«Іміджевий довгобуд» Володимира Буряка: Алея Троянд у Запоріжжі «сиплеться»
Три підрядники, 12 мільйонів гривень з бюджету – і лише кілька років якості. Плитка на Алеї Троянд у Запоріжжі не протрималася і до середини гарантійного терміна. Але претензій будівельникам ніхто не висуває
Алея Троянд у Запоріжжі була одним із іміджевих проєктів тодішнього мера Володимира Буряка – принаймні, в масштабах Вознесенівського району. Занедбаний спуск від вулиці Новицького вниз до вулиці Перемоги вирішили зробити місцем для родинних прогулянок, цілісною алеєю з лавками і квітниками.
І – троянди. Багато троянд: як казали тоді комунальники, 4,5 тисячі кущів.
Ідеальне місце, щоб «на камери» перевіряти перебіг робіт і постійне покращення… але щось пішло не так. Відносно невеличку ділянку облаштовували аж «на трьох».
Алея «на трьох»
Перший підрядник, «СК «Флагман», ледь витягнув невелику частину алеї від трамвайної лінії на Жаботинського до перетину з Патріотичною за два роки, 2016 і 2017. У бюджет від початку закладалася більша ділянка. Але компанія заявила, що грошей вистачило лише на верхній шматочок Алеї.
Договір розірвали за угодою сторін. Це типова практика, коли є взаємні претензії, але немає бажання, щоб кошториси перевіряли сторонні аудитори.
Другий підрядник, «Гарант-Строй 2007», про якого наша історія, таки довів «нитку» пішохідної зони до кінця вже на початку 2020-го. Але виникли питання до дизайну: запоріжці почали нарікати на «цвинтарний» вигляд огороджень, якими захистили троянди.
Втім, контракт було закрито. Третій підрядник, «Магістральбудмонтаж», облаштовував нижню частину алеї вже під час мерських виборів і подальших політичних баталій. Роботи кволо тягнулися до самого початку повномасштабного вторгнення.
Разом на Алею витратили близько 12 мільйонів за чотирма договорами. Точніше сказати важко: до них додавалися ще 5-6 допугод, неповне освоєння грошей за основними договорами та їх регулярне розірвання і переукладання.
А вже через чотири роки після завершення нижньої частини Алеї вона почала кришитися зверху.
Чия плитка сиплеться?
Якщо прогулятися Алеєю Троянд навесні 2025 року, бачиш, що на одній ділянці, посередині спуску, кольорова плитка розшарувалася. З неї відкришилася верхня, пофарбована частина. Ніби її свого часу прилепили зверху, а тепер прилеплене відвалюється від дощів та пошкоджень. Розкришене потроху розносять перехожі. Постраждала і нефарбована плитка, але значно менше.
Хто клав бруківку на цій частині Алеї? ТОВ «Гарант-строй 2007», яка з 2016 року була одним із «улюблених» будівельників міської влади часів Буряка. У 2019 компанію навіть нагородили з нагоди Дня будівельника.
З 2016 до 2021 року «Гарант-строй 2007» отримала від міськради 194 підряди на 334 мільйони гривень. Серед проєктів – реконструкція будівлі міськради, ремонт дитсадка №169 тощо. І – Алея троянд.
Ремонт спуску доручили компанії двома договорами у 2018 році. Вона отримала за цю роботу 4,6 мільйони гривень. І в першому, і в другому договорі гарантійний термін був визначений у 10 років.
Тобто навіть якщо рахувати від дати завершення першого договору, а це 1 січня 2020 року, то гарантійний термін лише «на екваторі». Тож міська влада мала б повідомити фірму про проблеми та вимагати оновити бруківку – коштом виконавця.
Оскільки договори з «Гарант-строй 2007» укладало КП «Управління капітального будівництва» (УКБ), ініціативу мало б проявити саме воно.
«Передай далі» від запорізьких чиновників
ЗЦР звернувся до КП «УКБ» із запитом на паспорти чи сертифікати крихкої бруківки, щоб з’ясувати, хто її виробляв і які в неї характеристики.
В Управлінні нам відповіли, що у березні 2020 року передали до Вознесенської районної адміністрації витрати за об’єктом «Реконструкція елементів благоустрою пішохідної зони вул. Якова Новицького».
Тож документів на Алею Троянд у УКБ немає. Судячи з формулювання, коли їх передавали, будівництво ще не було завершено.
Але і у Вознесенівський райадміністрації про якість бруківки нічого не знають. На запит ЗЦР ми отримали відповідь, що паспорти-сертифікати на плитку адміністрації не передавали.
Таким чином, документація «загубилася» десь між двома інстанціями. Це вже не перший випадок, коли між міськими підрозділами зникають документи, яким більше двох-трьох років. Але дізнатися, хто зробив неякісну плитку, тепер неможливо.
Що далі?
Втім, це і не обов’язково. Адже гарантії на якість робіт давав не виробник покриття, а виконавець робіт. Випадок у нас досить простий:
- Кришиться бруківка, покладена за гроші платників податків.
- У договорі, за яким цю бруківку клали, гарантійний термін ледь-ледь переходить екватор.
- Влада повинна нагадати підряднику про його гарантійні зобов’язання.
Хто саме має висувати претензії – УКБ як замовник робіт чи райадміністрація як утримувач Алеї – теж, за великим рахунком, проблема самої влади.
Тому після виходу цього тексту ЗЦР надішле на в.о. міського голови Регіну Харченко офіційне звернення, щоб поточного замовника робіт на алеї знайшли. А він вже має знайти підрядника, який зараз вчергове ремонтує Обласну лікарню, і нагадати про його гарантійні обов’язки.
Адже чиновники приходять і йдуть – а троянди з бруківкою залишаються.
Сергій Сидоров
Обговорення