Промисловість на ТОТ: три історії про початок кінця

Ранкова зміна на заводі. Обладнання та деталі засипає снігом: у приміщенні просто немає даху. На вулиці мороз, робітники працюють у фуфайках. Щоб не замерзнути остаточно, гріються біля багаття. Його розвели просто у виробничому приміщенні. Це – «звільнений» мелітопольський завод

І вишенька на тортику. За работу у цьому місці людям… не платять. Промисловість на ТОТ стає заручницею загальної стагнації російської економіки, якій санкції нарешті остаточно «пішли на користь». 

Підприємства, якими раніше пишалася Запорізька область, зараз виробляють продукцію, яку нема кому купувати. Економлять, як завжди, на людях.

Далі – три історії про те, як «покращилося життя» на ТОТ Запорізької області лише за останні місяці.

Мелітопольський завод автотракторних запчастин

Раніше тут працювало 1500 людей. Тепер – 360, і в останні місяці – безкоштовно. Працівники Мелітопольського заводу автотракторних запчастин у селі Обільне не отримують зарплату ще з грудня. 

І скаржаться  на  нелюдські умови праці: без даху  у виробничому приміщенні, де деталі іржавіють під снігом. Одразу після захоплення окупанти намагалися виробляти тут міни. Зрештою повернулися до основного профілю підприємства – запчастин для тракторів. 

Але виявилося, що попит на них невеликий: купують їх хіба що деякі підприємства в Росії та Білорусі. Але російський ринок звужується через економічну кризу, і підприємство з ТОТ просто не витримує конкуренції у чужому середовищі: росіяни купують у своїх.

Фінал очевидний: завод немає навіть грошей на зарплати. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Робітники зверталися до окупаційної прокуратури. І досягли несподіваного результату. Після прокурорської перевірки власники… змінили назву заводу. Було ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин», стало ТОВ «Ступінстрой». 

Зрозуміло, що грошей це нікому не додало. 

Була ще перевірка Ростехнагляду та Слідчого комітету. І тепер працівники не отримують гроші цілком офіційно. Їм пояснили, що зарплатню не платять, бо не сезон і продукція не продається. 

Замість грошей заводчани отримали наказ підписати угоду про нерозголошення комерційної таємниці. Їм просто заборонили  скаржитися.

Деякі робітники думали отримати зароблені гроші іншим шляхом – звільнитися. Але не допомогло і це: людям сказали, що тим, хто звільниться, гроші не виплатять ніколи. Решта – чекають літа. 

Тим часом засновник МЗАтЗ Анатолій Кузьмін, який виїхав з окупації, відновив виробництво – тепер на заході України.

Шахти ЗЗРК, нині – Дніпрорудненського залізорудного комбінату

Ще чотири роки тому Запорізький залізорудний комбінат був одним із найбільших підприємств у своїй галузі. Це – один з найбільш вигідних об’єктів, які захопили росіяни у Запорізькій області. Він розташований на базі багатого Південно-Білозерського родовища залізних руд. 

Тепер ЗЗРК, який росіяни перейменували на Дніпрорудненський залізорудний комбінат, може бути ідеальним взірцем. Взірцем того, чим закінчуються обіцянки окупантів платити великі зарплати. На шахті підприємства критично знизили виплати.

Керівництво підприємства дійсно наказом відмінило премії. Для металургійного підприємства це означає мінімальні виплати: значну частину зарплат складають саме премії. Причина, зазначена в документі – відсутність «позитивних виробничих результатів».

Насправді працівники тут ні до чого: причина у спаді виробництва в Росії в цілому. Залізо потрібне у будівництві і на залізниці. Обидві галузі в РФ занепадають. Загальна стагнація російської економіки також знижує попит на продукцію колишнього ЗЗРК. Тож як би не надривалися гірняки, більше вони не напрацюють.

І не те, щоб вони не надривалися зараз. Як повідомляють працівники в анонімних чатах, на зміну їх привозять на дві години раніше, а відвозять на дві години пізніше. Працюють вони по 12 годин, а оплачують з них лише 7.

І так, гірники також зверталися до окупаційної прокуратури. З очікуваним результатом: отримували відписки. 

Професійні ліцеї

Якщо промисловість помирає, то навіщо платити за навчання людей для неї? Схоже, в 1 січня так зване «Міністерство освіти та науки Запорізької області», створене окупантами, відправило «у вільне плавання» професійні ліцеї та технікуми. Їм дали гроші лише на зарплати, та й ті не заплатили.

Схоже, навчатися у профтехзакладах на ТОТ скоро не будуть: їм просто відключають за несплату комунальні послуги. Гроші на «комуналку» окупаційна влада не виділила. Говорять про окремий графік фінансування – але схоже, що навчальні заклади це не врятує.

У Дніпрорудненському професійному ліцеї згнили усі комунікації,  немає опалення в гуртожитку. В учбовому корпусі – проблеми з каналізацією. Поки навчають дистанційно. Але які знання можна засвоїти так у профтехосвіті, де треба вчитися руками? 

Три історії, про які ми розповіли – лише частинка загальної картини. Вони і про те, що вірити обіцянкам «красивого життя» в окупації не варто. Зарплатами і, зрештою, життями людей з ТОТ окупанти жертвують у першу чергу.

А ще – про те, що рано чи пізно Росія закінчиться. І ми стаємо свідками цього процесу.

Ксенія Світлова

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!