Куди Запоріжжя вивозить відходи після обстрілів? Частина друга: небезпечні відходи і сортування

Хто слідкує за небезпечними відходами з місць обстрілів? Хто насправді займається повторним використанням того, що ще можна використати? 

Запоріжжя має офіційно затверджений порядок дій для роботи з відходами після руйнувань, але він закриває далеко не всі питання. Тим часом будівельні матеріали накопичуються на полігонах навколо міста у багатоповерхові терикони. ГО «Запоріжжя без сміття» і ЗЦР продовжують вивчати, що відбувається із брухтом, який збирають на місцях прильотів.

Хто має прибирати уламки після обстрілів

На рівні документів у Запоріжжі все вирішено. У 2025 році виконком затвердив положення про роботу з відходами після руйнувань. Місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій ухвалює рішення про розчищення, районні адміністрації – офіційно фіксують місця, де є такі відходи, а комунальні підприємства – забезпечують техніку. 

У відповіді на запит ЗЦР департамент ЖКГ уточнив, хто фактично виконує частину цих робіт. Демонтаж пошкоджених конструкцій, навантаження і транспортування будівельних відходів поклали на КП «Запоріжремсервіс». Захоронення відходів від руйнувань організовує ЗКАТП-082801 «Комунсантрансекологія» – вона замовляє його своїй «доньці», компанії «Weltum-Запоріжжя». Йдеться про відходи, які автомобілями вивозять на полігон ТПВ №1.

Тому система виглядає зрозумілою на рівні загального маршруту: районні адміністрації фіксують відходи, комісія ухвалює рішення, комунальні підприємства виконують частину робіт, полігон приймає уламки. Але спрацьовує не завжди.

Млин Нібура: історичний, небезпечний, занедбаний 

Історична пам’ятка – млин Нібура – постраждала від удару російської системи С-300 ще у 2022 році. 

Колись це було найвища і найтехнологічніша будівля дореволюційного Олександрівська – і найбільший млин Європи. З 1990-х років він перебуває у приватній власності. У 2015 році тут організували креативний простір «Млин» зі своєю атмосферою і культурними заходами.

А у жовтні 2022-го 5 російських ракет С-300 поцілили по сусідній, новій частині підприємства «Запоріжжя-Млин» – і пошкодили вікна у історичній будівлі.

Власник підприємства, Максим Дрозденко, хотів, щоб демонтаж пошкодженої частини млина та вивезення бетонних конструкцій проходило міським коштом. Але пошкоджені перекриття і досі не прибрали. 

На звернення Дрозденка йому спочатку відповідали, що будівля в аварійному стані не через обстріл, а через погане утримання. А зараз він уже протягом декількох років отримує відповіді, що міська влада не має на балансі потрібної техніки. Бетонні плити продовжують нависати над проїжджою частиною.

Там, де система не працює

Так само місяцями можуть стояти зруйновані і напівзруйновані будинки у приватному секторі. 

«Братська могила» – так називають місце прильоту мешканці приватної забудови на правому березі. Російський обстріл вбив тут цілу родину. Але і через два роки ті, хто проходив вулицею, могли бачити розламані стільці, шафки та інші предмети життя людей, яких уже немає. 

Психологічно це дуже тяжко, говорять сусіди. Але за чистоту на приватній території комунальні служби не відповідають.

Але у більшості випадків комунальники пораються. Вони просто приганяють короб-ківш для великогабаритних відходів і ставлять його поряд із місцем обстрілу. 

Вікторія Чикалова, власниця закладів Craft Touch, один із яких було пошкоджено шахедом, говорить: розбиту вивіску, рами, скло доводилося виносити самим. Але вивезли зібране без питань.

Небезпечні матеріали: не фіксували, але й не шукали?

Але далеко не все, що збирають після обстрілів, можна просто відвезти на полігон. Відходи можуть містити не лише бетон, дерево й метал. У старих будинках це ще й шифер, що містить азбест, залишки хімічних речовин, пошкоджена техніка, утеплювачі, фарби, уламки інженерних мереж. І деякі з цих відходів потребують окремого поводження: вони небезпечні.

Вивезення небезпечних відходів забюджетоване на департамент ЖКГ. Ми запитали у чиновників, чи фіксували у відходах руйнувань азбестовмісні матеріали, хімічні речовини, небезпечні будівельні відходи або інші небезпечні складники. 

Нам відповіли: таких випадків не документували. Але далі в тій самій відповіді є важлива деталь: департамент не проводить лабораторних досліджень і не має власних підрозділів, які могли б такі речовини ідентифікувати. 

Окремого міського алгоритму саме для поводження з небезпечними складниками після обстрілів департамент теж не ухвалював. Якщо потенційно небезпечні матеріали виявляють, мають залучати уповноважені органи та спеціалізовані структури.

Втім, десь ці небезпечні матеріали таки з’являються у запорізькій картині миру. Тендери «Комунсантрансекології» на вивезення і захоронення брухту з місць обстрілів містять ремарку: «відходи, що не є небезпечними». Якщо вартість таких тендерів 1-2 млн грн, і проводять їх раз на декілька місяців, то із небезпечними відходами ситуація інша.

Їхнє захоронення також замовляє «Комунсантрансекологія», але не у «Weltum-Запоріжжя», а у спеціалізованих підприємств. Тендери відбуваються приблизно раз на рік і коштують значно менше. Але перелік відходів, які так утилізують, теж дуже невеликий. Це радіоактивні, ртутовмісні відходи, а також залишки нафтопродуктів. Термін дії договорів – майже рік, але схоже, що їх замовляють під окремі випадки, коли вже не обійдешся.

Тож схоже на те, що відходи, які збирають на місцях обстрілу звичайних будинків, просто не перевіряють на небезпечність. Для ГО «Запоріжжя без сміття» це один із ключових ризиків: без такого контролю місто може просто не знати, які небезпечні матеріали потрапляють у потік відходів після обстрілів.

Повторне використання поки тримається на самих людях 

Але і не всі безпечні відходи після руйнувань автоматично мають їхати на полігон. Частину матеріалів можна використовувати повторно: бетон і цеглу дробити на вторинний щебінь, метал відділяти, деревину сортувати, придатні дошки чи конструкції повертати в ремонтні роботи.

У Запоріжжі це вже подекуди відбувається, але радше на рівні самих мешканців. Героїня першої частини нашого тексту розповідала: її чоловік діставав із купи дошки й використовував їх під час ремонту даху та кімнат. Для цієї родини це стало способом заощадити на ремонті. Для іншої така сама купа могла б одразу поїхати на полігон.

Опитування, яке спільно провели ГО «Запоріжжя без сміття» і ЗЦР, показало: більшість людей не бачать можливостей для вторинного використання брухту. Йшлося лише про поодинокі випадки, коли пластик забирали на дачі, а рами від вибитих вікон забирали виробники, щоб використати повторно.

Тож поки все залежить від конкретної людини: чи має вона навички, час, сили й доступ до пошкодженого будинку. Без техніки, майданчиків і зрозумілого алгоритму повторне використання лишається випадковим. Хтось дістане дошки з купи, хтось забере метал, а решта доповнить черговий «поверх» на сміттєвому полігоні.

Стратегія, яку ще треба виробити

Чого бракує у нібито стрункій системі поводження з відходами? Головного, стратегічного документа. Мова йде про план управління відходами.

Регіональний план управління відходами Запорізької області до 2035 року затвердили 13 січня 2026 року. Цей документ визначає стратегію і головні принципи поводження. Після цього громади мають розробити свої місцеві плани. 

У Запоріжжі такий план ще готують: місто вивчає ринок послуг, аналізує пропозиції потенційних розробників і визначає підходи до майбутнього документа. Але понад 37 тисяч тонн відходів руйнувань уже вивезли на полігон.

Тому головне питання до майбутнього плану – чи буде він враховувати саме воєнні відходи: уламки після обстрілів, небезпечні складники, повторне використання матеріалів і ситуації в приватному секторі. Бо звичайної логіки поводження з побутовим сміттям для цього вже недостатньо.

Що має змінитися

Загальний механізм реагування на обстріли у Запоріжжі відпрацьований на відмінно: контейнери привозять, пошкоджені місця закривають, відходи вивозять, полігони визначені. Це важливо, бо після удару людям потрібна швидка допомога. 

Але ГО «Запоріжжя без сміття» говорить про наступний крок. Місту потрібна система, яка працює не лише на швидке прибирання, а й на управління відходами. 

Потрібен зрозумілий облік: скільки відходів утворюється, скільки вивозиться, скільки захоронюється, скільки можна використати повторно. Сортування з чітким алгоритмом для різних ситуацій: багатоповерхівок, приватних будинків, комерційних приміщень. Контроль небезпечних складників, особливо у старій забудові та приватному секторі. 

А ще інструкції для людей простою мовою: куди звертатися після обстрілу, що не змішувати, що можна залишити для повторного використання, хто має прибрати залишки руйнувань, якщо будинку більше немає, а уламки досі лежать на землі. 

Для ГО «Запоріжжя без сміття» головне – це зміна оптики: уламки після обстрілів – це не лише сміття для полігону. Це матеріали, ризики й ресурси. І місто має навчитися працювати з ними до того, як вони змішаються в одну купу.