“Нас влада попросила про допомогу”: запорізький волонтерський центр працює з перших днів великої війни

У Запоріжжі вже понад півтора року працює гуманітарний центр “Пелюсток 2.0”. “Запорізький центр розслідувань” поспілкувався з очільницею об’єднання: про скандали із гуманітарною допомогою та про “переродження” центру. Подробиці – в нашому матеріалі 

Дар’я Ловчикова поза волонтерською діяльністю – весільна декораторка. Але вже скоро буде два роки як вона – керівниця “Пелюсток 2.0”. Центр займається гуманітарною допомогою внутрішньо переміщеним особам, і більша частина волонтерів у ньому – це люди, які виїхали з окупації. Але починався “Пелюсток” саме з запоріжців, які після 24 лютого прийняли для себе рішення не залишити місто, а допомагати.

— Вже на, приблизно, третій день війни ми з моїм чоловіком та родиною почали допомагати збирати кошти. Перші запити були від військових, від тероборони, від нашого військового шпиталю: елементарне паливо, термобілизна, просто теплі речі. Їздили на Піски (район в Запоріжжі, – ред.), де запоріжці копали пісок, а мій чоловік його вантажив та розвозив на різні блокпости.

Приблизно через пару тижнів такої діяльності Дар’я та її друзі вирішили, що потрібно діяти більш злагоджено, і прийняли рішення об’єднувати навколо себе більшу кількість людей:

— У цей момент від, скажімо так, загально нашої влади (судячи з допису у соцмережі, до Дар’ї звернувся Едуард Гугнін – ексзаступник голови облдержадміністрації, – ред.) стався запит до всіх волонтерів міста про те, що до Запоріжжя приїздитиме гуманітарна допомога. А на місцях на той момент не було людей, які б могли керувати цим процесом. Вони виїхали з Запоріжжя, – розповідає очільниця центру. – Ми тоді не знали, хто цим має опікуватися, та й часу не було на те, аби розбиратися. 

Щоденно відбувалися розвантаження вагонів гуманітарної допомоги, а потім – завантаження автівок, які розвозили допомогу – у прифронтові місця Запорізької області, а також, допоки це було можливо, й на окуповані території. 

ВОЛОНТЕРСТВО НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА СКАНДАЛ

Весь процес розвантаження та перерозподілення відбувався на одному з підприємств у Запоріжжі. 5 березня, за словами Дар’ї, волонтери, які щоденно приїздили на територію підприємства для допомоги, були офіційно закріплені за цим місцем за документами від Офісу президента.

— Ми були як волонтери, тобто безкоштовні найманці, але керували повністю, бо більше не було кому. Всі були перелякані, це ж самий початок великої війни. Але нам було все одно. Ми публікували інформацію у своїх соцмережах, мовляв: треба допомога. Так і назбирали людей 50-60, які просто кожного дня систематично почали приїздити. У нас були і бухгалтери, які заповнювали всю звітність за програмою з Офісу. Ось це “палетне” рахування гуманітарки – це все було придумано згори, – розповідає волонтерка.

Перші вантажі, які приїздили в місто, були неймовірно різними: одяг у різному стані, розкриті пакунки із таблетками, домашні вареники ручного ліплення, пиріжки тощо. Ця гуманітарка не була якось запакована, каже Дар’я, а просто насипом розкидана по палетах у звичайних вагонах. І було абсолютною нормою зустріти піввагона перемерзлої картоплі, яку відправили ще місяць тому. 

Але, як наголошує дівчина, за весь час, поки вона та інші волонтери працювали на цьому підприємстві, вони не зустрічали якісної допомоги саме військового напрямку:

— Ніяких касок, нічого такого не було… Один раз приїхав цілий вагон берців, і, знаєте, найменший розмір там був 45. Від 45 до 50. 

Приходило декілька вагонів на день, і щоденно (а іноді й ночами) волонтери відвантажували до 30 вантажних автобусів та автівок, які приїздили з Запорізької області та їхали назад.

— Нагадаю, що ми волонтерили на території підприємства. Тобто щоденно ми проходили прохідну, під камерами і всяким таким. Звісно, нас перевіряли на початку та кінці “зміни”, так би мовити. Так ми працювали до, приблизно, квітня. А потім частково повернулася наша влада.

Дар’я каже: представники ЗОВА сказали волонтерам, що відтепер вони беруть питання гуманітарної допомоги під свій контроль. Але перед цим сталася ситуація, яка й досі незрозуміла волонтерам: їм не дозволяли розвантажувати вагони, які продовжували щоденно приїздити.

— До нас, як до людей, які цим займалися, зверталися різноманітні силові служби із питанням: а де ж воно все стоїть і в чому взагалі завтик? Ми знали, що десь на Запоріжжя Лівому є ці вагони. Але прямою інформацією не володіли, – каже волонтерка.

Згодом же запоріжців в принципі перестали допускати на територію підприємства, і робота найбільшого в області гуманітарного центру зупинилася. Волонтерам проводити перевірки, час йшов, але питання не вирішувалося. У соціальних мережах Дар’я публікувала дописи про цю ситуацію в надії привернути до неї увагу. 

ПЕЛЮСТОК 2.0

Відсутність можливості допомагати людям, які виїхали з окупації, спонукала чималу групу волонтерів до того, аби створити власну громадську організацію. Так і започаткувався “Пелюсток 2.0”.

— Чому саме така назва? Навіть не знаю, якщо чесно. Ми довго думали, і хтось сказав це слово – пелюсток. Мені ну дуже не подобалося. Думала: “боже, що за дитячий садок”, – сміється голова організації. – Але іншого ми нічого придумати так і не змогли, а час на реєстрацію ГО спливав. Тож так і вийшло. 

Завдячуючи основній роботі Дар’ї, в організації вже був непоганий бонус для їхньої діяльності – наявність відповідного приміщення. Далі почалася рутина: пошук волонтерів та просто небайдужих людей закордоном, налагодження зв’язків і так далі.

Загально у “Пелюстку” зараз приблизно 35 людей. Вони роздають ВПО продуктові, гігієнічні набори, канцелярію для школярів – речі, які хоч трохи полегшать життя людей, що втратили домівки. Окрім цього, волонтери громадської організації виїздять на Херсонщину та Миколаївщину, допомагають запорізьким лікарням із розхідниками. Тобто “Пелюсток 2.0” має широкий спектр допомоги.

— Ніхто з європейців не розраховував на те, що війна так затягнеться. Тому в них так само закінчуються кошти, і вони йдуть, – розповідає Дар’я. – Проте, ми вдячні кожній організації, яка підтримувала нас. Втім, постійно треба шукати нові варіанти.

Об’єми допомоги від волонтерської організації дійсно вражають: у лютому цього року, до прикладу, було відвантажено понад 4,5 тисячі продуктових наборів, 400 гігієнічних наборів та близько 2 тонн інших речей, таких як матраци, іграшки тощо. Намагаються допомагати й військовим, але це складно:

— Західні організації не надто хочуть надавати допомогу саме військовослужбовцям. Адже, на їхню думку, вони таким чином будуть причетні до продовження війни… Такі у них правила, така у них думка, тут нічого не поробиш. Але ми намагаємося все одно перекривати хоч якусь частку запитів, навіть з власної кишені.

“Пелюсток 2.0” приймає заявки через інтернет. Про правила подачі можна прочитати за посиланням. Також є сторінка “Пелюстку” у соціальній мережі Instagram, де можна дізнатися всю актуальну інформацію. А якщо ви маєте можливість допомогти фінансово, то це можна зробити за наступними реквізитами: Монобанк 5375411205014173, PayPal dahalov3@gmail.com.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Читайте також: Пережити ракетну атаку та не зупинитися: в Запоріжжі працює притулок для котів