“Мішок на голову натягнуть – і у відділок”: Терор на Запоріжжі і роль колаборантів

Це був один з днів, коли чоловік уже звично приїхав до волонтерського центру як на роботу. Буденність того ранку змінили раптові гості, які чекали на нього в “міліцейських” шевронах. Їх було семеро, усі озброєні. На чоловіка одягли кайданки і повезли у новостворений “відділок” у Бердянську. Там його передали Федеральній службі безпеки Російської Федерації. 

З початку повномасштабного вторгнення до України більша частина Запорізької області опинилася під тимчасовою окупацією. За цей період окупанти ув’язнили сотні людей. Лише за офіційними даними української влади, на тих територіях заручниками стали близько півтисячі людей. А людей, яких викрадають і утримують кілька днів – узагалі тисячі. Це як посадовці, так і цивільні люди –  підприємці, волонтери, вчителі та навіть неповнолітні. Так, на сьогодні відомо про п’ятеро неповнолітніх заручників. Трьох з них звільнили, а доля інших двох ще вирішується. Наприклад, 16-річного Владислава Буряка, сина запорізького посадовця, ув’язнили в одиночній камері на місяці. Хлопець прибирав приміщення в якому росіяни катували військових полонених і цивільних заручників. 

Очевидно, що на захоплених територіях окупаційний режим придушує будь-який опір і проукраїнську позицію. Однак допомагають в ув’язненні людей нерідко саме колаборанти. Люди, які зрадили присязі і перейшли на сторону агресора. Це, зокрема, представники так званої “народної поліції”. Ми ідентифікували таких зрадників у найбільших окупованих містах на Запоріжжі – у Бердянську, Мелітополі, Токмаку та Енергодарі. І розповімо про очільників окупаційних правоохоронних органів і їхню діяльність. 

Людині, яку викрали на роботі в Бердянську, про що ми писали на початку статті, в цілях безпеки ми дали ім’я Микола. У Бердянську чоловік народився і виріс. Там він зустрів і повномасштабне вторгнення. 

Бердянськ, туристичне містечко на узбережжі Азовського моря, відоме своїми сонячними пляжами і “бичком-годувальником”, потрапив під окупацію 28 лютого.

Разом з життям міста, змінилося й життя його жителів. Микола до повномасштабного вторгнення був підприємцем, а у новій реальності пішов до волонтерського руху. Разом з іншими він допомагав евакуйованим маріупольцям. Людям, які відчайдушно покидали “все своє життя” і їхали на контрольовані Україною території транзитом через окупований Бердянськ. Чоловік розділив своє житло з однією з таких маріупольських сімей. 

Весь вільний час він проводив у центрі допомоги маріупольцям – готував їжу, шукав ліки, домовлявся про продукти, допомагав з пошуком житла. Зі слів Миколи, саме це не сподобалося місцевим колаборантам і новій окупаційній владі. Вони сказали “прикрыть лавочку”. 

Спочатку приватні дані чоловіка опублікували в одному з телеграм-каналів. У публікації йшлося, що він чинить супротив Росії. А згодом до Миколи прийшли.

“В один з днів, коли я приїхав на роботу, мене вже чекала так звана “міліція”, близько семи чоловіків у формі. На мене одягли кайданки і затримали. Озброєні люди поїхали до мене додому, провели обшук. А мене тим часом привезли у відділок, після чого передали Федеральній службі безпеки Російської Федерації”, – розповідає він. 

Микола провів в ув’язненні майже 2 місяці. Викрадених людей окупанти, за свідченнями людей, тримають в чотирьох місцях.

“У Бердянську є 77 виправна колонія, мене перевели туди в карцер. Там, саме в карцері, приблизно 13 камер, і, як виявилося, там тримають військових, поліцейських, прокурорів, а також колишніх військових. Тут зі мною почало працювати ФСБ. Вони розпитували мене. За весь час допитів було не так багато, а “бесіди” проводили через день. На так званих бесідах тебе катують”

Як каже Микола, за версією росіян, у цій колонії тримають за “найтяжчі злочини”. У 77-й можна було побачити жінок, чоловіків і навіть сімейні пари. Однак найгірше вчиняють з військовими. 

“У колонію, де я сидів, доправляли і людей з Маріуполя, які пережили пекло. У приміщенні було десь близько 45-50 осіб, більшість цивільні. А також залишилися і засуджені, які перебували в колонії раніше, до повномасштабного вторгнення, близько 21 людини. Але якщо ти військовий, то тебе там дуже сильно катують, поки не зламають. І взагалі, усім, хто потрапляв до цієї колонії, дуже сильно перепадало. Якщо тебе відпустили за 1-3 дні, що буває рідко, то значить зламали і закатували”, – пояснює чоловік.

Зі свідчень очевидців, які ми зібрали, на окупованих територіях росіяни залучають до співпраці колаборантів, які всіляко допомагають катувати, викрадати та придушувати позицію всіх тих, хто не згоден з приходом “руского міра”. Такою діяльністю займаються маріонеткові правоохоронні органи – “МВД” або так звана “народная милиция”. 

Зараз такі управління є в кожному населеному пункті, що перебуває під тимчасовою окупацією. У нині забороненої російської соцмережі “Вконтакте” є офіційна сторінка “ГУ МВД Запорожской области” і Telegram-канал, де розповідають про діяльність так званої поліції. І, схоже, що повноваження цих “правоохоронців” не мають меж.

Про залученість так званої квазі-правоохоронців до придушення опору і залякування мешканців тимчасово окупованих територій зазначала і Служба безпеки України. Для цього застосовують репресивні методи: масові переслідування і затримання громадян. СБУ задокументувала й факти викрадення людей, щодо яких потім вчиняли насильство чи погрожували фізичною розправою.В Бердянську посаду начальника поліції міста очолив уродженець Макіївки Олег Саприкін. На новій посаді чоловік неодноразово давав коментарі для російських телеканалів. Наприклад, у сюжеті НТВ.

Ось декілька фактів з біографії Олега Саприкіна. Чоловік колишній поліцейський. Раніше він обіймав посаду начальника одного з райвідділів тоді ще міліції Маріуполя. А у квітні 2015-го був призначений новим виконувачем обов’язки начальника райвідділу при Головному управлінні МВС в Донецькій області. На той момент він був підполковником міліції. Він зрадив присязі українському народові.

Крім того, за даними Офісу генеральної прокуратури, Саприкін надавав окупантам інформацію стосовно українських правоохоронців, учасників війни на Донбасі, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємців, а також – щодо зброї, наявної у мешканців міста.

Наразі обвинувачувальний акт в справі Саприкіна передано до суду.

“Сьогодні, 3 липня, пішов з життя водолаз гідроцеху Запорізькоі АЕС Андрій Гончарук.  Нагадаємо, що кілька днів тому працівника атомної електростанції, досвідченого і професійного водолаза вкрай жорстоко побили окупанти. Від чоловіка вимагали пірнати в бризгальний басейн ЗАЕС, і після його відмови монстри в людському обличчі закатували Андрія Гончарука. З численними тілесними ушкодженнями в стані коми його було доставлено до лікарні м. Енергодар. Але травми виявилися несумісними з життям і сьогодні він помер, так і не прийшовши до свідомості”, – написав Дмитро Орлов.

В Енергодарі начальником окупаційного міжрайонного управління міліції став колаборант зі стажем – Олексій Селіванов. Чоловік прибув на Запоріжжя з окупованої Луганщини в ролі “казака” і “атамана”. Водночас росЗМІ згадували його і як “Заместителя руководителя ГУ МВД по Запорожской области”. 

“Людей масово викрадають, місце перебування частини з них невідоме. Решта перебувають у дуже важких умовах: їх катують струмом та знущаються як фізично, так і морально”, – повідомив мер міста Енергодар Дмитро Орлов.

Масово викрадають людей, наприклад, як широко відомо, на лівому березі Каховського водосховища. Зокрема, співробітників Запорізької атомної електростанції. Так, окупанти затримали генерального директора ЗАЕС Ігоря Мурашова та вивезли його в невідомому напрямку. У жовтні стало відомо, що Мурашова “викинули” на підконтрольну Україні територію. А влітку росіяни закатували водолаза Андрія Гончарука, який працював на станції. Після знущань чоловік помер.

Хай би як, але цей колаборант постійно з’являється на окупованих територіях та придушує опір. Поміж іншим, саме Селіванов допомагає створювати так звані “казачі дружини” – формування, яке виконує функції правоохоронних органів. Чоловік, як свідчать фото, побував у Розівці, Мелітополі, Бердянську, Енергодарі та інших міста. 

Він же комунікує з росіянином Андрієм Жидковим, окупантом-поліцейським з Мелітополя, а також – із росіянами-добровольцями, які приїхали на Запоріжжя. Детальніше про ідентифікованих окупантів йшлося в нашому попередньому матеріалі. Окрім того, у Селіванова навіть є свої колонки в інтернет-виданнях, де він представлений як громадський діяч.

Олексій Селіванов родом з Києва. Там чоловік проживав до 2014-го року. За часів Януковича був помічником міністра оборони України. А у 2014-му цей статус змінився на фігуранта у справі про фінансування тероризму та сепаратизму. Як тоді зазначав голова СБУ, Селіванова підозрювали у розкраданні грошей на тендерах Міністерства оборони і переведення цих коштів на підтримку сепаратизму на сході України. А сам Селіванов поїхав на території, де утворились так звані “Л\ДНР”, після революції. І з того часу співпрацює з окупантами. У вересні 2022-го Селіванову оголосили підозру щодо колабораційної діяльності. 

“Є люди, які 4-5 місяців ми не знаємо, де вони. Чи живі вони? Багато людей поза статистикою, бо вони бояться звертатися і казати, що їхніх близьких викрали. На окупованих територіях транслюють меседж: “Если не будете об этом кричать, то выпустят быстрее”, – розповідає нам волонтерка Ольга Леонтієва . 

Місто Мелітополь на півдні Запорізької області окупанти взяли під свій контроль 26 лютого. Тут майже відразу відключили українське телебачення і інтернет. Люди з перших днів почали чинити опір.

У цьому місті розташований “центр” колаборантів – тут відбуваються заходи і ухвалюються рішення щодо долі всієї захопленої частини області. Окупаційна влада хоче призначити його обласним центром. Водночас людей тут викрадають так часто, що місцеві вже починають звикати до цього.

“У Мелітополі у “народна міліція” викрадає людей, і в нас ця практика, на жаль, уже звична річ. У березні-квітні ми були шоковані, але за півроку люди почали звикати до цього. Забирати “на підвал” – це вже стає нормою. Уже не так реагують. Цю практику викрадень вони не припиняють.Також людей викрадають і заради грошей, за викуп. Наприклад, вчора (20 вересня – Ред.) до родини мого знайомого прийшли з обшуками і повиносили все, що їм сподобалося”, – додала жінка.

Волонтерка каже, місцеві змогли впізнати два місця, де ув’язнюють викрадених: “Людей вони тримають де доведеться: підвали, гаражі, бо “офіційних” місць уже не вистачає. У військкоматі тримають, у відділку поліції”.

Начальником так званого міжрайоного управління поліції в Мелітополі призначили уродженця Донеччини Вадима Міхєєва. 

Судячи з відео, на які потрапив Міхєєв раніше, він уже давно перебував у Мелітополі. Чоловік, зокрема, з’являвся на сесії Мелітопольської міської ради шість років тому – у компанії молодиків спортивної статури, яких в народі часто називають “тітушками”. А згодом він потрапив на відео, де перешкоджав журналістам, які хотіли зафільмувати сесію “Опозиційного блоку”. 

Міхєєв – людина невипадкова, він є соратником відомого екснардепа і депутата Запорізької облради від “Опоблоку” Євгена Балицького. Останній, зауважимо, добровільно надав можливість ретрансляції каналу Росія 24 на базі свого телеканалу МТВ-Плюс – однієї з найбільших телекомпаній в Запорізькій області. Зараз Балицький очолює окупаційну адміністрацію Запорізької області і нещодавно особисто їздив до Москви просити про приєднання окупованих територій до складу РФ. Саме у Балицького Міхєєв працював охоронцем. Про це свідчать дані СБУ.

Крім того, за даними досудового розслідування, Міхєєв закликав до лав “милиции” й інших. А саме – колишніх і чинних співробітників українських правоохоронних органів.

Чоловік теж зрадив присязі Україні, адже він – колишній співробітник МВС. За даними журналістів з “Бюро судової інформації”, до окупації Донецька Міхєєв був начальником штабу Первомайського райвідділу міліції на Донеччині. 

У Токмаку ситуація зі зникненнями людей теж сумна. Наприклад, у квітні окупанти викрали водіїв, які доставляли гуманітарку для мирного населення. Ці чоловіки просто допомагали людям, які не мають змоги виїхати. Однак росіяни вирішили їх ув’язнити.  

“Мішок на голову натягнуть – і у відділок. Чи ввечері приходять додому і забирають. Спочатку вони сформували списки активних людей: підприємців, журналістів, блогерів тощо. А потім знаходять їх. Ті, хто залишився, то потерпають від знущань. Одного активіста тримають в СІЗО, не випускають, катують всіма способами”,  – каже громадська діячка з Токмака. 

Начальником окупаційного Токмацького відділення “МВД” став Олексій Кошель. Ще донедавна чоловік був українським військовослужбовцем. У серпні 2021 він навіть отримав відзнаку “Батько – військовослужбовець” у конкурсі “Батько року”.

Його причетність до служби в армії підтверджують і декларації за 2016-2021 роки. Крім того, чоловік обіймав посаду спеціаліста відділу комплектування у військкоматі Токмака. Такий спеціаліст опікується оформленням особових справ призовників і має доступ до документів призовників, військових та їхніх родин. Тож, можна припустити, що Кошель володів цінною інформацією про наших військових, яка потрібна росіянам. 

Після призначення “на посаду” Олексій Кошель видалив інформацію зі сторінки в Facebook. Однак, ми зберегли його фото в міліцейській формі і світлини у військовій формі. 

Зараз Кошель очолює відділ, він зрадив присязі і перейшов на бік окупантів, хоча сам чоловік їх окупантами не вважає: “Это для вас они оккупанты. А для нас, для народа Украины нормального, оставшегося на своей территории, на своей земле, мы не считаем их оккупантами”, – каже Кошель.

За свою роботу він отримує 70 тисяч російських рублів.  Що сподвигло українського військового працювати на агресора – тиск чи добра воля – поки що встановити неможливо. 

Квазі-правоохоронні органи, які нерідко очолюють люди, що зрадили присязі українському народові, є частиною репресивної машини, яку Росія розгорнула на окупованих територіях на Запоріжжі. Колаборанти допомагають окупантам увʼязнювати і цивільних, і військових людей, і перелік тих, хто чинить злочини проти своїх же співгромадян, на жаль, більший. Дехто з них уже не матиме змоги дочекатися вироку українського суду. Останнім часом в медійному просторі все частіше з’являється інформація про випадки загибелі “правоохоронців”. Так, наприкінці серпня від вибуху загинув колишній український поліцейський Олександр Колесніков, який перейшов на бік окупантів та обійняв посаду так званого заступника начальника ДАІ Бердянська. Помер і Андрій Рижков, який погодився бути “головою міліції селища Михайлівка”, що на Запоріжжі. Чоловіка знайшли повішеним.  

Читайте також: Верховний суд “повернув” Кальцеву парк Яланського

Зрадники в Розівці: депутат “Опоблоку”, “засланий казачок” і колишній очільник селища