Що важливо у чутках про заміну Куртєва, або Як насправді працює міська рада Запоріжжя

Зараз все більше пишуть, що на наступній сесії переоберуть секретаря міськради. Відповідно, зміниться в.о. міського голови Запоріжжя. ЗМІ і дотичні до політики люди вже почали гадати, хто ж це буде. 

Але це некоректний підхід, переплутка причин та наслідків. На відміну від міського голови, не секретар ради впливає на запорізький політикум, а політикум визначає секретаря. 

Де знаходять секретарів міськради?

Кандидатура секретаря є похідною від того консенсусу, який формується між «акціонерами» міськради (фінансово-промисловими групами, які мають на неї вплив) та депутатським корпусом. І прямо залежить від тих депутатських фракцій, які входять до коаліційної більшості.

Отже, ключове питання зараз – чи зміниться набір фракцій, які складають більшість і будуть обирати нового секретаря міськради.

Байдуже, хто буде замість Куртєва. Ключове питання – кому зараз потрібніше оновлення більшості, Ростиславу Шурмі чи Івану Федорову.

СПОЙЛЕР, якщо ліньки читати далі. Більшість зміниться, але незначно. Швидше за все, її складатимуть ті ж фракції.

Але, можливо, мінус “Єднання” Буряка, плюс “Європейська Солідарність”. У “Слуг народу” може змінитись їх умовне “тіньове керівництво” – менеджери “Метінвесту”, які фактично вже втратили контроль над фракцією. 

Далі починається трішки теорії, яка визначає “підвішеність” запорізької міської ради прямо зараз.

Як на практиці працює місцева влада?

Що треба виконавчій владі – всім цим департаментам і управлінням – від окремо взятого депутата?

Щоб він ходив на сесію, голосував за проєкти рішень і не дуже сильно заважав посадовцям. Відвідування комісій, робота на окрузі – то вже за бажанням.

А от що потрібно депутатам? Це цікавіше питання.

Якщо партія має фракцію в міськраді, яка входить до більшості, то фракція розраховує на “квоту” у виконавчій владі. Її представник має отримати посаду заступника мера, директора департаменту або керівника файного комунального підприємства. 

Навіть не для того, щоб члени фракції тачками гроші з тендерів вивозили. Просто щоб було “трішечки того, трішечки сього”. Документи на кіоск родича погодити чи проєкт на водовідведення в магазині кума затвердити. 

І, як не дивно, повага і увага теж враховуються. Право зайти без зайвих черг до “свого” заступника мера, обраного по квоті твоєї фракції, і відверто з ним поговорити більше 10 хвилин – теж цінна опція для депутата.

А щоб в один чудовий день не залишитись без таких плюшок, повинна бути така собі “зброя стратегічного стримування” конкурентів за владу. Це право на дзвінок друзям у Києві чи мінімум в обласній адміністрації, які можуть втрутитися у місцеву політику і “повирішувати”. 

Про право на дзвінок мають знати “затяті друзі” по більшості. Просто щоб це утримувало їх від грубих порушень домовленостей.  

Між ланками “депутат фракції” – “людина фракції у виконавчій владі” – “друзі вищого рівня” має бути зв’язок. Банальне “ти мені, я тобі”, аби воно працювало.

Хто зараз у більшості?

Щоб міська рада Запоріжжя працювала і ухвалювала рішення, треба мінімум 33 голоси в залі. Отже, умовна “правляча коаліція” має забезпечити більшість з 33 депутатів. Якщо є 35, то вже добре, а якщо 40 – взагалі чудово: в житті буває різне, краще перестрахуватись.   

Тож давайте рахувати кількість депутатів у фракціях – за паперами і фактично.

До складу запорізької міськради зараз входять:

“Європейська Солідарність” – теоретично 9 депутатів. Фактично 7: у фракції три фронтовика. Якщо хоча б один з фронту на сесію зміг відлучитися – то вже добре.

“Нова політика” – 6 депутатів. Фактично ходять усі.

“Єднання” Буряка – 16 депутатів. На сесії з’являється десь 13.

“Відновлення” – 5 депутатів. Фактично ходить 4.

Платформа “За життя і мир” – 7 депутатів. На сесії ходять усі.

“Слуга народу” – 11 депутатів. Стабільно з’являються у сесійній залі 9-10.

Позафракційні – 5 депутатів. Це шаріївці та якийсь заблукавший ОПЗЖшник. Майже ніхто з них на сесії не ходить.

“Відновлення” і Платформа “За життя і мир” – це заборонений ОПЗЖ. “Платформа” – старі довірені кадри Кальцева, а “Відновлення” – ті, хто отримав місце у списку на останніх виборах.

Стабільна проблема запорізької міськради – недобір депутатів. Їх загальна кількість зараз – 59, а не 64, як мало б бути.  До ради ніяк не потраплять 5нових  депутатів замість трьох «слуг» і двох ЄСівців, які з різних причин склали мандати. 

У ЄС є резерв в партійному списку, який формувався 3,5 роки тому. А от нижня (непрохідна) частина списку СН була зібрана фактично із випадкових людей. Після того, як вони безуспішно балотувалися, вони вже двічі встигли забути про свою мрію про депутатство. Тепер до них дійшла черга, але пріоритети явно змінилися.

Міська виборча комісія тим часом наполягає на тому, що заміну всіх 5 депутатів треба проводити одночасно. Збиратися заради двох ЄС-івців, щоб потім збиратися ще раз заради трьох “слуг народу” члени комісії відмовляються, розповідають нам депутати. 

Таким чином, зараз більшість складають “Нова Політика”, “Єднання”, “Слуга народу”, умовний ОПЗЖ. Це 45 депутатів за списком або 40 фактично. 

Але і з 40 депутатами є проблеми.

Що зламалося?

Коли сесія не відбувається або владі бракує голосів за якесь питання, це зазвичай проблеми з “Єднанням” і “Слугами”. 

“Єднання” вважає, що їх як найбільшу фракцію “обділяють”. Їх представники у виконавчій владі мають вплив на менш важливі структури. 

Депутати-“слуги народу” просто не розуміють, нащо їм за все це голосувати. Умовно “від СН” до мерії зайшли два заступники з “Метінвесту”, Степан Махсма і Олександр Голтвенко. Плюс Анатолій Васюк на гуманітарний сегмент. 

А зиску ніт. І комунікації з цими заступниками майже немає, виключення складають ті депутати, які отримали посаду у виконавчій владі – головлікарями чи директорами КП. Не працює той самий механізм “депутат” – “людина фракції у владі” – “друзі вищого рівня”, про який написано вище.

Зараз цей механізм вибудуваний і налагоджений у “Нової політики” та неіснуючого ОПЗЖ. У буряківського “Єднання” немає “великих друзів”, а у СН депутатська фракція існує здебільшого взагалі у відриві від інших ланок. Але без СН як президентської партії коаліцію не збереш, буде геть некомільфо.

І тому, якщо комусь (Федорову, Шурмі, Аллаху) треба перетряхувати міську владу, то треба збирати нову більшість в міськраді. 

Це можна зробити з тої ж самої “Нової політики” (6 депутатів), забороненого ОПЗЖ (12/11 депутатів), “Слуг Народу” (до 13 депутатів, якщо таки доберуть людей).  

Але це дає лише близько 30 депутатів з мінімум 33 потрібних. Тому треба або долучати знову ж «буряківців», або ЄС. Якщо це більше потрібно Івану Федорову, то він буде залучати ЄС через свого брата, який входить до складу фракції, і через старого друга Миколу Бєлого. Якщо це потрібніше Шурмі – то він буде «перезбирати» більш знайомих йому буряковців.

Той, хто збере більшість, впливатиме на голосування міськради і ухвалення її рішень.

А хто в цих умовах буде секретарем і в.о. міського голови – то вже вторинне питання.