«Чи розраховували “підземні школи” на тритонну авіабомбу? Точно ні». Що передувало російському удару по Комишувасі

У Комишувасі Запорізької області продовжують прощатися із загиблими від російського авіаудару по протирадіаційному укриттю. Пошукові роботи на місці трагедії тривають і досі. Тим часом соцмережі продовжують шукати причини трагедії – і винних у ній

ЗЦР розібрав обіцянки влади, факти з документів і інформаційний шум навколо знищеної «підземної школи».

Як Росія била по підземній школі в Комишувасі

2 листопада 2026 року російські війська завдали серії авіаударів по Комишувасі Запорізької області. Били по гімназії «Джерело», на території якої розташовувалася «підземна школа» — останній осередок громадського життя в селищі.

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, о 09:45 перші дві керовані авіабомби меншої маси влучили на територію гімназії. Вони зруйнували спортивну залу та господарську будівлю.

Приблизно за годину російські військові скинули ФАБ-3000 безпосередньо на підземне приміщення, де розташовувалися пункт незламності та укриття для місцевих жителів. Після цього зафіксували ще шість авіаударів.

За словами Івана Федорова, співголови Ради оборони Запорізької області, російські війська скинули на Комишуваху дев’ять керованих авіабомб. Серед них була ФАБ-3000 із масою вибухової речовини понад 1,4 тонни. Про це Федоров повідомив під час брифінгу 3 листопада.

Після перших влучань на місце прибули рятувальники й поліцейські. За повідомленням ДСНС, коли виникла загроза повторного обстрілу, надзвичайники перейшли в укриття. Однак воно не врятувало.

Загинули 44-річні рятувальники Денис Коноваленко та Олексій Сущевський. Ще двоє їхніх колег дістали поранення. За повідомленням Національної поліції, четверо правоохоронців допомагали місцевим жителям пройти в укриття. Під час повторного удару загинули Микола Баланда, Михайло Романов, Дмитро Бєсєдін і Михайло Буженко.

Станом на 7 листопада ДСНС повідомила про 55 загиблих. Пошуково-рятувальні роботи тривали.

Який захист обіцяли дітям

Після удару по Комишувасі Іван Федоров заявив, що споруду збудували за державними будівельними нормами, перевірили відповідні служби, ввели в експлуатацію та передали громаді. Водночас він наголосив, що підземні школи не проєктували для захисту від прямого влучання ФАБ-3000.

«Чи були розраховані підземні школи, які будуються по всій країні, під тритисячний КАБ? Точно ні», — сказав Федоров під час брифінгу 3 листопада.

Однак раніше посадовці розповідали про захисні можливості нових протирадіаційних укриттів значно оптимістичніше.

У грудні 2024 року, під час презентації першої «підземної школи» у Запоріжжі, Іван Федоров заявив, що вона може витримати 90% видів озброєння, які застосовують російські війська. Йшлося про школу на території гімназії № 88. За словами Федорова, її конструкцію посилили бетонними плитами: нижня мала товщину 80 см, верхня — 60 см.

У лютому 2025 року Міністерство освіти і науки повідомило, що третя «підземна школа» в Запоріжжі здатна витримати удари дронів, керованих авіабомб і навіть бетонобійних ракет. Цей освітній простір площею 1309 квадратних метрів розташований на глибині семи метрів. Про це написала «Українська правда. Життя», посилаючись на МОН та Івана Федорова, який тоді очолював Запорізьку ОВА.

Дуже швидко будівництво «підземних шкіл» у Запорізькій області стало масштабним і водночас політичним проєктом. 1 жовтня 2026 року Міністерство освіти і науки зазначило, що від початку повномасштабного вторгнення в області збудували «22 підземні школи та шість протирадіаційних укриттів». Імовірно, до цього переліку також увійшли сховища при закладах професійної освіти та дитсадках.

Заяви про «захист від 90% відомих видів озброєння» стосувалися інших «підземних шкіл» — не тієї, яку зруйнували в Комишувасі. Але всі ПРУ в Запорізькій області будували за типовим проєктом ЮНІСЕФ і МОН, який пристосовували до місцевих умов. І посадовці презентували такі школи не лише як місце для очного навчання під час війни, а й як укриття, здатні захистити дітей від широкого спектра російського озброєння.

Що відомо з документів?

«Підземну школу» в Комишувасі збудували на території гімназії «Джерело». Її наземний корпус російські війська зруйнували в липні 2023 року.

Про будівництво укриття оголосили у вересні 2024 року. Але роботи швидко зупинили через суперечки про те, чи безпечно будувати школу неподалік від фронту.

До ідеї повернулися за кілька місяців. Будівельні роботи замовили через Prozorro. Очікувана вартість становила 109,1 млн грн. У тендері взяла участь лише одна компанія — ТОВ «Віват Буд». Вона запропонувала виконати роботи за 109,07 млн грн. Договір підписали 17 лютого 2025 року.

Будівництво відновили. Школу відкрили рівно за вісім місяців після підписання договору — 17 жовтня 2025 року.

Приміщення розташували на глибині близько семи метрів. Воно мало вміщувати 500 людей одночасно, або до тисячі дітей у дві зміни.

Але очно діти навчалися там лише близько двох місяців. Через обстріли їх перевели на дистанційне навчання.

У грудні 2025 року, вже після завершення основних робіт, Запорізька ОВА затвердила скоригований проєкт будівництва «підземної школи» в Комишувасі. Експертизу первинний проєкт пройшов ще у жовтні 2024 року й отримав позитивний висновок.

Замовник окремо закупив послуги технічного нагляду. Укриття пройшло експертизу. Однак на практиці все це далеко не завжди означає, що всі роботи виконали без порушень.

Водночас і руйнування після російського удару ще не доводить, що будівельники відступили від проєкту або порушили норми. Бо давати гарантії захисту від прямого влучання насправді ніхто не міг і не може.

Що насправді гарантують будівельні норми

Згідно з проєктом, підземна школа на території гімназії «Джерело» мала вміщувати 500 людей одночасно й слугувати укриттям та місцем для навчання. Вимоги до таких споруд визначає ДБН В.2.2-5:2023.

Офіційно «підземні школи» мають назву «споруда подвійного призначення із захисними властивостями ПРУ». І будівельні норми не вимагають, щоб такі укриття витримували пряме влучання авіабомби. Під час проєктування також не враховують вибуху боєприпасу просто на поверхні споруди або біля її стін чи даху. Не розраховані вони й на деякі інші види вибухів, зокрема фугасні та спрямовані.

Нові мобільні укриття виробники мають випробовувати на полігоні — але ПРУ та приміщення в підвалах так не перевіриш. Можна дізнатися, наскільки міцні бетон і металоконструкції, але це не покаже, чи витримає вся споруда потужний вибух.

Неофіційно запорізька влада натякала на те, що випробування проводили. Але які саме, як та з яким результатом — не повідомляли, посилаючись на секретність.

Як росіяни могли атакувати Комишуваху з відстані

Шанси укриття в Комишувасі вистояти під російськими багатотонними КАБами були невеликі.

За словами Олександра Коваленка, оглядача групи «Інформаційний спротив» і провідного експерта Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука, керовані авіабомби далеко не завжди точні. Але в Комишувасі, на його думку, ФАБ-3000 влучила безпосередньо в «підземну школу».

Цього більш ніж достатньо: вибух такої важкої бомби може зруйнувати будівлі навіть за 20–50 метрів від місця падіння.

Щоб атакувати селище, російським літакам не потрібно було підлітати до самої Комишувахи. Керовані авіабомби можуть летіти десятки кілометрів після того, як літак їх скине. Відстань залежить від ваги бомби, висоти польоту та додаткового обладнання.

Олександр Коваленко пояснює: ФАБ-3000, скинута з висоти 10 км, може пролетіти приблизно 60 км. Тому, припускає експерт, російський літак міг скинути її з району Токмака або іншої частини ТОТ. Звідки саме — точно невідомо.

Тож, за оцінкою Коваленка, під загрозою опиняються не лише міста й селища біля фронту, а й ті, що розташовані за 20–30 км від нього. При цьому російським літакам не потрібно наближатися до українських позицій.

Чому росіяни могли вдарити по підземній школі

Після російського удару по підземній школі в Комишувасі обговорювали дві можливі причини атаки.

Через кілька днів після удару мережею почало поширюватися відео політолога Романа П’ятигорця від 17 вересня 2026 року. Роман назвав школу «неприступною фортецею» й заявив, що в ній працювали оператори БпЛА.

Оригінальний ефір видалили з YouTube. Однак його копію зберегли й опублікували українські медіа, зокрема InfoResist.

Підтверджень того, що військові справді працювали у ПРУ, немає. Але цілком імовірно, що після заяви пріоритетність підземної школи як цілі підвищилася.

Є й інший аспект. ПРУ стало основною точкою активності у громаді. Тут працювали пункт незламності, центр життєстійкості та ЦНАП, а також видавали гуманітарну допомогу.

Зокрема, мешканців Комишувахи, Одарівки та Григорівського регулярно запрошували отримати хліб і речі. В оголошеннях указували час видачі. У деяких випадках попереджали за кілька днів.

Організатори попереджали, що під час повітряної тривоги або загрози обстрілу видачу призупинять, а людей закликали не створювати скупчень. 2 листопада це повідомлення не допомогло.

Наступного дня ГУР заявило, що російські військові вели розвідку над Комишувахою та знали про регулярну видачу гуманітарної допомоги в центрі життєстійкості. За версією розвідки, вони цілеспрямовано атакували місце, де збиралися цивільні. У ГУР також нагадали: лише у вересні росіяни вдарили по місцю видачі гуманітарної допомоги в Кушугумі.

Протирадіаційне укриття на Оріхівській трасі так чи інакше перебувало у «банку цілей» російської армії. Але інформаційна тиша могла зробити цей удар менш імовірним.

ГУР назвало російських льотчиків, причетних до атаки

Тим часом 7 листопада Головне управління розвідки повідомило, що встановило шістьох російських льотчиків, причетних до авіаудару по Комишувасі. За даними розвідки, для атаки залучили чотири літаки Су-34. Планування удару ГУР пов’язує з російським полковником Федором Зубаковим.

Розвідка назвала капітана Сергія Єлісєєва, капітана Дмитра Звєрєва, старшого лейтенанта Родіона Плотнікова, старшого лейтенанта Микиту Ігнатьєва, старшого лейтенанта Максима Соколенка та лейтенанта Вадима Перехреста. Екіпаж ще одного літака, за повідомленням ГУР, встановлюють.

Трагедія в Комишувасі показала: «підземна школа» — це не місце, яке може витримати будь-яку бомбу. Навіть товсті бетонні стіни не гарантують, що люди всередині залишаться неушкодженими, якщо авіабомба влучить просто у споруду.

Чи правильно збудували ПРУ в Комишувасі, поки невідомо. Щоб це з’ясувати, фахівці мають перевірити документи, оглянути залишки споруди та провести технічну експертизу.

Є й інше питання: чи безпечно збирати людей в одному місці для отримання гуманітарної допомоги, якщо громада розташована біля фронту. Навіть міцне укриття не усуває ризику, якщо росіяни знають, коли й де збираються цивільні.

Ксенія Коваленко