37 тисяч тонн після обстрілів: куди Запоріжжя вивозить відходи руйнувань 

Документи, тварини, ліки, те, що можна схопити руками – це те, що люди виносять першим після прильоту. Коли пожежі погашені, рятувальники роз’їжджаються, а адреналін втихає, починається інша робота – розібрати те, що ще вчора було кімнатою, дахом, шафою, вікном або дитячими речами.

У Запоріжжі після обстрілів на полігон уже поїхали понад 37,6 тис. тонн уламків, меблів, скла, частин дахів і особистих речей. Місто навчилося швидко прибирати наслідки ударів: ставити контейнери, закривати пошкодження, вивозити будівельні залишки. Але скільки з цих десятків тисяч тонн справді мало стати сміттям, а скільки можна було врятувати, відсортувати або використати повторно?

Формально все від бетону й уламків конструкцій до меблів та особистих речей – називають відходами від руйнувань. Для людей це залишки дому.

ГО «Запоріжжя без сміття» взялася з’ясувати, як Запоріжжя працює з такими відходами: куди їх вивозять, хто це робить, чи сортують уламки, що відбувається з небезпечними матеріалами – і чи може частина зруйнованого стати ресурсом для відновлення. 

Коли речі стають сміттям 

Запоріжанка, яка живе у приватному секторі, розповідає: після обстрілу в її будинку полопалися перекриття, вилетіли вікна, постраждали стіни й дах. На щастя, в момент удару вдома нікого не було. 

Першими прийшли друзі – розбирати завали.

«Вони знімали двері, шафу-купе, все скидали на купу. І багато чого дійсно можна було врятувати», – розповідає постраждала, яка воліє залишитися анонімною. 

Коли родина повернулася, купа вже стояла у дворі: уламки, меблі, будматеріали разом. Почали перебирати. Частину речей відвезли до благодійних фондів. Інша пішла на відновлення самого будинку.

«Ця куча виглядала як сміття, але там було дуже багато будматеріалів. Чоловік багато чого з цієї купи дістав, дошки використовував при ремонті даху і кімнат. Але інші люди, які не вміють цього робити, можуть реально все це викинути на звалище», – каже запоріжанка. 

Після обстрілу немає ні часу, ні сил спокійно розбирати, що ще можна використати, що треба викинути, а що потребує окремого поводження. 

«Людина після обстрілу в шоковому стані. Вона хоче звільнитися від усього, що нагадує про ці важкі часи. А потім може зрозуміти: це можна було полагодити, це мені ще було потрібно», – розповідає наша співрозмовниця. 

Так матеріали, які могли б отримати друге життя, стають змішаною купою для вивезення.

Що їде на полігон?

Коли уламки вивозять із двору, для мешканців це виглядає як фінал: контейнер забрали, проїзд розчистили, біля будинку стало трохи легше дихати. Але історія в цей момент просто  переходить в інше місце – на полігон.

Саме цим питанням зайнялася ГО «Запоріжжя без сміття». Вони звернулася до департаменту ЖКГ Запорізької міськради, щоб з’ясувати, скільки відходів від руйнувань уже вивезли після обстрілів, куди вони потрапляють і що з ними роблять далі. 

У Запоріжжі станом на квітень 2026 року було зафіксовано 5 214 пошкоджених або зруйнованих об’єктів житлової забудови – будинків, прибудинкових споруд типу сарайчиків, тощо. 

На полігон твердих побутових відходів №1 після обстрілів вивезли майже 24 тис. тонн основних компонентів відходів і 13,7 тис. тонн супутніх. Разом це понад 37 600 тонн уламків і речей.

Основні компоненти – це бетон, цегла, частини будівельних конструкцій, віконні й дверні блоки, труби, сантехніка, частини інженерних мереж. Супутні – меблі, побутова техніка, особисті речі, предмети побуту.

Тобто на полігон їде не щось абстрактне під загальною назвою «сміття». Туди їдуть конкретні речі і матеріали. Частина з них вже нічим не придатна. Частина потребує обережного поводження. А частина могла б стати вторинним ресурсом, якби її встигли відділити до того, як усе змішалося в одну масу. 

Чи проводиться у місті сортування таких відходів? ГО «Запоріжжя без сміття» подало про це запит. Офіційна відповідь така: сортування відходів від руйнувань організовується «за технічної можливості» безпосередньо на місцях прильотів.

Шахеди, скло і хаос

«Шахед уже пролетів, чоловік вийшов на балкон подивитися, а потім кричить «В коридор, швидко!». Ту заразу над сусідніми будинками збили, шматок полетів до нас. Він би у дворі впав, але там тополя росте – він відрикошетив у верхню квартиру», – розповідають мешканці одного із пошкоджених запорізьких будинків.

Найбільше постраждала квартира пенсіонерки на верхньому поверсі: уламок через дах влетів у її спальню. На щастя, сама вона вже вийшла у коридор. У двох під’їздах вибило або пошкодило вікна. Квартири залило теплоносієм із системи опалення: уламок пошкодив труби на горищі, але це хоча б врятувало від пожежі. 

У ту ніч постраждало декілька десятків будинків у прилеглих кварталах, деякі – вже вчетверте. На ліквідацію наслідків виїздили всі – комунальні служби, волонтери, родичі постраждалих. Уламки скла, цегли, покрівлі і дерева засіяли сотні квадратних метрів вулиць і палісадників.

Звісно, до сортування у цьому хаосі не дійшло. Уламки збирали у загальні контейнери і вивозили «як є», говорять мешканці.

У наступні дні почався такий собі другий раунд засмічення. Залиті меблі, одяг, білизна, які вже не можна відновити. Пізніше – скло після заміни постраждалих вікон. Все це йшло у сміттєві контейнери – або у купу біля них. 

Вивозили все це вже «на загальних засадах». Тому насправді кількість відходів після обстрілів може бути набагато більшою, ніж це зафіксовано офіційно.

Новий терикон у степах

Основний маршрут для вивезення наслідків обстрілів у Запоріжжі – полігон твердих побутових відходів №1 на вулиці Базовій, 10В. Для будівель, розташованих далеко від нього, ще у грудні 2023 року Рада оборони Запорізької області визначила додатковий маршрут – недобудований полігон №3 на території Широківської громади. Місце зберігання має бути лише тимчасовим.

Це місце має свою окрему 15-річну історію, і зараз до неї додалася нова сторінка. Неподалік від цвинтаря Святого Миколая в балці на одному з майданчиків полігону зараз нагромаджується новий сміттєвий курган. 

Дістатися сюди нелегко: траса на Широке, непримітний поворіт, шлагбаум, злі собаки із сусіднього заводу. Найкраще старий-новий полігон видно із залізничного насипу неподалік. 

Відходи після прильотів зсипають у балку біля глиняного виступу. Величезні брили-уламки стін і перекриттів, шматки покрівлі, меблі звалюють прямо на землю. Так утворюється новий терикон. Його висота вже перевищує два метри, а загальна площа, якщо подивитись із супутника, перевалила за гектар.

Отже, відповідь на питання «куди це все везуть?» є. Але, як бачимо, для якісного управління відходами цього замало. Якщо уламки, меблі, скло, дерево й особисті речі змішали одразу, якісно розділити їх потім значно складніше – навіть на цьому гектарі, де лежать суто «обстрільні» відходи. Що вже казати про багатостраждальний перший полігон, переповнений ще до початку повномасштабного вторгнення!

При цьому на рівні документів Запоріжжя має офіційно затверджений порядок дій для роботи з відходами після руйнувань. Хто мав би слідкувати за його виконанням – і хто насправді займається повторним використанням матеріалів? Про це – у наступній частині нашого тексту.