Влада Запоріжжя «зливає» 74,5 мільйона гривень боргів за землю від «Епіцентру»: що відбувається
Забудова Запоріжжя – напівмертвий, але шалено хаотичний процес, який раз по раз викликає конфлікти. У різних частинах міста безконтрольно з’являються нові будівництва. Посадовці завжди мають цьому пояснення: землю в жодному разі не дерибанять. Її використовують для наповнення міського бюджету, а отже – на благо містян
Втім, коли на терезах одночасно опиняються інтереси великої бізнесово-політичної групи і міського бюджету, переважують чомусь перші. Зараз таким чином Запоріжжя втрачає понад 70 мільйонів гривень – гроші, які дуже згодилися б прифронтовому місту.
Давайте уявимо типове спілкування місцевих активістів із депутатами чи посадовцями. Говоримо про ділянки, які ще в нульових роках пороздавали бозна кому. Наш уявний діалог виглядатиме приблизно так:
– Давайте зробимо на цьому пустирі сквер!
– Не можна, він вже 20 років як в оренді у якоїсь фірми.
– Ну так давайте договір розірвемо! Якщо вони за 20 років нічого не збудували – то вже й не збудують.
– Не можна, вони оренду за землю платять, це буде шкода бюджету.
– А скільки платять?
– Еееее…. нуууу… Це складно зрозуміти, треба робити перехресні звірки…
Приблизно таким чином Запоріжжя «отримало» нарізану на шматки Набережну, уже майже поділений навпіл сквер Тарасова і ще багато чого.
Один із пунктів у цьому сумному переліку – Вознесенівська гірка. Це величезний схил із видом на Хортицю між Набережною магістраллю і вулицею Перемоги. З двох боків він обмежений Вознесенівським ринком та АЗС і автосалонами.
Ділянку площею 10,5 гектара здали в оренду ще в 2004 році під ще один ТРЦ. Зараз це схили, тропки, бур’яни, декілька ярів і – чимало сміття.
Запоріжцям ця земля відома ще розташуванням ботанічної пам’ятки – Тарасової груші, під якою, за локальним фольклором, ночував Тарас Шевченко під час перебування в Олександрівську.
Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!
Але крім сміття є ще дещо. Чималенькі 74 мільйони гривень боргу за оренду, який накопичився за останні роки.
Що мала б зробити міська влада? Або спробувати отримати ці величезні за мірками прифронтового міста гроші, або ж повернути землю назад. Натомість чиновники, схоже, вирішили, що їх все влаштовує і так.
Подорожі на папері
Протягом років у фірми «Стерк», на яку записана в оренду Вознесенівська гірка, було чимало власників. Спочатку підприємство належало Геннадію Руденку з Полтавщини, нардепу часів Кучми. Потім – фірмі з мережі гіпермаркетів «Караван». Разом із правом власності на фірму переходило і право оренди на «смачну» ділянку.
У 2018-му році тодішні власники «Стерку» почали символічне будівництво на ділянці. Можна припустити, що робилося це для створення «якоря» на випадок, якщо у влади почнуть з’являтися питання до ділянки. Адже власник нерухомості на землі має першочергове право її орендувати.
У такому стані Вознесенівська гірка знову пішла з рук до рук.
У 2020-му фірма «Стерк» опинилася в користуванні родинного бізнесу ексзаступника керівника Офісу Президента Ростислава Шурми. Втім, їхній фонд “Геліос” так нічого на схилі і не зробив. А вже за рік, восени 2021 року, передав естафету (і «Стерк») ще одному гіганту – компанії “Епіцентр К”.
А далі почалося повномасштабне вторгнення, і про ділянку знову забули на роки.
Аж ось, восени 2025-го, «Епіцентр К» викупив ту саму недобудову, яку починали зводити у далекому 2018-му, і нібито завершив її. Втім, фактично замість торгівельно-офісної будівлі, на яку дали документи, на місці стоять дві порожні будки з газобетону: одна – в нижній частині схилу, друга, зі «сторожкою» та шлагбаумом – у верхній, біля вулиці Перемоги.
В чому логіка таких дій і химерного розташування об’єктів? В тому ж “якорі”. Бо віднині “Епіцентр К” як власник «двох із половиною будок» може претендувати на понад 10 гектарів під ними – навіть якщо первинний договір оренди розірвуть.
А всі підстави для розірвання є.
Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!
Несподівані 74,5 мільйона
Ми побачили «офісну будівлю» у формі двох будок під час прогулянки Набережною. «Коробки» із пінобетону без жодних комунікацій посеред пустиря привертали увагу. І ми пішли до ЄДЕССБ (Єдиного реєстру у галузі будівництва) дивитися, що ж відбувається на Вознесенівській гірці за документами.
Так і з’ясувалося, що недорогі швидкозбірні будки – це офіційно завершене будівництво. Але найцікавіша історія знайшлася не у будівельному реєстрі, а у судовому.
Виявилося, що справи у ПП «Стерк» ідуть не дуже: фірма отримала від прокуратури позов на 74,5 мільйона гривень. Саме стільки, на думку правоохоронців, заборгували орендарі за свої 10,5 гектара.
У житті самої фірми теж відбувалися цікаві речі. «Епіцентр», викупивши і формально завершивши будівництво на ділянці, вийщов зі складу власників «Стерку». Фірму переписали на якихось ноунеймів.
Навіщо це було зроблено? Очевидно, під спробу просто тихо закрити компанію із космічним боргом. Але прокурорам вдалося випередити бізнесменів: серед проміжних судових заходів з’явилася і заборона закривати підприємство.
Ми подали запит до прокуратури, щоб отримати позовну заяву і зрозуміти історію повніше. Зрештою, майже 75 мільйонів гривень – сума чимала.
Саме з позову ми і з’ясували, звідки виник борг. ПП «Стерк» ще з 2018-го року не зверталося до місцевого ГУ Держгеокадастру за витягом з технічної документації з номінальною грошовою оцінкою земельних ділянок.
Якщо перекласти на людську мову, фірма не брала документ, за яким їй повинні були розрахувати актуальну ціну оренди ділянки. Адже земля щороку дорожчає: її ціну доіндексовують і потроху збільшують. Відповідно, зростає і вартість оренди – але не для «Стерку».
Так і почав формуватися борг. При цьому майже половина боргу, 32 млн грн із 74,5 млн, накопичилася вже після того, як «Епіцентр К» викупив проблемну фірму з перспективною ділянкою.
Важко уявити собі, що великий бізнес не розумів, якого «кота в мішку» він купує.
Але ж хто дозволив цим боргам накопичитися?
Перше і найлогічніше запитання, яке виникає після прочитання судових матеріалів: чому до суду пішла прокуратура, а не міська рада, якій заборгували чималі гроші?
Відповідь виявилася вкрай простою і сумною водночас. Міська рада просто вирішила нічого не робити.
Ні, не буквально. Тут передали прокуратурі свої розрахунки щодо сум, які б вони мали отримати за оренду, але не отримали. І все.
Дещо схоже відбувалося з меншою, але теж доволі знаковою ділянкою – на Набережній, на спуску вздовж вулиці Зайцева поряд із Вознесенівським парком. Там, попри очевидні борги фірми Володимира Кальцева за оренду, міськрада зволікала 10 місяців. Але чому?
Пояснення може міститися у службовій записці, що опинилася в розпорядженні «Запорізького центру розслідувань». У ній викладено алгоритм перевірки земельних боргів в Запорізькій міськраді.
Втім, це не зовсім алгоритм. Написане більше схоже на «хто в ліс, хто по дрова». У документі вказано: земельні борги вишукують і оцінюють одразу цілих три департаменти і два заступники міського голови. Ось що вони роблять.
Департамент управління активами підтримує зв’язок із податківцями і звіряється, чи всі в його реєстрі договорів сплачують оренду. Але не цікавиться точними цифрами.
Департамент бюджетної і фінансової політики встановлює конкретні дані щодо боргів за конкретні ділянка. Але не веде системний моніторинг.
Департамент правового забезпечення подає запити на податківців щодо фактичних платежів.
Алгоритм, вочевидь, видавався не дуже досконалим навіть самій міськраді. Тож у серпні 24-го тут створили окрему робочу групу, яка займається питанням боргів.
Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!
Втім, ефективності це не додало. На наш запит і в юридичному департаменті, і в цій самій робочій групі відповіли, що питання боргу “Стерка” (читай – “Епіцентру К”) навіть не підіймалося.
Виходить, місто не просто не бачить, але й, схоже, не хоче бачити космічний борг, який, за всіма ознаками, мав би поповнити міський бюджет.
Іронічно, але на ситуацію не впливає навіть в.о. міського голови Регіна Харченко. Раніше, в статусі звичайної депутатки, вона писала чи не найбільш професійні та змістовні дописи про земельно-боргові проблеми міста.
Регіна Харченко в деталях описувала і конкретні кейси, і загальну проблему. Схоже, їй справді боліло з’ясувати картину з орендарями у Запоріжжі.
Втім, вже після підвищення Регіни Харченко за мільйонні борги знову судиться не місто, а прокуратура.
Через пресслужбу мерії ми поставили запитання Регіні Владиславівні, виклавши стисло все те, що ви вже прочитали.
Напередодні публікації цього тексту нам запропонували викласти це запитання ще раз, офіційним запитом на заступницю міського голови Еллу Слєпян.
Наші запитання:
- В чому складність для міської влади вчасно моніторити заборгованість і недоплати по сплаті за оренду, і які заходи ви плануєте вживати в майбутньому?
- Чи вважаєте ви працю робочої групи з питань проведення заходів, спрямованих на збільшення надходжень плати за землю до бюджету Запорізької міської територіальної громади задовільною?
- Що ви плануєте робити для покращення роботи в цьому напрямку в цілому?
Ми очікуємо на відповідь.
Але є ще одна сторона процесу – та, яка, власне, і мала б слідувати за вартістю оренди. Ми звернулися із запитаннями до пресслужби компанії «Епіцентр К»:
1. Чому ПП «Стерк», над яким ТОВ «Епіцентр К» мав прямий контроль через володіння 100% в статутному капіталі, не звертався протягом 2022-2025 років за оновленням Витягу з нормативної грошової оцінки (НГО)?
2. Яка ваша загальна позиція по справі 908/2797/25, або чи можете надати ваш відзив на позов у цій справі?
Але відповідей ми не отримали. У компанії нам повідомили: «Оскільки триває судовий розгляд, ми не можемо надавати коментарі на даному етапі».
Прикро, бо дізнатися таки хотілося б. Втім, експерти кажуть, що ситуація в Запоріжжі є типовою для України загалом.
Сама по собі система недолуга. Податкова система – державна, тому їм якось не принципово, скільки недоотримують місцеві бюджети. Виконкоми могли би контролювати борги, але вони не зобов’язані. І зазвичай реальний контроль замінюють на отримання довідок із податкової про відсутність/наявність боргів за оренду землі. Умовна перевірка відбувається лише тоді, коли договір оренди хочуть поновити. За законодавством, такі витівки автоматично роблять поновлення неможливим. Але розірвати договір за несплату буде важко, бо формально власники же щось платять. Тому окремо треба доводити тривалий строк несплати
Георгій Могильний, експерт із земельних питань і містобудування.
На думку Могильного, постійний контроль має бути чітко покладений на земельні ресурси місцевої ради, адже саме вони повинні слідкувати за виконанням умов договорів оренди. Але зараз цей обов’язок розмитий.
У підсумку ми маємо дивовижну картину. Можновладці стабільно називають орендарів «інвесторами», яких треба берегти, навіть якщо вони 20 років орендують ділянку, поступово перетворюючи її на пустир чи навіть звалище.
Але скільки місто отримує грошей за цей пустир – зрозуміти можна лише після героїчних зусиль. І навіть коли влада дивом дізнається, що накопичився борг, то в суд її представники не поспішають.
Тож коли міська влада починає бідкатись, що їй на щось бракує грошей – може, варто пошукати їх просто під час прогулянки містом, озираючись на захламлені ділянки, роздані попередниками? Десь під кущем можна раптово знайти 75 мільйонів гривень…
Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою
5169330531391628Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!
Сергій Сидоров
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми
Обговорення