Ключі від дитсадка: як Департамент освіти Запоріжжя програв суди на понад 11 млн грн

Якщо переказати цю історію від початку до кінця, вона звучить майже як анекдот. Міський департамент освіти спочатку забув заплатити за оренду будівлі для дитсадка. Потім забув виконати рішення суду. Потім забув віддати ключі… і в результаті бюджет має заплатити уже понад 11 мільйонів гривень. І ця сума продовжує зростати

11 мільйонів – не зайві гроші для прифронтового Запоріжжя. Це могли би бути антидронові сітки або бронеплівка на вікна. Натомість вони стануть платою за серію несподіваних чиновницьких рішень, кожне з яких робило вартість ключів від дитсадка все ближчою до захмарної.

Дитсадок із довгою біографією

Будівля ясел-садка «Пілот» на Правому березі Запоріжжя змінювала власників неодноразово. Спочатку вона належала підприємству «Дніпробуд», потім перейшла до комунальної власності. У 2007 році «Дніпробуд» несподівано через суд повернув її собі, а ще через два роки продав ТОВ «Інфініті Груп».

Увесь цей час у будівлі працював комунальний дитячий садок. Місто користувалося вже чужою нерухомістю, але договір оренди сторони уклали лише у січні 2021 року. За кілька місяців почалося повномасштабне вторгнення, а восени 2022-го садок перевели на дистанційний формат роботи.

Протягом 2022 року сторони співпрацювали без претензій одна до одної. А потім щось пішло не так.

Справа перша: 4 мільйони гривень

У травні 2023-го у територіальному відділі Дніпровського району Депосвіти з’ясували: грошей на оренду дитсадка немає. Чиновники написали лист до «Інфініті Груп», у якому просили договір продовжити – але безоплатно, у зв’язку з воєнним станом.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Продовжити оренду фірма погодилася. А відмінити оплату – ні. Але грошей у підсумку так і не отримала: чиновники сказали, що договір закінчився ще у лютому 2023-го, тому платити за наступний рік вони не будуть.

Навесні 2024-го почалася перша судова справа «Інфініті Груп» проти департаменту освіти, сумарно на близько 4 млн грн.

Суд встановив, що після 26 лютого 2023 року департамент не направив орендодавцю повідомлення про припинення договору. Фактично «Інфініті Груп» і освітяни продовжували взаємодіяти як завжди: протягом 2023 року підписували акти наданих послуг оренди, а в січні 2024 року — ще й акт звірки розрахунків.

На цьому суперечності не закінчилися.

Якщо садок порожній, то хто користувався водою?

Одним із головних аргументів департаменту було те, що після переходу на дистанційне навчання приміщення фактично не використовувалося. Щоб заперечити це, «Інфініті Груп» пішла небанальним шляхом: компанія звернулася до «Запоріжжяобленерго» та «Водоканалу», щоб отримати інформацію про споживання електроенергії, води та водовідведення.

Без рішення суду їй відмовили. Комунальні підприємства пояснили, що приватна компанія не є стороною договорів на відповідні послуги. Коли ж інформацію витребував суд, вона все-таки надійшла до матеріалів справи. І виявилося, що електроенергія та вода у приміщенні споживалися.

Самі по собі ці дані ще не доводили, що у будівлі працював дитячий садок. Але вони погано поєднувалися з версією про повністю покинуте приміщення.

На цьому збір доказів не завершився. «Інфініті Груп» надала суду відеозапис, який, на її думку, підтверджував використання будівлі.

У підсумку Господарський суд Запорізької області вирішив задовольнити позов «Інфініті Груп» – хіба що знизив розмір пені у зв’язку з воєнним станом. Центральний апеляційний господарський суд із його висновками погодився. Верховний Суд також не знайшов підстав скасовувати рішення.

Так перший рахунок для міського бюджету склав трохи більше чотирьох мільйонів гривень. Із них майже 3,94 мільйона — основний борг за оренду, решта — пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Здавалося, залишалося лише виконати рішення і поставити крапку. Але після цього рахунок за дитсадок почав зростати тільки швидше.

Найдорожче рішення — нічого не робити

Господарський суд Запорізької області закінчив розгляд першої справи у червні 2024-го року. Департамент пішов до вищих інстанцій, а тим часом у липні 2024-го врешті решт почав вивозити своє майно з колишнього дитсадка.

І тільки тут договір оренди нарешті було розірвано – за ініціативою «Інфініті Груп». Орендодавець повідомив Депосвіти про дострокове розірвання угоди і попросив повернути приміщення – офіційно, з актом приймання-передачі.

Невідомо, чому чиновники вирішили затягнути процес. Але повертати дитсадок приватній фірмі довелося теж через суд. І це знов коштувало (точніше, коштуватиме) бюджету грошей.

У департаменті заперечували не стільки сам обов’язок повернути будівлю, скільки дату припинення договору. Посадовці наполягали, що без додаткової угоди він не міг вважатися розірваним. Суд із цим не погодився: договір прямо передбачав можливість одностороннього розірвання після письмового попередження, а всі необхідні процедури власник виконав.

У січні 2025 року Господарський суд Запорізької області зобов’язав департамент повернути приміщення.

На цьому історія могла закінчитися вдруге. Але не закінчилася.

Справа друга: ключі за ще 4,5 мільйона

В цьому місці починається найабсурдніша частина. Після того, як суд зобов’язав департамент звільнити приміщення, цього не сталося: ключі від будівлі «Інфініті Груп» отримала лише 3 квітня 2025 року. Причому не добровільно, а за участі державної виконавчої служби.

Майже вісім місяців між припиненням договору (у серпні 2024-го) і фактичною передачею приміщення виявилися найдорожчим відрізком усієї історії. Бо за статтею 785 Цивільного кодексу за неповернуте майно платять двічі. 

Орендна плата за договором складала близько 300 тис. грн на місяць. Так бюджет отримав ще один рахунок — понад 4,6 мільйона гривень.

Якщо порівняти цифри, виходить, що майже півтора року оренди коштували бюджету менше, ніж приблизно вісім місяців затримки з поверненням приміщення.

Справа третя: і ще плюс мільйон

Ключі ключами, а договір таки розірвали лише у серпні 2024-го. Попередній суд призначив стягнути гроші за рік з березня 2023-го до березня 2024-го. Неоплаченими залишилися ще декілька місяців до кінця літа. Звісно, «Інфініті Груп» знову пішли до суду.

Логіка департаменту залишилася незмінною. Якщо договір, на думку чиновників, припинився ще у 2023 році, то й орендна плата за 2024-й нараховуватися не повинна. Крім того, у травні 2024 року щодо самого дитячого садка вже розпочали процедуру ліквідації, а акти виконаних послуг департамент більше не підписував.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

І це знову не спрацювало. Відсутність підпису під актом не припиняє дії договору сама по собі, вирішив суд. Поки документ існував юридично, орендна плата продовжувала нараховуватися.

У результаті департамент програв і цю справу. Ще приблизно 1,3 мільйона гривень основного боргу плюс додаткові нарахування додалися до попередніх рішень.

На той момент загальна сума боргу уже перевищувала десять мільйонів гривень.

Справа четверта: і мільйон на цукерки

На початку 2026 року Департамент освіти та науки, здавалося, вирішив нарешті заплатити. Він виніс на розгляд міської ради проєкт бюджетної програми для закриття боргів. Одразу зазначимо: це цілком законна практика, щоб убезпечити гроші на інші видатки департаменту. Якщо затвердити окрему програму, то гроші за рішенням суду будуть списуватися «за правилами» і за планом, а не з коштів, які хочуть витратити на поточні витрати шкіл, ремонти, бензин для генераторів тощо. 

Але був нюанс. Програма, запропонована департаментом, передбачала лише 1,6 мільйона гривень на виплати за три роки. При цьому лише за рішеннями на користь «Інфініті Груп» борг уже був у кілька разів більшим. Фактично місто пропонувало погашати багатомільйонні борги такими темпами, що на це могли піти роки.

У березні 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд скасував рішення міської ради. Вказали: якщо суд постановив сплатити борг, депутати не мають повноважень вирішувати, що цього року заплатять лише невелику частину, а про решту подумають потім.

Ну а борг тим часом зростав. 

Після першої перемоги у суді «Інфініті Груп» отримала право вимагати від департаменту не лише основний борг, а й компенсацію за те, що гроші не були сплачені вчасно: кредитор може вимагати інфляційні втрати та три відсотки річних за весь час прострочення.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від червня 2024 року залишалося невиконаним, компанія звернулася з новим позовом. Суд мав лише порахувати, скільки коштувало бюджету затягування виконання попереднього рішення.

У червні 2026 року Господарський суд Запорізької області задовольнив черговий позов «Інфініті Груп»: ще плюс 1,35 мільйона гривень на користь компанії.

Скільки коштувала кожна наступна помилка

Якщо скласти всі судові рішення докупи, добре видно одну закономірність.

Перші чотири мільйони виникли через те, що департамент вважав договір припиненим, хоча юридично цього не сталося.

Понад мільйон додався після того, як суд встановив, що орендна плата мала нараховуватися до офіційного припинення договору.

Ще майже п’ять мільйонів коштувала затримка з поверненням приміщення.

Понад мільйон — затягування з виконанням рішення суду.

У підсумку міський бюджет заплатить не лише за користування приміщенням, а й за затягування, прострочення та невиконання судових рішень.

Для керівництва департаменту ця історія може мати не лише фінансові наслідки. Коли казначейство почне примусово списувати мільйони гривень із бюджетних рахунків, призначених для виконання міських програм чи просто на зарплату вчителям, починається вже кримінальний кодекс. А саме стаття 367 КК, службова недбалість, що призвела до особливо тяжких наслідків. В таких випадках вже Нацполіція починає притягати до відповідальності керівництво Департаменту освіти.  

І почнеться вже корупційна справа.

Матеріал створено з використанням ШІ

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!