість до людей», деякі центральні ЗМІ періодично залучають колаборантів із ТОТ. Із запорізьких «персоналій» особливо люблять Володимира Рогова – колишнього запоріжця, пропагандиста із невизначеною посадою. Інколи пишуть про найбільші «досягнення» місцевої псевдовлади. Такі публікації колаборанти дбайливо перепубліковують у своїх каналах.

«Альтернативність» на цьому рівні дозують особливо прискіпливо. Мільярдні бюджети можуть спрацювати не на користь тим, хто вирішив імітувати гру в опозицію. Тож більшість «альтернативних офіційним» каналів виявляють свою «свободу»… тільки більш радикальною відданістю режиму.

Шар другий. Місцева влада

Окупаційна влада створює мешканцям ТОТ достатньо проблем. Водопостачання у Бердянську. Світло у Більмаку. Зв’язок у Кам’янці-Дніпровській. Медицина всюди. Парадоксальний результат цієї ситуації – вимушені тисячі підписок на канали тієї ж влади. Зрештою, хочеться дізнатися, коли повернуть комунальні блага, де є шанс потрапити на прийом до лікаря тощо. 

Робота поставлена на потік: власні канали має кожне «міністерство» і кожна служба тимчасово окупованої частини Запорізької області.

«У комплекті» з корисною інформацією підписники читають про ЗСУ, які «атакують цивільне населення», «покращення і подарунки від шефів» (світло від цього не з’являється) і, звісно, про поїздки місцевих чиновників на російські бюрократичні та пропагандистські заходи.

Цей рівень існує для того, щоб малювати картинку забезпеченого і комфортного життя в окупації. Покращень тут і там. «Подарунків» від регіонів Росії, на які поклали обов’язок підтримувати підточені війною окуповані території. І, нарешті, щоб створювати ілюзію того, що навіть якщо проблеми виникають, російська влада намагається якнайшвидше їх вирішити.

Щоб імітувати існування незалежної від влади ланки, існують декілька «призначених» псевдоопозиціонерів. Це, в першу чергу, Володимир Рогов, якого ми згадували вище, а також місцеве відділення вічної російської «опозиції» – ЛДПР. Вони закликають повідомляти їм про проблеми та порушення прав. Після цього або надають мінімальну фінансову допомогу (ЛДПР), або створюють картинку боротьби і звернень до різноманітних інстанцій. 

У випадку, якщо проблему таки вирішують, про це можна написати переможний допис. Але достатньо прочитати розлючені коментарі до чергової «переможеньки» в пропагандистських каналах, щоб зрозуміти: вирішують дуже незначну долю реальних проблем. Хтось, як пані Оксана, має доступ до реальної інформації і діяльність «опозиціонерів» оцінює скептично. Інші ж прагнуть вірити, що ситуація не безвихідна і «добра і сильна рука для захисту» справді існує.

Якщо масштаби проблеми стають такими, що ігнорувати її вже неможливо, про неї пише «сам» псевдогубернатор ТОТ Запорізької області Є.Балицький. Найчастіше це означає, що на ситуацію звернули увагу на рівні центрального керівництва РФ.

Шар третій. Місцеві новини

Але ж «не комуналкою єдиною». Людина має природну потребу знати, що відбувається навколо – на цьому базується відчуття хоч якоїсь безпеки. 

Пропаганда знає про це. Тож у перші тижні вторгнення вже мала цілу готову мережу телеграм-каналів, які подавали ретельно відібрані місцеві новини у вигідному для себе ракурсі. Очікування були значно більшими, ніж Росія отримала. І досі в Телеграмі активні пропагандистські канали «Днепропетровская народная республика» або «На самом деле в Одессе». 

За роки окупації мережа для ТОТ Запорізької області була налагоджена і відшліфована. Ціла стопка каналів штибу «Главное в…» (Бердянську, Мелітополі, Енергодарі, Дніпрорудному тощо) синхронно публікує одні й ті самі пропагандистські тексти. Цей сегмент має не в останню чергу розповідати про звірства і жахи життя на підконтрольній Україні території.

Цікаво, що у 2022 році російські пропагандисти викривали канали, створені українськими спецслужбами як колабораційні, саме за відсутністю репостів з «офіційної» мережі.

«Альтернативний сегмент» представляє добре розкручений канал «Запорожский вестник». Тут часті прямі фейки та підтасовки. Класика жанра – зафотошоплене повідомлення від запоріжців, які «задихаються від роботи крематорія», у якому нібито «усю ніч спалюють тіла наших хлопчиків». Крематоріїв у Запоріжжі, як відомо, немає. Втім, на цьому шарі «офіційні» та «альтернативні» канали уже майже не мають різниці.

Шар четвертий. Люди

Для шукачів ще більш «незалежної» інформації існують десятки, якщо не сотні таких собі «вільних стрільців». Це телеграм-блогери з аудиторією, яка вимірюється сотнями тисяч підписників. Серед них – колишні українці Тетяна Монтян або Анатолій Шарій. Але чистих росіян значно більше. 

Аудиторія таких каналів не лише численна, а й часто досить активна. Причина проста: «блогери» не обмежують себе жодними рамками «офіційних» і «напівофіційних» медіа, із запалом публікуючи заклики застосувати ядерну зброю, вбити Зеленського і розбомбити усю електрогенерацію в Україні. Це дає читачам можливість також не стримуватися в своїй неадекватності.

Запоріжжя тут згадують в першу чергу у зв’язку з АЕС в Енергодарі, а також нагадуючи про вимоги Путіна вивести українські війська з «російських територій». До них зараховують і Запорізьку область. Але є і виключення.

Нескладно побачити, що навіть «вільні блогери» дотримуються загальних засад російської пропаганди. Бо ті, хто стає надто опозиційним, мають надто багато проблем – від засудження решти «спільноти» до розстрілу на фронті, коли йдеться про військових блогерів.

Фінансована централізовано мережа на цьому закінчується. Адже для створення «незалежних» у цьому сегменті гроші не потрібні: вони виникають самі. Це локальні «блогери», «тіктокери», «ютьюбери», які сподіваються теж стати мільйонниками або стотисячниками і отримувати рекламу та владні підряди на розміщення текстів. 

Зазвичай такі блогери молоді, завзяті і з власної ініціативи розповідають «правду про життя в окупації» та «спростування української пропаганди». Звісно, на користь Росії – інакше спонсорів не знайдеш. Інколи вони спілкуються зі «старшими браттями» з числа російських молодих блогерів. Так енергодарський «активіст» колись розповідав російському блогеру-підлітку про значне досягнення місцевої влади – пофарбований дитячий майданчик. 

Цікаво, що такі блогери за вдалої розкрутки можуть ставати достатньо популярними. Помітна частина їх підписників у такому випадку – росіяни. Вони хочуть вірити, що РФ справді «рятує» тих, кого окупувала, тож все те, що сталося після початку «СВО», було не даремно.

Замість постскриптуму: по цей бік фронту

На підконтрольній території існує тип медіа, які свідомо чи несвідомо працюють на користь російської пропаганди. Це численні «комерційні канали», створені для заробітку на кількості переглядів або на рекламі. Але ніщо не генерує перегляди так, як стара добра зрада. Тож «звірства ТЦК», численні відео з місць прильотів або інші «утиски» – то їх повсякденний хліб. І відмінна страва для російської пропаганди, яка не забуває використати такі дописи на свою користь.

Історія може працювати і в протилежний бік. У серпні така собі «продакшн-студія» «Ростислово» зняла відеоролик із гучною назвою «БУМЕРАНГ ПО РОСІЇ🔥КУРСК ОТРИМУЄ ЗА МАРІУПОЛЬ,76 ТИС.РОСІЯН ВТІКАЄ,ЗАХАРОВА ВЖЕ ВІДДАЄ ЗАПОРІЗЬКУ АЕС» (що більші літери, то більший резонанс). Тільки на YouTube відео отримало більше ніж мільйон переглядів і понад 6 тисяч коментарів від глядачів, які повірили у швидку перемогу. 

Ролик викладали і на Tik-Tok, де його переглянули ще більше ніж 150 тис. разів. Але на цьому майданчику працює команда «Центра протидії дезінформації», яка спільно з адміністрацією видаляє фейки. Тож акаунт, який приніс фейкову «перемогу», було заблоковано. 

Крім розчарування, яке ролики приносять українцям, вони – ще й суттєве посилення позицій російської мережі. Такі сюжети дають приводи викривати «фейки української пропаганди» і вносять останній штрих «правдивості» у створену пропагандою картину світу. 

За словами пані Оксани, саме через такі випадки вона вже давно втратила надію довести синові, що росіяни брешуть. У відповідь чує: «Так і українці ж теж».

Так виникає своєрідна російська «Матриця» в реальному житті. І вийти з неї, всюдисутньої і всеосяжної, дуже і дуже непросто.

Читайте також: Хто буде лікувати хворих на ТОТ Запорізької області?