Життя біля запорізького фронту: п’ять проблем і десяток негараздів

Фронт поряд – це не тільки прильоти, ракети над головами та канонада. А ще й обрахування в крамницях, відсутність маршруток і бюрократія, яка не встигає за реальністю

Поки у Запоріжжі обласні депутати та влада не можуть поділити комунальні заклади, мешканці віддалених громад як можуть рятуються від обрахувань у крамницях та їдуть до лікаря у Дніпропетровську область.

“Запорізький центр розслідувань” поспілкувався із жителями Тернуватської та Воздвижівської громад. Старі і нові проблеми цих ОТГ типові для більшості людей, що живуть у парі десятків кілометрів від лінії боїв.

Вгадай ціну і не забудь калькулятор

Плюс десять, плюс п’ятнадцять, плюс тридцять, плюс шістдесят. Це – математика крамниць у прифронтових громадах. Формула така: беремо вартість кожного товару у роздріб у Запоріжжі і додаємо. Скільки? Скільки захочемо. Проконтролювати ані ціни, ані обіг торгівлі у селах та селищах неподалік від лінії фронту зараз немає можливості, і обстріли тут ні до чого. У підсумку маємо ціни, порівнювані з київськими, а то й вищі. Зарплати при цьому – нижчі за запорізькі. 

Касові апарати у віддалених від обласного центру селах так і не встигли з’явитися. Із цим не поспішали і до повномасштабного вторгнення, ну а після його початку влада повністю зняла відповідальність за відсутність реєстратора розрахунків. Виключення складають хіба що цигарки – їх можна продавати тільки через касовий апарат. 

Що ж із цього вийшло на практиці? Касові апарати у селах так ніхто і не встановив. Цигарки продають нелегально, і нерідко – контрабандні. Спокійно можна придбати алкоголь, продаж якого категорично заборонений в Тернуватській та Воздвижівській громадах. 

У Тернуватому до вторгнення працювали близько 10 крамниць. Різні власники. Ціни де вищі, де нижчі – але місцеві мали можливість обирати. Після початку повномасштабної війни проблема тільки загострилася. Кількість продуктових крамниць скоротилася. Ну а вартість, звісно, ще більше зросла. Найбільше подорожчали м’ясо, цигарки, овочі. 

Не всі крамниці розміщують цінники. Хоча знати ціну до оплати – право кожного покупця. На практиці доводиться перепитувати, а загальну суму рахувати на калькуляторі. Це – спосіб, яким жителі Тернуватого намагаються вберегтися від обрахувань. Кажуть, що “помилки” з боку продавців можуть складати 100, 200, а то й 500 грн. В містах про таке вже забули через сталу роботу великих продуктових мереж, поряд з якими невеличкі локальні крамниці теж змушені бути чесними, але в віддалених ОТГ з двома-трьома крамницями це й досі проблема. 

У Воздвижівці працюють 3 крамниці. Одна з помірними цінами, дві інші – дорожчі. Ті, у кого є авто, тепер закупляються в Новомиколаївці, Покровському чи Запоріжжі. Хто не може дозволити собі часто виїжджати, намагається прожити на гуманітарну допомогу. 

Тут мала б прийти на допомогу Держпродспоживслужба. Вона, окрім контролю за якістю, має перевіряти та регулювати ціни на “захищені” товари. Але в управлінні Держпродспоживслужби Запорізькій області інформації про проблеми не мають:

– В Тернуватому все добре, люди не скаржаться. Скарги є в Новомиколаївці, – запевнила нас спеціалістка. Про Воздвижівку як про окрему ОТГ в управлінні взагалі не чули. 

Але мешканці сусідніх громад стверджують, що Новомиколаївка – найдешевше місце, а от в Тернуватому, навпаки, ціни занадто високі.

Спеціалісти Держпродспоживслужби пояснюють: аби визначити зависоку націнку, треба знати, яка закупівельна ціна зафіксована у документах. Гранично допустиме підвищення ціни від закупівельної на соціальні товари складає 10%. 

Кабмін визначив перелік соціально значущих продуктів, ціни на які, регулюються державою. Це продовольчі товари вітчизняного виробництва, крім товарів, маркованих як органічна продукція: борошно пшеничне вищого сорту, молоко пастеризоване жирністю 2,5 відсотка (у плівці), хліб житньо-пшеничний, яйця курячі категорії С1, птиця (тушки курячі, четвертини тушки курячої), батон та олія соняшникова рафінована.

Покупець перевірити документи і “стартову” ціну не може ніяк. То чому ж цього не робить сама служба? Відповідь проста: не має повноважень. У березні 2022 року Кабмін припинив так звані заходи державного ринкового нагляду – тобто всі планові та позапланові перевірки торгівлі на період воєнного стану. 

У Держпродспоживслужбі можуть порадити мешканцям громад тільки одне – фіксувати завищення чи покупку прострочених продуктів, дзвонити і скаржитися. Спеціалісти збиратимуть скарги, відправлятимуть їх до Києва. І тоді вже, якщо Кабмін дасть дозвіл, місцеве управління зможе перевірити ціни в громадах.

Водовози та дощі

Мешканцям міста на Дніпрі може бути складно уявити, як це – жити без крана з водою, якою б не була якість цієї води. Але в області і досі багато сіл, до яких водогони не дійшли за всі ці роки. Хоча фраза “Газ і вода селам” часто була головним гаслом місцевих сільських передвиборчих кампаній. 

Щоб мешканцям Тернуватської ТГ мати питну воду – наймають водовоз. Машина їде за 30 км. 1 кубічний метр (1 000 літрів) води коштує близько 500 гривень. В середньому на місяць на родину припадає 2–4 куби. Ціна за літр ніби й невелика – якщо маєш зайві тисячу-дві.

Технічної води, щоб полити городину чи напоїти тварин, немає. Гірка вода у криницях опускається, уходить глибше. Виходом може бути власна свердловина. А так місцеві збирають дощову воду: підставляють відра та миски до водостоків.

Тернуватська селищна рада пробурили декілька свердловин по громаді і планують продовжувати бурити нові. Окрім того, що вода піде до шкіл, соціально незахищені мешканці громади зможуть і собі набирати безплатно. Запрацювати свердловини мають у 2024-2025 році. 

До недавнього часу, щоб запустити  свердловину більшу, ніж для приватного будинку, її треба було погоджувати в обладміністрації. Там мають давати дозвіл після перевірки води, оцінки впливу на довкілля та інших процесів. Тепер, згідно постанови Кабміну, для водозабезпечення територій у зоні бойових дій дозвіл від ОВА чи ОДА не потрібен. Завдяки спрощеній процедурі, свердловини швидше запрацюють.

У Воздвижівській ОТГ ситуацію рятує місцевий бізнес. Центрального водопостачання немає і тут, але є водонапірні вежі місцевого ТДВ “Агронива”. Своїм транспортом товариство привозить людям воду. 1 куб коштує вп’ятеро дешевше, ніж у Тернуватому – 100 гривень. 

Хворіти – за графіком

Нестача медиків, яка відчувається і в Запоріжжі, по віддалених громадах вдарила значно сильніше. Сімейний лікар Воздвижівської громади з’являється в місцевій амбулаторії лише раз на тиждень, а інколи й рідше. Окрім того, у визначені дні він має відвідувати Добропільський та Долинський старостинські округи, де є фельдшерські пункти. Але і це стається нерегулярно. 

На недоступність медицини скаржаться мешканці усіх сіл громади. Вихід знайшли, але аж дуже неблизький. Не отримавши доступу до лікування у себе, пацієнти намагаються укласти декларацію з лікарем або у Запоріжжі, або взагалі у сусідній Дніпропетровській області. 

Мешканцям Тернуватого із медициною пощастило набагато більше. Але і тут є своя “зрада”, причина якої – у бездіяльності обласної ради у Запоріжжі.

Кілька років тому у Тернуватому почали будувати новеньку амбулаторію. Місцеві мешканці були, м’яко кажучи, здивовані: останнє, що будувалося в селищі – це церква, та й то давно. Люди тільки і чекали, коли запрацює заклад: нові робочі місця, нове медичне обладнання. Але великі очікування не встигли справдитися.

На щастя, зволікання обласної влади не позначилося хоча б на лікуванні мешканців громади. Стара двоповерхова амбулаторія функціонує, лікарі на місцях, карети швидкої допомоги виїжджають на виклики. Ну а нова будівля вже два роки стоїть, так і не відкрившись: депутати облради не можуть дійти згоди щодо перепризначення низки керівників комунальних підприємств та закладів – і на сесії не збираються.

Маршрутки і гарні новини

До 2022-го з Тернуватого до Запоріжжя можна було доїхати трьома маршрутами. Наразі діє лише один. Ціна квитка – 170 грн. Люди скаржаться на відсутність облаштованих зупинок біля елеватора та переїзду. Рейс відправляється рано вранці, о 5:45, коли холодно і темно. Ані зупинки, ні лав, ні освітлення – немає. 

Воздвижівка та села навколо взагалі залишилися без сполучення з обласним центром. 

Ми звʼязалися із ЗОВА і маємо гарну новину для жителів Воздвижівки:

А поки вже два роки маршруту немає, селяни самостійно вирішують цю проблему. До повномасштабного вторгнення квиток коштував 120 гривень. Зараз місцеві водії погоджуються довезти до Запоріжжя за 3 тисячі гривень. Ціна для селян захмарна, тому намагаються кооперуватися, щоб розділити оплату між собою. Лише 3 села, а це 20-30% населення Воздвижівської ОТГ, будь-якого дня можуть доїхати до Запоріжжя. Вони живуть поруч із трасою, якою проходить маршрут “Гуляйполе – Запоріжжя”. Інша частина Воздвижівської ОТГ дістатися до маршруту часто просто не може: ґрунтова дорога до траси після дощу і снігу стає малопрохідною.

Каністри і балони – на дозаправку

Власне авто – явний порятунок у прифронтовій смузі. Втім, заправити його – це окрема проблема. Раніше АЗС у цих місцях були через кожні 25-35 км – у Тернуватому, Гуляйполі, Новомиколаївці та Покровському. Мешканці менших сіл могли заправитися у будь-якому зручному місці. Але два роки тому станції в Тернуватому та Гуляйполі закрили. Щоб заправити авто, мешканцям цих громад тепер треба їхати до Новомиколаївки – або до Покровського Дніпропетровської області.

Тепер місцеві несуть каністри до знайомих, які їдуть до Покровського чи Запоріжжя, аби ті купили їм бензин. Така ж ситуація з газом: люди несуть балони та просять “задути” їх.

Крім великих і “дорогих” проблем, місцеві громади мають і інші, менш помітні, але не менш болючі. У селах потерпають від відсутності “Нової Пошти” та браку робочих місць. 

Воздвижівська ОТГ страждає через кадрову нестачу. Колишні спеціалісти, що працювали тут роками, після повномасштабного вторгнення виїхали. Тепер кожен співробітник громади має виконувати в декілька разів більше роботи, ніж раніше. 

Сільські та селищні ради шукають шляхи розвʼязання проблем. Знаходять нові і нові волонтерські та гуманітарні центри, аби отримати допомогу. Одні фонди дають дрова та брикети, інші забезпечують продуктовими та хімічними наборами, наступні – купують буржуйки та генератори. Життя продовжується – попри війну та неквапливість влади.

Анна Лєвєнцова

Читайте також: Як змінився запорізький будинок за рік — фоторепортаж відбудови