Дарувати тепло: запорізькі “коти” понад рік шиють спальні мішки для військових

Понад рік Запоріжжя – прифронтове місто. Втім, попри постійні обстріли, мешканці міста не втрачають бойового духу і вже понад рік активно займаються волонтерством. Наприклад, організація “Смугастий кіт”, яка шиє спальні мішки для наших захисників та захисниць

Як досвід туризму допомагає “котам” у волонтерстві та звідки вони беруть сили на те, аби не зупинятися – у репортажі “Запорізького центру розслідувань”.

“Смугастий кіт” почався 25 лютого

Попри те, що досвід співпраці із військовослужбовцями в “Смугастого кота” почався ще у 2014 році, саме об’єднання було засноване наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, розповідає Поліна Фролова – координаторка напрямку пошиву та співзасновниця волонтерського об’єднання “Смугастий кіт”:

— Взагалі таке, як наше волонтерське об’єднання “Смугастий кіт” було засноване, можна сказати, 25 лютого, коли спав найперший мандраж. У цілому в нас є досвід співпраці із військовими по волонтерській та громадській діяльності ще з 2014 року, тому в нас не стояло питання “що робити”. 

Поліна має досвід близько 7 років роботи в туристичній галузі і роботи зі спорядженням, тому вона швидко змогла зорієнтуватися у цьому напрямку. Стало зрозуміло, що спорядження та зимові речі, такі як спальні мішки, закінчуються вкрай стрімко. 

— Тому така зародилася на той момент дуже шалена ідея створити щось самостійно, пошити. За основу мій спальник туристичний. Його розклали по краю, покрутили. Знайшли десь досить швидко перші контакти і вже буквально десь 27-28 лютого у нас були перші такі зачатки саме роботи, уже перші матеріали закуплені та, в принципі, 1 березня вже були передані перші спальники, – розповідає Поліна.

Пізніше волонтери почали робити не тільки спальники, а різні запити: починаючи від балаклави, закінчуючи флісовими кофтами. Була величезна проблема з матеріалами і через це вони надходили пізніше, тож треба було вирішувати, що із ними робити:

— Переключилися на якусь умовну термобілизну. Робили дуже багато специфічних самостійних запитів від інших волонтерських об’єднань: від ременів і до якихось дуже специфічних накидок. Були моменти, коли ми допомагали трошки внутрішньо переміщеним особам, або тим, хто займається вивезенням людей з окупації. Але зараз наше основне направлення – це військові та військові медики.

Волонтерські рекорди

Організація “Смугастий кіт” працює здебільшого на Запорізький напрямок, але, звісно, їхні вироби “мандрують” по всій лінії фронту, а волонтерська діяльність “котів” виросла до доволі серйозних цифр, розповідає координаторка ВО Поліна:

— Починали ми з декількох штук на день. Зараз у нас стабільний потік близько тридцяти спальників на тиждень, а наш рекорд – близько сотні за тиждень. Є наш основний склад, наші кравчині, нам також допомагали частково штат театру Магара і Театру молоді, тобто їхні кравці, які займаються безпосередньо декораціями. Вони нам допомагали, щоб підсилити наш штат. Я нещодавно порахувала, і вийшло, що з 25 лютого ми виробили майже 3,5 тисячі спальників. Якщо бути точною – 3 364. Також ми шиємо пончо-дощовики. Їх було передано теж близько 1,5 тисячі штук, бо ми почали шити пізніше, уже безпосередньо на літо. Зараз ще одним з наших основних напрямків є ноші для медиків.

Поліна також розповідає, що військовослужбовці, які звертаються до них за виробами, часто-густо самі стараються знаходити збори та можливості допомогти фінансами, аби допомогти “котам”:

— Як би ми намагалися від цього абстрагуватися, не казати про те, що спальники – це найменше, що ми можемо зробити, вони все одно десь щось знаходять, намагаються донатити, потім перепитують, чи все ок. 

“Ми знаємо, для чого це робимо”

Звідки беруться сили на те, аби щоденно волонтерити та поєднувати це заняття із роботою та звичайним життям? Розповідають кравчині:

— Якщо є бажання, якщо знаємо, для чого це все, ти завжди знайдеш змогу, як це все поєднати. Ми розуміємо, чому ми тут: бо якщо ми не робитимемо це, то хто? Ми це вміємо, ми можемо бути корисними – тож чого ні? – розповідає Наталія Джеланова, яка доєдналася до “Смугастого кота” ще у лютому 2022 року. Пані Наталія – викладачка одного з запорізьких навчальних закладів – навчає підлітків професії кравця.

— Нам допомагає віра в майбутнє. Майже в кожного з нас є знайомі, рідні, чоловіки і діти, які воюють. Тому нам хочеться, щоб вони були поруч з нами. І ми дуже хочемо їм допомагати. Інакше не можна, – продовжує пані Наталія. — Ми працюємо тут, потім вдома до ночі. Завдання нашим учням ставимо, перевіряємо, тут спілкуємось і можемо уроки звідси вести. Якщо ти хочеш щось робити, то ти будеш знаходити можливість зробити це. Якщо ти не хочеш, ти будеш шукати тільки привід, щоб цього не робити.

Кравчиня Оксана Шабанова розповідає, що кожного дня приходить до “Смугастого кота” задля скорішої перемоги України, а для цього нашим захисникам та захисницям треба створювати якомога комфортніші умови:

— Треба для того, щоб скоріше настала наша перемога. Дуже хочеться, щоб це було, щоб повернулися наші рідні і були разом з нами. І це допомагає, сили надає.Коли ти доторкаєшся до наших спальників, кажеш “Боже, всі оці наші спальні мішки, щоб вони зберігали, щоб тепло дарували”. Коли оці носилки шиєш, думаєш про себе: “Хай би воно не знадобилося…”

Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Читайте також: Як виглядають найдорожчі укриття Запоріжжя — ФОТОРЕПОРТАЖ