Веловолонтери та допомога маріупольцям: яким був Бердянськ на початку захоплення

Росіяни захопили Бердянськ понад рік тому. За ці більш ніж 365 днів велика частка бердянців виїхала з міста через неможливість жити в умовах окупації та терору. 

Частина мешканців портового міста не стала їхати далі країною або за кордон, а вирішила залишилася в Запоріжжі – ближче до дому. Саме для них працює благодійний фонд “Бердянці – свій для своїх”, організований жителями цього ж міста

Журналістки “Запорізького центру розслідувань” поспілкувалися із волонтерами цього фонду та готові розповісти вам дві історії: про те, як працює ця організація, а також про спротив бердянців і про те, як їм вдавалось у вже окупованому місті організовувати допомогу маріупольцям, які тікали від росіян через їхнє місто.

З нами спілкується волонтер Віктор Дудукалов, який впевнено розповідає про фонд. У приміщенні, де відбувалася наша розмова, бачимо невеличкий кімнатний гральний майданчик для дітлахів, велику кількість підгузків та дитячого харчування. Тут же волонтери фонду приймають відвідувачів, вносячи їхні дані до баз.

Журналісткам “Запорізького центру розслідувань” провели невеличку екскурсію по залах: також є кімната для навчання школярів, пральня з декількома пральними машинами та перукарня, яка працює для бердянців раз на тиждень.

Пан Віктор розповідає нам, з чого все почалося:

— У травні 2022-го в нас був проєкт про психологічну підтримку, психологічну допомогу (тим, хто виїхав з окупації, – ред.). Він працював на постійному рівні тоді, коли дійсно був на це серйозний запит. І в той період дуже мало було організацій, які взагалі звертали б на це увагу, бо була гуманітарка, гуманітарка і ще раз гуманітарка. Тож ми розуміли, що психологічна допомога буде актуальною. А вже сьогодні психологічна підтримка практично в кожній організації є, але я б не сказав, що наразі є величезний попит на це.

ЗАХОПЛЕННЯ МІСТА 

Уже знаходячись під контролем росіян, бердянці дивували всю Україну та світ тим, що примудрялися підтримувати тих, хто тікав від військової агресії РФ: жителів Маріуполя, які виїздили на підконтрольні Україні території через уже окупований Бердянськ. Як їм це вдавалося робити – розповідає пан Віктор:

— Десь до кінця березня-початку квітня в Бердянську була можливість ще майже безперешкодно організовувати всі види допомоги на рівні влади, і міська влада на той момент змогла організувати безплатні гарячі обіди, безкоштовний прихисток для людей, розмістити їх. Тобто це було потрібно обладнати все, використовувати існуючу якусь інфраструктуру для цього. І перший час влада могла це зробити. Доходило до того, що українське місцеве самоврядування переїхало з офіційної будівлі, яку захопили, до іншої будівлі, де розгорнули вже волонтерський штаб. 

ВОЛОНТЕРИ БЕЗ ЗВ’ЯЗКУ

Жителі Бердянська показали неймовірне єднання, розповідає Віктор Дудукалов. Вони об’єдналися в єдиний організм, щоб допомагати один одному:

— Коли навіть не було жодного зв’язку, окрім міських телефонів, тоді містяни просто сарафанним радіо кинули клич по людях. І з’явилися за день сотні веловолонтерів, молодих хлопців та дівчат, які приїхали на велосипедах. І їхнє завдання було поїхати, донести якийсь меседж до якоїсь людини або доставити щось, або когось про щось попередити. Можна сказати, що ці волонтери передавали, так би мовити, СМС-повідомлення.

НА ВСІХ ЧЕКАЄ ПІДВАЛ

Коли через Бердянськ почали виїздити маріупольці, роботи, звісно, стало більше, розповідає волонтер. Тим більше, що до росіян почало доходити, що вони – не “асвабадітєлі” для цих людей, а загарбники, і вони почали діяти відповідно – тероризувати та нищити:

— Росіяни почали захоплювати наші волонтерські центри, розганяти це все, затримувати людей. Небезпека з’явилася серйозна. Процеси перейшли в підпілля, а потім потихеньку всі почали виїздити, бо зрозуміли, що на всіх на всіх чекає підвал. Крім того, коли поїхав Маріуполь, то ця вся робота помножилася на три, бо треба було розмістити тисячі маріупольців, допомогти їм їжею, допомогти їм паливом, щоб вони могли їхати далі і все, що залишилося в Бердянську на той момент: останній бензин, останню соляру, останню ковбасу, м’ясо – все віддавали їм.

Місцеві мешканці погодилися на те, аби піти на такий крок, адже вони розуміли: ми хоча б знаходимося вдома, у рідному місті, каже пан Віктор. Втім, каже він, є і нота розчарування, адже в Бердянську частково осіли маріупольці, які стали посібниками окупантів: 

— Ну хто б міг знати, що керівниками пенсійних фондів, поліції та інших структур стануть саме маріупольці або донецькі? Отак вони.

У НЬОГО ГВИНТОРІЗ ЗА СПИНОЮ, А В НАС – МАЙДАН

Росіяни точно не очікували, що українці чинитимуть опір – це підтверджують люди, що виїхали з тимчасово захоплених територій:

— Росіяни не очікували того, що в нас окупація, ходять орки, у кожного з них Калашников спереду, гвинторіз – за спиною, а в нас буде стояти Майдан із сотень людей з українськими прапорами і кричати відповідні кричалки в бік окупантів, виганяти їх з площі. Росіян ніхто не боявся, вони в шоці були взагалі: думали, що їх тут зараз зустрінуть, хліб-сіль. 

Віктор Дудукалов розповідає: у Бердянську не було жодної акції на підтримку росіян. Ба більше: коли збиралася черга за російською гуманітаркою, проукраїнські налаштовані бердянці освистували тих, хто стояв у ній – і це працювало: люди починали соромитися та виходити з черги.

ЯКИМ БУДЕ БЕРДЯНСЬК ПІСЛЯ ДЕОКУПАЦІЇ

Віктор Дудукалов каже: 

— Ми повернемося в місто, де залишилося небагато місцевих, і приїхало багато людей з інших територій. Яке буде суспільство і як це буде – велике питання. Але наша мета – тримати оце ядро, тримати бердянців, які вірні Україні, бердянців, які залишилися вірними своєму місту, попри те, що вони виїхали з нього, вони залишилися вірними українському Бердянську. Ми утворили альтернативний віртуальний Бердянськ на підконтрольній Україні території, бо бердянці, які зараз закордоном, теж активно допомагають. Віртуальний Бердянськ існує. 

Волонтер сподівається, що до міста повернеться актив, який зможе зібратись, акумулювати навколо себе людей, що зможуть разом відновлювати і відмивати той бруд, який після себе залишать росіяни. 

— Складнощі будуть, але думаю, що ми з ними впораємося. І, як мінімум, нам є з чим повертатися, є з чим їхати. У нас є приблизно розуміння, як ми будемо поводитися після деокупації, як це буде виглядати і якими будуть наші кроки, пріоритети і які будуть проблеми в тому числі, – каже пан Віктор.

Про те, як працює благодійний фонд “Бердянці – свій для своїх”, журналістки “Запорізького центру розслідувань” розкажуть пізніше у відеорепортажі на нашому YouTube-каналі. Поки підпишіться на нього за посиланням – там буде багато цікавого!

Реквізити для допомоги БФ “Бердянці — свій для своїх”:

І. Банківські реквізити в гривні:
Отримувач: БО «Благодійний фонд «Бердянці – свій для своїх»
IBAN: IBAN: UA163077700000026000711142024
Ідентифікаційний номер: 44772632
Призначення платежу: благодійний внесок

ІІ. Переказ з картки на картку в гривні:
Картка Монобанк: 4441 1144 1624 0545
Картка Приватбанк: 4731 1856 3235 1323
Отримувач: Цуканов Віктор

ІІІ. PayPal:
berdiansk.ua@gmail.com

V. Перекази в іноземній валюті:
Transfer to the organization’s account in EUR via IBAN:
Beneficiary: CO CF “Berdiantsi – Own for their own”
IBAN: UA873077700000026008711142026
SWIFT code: UKCBUAUK
Beneficiary’s bank: JSC “ACCENT-BANK”, Ukraine
Correspondent Account: LV70BLIB2001024752002
Correspondent Bank: JSC “Baltic International Bank”, Latvia
Swift code: BLIBLV22

Payment Purpose: Charity donation

1/2

Transfer to the organization’s account in USD via IBAN:

Beneficiary: CO CF “Berdiantsi – Own for their own”
IBAN: UA693077700000026009711142025
SWIFT code: UKCBUAUK
Beneficiary’s bank: JSC “ACCENT-BANK”, Ukraine
Correspondent Account: UA273282090000016001010041124
Correspondent Bank: PCJSB «PIVDENNYI», Ukraine
Swift code: PIVDUA22
Intermediary Account: 8900319313
Intermediary Bank: THE BANK OF NEW YORK MELLON, New York
Swift code: IRVTUS3N
Payment Purpose: Charity donation

“Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.”