Велике мелітопольське будівництво в Запоріжжі: непрозорість та хаос

Головне «велике будівництво» Запоріжжя зараз – це підземні школи. Попри красиві фото з регулярних візитів можновладців, отримати інформацію про гроші та ціни на матеріали тут неможливо. Втім, поверхневі розрахунки показують: ці школи дорожчі за більшість своїх аналогів, майже по всій країні. І навіть дорожчі за укриття, де в кошторисах вже знайшли завищення цін на матеріали

Свій підрядник до свого замовника по свої проєкти

Те, що Запорізьку область очолив мер окупованого Мелітополя Іван Федоров, дуже помітно за фірмами та людьми навколо тендерів на підземні школи.

Замовником і тендерів на школи, і проєктів до них стало підпорядковане обласній владі ДП «Місцеві дороги Запорізької області» (МДЗО). Навесні перед цим його очолила Вікторія Репашевська, яка в Мелітополі керувала міським Департаментом ЖКГ.

Проєкти на підземні школи «МДЗО» замовило частково у мелітопольского КП «Градпроєкт». Це комунальне підприємство до вторгнення займалося технічним наглядом і проєктними послугами на бюджетних роботах в Мелітополі. Після вторгнення комунальний «Градпроєкт» релокувався і два роки працював  з обласною лікарнею.

А іншим проєктантом-підрядником виявився ще один релокант з Мелітополя – ТОВ «Градпроєкт-М». Приватна компанія протягом двох років до 24 лютого була контрагентом тієї ж Репашевської, тобто Департаменту ЖКГ. Фірма заробила на їх проєктах і авторському нагляді  7,7 мільйонів гривень.

І, що характерно, у підсумку більшість підрядів власне на будівництво запорізьких підземних шкіл віддали фірмам теж із «мелітопольским портфоліо». 

Насамперед це «Компанія Позитив», яка була сталим підрядником мелітопольского Департаменту ЖКГ і освітян.

Вони отримали більше половини укладених зараз договорів на підземні школи – на 420 мільйонів гривень сумарно.

Ще два контракти отримала «чужинці» – «Адонія компані» з дніпропетровської спільноти підрядників.

І один підряд дістав інший улюбленець мелітопольських посадовців і Департаменту ЖКГ окремо – ТОВ «Мелсіті». 

За попередні роки роботи компанія «Мелсіті» напрацювала на декількасот мільйонів в Мелітополі. Але її найбільш відомий (і скандальний) об’єкт – льодова арена, яку там будували за програмою «Великого будівництва». Додаткові роботи для арени на 60 мільйонів тривали в 2022 році за погодженням з українською владою вже під час окупації. Вони були визнані такими, що підлягають оплаті, хоча їх якість неможливо було  перевірити та прийняти за законом.

Головна спільна риса усіх цих тендерів – відсутність кошторисів від підрядників. Як ми їх намагалися отримати – окрема історія.

Підземним школам – «закопані» кошториси

Інакше важко пояснити труднощі, з якими ми зіткнулися.

Ще наприкінці червня ЗЦР направив запит до ДП «Місцеві дороги Запорізької області» з проханням надати кошториси за цими об’єктами.

В електронному вигляді кошторис може бути в форматі .pdf , на пару сотень чи тисяч сторінок. А може бути в форматі .imd, до якого “підшиті” текстові файли, кожен з яких є окремим елементом цілісного кошторису. На Prozorro підрядник іноді підвантажує обидва варіанти, а іноді один з них. 

Але не цього разу. В усіх тендерах на підземні школи кошторисів не було.

Запит перший. Безпідставність та упередженість

3 липня нам відповіли, що завантаження кошторису до тендерної документації не встановлене чинним законодавством. Та чи це правда?

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», замовник робіт дійсно може не вимагати у виконавця кошторис до тендерної документації. Однак у будь-якому випадку виконавець має чимось підтвердити ціну на свої послуги. Тобто кошторису справді може об’єктивно не бути – але мають бути хоч якісь документи, які підтверджують, що договірну вартість встановлено не “зі стелі”.

Хвилинка емоцій: у своїй відповіді ДП «Місцеві дороги» зауважили, що громадські організації не входять до переліку органів, уповноважених здійснювати контроль у сфері закупівель. Тобто поставили під сумнів необхідність надавати ЗЦР документи взагалі.

Запит другий. “Кошторису все одно немає”

ЗЦР виклав посилання на закони та аргументацію щодо того, що підтвердження ціни таки має входити до складу документації, у другому запиті до підприємства.

12 липня нам знов відповіли, що хай би там що, а на Prozorro немає кошторису. Згідно з відповіддю ДП, остаточний документ із цінами буде погоджено вже на стадії укладання договору.

Запит третій. “Ні кошторису, ні світла”

Втретє ми попросили надати кошторисні документи, які погоджувалися безпосередньо при укладанні договорів. Але 27 липня нам відповіли, що через тривалі відключення світла ДП зараз працює з великими складнощами. Часу на підготовку відповіді немає, тому її відтерміновують на 20 робочих днів

Запит четвертий, від народного депутата. “Ми в процесі”

Одночасно з надсиланням третього запиту ми звернулися по допомогу, і до “Місцевих доріг” пішов аналогічний запит від народного депутата Ярослава Юрчишина.

У відповіді нардепу “МДЗО” теж розповіли про труднощі в роботі через відключення. Але повідомили, що готові надати всі необхідні документи для сканування, якщо хтось приїде і зробить копії сам.

ЗЦР погодився на такі умови. 1 серпня від приймальні народного депутата Юрчишина до підприємства надійшов додатковий лист. У ньому ДП попередили, що 7 серпня до них прибуде наша аналітикиня Катерина Звєрєва для сканування документації.

Втім, коли співробітниця ЗЦР приїхала до офісу підприємства, їй повідомили, що напередодні, 6 серпня, якраз надіслали до приймальні нардепа повідомлення про ще одну пролонгацію. Мовляв, через значний обсяг документів не встигають підготувати їх до зняття копій. Тому просять продовжити терміни відповіді.

Наступні спроби

Наприкінці серпня ми знову почали турбувати МДЗО, але їх юрист перестав брати трубку та відповідати в месенджері. Ми сіли писати скаргу омбудсмену. А ще – занотували собі, що саме в серпні підприємство повинно було придбати дві зарядні станції на офіс. Тож аргументи про нестачу електрики наступного разу будуть виглядати не дуже переконливо.

Тим часом, поки ми «весело» листувалися, всі підрядники отримали аванс у максимальному обсязі, який дозволяє бюджетний кодекс – 30 відсотків від загальної вартості угоди. Втім, авансові звіти у будівництві подають лише за три місяці після перерахування коштів. Тож навіть тут оцінити, чи завищені вартості робіт і матеріалів, можна буде тільки у перший тиждень жовтня.  

А якщо рахувати з іншого боку?

Якщо посадовці відмовляються надавати кошториси з цінами на ресурси, то можна зайти з іншого боку. Ми спробували зрозуміти, скільки зараз коштують подібні укриття по всій країні.

Ще минулого року держава разом з ЮНІСЕФ запустила проєкт «Моя фортеця». Були вироблені декілька типових варіантів підземних шкіл-протирадиаційних укриттів. Громади можуть обрати з них потрібний собі, підкоригувати під свої потреби і можливості і запитувати на школи співфінансування від донорів. Різниця насамперед в розмірах і кількості дітей, яка там може навчатись.

У Запорізькій області переважна частина об’єктів – це споруда подвійного призначення на 500 осіб (440 учня та 60 дорослих) площею 1425 квадратних метрів     

Орієнтовна ціна проєкта – 92,1 мільйона гривень. 

За тендерами, опублікованими на Prozorro, виходить, що у Запоріжжі цю ціну, в яку і так включено чимало, вже збільшили – на 15-17 відсотків.

Якщо кошториси нам недоступні, давайте спробуємо порівняти витрати у Запоріжжі із аналогічними в інших областях в перерахунку на одну людину в укритті або на один квадратний метр укриття. 

Середня ціна за великими укриттями, яких у нас законтрактовано вже п’ять (і планують почати ще два) – 109,2 мільйони гривень. Це вартість школи на 500 людей і 1400 квадратних метрів. Тобто на одну людину в укритті припадає 218,4 тисяч гривень, або 78 тисяч гривень на один квадратний метр укриття. 

До цих сум входять не тільки будматеріали чи комунікації. У мешканців укриття/учнів підземної школи будуть невеличкі окремі кімнати для йоги та фітнесу з тренажерами. Звісно, коли проєкти запустять.

Але підземні школи вже почали будувати по всій країні, тож порівнювати Запоріжжю є з чим. І зазвичай ціни в інших регіонах нижчі. 

Так, у Харкові влітку підписали договір на підземну школу за 69,99 мільйонів. Укриття має бути місткістю у 352 особи і площею 988,6 «квадратів». Якщо порахувати питомі значення, то виходить 199 тисяч гривень за людину і 70,8 тисяч гривень за квадратний метр.

На Харківщині ми знайшли єдине укриття, де обидва питомі показники були більшими, ніж в запорізьких шкіл. Це село Наталине. Всупереч очікуванням, воно не десь поряд з кордоном, а на південно-західному кордоні області.  

Але в цілому по Україні показники менші… навіть в укриттях, де вже знайшли трішки зради і завищень. 

«Наші гроші» Юрія Ніколова та Олекси Шалайського знайшли завищення на будівельні матеріали в укриттях, які починають будувати в Київській області, у Вишневому та Крюківщині. В кошторисах цих тендерів занадто дорогі «базові» будівельні матеріали – бетон різних видів, цемент та інше, десь на 30-40 відсотків. Але «питомі показники», витрати на одну людину і на один «квадрат», все одно нижчі, ніж у запорізьких укриттів.

Укриття в школі Вишневого розраховане на 1 010 людей, його площа складає 2 297 «квадратів», а ціна – 122,68 мільйонів. Укриття в ліцеї «Лідер» Крюківщини коштує 169 мільйонів, розраховане на 1 040 людей і має орієнтовну площу в 3 000 квадратних метрів, як можна зрозуміти за технічною документацією робіт.  

Питомі показники усіх цих укриттів ми склали в зведену табличку. В ній також вказано, яке додаткове устаткування вказано в технічному завданні – меблі, генератори, ліфти.   

І про облаштування

Якщо піти від абстрактних показників ближче до людей і до їх потреб, то за облаштуванням приміщень у Запоріжжі є питання саме до освітнього простору. В технічній документації заявлене придбання лише одного обіднього столу, хоча укриття планується на 500 людей. І взагалі не передбачений хоч якийсь закуток для харчування.

Заплановано купити 440 стільців для навчання – точно за кількістю дітей (а як же вчителі?). На плані приміщення та в презентаціях на порталі DREAM показано, що за один стіл планують посадити по 4 дитини. Лишимо за дужками реалістичність отримання знань при такій посадці, таки ж війна і все це робиться з урахуванням того, щоб хоч якось навчатися під обстрілами.   

Але технічна документація запорізьких проєктів пропонує купувати парти, за які чотирьох не всадиш аж ніяк. У документації усіх запорізьких укриттів вказаний «Стіл 1200 х 600 х 760 мм 027-000028. Група компаній Гамаюн». Артікул 027-000028 – це парта, за яку можна посадити лише двох учнів з одного боку, чотирьох дітей за неї не посадиш.      

Ми вже розповідали, як шукали відповідальний орган, який визначав, в яких саме школах Запоріжжя мають збудувати “підземні додатки”, і як органи влади не могли нам відповісти на це питання. 

Цього разу ми звернулися за коментарем до обласного департаменту освіти – хто взагалі контролює “освітній сегмент” на будівництві і хто відповідальний за те, щоб під землею процес тривав якісно, попри все. Відповіді ми поки що не отримали, але опублікуємо її, щойно нам її нададуть.

І вже для ілюстрації недбайливості Фото проєктів на DREAM не співпадають із потребами самих укриттів – на них зображені якісь крапельниці та люди з візочками, але немає парт.

 Висновок

Підземні школи у Запоріжжі будують за такими собі “законами воєнного часу” – швидко, непрозоро і дещо хаотично. 

Парти і стільці є у проєктній документації – але не такі, які відповідають потребам проєкта. “Презентаційні” фото теж якісь відірвані від реальності. 

Кошториси оцінити неможливо, а причини для цього придумують на межі фантастичних. Але загальні вартості запорізьких проєктів в цілому вищі, ніж по країні – навіть вищі за проєкти, де завищення вже знайшли.

При цьому так і немає жодного контролюючого органа, який міг би навести лад у цьому хаосі – такому зручному для зловживань.

Сергій Сидоров, Катерина Звєрєва, Павло Новик

Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win