“Не лишилося ні єдиної будівлі, де не вибиті вікна”: як рф знищує історичний ареал Гуляйполя
“Центр весь постраждав. Не лишилося ні єдиної будівлі, де не вибиті вікна”
Росіяни своїми обстрілами вбивають не лише українців, а й їхню пам’ять та історію. Історичні будівлі на лінії фронту зараз потерпають не менше, ніж люди
Гуляйполе – місто в Запорізькій області, засноване ще у кінці 18го століття. З самого початку повномасштабного вторгнення населений пункт потерпає від постійних обстрілів. Російським військам не вдалося взяти місто навалою і тепер вони мстять. Вбивають мирне населення та нищать “свідків” історичних подій – архітектурні пам’ятки, яких у місті за 250 років його існування залишилось чимало
Для багатьох людей Гуляйполе – це рідний дім, мала Батьківщина, для світу – це місце, де народився і вів свою діяльність український політичний і військовий діяч Нестор Махно. Саме через нього Гуляйполе отримало свою другу народну назву Махноград.
А ще це місто з багатою історією, яку зараз нищать ворожі ракети.
Скільки архітектурних пам’яток вже пошкоджено з початку березня, коли почалися перші обстріли, та чим вони цікаві як історична спадщина, ми дізналися у Сергія Звілінського.
Сергій є головою Гуляйпільського відділення Запорізького наукового товариства імені Якова Новицького, фасилітатором громад БО “БФ Карітас Запоріжжя” та адміністратором групи в соціальній мережі Фейсбук “Гуляйпільські старожитності”.
Шкода все…
Ми зустрічаємося з Сергієм в філіалі “Карітас Запоріжжя”, де він наразі працює фасилітатором громад, йдемо на двір подалі від людей, бо робота в благодійному фонді кипить.
– Шкода все, починаючи від маленького непомітного будинку, який архітектурно, можливо і не вирізняється чимось особливим. Однак це об’єкт історії, бо в ньому відбувалося щось, або жив хтось, хто є історичною особою для міста, – починає Сергій, відповідаючи на доволі прозаїчне питання, а що шкода найбільше.
Чому шкода все, Сергій пояснює, що існує поняття історичного ареалу – це комплексна забудова, яка формує середмістя Гуляйполя і по документам це один суб’єкт.
– Тобто будь-яке пошкодження історичного аралу є страшним і безповоротним, тому що воно руйнує саму логіку забудови, те, що збереглося наразі.
Будинок Писаря Волосовича
Про руйнування пам’яток Сергій пише і викладає світлини на сторінку “Гуляйпільські старожитності”, додаючи невелику історичну довідку.
Одним із таких будинків, який постраждав від вражої ракети, став будинок писаря Волосовича.
– Це звичайний цегляний будинок, одноповерховий, без всяких архітектурних шедеврів, на периферії колишньої Базарної площі. Але історично це будинок родини Волосовичей, які були спадковими почесними громадянами Російської імперії. Вони були священниками, вчителями в Гуляйполі. Власник цього будинку – Тимофій Волосович, був в місті писарем більше 20 років. З ним пов’язана велика кількість подій часів громадянської війни, його махновці, власне, і зарубали в 1919 році, – розповідає Сергій.
Млин “Надія”
Однією з найвражаючих будівель у Гуляйполі є млин, який стоїть майже в центрі міста. Це величезна споруда, поруч з якою неможливо пройти, непомітивши її. Ворожа російська ракета потрапила в фасад і пробила в ньому діру. На щастя, через пошкодження будівля не пішла тріщинами і фасад не обвалився.
– Це млин “Надія”, у 1894 році збудований купцем другої гільдії Самсоном Йосиповичем Саксаганським. Це був такий величезний проект в центрі міста, колосальна штука насправді для периферії. Це рівень якихось великих повітових міст чи таких, де є залізниця. А тут в степу такий млин, який був дуже потужний на той час, – розповідає з захопленням Сергій.
Замовляв Саксаганський цей проект у Антона Ерлангера, у якого була своя фірма, що будувала парові борошномельні млини по всій Російській імперії. Ерлангера звали “борошномельним королем Росії, він мав таке ж значення для загального розвитку агропрому, як сьогодні для України – вже загиблий Вадатурський з його терміналами та річним трафіком зерна.
– До нашого часу збережених млинів цієї контори в оригіналі, не перебудованих, не зруйнованих об’єктів, мало лишилось і цим він також цінний.
Сергій розповідає, що у млина дуже цікава історія, а найцікавіше, що він працював до теперішнього часу і виконував свою борошномельну функцію.
– Був він у власності Саксаганського до 1908 року, а тоді його купив Давид Ігонавич Шредер. Це німець-меноніт, землевласник, який під Гуляйполем тримав величезну кількість землі і був таким “акулою гуляйпільського бізнеса”, – продовжує Сергій.
За словами історика, Шредер скупив все, що тільки можливо в Гуляйполі, і цей млин. Але в 1914 вимушено продав його через націоналізацію і те, що, враховуючи першу світову війну, німецьке населення позбавляли майна.
– Купило млин товариство “Кемах” (борошно з їдишу), яке складалося з місцевих гуляйпільських євреїв і головою цього товариства був Міхель Кернер. Це величезна купецька родина, одним із представників якої є Грицько Кернеренко (Герш Кернер, брат Міхеля), український письменник єврейського походження, – продовжує Сергій.
Він розповідає, що в 1921 році млин націоналізували, а в 1936 році згорів один із цехів, але виробничі потужності лишилися і він продовжує працювати як млин. Працював і в другу світову. Незмінним дійшов до нашого часу і постраждав від російських снарядів.
Детальніше про родину Кернерів можна почитати у статті Сергія Звелінського за посиланням
Будинок родини Мєлєшкових
Ще один будинок в центрі міста, який постраждав від обстрілів і про який писали не тільки ЗМІ, але згадувала і Запорізька військова адміністрація, – це будинок родини Мєлєшкових.
– Це міщани російського походження, які приїхали до Гуляйполя в 1910 роках. Вони були ремісниками, ковалями, – розповідає Сергій.
В родині було чотири брати і за короткий час в центрі міста вони викупили багато будівель, а за декілька років потужно розбудувалися, створили цілий квартал. Сергій додає, що у них була своя колісна майстерня. А будинок, який постраждав, одного з братів.
Разом увесь цей квартал утворює забудову родини Мєлєшкових, знаходиться в офіційно затвердженому історичному ареалі міста та разом з іншими спорудами утворює комплекс історичної забудови рубежу ХІХ-ХХ ст.
Будинок цікавий і тим, що в господарчій частині колись була гуляйпільська фотомастерня.
– Будинок дуже відомий в місті, бо це була єдина фотомайстерня в Гуляйпол, куди всі мешканці міста приходили фотографуватися. Тобто всі фото, які ми маємо з дореволюційного Гуляйполя, кабінетні фото, були зроблені в цій будівлі з іншого входу. Постраждали житлова частина, а господарча, де було фотоательє, ціла, – розповідає історик.
Якщо фотоательє, можна сказати, хоч якось пощастило, то все рівно весь центр Гуляйполя постраждав і продовжує страждати від обстрілів.
– Центр весь постраждав, не лишилося ні єдиної будівлі, де не вибиті вікна, старі будівлі пошкоджені всі, – додає Сергій.
Будинок спадкових громадян Міткальових
З таких непримітних будівель, але з історією, це будинок спадкових почесних громадян родини Міткальових. Через пряме влучання він вигорів вщент. Нащадки зберігали архів старих фото, документів та записок. Чи змогли його врятувати, зараз невідомо.
– Ми підтримували зв’язок із нащадками, вони жили в цьому будинку. Міткальови – це спадкові почесні громадяни, величезна родина священиків, вчителів, місцева інтелігенція, а конкретно Вісаріон Міткальов тримав біля будинку колісну майстерню, кузню. Ми познайомились з його далекою правнучкою і вона берегла колосальний архів, у неї все було в папках, безліч дореволюційних фотокарток, листів, записок. Таке рідко трапляється, – згадує Сергій.
Все це вдалося відсканувати ще до повномасштабного вторгнення.
– Був прильот конкретно по будівлі, вона вигоріла вщент. Я не знаю чи забрала архів та жінка, чи згорів він разом з будинком. Але в кого не питаю, всі тікали в чому були, зрозуміло. Але це такі унікальні речі, які більше не повторяться, це обличчя тих людей, які робили історію Гуляйполя 100 і більше років тому.
Музей, що не трапився
Сергій розповідає, що окрім вищеназваних будинків також постраждала і садиба родини Крігер, де в цьому році планувався до відкриття музей. Проєктом займалися більше чотирьох років, але на жаль, поки що через російську навалу цьому не судилося статися.
– Це будівля, яку ми реанімували і витягли із забуття – садиба родини Крігер. Вони німці лютерани, які в Гуляйполі тримали завод сільськогосподарської продукції і техніки. І це будинок, де вони жили. Він знаходиться на прохідній біля самого заводу. Зберігся до нашого часу, але в жахливому стані і останні років 5 ми його доводили до ладу, планували зробити там музей.
У цьому році, як розповідає Сергій, що вже закінчили ремонт, почали формувати і монтувати експозиції. Сама будівля належить власнику сільськогосподарського підприємства, але він надав її безкоштовно у користування і сам допомагав з ремонтом.
– Ми збирали матеріали по місту, архіви. Дуже багато меблів старих і унікальних зібрані в Гуляйполі. Величезне піаніно, колекція скринь, – каже Сергій.
Вивезти вдалося не все, але деякі речі спустили в напівпідвальне приміщення, де більше шансів зберегти, дещо прибрали від зовнішніх стін. В першу чергу забрали документи та фото. Щодо меблів, то з ними складніше, бо обʼмні, а також немає місця, де їх можна зберігати, бо сховища в Запоріжжі заповнені іншими об’єктами.
Питаємо, чи є надія таки доробити та відкрити музей, чи вже руки опустились. Сергій відповідає, що звичайно надія є.
– Звичайно є надія доробити музей, що щось там лишиться, щось переживе. Головне – це стіни та стеля щоб вціліли. Найстрашніше це коли горить, а пошкодження фасаду можна залатати.
Поки російські війська близько, знищення продовжиться
На жаль, поки російські війська стоять в межах досяжності артснарядів, обстріли та руйнування продовжаться. Буквально минулого тижня був прильот по дитячому садку “Джерельце”, який являє собою комплекс будівель рубежу 19-20 століття купців Летінських. Вони були одними із засновників торгового дому.
Мешканці поступово евакуюються, хтось не хоче покидати домівку, але “свідки” історії поїхати не можуть. Тому залишається сподіватися на косоокість окупантів вірити в ЗСУ і очікувати контрнаступу і на цьому напрямку.
______________________________________________________________________________________________________________________________
Ми розповіли не про всі пам’ятки, які постраждали від обстрілів російських загарбників. Більше можна знайти на сторінці “Гуляйпільські старожитності” за посиланням – https://www.facebook.com/guliaypolehistory
Читайте також: Зрадники в Розівці: депутат “Опоблоку”, “засланий казачок” і колишній очільник селища
Обговорення