Звільнення директорки «підземної школи» у Запоріжжі: звідки конфлікт і що залишилося за лаштунками
Котрий день не вщухає скандал навколо зачиненої у тривогу «підземної школи» у гімназії №107 і звільнення її директорки. Частина батьків звинувачує журналіста у замовній провокації. Сама директорка наголошує: необхідно виробити алгоритм роботи «підземних шкіл» як сховищ, зручний для всіх. У департаменті освіти твердять: у кожної школи він свій. Але поки за кадром залишається головне питання: а чи мала «підземна школа» вже працювати?
Протирадіаційне укриття у гімназії №107 урочисто відкрили 27 грудня 2024 року. Відкривали неабихто: Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, міністр освіти Оксен Лісовий та голова Запорізької ОДА Іван Федоров. «Це краще з того, що я бачив», – зазначив тоді очільник Міносвіти.
За місяць, 28 січня, запорізький журналіст, власник міського порталу «ZаБор» Костянтин Алєксєєнко під час повітряної тривоги спробував потрапити до підземної школи. Двері були зачинені, а жінка, яка спілкувалася із ним через домофон, порадила йому йти до школи. Відео із невдалою спробою отримало неабияку реакцію у соцмережах.
Вже наступного ранку стало відомо, що міський департамент освіти ухвалив «відповідні кадрові рішення» відносно директорки гімназії Галини Ємельянової. Пізніше у департаменті уточнили, що ідеться про розірвання контракту за згодою сторін. Як розповів ЗЦР перший заступник директора Депосвіти Віталій Лисенко, Галині Ємельяновій запропонували місце заступника директора у тій же гімназії.
Рішення викликало чималий спротив батьків учнів гімназії. Своє обурення вони активно висловлюють у соцмережах. Обурило їх багато що: і рішення департаменту, і дії журналіста, якого звинуватили у замовній провокації проти директорки, і позиція тих спостерігачів, хто не висловлює їм однозначну підтримку.
На підтримку Костянтина Алексєєнка висловилася частина медіаспільноти. Медійників шокував підхід, за якого недоторканість навчального приміщення поставили вище за людські життя.
У підсумку ображеними залишилися усі. Чому? Розбираємося.
Школа чи укриття?
Це питання, яке чи не найчастіше піднімають батьки учнів 107-ї гімназії. За їх словами, їм обіцяли саме безпечний освітній простір. Тільки зараз вони з’ясували, що споруда все ж таки має назву «протирадіаційне укриття», а не «підземна школа» – і щонайменше частина з них впевнена, що поєднати ці функції неможливо.
І в коментарях на Фейсбуці, і в коментарях журналістам деякі батьки говорять: якщо до приміщення підземної школи будуть пускати будь-кого, вони своїх дітей туди не відправлять. Перехожим, яких повітряна тривога застала на вулиці, пропонують користуватися звичайним укриттям гімназії. Воно не облаштоване, але місцеві мешканці ходять до нього з початку повномасштабного вторгнення.
Звідки таке категоричне несприйняття сторонніх людей? Частково його пояснює тепер вже колишня директорка гімназії Галина Ємельянова:
Зараз взагалі діти почали дуже сильно хворіти. Три класи початкової закриті на карантин, тому що діти вийшли (на очне навчання, – ред). Ми розуміємо, що таке соціалізація, що таке адаптація. Діти довго не бачилися, не були в колективі – звичайно, будуть захворювання. Але якщо ще й сторонні люди…
Батьки у коментарях висловлюють і інші побоювання: що зіпсують меблі, принесуть гранату, влаштують туалет, загублять голку від шприца. За цими страхами, які інші коментатори вважають не надто реалістичними, стоїть головна вимога – контролювати тих, хто заходить до приміщення. Як розповідає Галина Ємельянова, до цього якраз починали вживати заходів:
Вчора (30 січня, – ред) мали принести договір на підписання встановлення кнопки тривожної. Допуск має бути, охорона має бути, щоб я знала, що я збережу життя людей. Не дай Боже, хтось зайде вниз, і не дай Боже, щось трапиться – як я буду відповідати за життя людей, які там чергують? Це ж теж неправильно. Хоча б тривожна кнопка, яка є в приміщенні основної школи, яка є зовні на сходах. Плюс дійсно треба мати окреме приміщення, щоб діти не пересікалися з оцим усім.
Як «не пересікатися»?
Це складно. У перший день скандалу на офіційній сторінці Департаменту освіти писали, що укриття має бути доступним для всіх із 17 до 7 години, а у випадку «потреби, посилених обстрілів або екстреної ситуації доступ до укриттів можливий у будь-який час». Віталій Лисенко у коментарі ЗЦР уточнює:
Як і всі інші заклади освіти, тут мають забезпечувати повний і вільний доступ населення в будь-який час доби під час повітряної тривоги до споруд, які мають захисні властивості.
Галина Ємельянова водночас час розповідає про плани школи, яка нарешті отримала можливість давати знання офлайн:
У нас школа велика, дві зміни. Плюс дітям потрібно розвиватися, у нас гуртки будуть, секції. Годин до 19 у нас школа буде зайнята. Якщо ми можемо це дітям дати – чому не дати офлайн?
Таким чином, принаймні дві години на добу на приміщення «претендують» і ті, хто шукає сховку, і ті, хто хоче займатися у гуртках. Але фактично сторонні мають право заходити до підземної школи чи не в будь-який момент. І хоча керівниця у розмові постійно підкреслює, що людське життя – понад усе, але говорить також: необхідно сідати і спільно виробляти алгоритм роботи підземних шкіл, який би забезпечив і навчання, і роботу в режимі укриття.
«2 в 1» – таки реальність
Попри емоційні сумніви батьків 107 гімназії, суміщати навчання і укриття можливо. За словами Віталія Лисенка, у кожній школі для цього знаходять свій спосіб.
У деяких закладах є визначені окремі кімнати – це 98-ма, 97-ма школи. Там при вході є окремі кімнати. Якщо немає потреби у більшій площі, то мешканців пускають саме туди. Якщо треба пустити більшу кількість людей, то відкриваються далі кабінети і пускаються люди. Якщо в укриттях немає можливості такої, то в будь-якому разі під час освітнього процесу людей ми все одно пускаємо. Але пояснюємо, що безпосередньо в аудиторії, в класи заходити не можна, бо там іде освітній процес. Пропонується побути або в коридорі, або десь на вході.
Хоча в депосвіти розуміють, що там, де навчаються діти, має бути чисто і безпечно, перешкодою для перебування сторонніх людей це не вважають.
Із 17 години до 7 години людям забезпечується вільний доступ до укриттів під час повітряної тривоги. У нас дуже багато хто і ночує в них, і з дітьми, і з тваринами, і ми до цього ставимося з розумінням. О сьомій ранку просимо звільнити, якщо це навчальні класи і кабінети, для того, щоб технічні працівники встигли підготувати простір для освітнього процесу: помити підлогу, прибрати, якщо десь хтось насмітив.
Нам підтверджують, що це не просто слова керівників від освіти. Розповідають, що у Шевченківському районі доступ до шкільних укриттів вільний. Директори забезпечують регулярне прибирання і дезінфекцію приміщень кожні декілька годин.
Таким чином, несприйняття батьків походить швидше від непоінформованості – і, звісно, від конфлікту, спровокованого звільненням і справді популярної директорки, про яку пишуть, що за дітей вона стоїть скелею.
Звідки таке швидке звільнення
Про те, що кадрове рішення схоже на «замовне», пишуть і батьки, і навіть Костянтин Алєксєєнко, який аж ніяк не очікував на звільнення директорки гімназії. Попри підозри коментаторів, Костянтин регулярно знімає відео з укриттів різних шкіл, але вперше зіткнувся з такою вірусністю – і такою реакцією.
Ми запитали у Віталія Лисенка, чому рішення було таким жорстким. Відповідь: питання є принциповим.
Неодноразово департаментом всім керівникам закладів наголошувалось, що персональна відповідальність керівництва закладів – забезпечення доступу до укриттів. Ви знаєте, які випадки були у нас по країні. Тому питання є досить принциповим. Постійно з’являються повідомлення про те, що не знайшли вхід, не знайшли вихід. Розбирається по кожному цьому повідомленню. І якщо є факти, що укриття дійсно закрите і мешканців туди не пускають під час тривоги, то тут є позиція принципова.
Сама Галина Ємельянова каже, що не знімає із себе відповідальності за те, що відбувається у закладі:
Просто сказати, що не пустили, бо не пустили… Людина (на вахті, – ред.) нова. Не до кінця, можливо, все зрозуміла. Не до кінця, можливо, їй алгоритм розказав заступник, який керує цим питанням. Все можливо, я нікого не звинувачую. Звичайно, я як керівник відповідаю за все, що відбувається у школі, я ніщо ні на кого не перекладаю.
У депосвіти підкреслюють: керівниця відпрацювала у гімназії багато років, і з попереднім директором, і сама як директорка. Тому Галині Ємельяновій запропонували перейти на посаду нижче, але вона відмовилася.
Сама Галина Ємельянова на наше запитання, чи повернулася б вона до школи на роль директорки, якщо департамент піде на зустріч батькам, відповідає так:
Я в цю школу вклала душу і серце. Я в цю школу вклала все своє життя.
Судячи з реакції батьків, ладних «порвати» за свою директорку і причетних, і непричетних – так і є.
Красиві відкриття: картинка і реальність
Галина Ємельянова підкреслює: у закладі готувалися до відкриття підземної школи. Тестували, читали, вивчали, як організувати навчальний процес. То чому ж за місяць після відкриття на камери у приміщенні і досі немає тривожної кнопки і замків на кабінетах?
Відповідь читається між рядками. І Галина Ємельянова, і Віталій Лисенко говорять: школа працює в тестовому режимі. В одному із коментарів батьків ідеться: лише за день до інциденту тут прибрали останні огородження.
Інформацію для роздумів дають і графіки будівництва споруди. Згідно із тим, який був закладений у проєкт від початку, протирадіаційне укриття мали відкрити… лише у серпні 2025 року.
Але вже за кілька тижнів графік змінили: усі роботи «втиснули» до кінця 2024 року. Тому не дивуєшся, коли чуєш від Галини Ємельянової, що в облаштування школи вкладався і її колектив:
Ми всі тут старалися до ночі півтора місяця, до одинадцятої ночі, раніше ніхто не йшов, і у вихідні. І батьки, і вчителі, і діти, і випускники – всі носили, перемивали. І тепер…
Скорочення термінів робіт майже вдвічі не могло не датися взнаки. Але найцікавіше не це. Найцікавіше те, що в Єдиному державному реєстрі в сфері будівництва ми так і не змогли знайти інформації про введення протирадіаційного укриття у гімназії в експлуатацію.
Ми запитали про це у Віталія Лисенка. Але на момент випуску тексту не отримали відповіді, і готові опублікувати її окремо.
Якщо це дійсно так – чому у підземній школі навчаються діти? Чи безпечно це? Що таке «тестовий режим»? Як говорить Віталій Лисенко, протирадіаційне укриття поки не передане на баланс гімназії, а навчання в ньому почали за рішенням обласної ради оборони.
Наскільки висока імовірність, що «підземну школу» відкривали якнайшвидше, під приїзд високих сановників, і просто не встигли її доробити? Ми розцінюємо її як дуже високу.
І тоді не виникає питань, чому у приміщенні немає тривожної кнопки. І чому до кінця не опрацьовані механізми суміщення навчання і укриття. Все це просто не встигли зробити після реального запуску школи – який, за твердженням тих же батьків, відбувся не наприкінці грудня, а лише тиждень тому (не забуваймо про зимові канікули).
Де вирішення конфлікту?
У комунікації. І перше, що, на нашу думку, треба зробити – це ще раз зважити доречність звільнення Галини Ємельянової. Адже в якомусь сенсі керівниця розпіареного об’єкта фактично стала жертвою чужого піару. І ми не маємо на увазі журналіста.
Друге – спілкування батьків 107-ї гімназії із батьками дітей з інших шкіл, де навчання успішно суміщають із роботою укриття. Це незвично, але це реально.
Третє – інформування батьків із усіх інших «підземних шкіл», які готують до відкриття, про те, що їх дітям, можливо, доведеться вчитися поруч із дорослими, які ховаються від КАБів. І про те, на що їм треба звертати увагу під час відкриттів, щоб щаслива подія не залишилася подією лише «на камеру».
Ольга Сидорова, Сергій Сидоров, Катерина Звєрєва
Обговорення