Своїми силами та сховок Шредінгера: що виявила перевірка укриттів біля Центрального ринку Запоріжжя

Запорізький центр розслідувань разом з громадською організацією “Хочу вчитись” перевірили два укриття, які обрали з міської мапи та з переліку на сайті мерії. Як виявилось, одне з них мешканці обладнали самотужки, і воно знаходиться на закритій території, а іншого навіть не існує

Весняний дощик трошки порушив наші плани, тому на перевірку вирушили десь о дванадцятій годині. 

Вмостившись нашою командою у чорну “Джилі”, їдемо до укриття з переліку на сайті міськради. Це підвал будинку на перетині проспекту Соборного, 50 та вулиці Троїцька, 24, яка чомусь на сайті стоїть як Платонівська (такої в Запоріжжі взагалі немає).  Обслуговує будинок КП “Наше місто”. Їхню роботу ми і вирішили перевірити. 

Своїми силами

Вибір зупинився на цій адресі, тому що це найближче укриття з сайту мерії, яке знаходиться біля великої транспортної розв’язки і скупчення людей – Центрального ринку.

Паркуємося, підходимо до місця, і виявляємо, що вхід до укриття знаходиться на закритій території. Ми буквально могли б поцілувати замок на великих воротах і піти, якби не автівка, яка якраз заїжджала у двір.

Прослизнувши на територію, питаємо у місцевих мешканців про укриття. Люди бачать, що ми з камерами, і неохоче вступають у діалог, однак підтверджують, що укриття в будинку є. 

Виявляється, що комунальне підприємство “Наше місце” не приклало жодних зусиль до облагороджування сховку. Люди все зробили самотужки. Про це ми дізналися від привітного чоловіка, одного з жителів будинку, який, на щастя, погодився провести екскурсію підвалом.

Сергій Володимирович, так звати мешканця, запрошує нас до під’їзду, вмикає світло. Поки спускаємося в укриття, проходимо двері-решітку, ключі до якої висять поруч, а також двері в сам підвал.  

– Підвал, бетонні стіни, стеля. Світла немає. Було, але пару місяців назад в цій частині підвалу пропало. Ось це вихід до того “грибочка”, що у дворі. Ось тут мешканці будинку розташувалися по квартирам, – розповідає чоловік. 

Вмикаємо ліхтарики і бачимо перед собою просторе приміщення зі спальниками, матрацами, подушками, стоять кілька крісел, є окремі кімнатки та туалет. 

– Ось туалет. Бачите, є вода. Це все силами мешканців зроблено. Кран поставили, умивальник, ці всі труби підключили, унітаз відремонтували, – показує невеликий санвузол Сергій Володимирович. 

Проходимо трошки далі, бачимо ще пару кімнат, де лежать матраци. 

– Цей будинок сюди, у випадку чогось, влізе. Тісно буде, але влізе. В жовтні бігали, спали кожну ніч. Зараз звикли, вже менше ходять. 

Пройшовшись укриттям, вертаємось назад. Питаємо, що ж таки сталося зі світлом.

– Світло мешканці самі зробили. Але ось тут пару місяців тому пропало. Викликали електрика з КП, сказав, що прийде, але не прийшов. 

Виходячи зі сховку, розуміємо, що перевірка, на жаль, показала те, чого ми і боялися, і, як не дивно, чекали – бездіяльність комунальних підприємств. 

Сховок Шредінгера

На сьогодні ми запланували ще одні відвідини – це дитячий садочок №3 “Райдуга”, що знаходиться по вулиці Святого Миколая, 19, і є на міській інтерактивній мапі укриттів.

Йти до нього кілька вулиць, тож рушаємо туди. 

Проходимо трамвайні лінії, і опиняємося на Святого Миколая. Повз магазин одягу, який в народі колись називався просто “На Артьома” (колишня назва вулиці), повз житлові будинки, довіряючи гугл-мапі, знаходимо….А точніше не знаходимо садочок. 

Ми стоїмо точно на тому місці, де повинен бути заклад, але його по факту немає. Доводиться питати перехожих, вони ставляться до нас насторожено:

• Де тут дитячий садочок “Райдуга”?
• А вам навіщо?
• Ми журналісти, хочемо перевірити укриття.
• Там.

Як виявилося, будівля садочка знаходиться трошки вглиб, за домами. Підходимо і бачимо, що все зачинено, на воротах номери телефонів. Набираємо. Трубку бере жінка, каже, що зараз підійде до воріт. Чекаємо.

Через пару хвилин до нас виходять дві співробітниці садочку та завідувачка, кажуть, що ніякого укриття в них немає. 

Ми показуємо карту, питаємо, що може їх тоді внесли помилково, бо це дивно. Жінки знизують плечима. Завідувачка каже, що якщо було б укриття, то висіла б табличка, а у них її немає. 

Самі ж робітники садочку під час повітряних тривог просто спускаються на перший поверх і там чекають відбою. 

Замість висновку

Перевіривши два укриття, ми виявили, що одне, яке підпорядковане КП “Наше місто”, обладнали самі мешканці будинку без участі комунальників, а іншого, що повинно бути в садочку, взагалі немає. 

І таку ситуацію, на жаль, можна назвати типовою для Запоріжжя. Вже більше року як росія повномасштабно напала на Україну, а питання захисних споруд досі стоїть. 

Однак, не все втрачено. Наступна перевірка виявила, що є у нас і взірцеві укриття, про які ми розповімо у другій частині.