“Екологія почекає перемоги” або “Заваріть діри в обладнанні”? У Запоріжжі пройшло публічне обговорення дозволів на викиди в атмосферу
На яких умовах у наступні 7 років “Запоріжсталь” і “Запоріжкокс” проводитимуть викиди забруднюючих речовин в атмосферу? Чи будуть підприємства зобов’язані знижувати забруднення? Або їм таки дозволять почекати закінчення війни?
13 червня у Запоріжжі відбулися публічні обговорення до дозволів на викиди двох підприємств. Під час заходів громадськість мала нагоду подати свої пропозиції і зауваження. Вони стануть основою для правок, які заводи мають внести у свої зобов’язання на найближчі 7 років. Або не стануть. “Запорізький центр розслідувань” побував на обговоренні і розповідає, як воно проходило.
Технічно-організаційне
Дві онлайн-зустрічі відбулися одна за одною із невеликою перервою і сумарно тривали близько 5 годин. Вони мали чимало спільного: один і той самий розробник документації – ТОВ “ЦЕРН”, одні й ті самі представники кафедри загальної та прикладної екології та зоології ЗНУ на підтримці заводів, одна й та сама структура доповідей представників підприємства.
Активісти від громадськості також були незмінні – хоча о першій дня, коли розпочалося питання “Запоріжкокса”, їх стало помітно менше. Власне, це було одним із побоювань, які екоактивісти висловлювали перед обговореннями. Витримати кількагодинну дискусію можуть або сильно мотивовані люди, або ті, хто за це отримує зарплатню. Тож на першій конференції були присутні 53 учасники (зареєструвалося 32 з них), а на другій – вже тільки 43 (зареєстрованих – взагалі тільки 23).
Втім, як підкреслила координаторка “Екокоаліції Запоріжжя” Тетяна Ярмохіна, вона на обговореннях представляла не тільки себе. Ішлося про листи-доручення, які активісти відправляли через гугл-документи, а згодом – через чат-бот “ЗЦР” у Телеграмі. Чиновники із такою ініціативою погодилися.
Хочу повідомити, що до нас надійшло 117 листів від громадян, які повідомили, що доручають вам (Тетяні Ярмохіній, – ред.) висловити свою позицію. Нам про це відомо, ніхто вас не обмежує в цьому і буде вам можливість це висловити.
Відзначимо, до речі, професійне і лояльне проведення конференцій представниками ОДА. Олександр Казанцев зважав на гостроту питань і поблажливо ставився до порушень регламенту з обох боків, реагуючи тільки на найбільш гострі суперечки. Учасники цим в основному не зловживали. Ну майже.
Чому так серйозно?
Підприємства підготувалися до обговорень ґрунтовно. В обох випадках відповідати на запитання були готові по 4 і більше їх представники. До “команди підтримки” стабільно входив також засновник ТОВ “ЦЕРН” (“Центр екології та розвитку нових технологій”) Владислав Антипов. Він частенько відповідав замість представників заводів, а в одному випадку навіть не погодився із співробітниками “Запоріжкокса” – і у протокол було внесено саме його позицію.
Тут доречно буде нагадати, що саме збентежило активістів і викликало обговорення. До кінця воєнного стану і ще два роки після нього промислові підприємства в Україні мають своєрідний “пільговий режим” у забрудненні екології – вони фактично можуть працювати без дозволів на викиди і перенести виконання екологічних заходів.
То чому ж підприємства саме зараз вирішили продовжувати дію нібито не потрібних документів? Заводи говорять про свою відповідальність. Активісти підозрюють, що зараз – найзручніший момент, щоб отримати дозволи на лояльних умовах: складнощі повномасштабного вторгнення будуть враховані, і підприємства ще 7 років працюватимуть “як у війну”.
Власне, на складнощах війни і концентрувався основний “герой дня” – комбінат “Запоріжсталь” та його представники.
“Запоріжсталь” і моніторинг забруднення: де результати?
Багато говорили про історію екологічних зусиль підприємства. За словами в.о. директора з охорони праці, промислової безпеки та екології ПАТ “Запоріжсталь” Кирила Гаврилюка, інвестиції комбіната в модернізацію виробництва до теперішнього часу склали 16 млрд грн.
Екологічна модернізація, за словами Кирила Гаврилюка, триває з початку 2000-х років і охоплює весь виробничий цикл підприємства. Пан Гаврилюк детально зупинився на тих заходах, які дозволили досягти поточного стану справ, починаючи з екомодернізації агломераційного виробництва у 2007 році, а також на ефективності і вартості цих заходів. Окремо зупинився на моніторингу викидів:
Усвідомлюючи всю відповідальність за свою діяльність та дотримання принципу прозорості власної діяльності з травня 2021 року комбінат “Запоріжсталь” першим із підприємств промислового сектора став передавати дані онлайн-моніторингу викидів у відкритий доступ на офіційний сайт комбінату
Втім, зараз онлайн-моніторинг недоступний. За словами Кирила Гаврилюка, його обладнання чутливе до перепадів електроенергії. Постійні обстріли змусили перевести виміри в ручний режим.
Теза, яку складно перевірити, викликала у активістів сумніви. У відповідь начальниця управління охорони навколишнього середовища Інна Холіна запевнила: якщо подати запит, то дані за кожен конкретний день нададуть письмово. Онлайн-трансляцію результатів поновлять “зі стабілізацією національної енергомережі”.
Але що ж роблять зараз?
Не меншим акцентом у промові представників підприємства було скорочення виробництва. З початку повномасштабного вторгнення, як заявив Кирило Гаврилюк, воно зменшилося вдвічі. Втім, пізніше директор з інжинірингу ПАТ “Запоріжсталь” Микола Петряков назвав вже іншу цифру – до 70% від можливих потужностей. Можливо, говорили про різні ланки виробничого процесу.
Згадали про мобілізацію кожного 10 співробітника, переїзд багатьох інших працівників. Підкреслювали, що навіть в таких умовах підприємство відмовилося від податкових пільг і сумлінно сплачує всі податки, і багато уваги приділили підтримці ЗСУ. У цих умовах головне екологічне надбання, яким може похвалитися комбінат – те, що він підтримує робочий стан і проводить поточні ремонти екообладнання.
Підприємство, на жаль, вимушене суттєво скоротити інвестиційні програми та модернізацію виробництва задля збереження трудових колективів та забезпечення роботою українців в надскладні часи війни. Водночас зусилля всього відповідального бізнесу сьогодні направлені на забезпечення максимальної допомоги для майбутньої перемоги. Проте “Запоріжсталь” продовжує підтримувати робочий стан обладнання та проводить ремонт екологічної складової навіть сьогодні.
Обговоримо
Доповідь Кирила Гаврилюка тривала близько 20 хвилин. Обговорювали її – та пропоновані екозаходи – протягом більш ніж 1,5 годин.
Головним “тараном” екологічної спільноти стали представниці організації “Досить труїти Кривий Ріг” (“ДТКР”) Юлія Ореханова та Анна Амбросова. Документацію, яку “Запоріжсталь” (а точніше, “ЦЕРН”) підготував на обґрунтування наступного дозволу на викиди, вони розібрали по кісточках – до кожного окремого джерела забруднення.
Востаннє мартенівська піч реконструювалася в 1997 році. Сьома. А 12-та мартенівська піч востаннє реконструювалася в 1993-му, а нормативний строк їх амортизації – 24 роки. Відповідно, вже вийшов термін їх амортизації. Їх повинні або знов реконструювати, або замінювати, модернізувати. Така само проблема з двохванним сталеплавильним агрегатом, який в останнє реконструювався в 2006 році, а нормативний строк амортизації – 12 років (тобто закінчився задовго до повномасштабного вторгнення, – ред). Це до прикладу, там більше моментів, коли не витриманий строк амортизації.
Говорили про модернізацію аглофабрики, якою пишається “Запоріжсталь”. Представниці екоруху оцінили її по-іншому:
Проєктна потужність 6 агломашин складає 4 млн тон агломерату на рік. Але за рахунок удосконалення технологій виробництво агломерату фактична потужність – 6,1 млн тон на рік. Проте відсутня інформація, як саме було удосконалено технологічний процес. Більшість обладнання – 1930-х років, 40-х років, 50-х років. Підприємство першої групи повинно впроваджувати найкращі існуючі технології. Але тут ми бачимо, що підприємство значно перевищує проєктну потужність на технологічному обладнанні, якому вже більше 80 років.
На деяких ділянках зменшити забруднення повітря можна навіть без модернізації обладнання. Ідеться про сухий вапняк, який відвантажують із очисних споруд на нічим не закритий майданчик. Це – додаткове джерело пилу.
Склад вапняку є неорганізованим джерелом викидів. Викиди здійснюються в період відвантаження, завантаження. Чому підприємство до сьогоднішнього часу не зробило напівзакриті або закриті склади для сипучих речовин? І пилопригнічення в місцях розвантажувальних робіт.
Питань було набагато більше, але регламент передбачав лише по 5 хвилин виступу на особу. Похапцем Юлія Ореханова встигла задати ще три: чому відсутні аспіраційні установки сіркоуловлення, чому надлишковий газ спалюється, а не використовується для опалення або виробництва електроенергії, а також головне, мабуть, для запоріжців – коли реально розпочнеться заміна застарілого “брудного” мартенівського виробництва на більш “чисте” конверторне?
Тут з’ясувалося, що обґрунтування, яке підприємство подало до Міндовкілля, містить неточності (читачі “ЗЦР” у соцмережах натомість пропонують називати їх брехнею і маніпуляціями). Так, директор з інжинірингу Микола Петряков запевняє, що установки сіркоуловлення є, навіть якщо вони не вказані у документації.
Представниці “ДТКР” згадували про неповну інформацію у підготовлених “ЦЕРНом” документах неодноразово – не вказувалися, в тому числі, і суттєві фактори на користь самого комбіната. Можливо, саме через це керівник “ЦЕРНа” Владислав Антипов, який підключився до обговорення, неодноразово (і досить провокаційно) підкреслював не запорізьке походження організації “ДТКР”?
Микола Петряков у відповідь запевнив, що аглофабрика модернізована повністю. У доменному виробництві, за його словами, немодернізованою залишилася лише одна піч, і вона зараз у простої. Посилене навантаження агломашин, якого домоглися за рахунок модернізації і до якого висловили претензії екологи, також було скасоване через війну:
За рахунок того, що у нас немає зараз можливості споживати руди з Дніпрорудного, які були у нас до війни, виробництво по аглофабриці під час воєнного стану знизилось. У нас єдина піч, яка планувалася до капітального ремонту у 2022 році – це доменна піч №5. Ми не змогли це зробити. І зараз ця піч не працює, вона зупинена.
Що ж до заміни мартенів, то тут жодної конкретики наразі немає:
Про питання мартенівського виробництва. Хто живе у місті Запоріжжі, вже багато разів чув про наші спроби модернізувати це виробництво. Було декілька етапів і, на жаль, весь час умови військові – спочатку це 2014 рік, потім це війна, яка почалася в 2022 році, – вона не дає нам реалізувати цю програму. В рамках цієї програми було вже зроблено дуже багато. Якщо казати про той проєкт, котрий був до 2014-15 року, то він був повністю розроблений. З компаніями, які являються постачальниками технологічного обладнання, ми дійшли практично до укладання угод, але ситуація 2014 року це все перекреслила. В рамках цієї підготовки ми зробили новий майданчик, його очистили, побудували нову дорогу, котрою зараз користується все місто, і дійшли вже до реалізації цього проєкту. Коли в нас зміняться умови, ми знову зможемо про це говорити. А зараз ми виживаємо.
Але коли до питання таки дійдуть, обіцяють навіть краще, ніж конвертори:
В рамках декарбонізації всього світу, вже перед самою війною, ми модернізацію сталеплавильного виробництва плануємо вже по цим крокам. Якщо ми до цього дійдемо, і будуть сприятливі умови, і буде фінансування, то це буде не конверторне виробництво, а максимально сприятливе для навколишнього середовища електросталеплавильне. Але це – тільки після того, як закінчиться війна, і ми зможемо вести мову про фінансування цього проєкту.
Через велику кількість і складність питань їх вирішили обговорювати у письмовому вигляді. “ДТКР” передасть зауваження на ОДА і “Запоріжсталі”, підприємство протягом 5 днів надасть відповіді. На жаль, на прохання надати “ЗЦР” копію зауважень активістки не відреагували. Втім, ми подамо запит на протокол обговорень, у якому вони мають бути відображені.
Повинні чи не повинні?
Жваве обговорення викликали пункти, які обстоювали запорізькі екологічні організації: моніторинг викидів та включення до зобов’язань підприємства вимог майбутньої Програми поетапного зниження викидів.
Саме тут особливо активним був керівник “ЦЕРНа” Владислав Антипов. Його головним посилом було (якщо викласти коротко): “Комбінат має погоджуватися тільки на зобов’язання, зафіксовані у законодавстві, решта – за бажанням”. Невелика поступка на користь громади: недотримання зафіксованих вимог екологічного законодавства в принципі не має бути для підприємства опцією.
Тож досить довго сперечалися, чи повинна “Запоріжсталь” встановлювати датчики моніторингу на межі санзони. На думку запорізьких активістів, це дасть більш достовірні дані про реальний стан повітря у місті. Доступ до результатів моніторингу вимагають надавати в онлайні, в режимі реального часу. Владислав Антипов у відповідь підкреслював, що промислових підприємств не має у переліку установ, які проводять екомоніторинги. Пізніше, під час громадського обговорення щодо “Запоріжкоксу”, пан Антипов навіть запропонував громадським організаціям самим встановити датчики за власний рахунок.
Активісти відповідали, що і заборони проводити екомоніторинги для приватних підприємств немає. Натомість є конкретні міжнародні донори, які можуть проспонсорувати встановлення обладнання. Згоди не дійшли.
Ну а як щодо Програми поетапного зниження викидів? Її, нагадаємо, зараз на замовлення Запорізької міської ради розробляє Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзєєва – і розробка також проходить не без проблем. Тож Владислав Антипов неодноразово і наполегливо підкреслив: юридично неможливо включати до зобов’язань підприємства документ, якого ще не існує.
Втім, такий прецедент уже є, і на слуханнях про нього нагадали. А вже після публікації анонсу цього тексту “ЗЦР” написав колишній директор обласного департаменту захисту довкілля Антон Петрухін. Ідеться про дозвіл на викиди для ще одного запорізького металургійного підприємства – “Дніпроспецсталі”. Під час громадських обговорень зобов’язання дотримуватися вимог тієї ж майбутньої програми було включено у її дозвіл.
Міндовкілля вже визначилось щодо можливості включення у дозвіл вимоги виконувати природоохоронні програми, що будуть діяти під час дії дозволу при видачі дозволу для “Дніпроспецсталі”. У мене були дискусії з представниками Міністерства щодо цього пункту, проте вони погодились з моєю позицією.
Антон Петрухін також надав нам скріншоти поточного дозволу на викиди “Дніпроспецсталі”, у яких є зобов’язання дотримуватися програми поетапного зниження викидів.
Таким чином, Владислав Антипов був або необізнаний із історією питання, або свідомо її проігнорував.
Наука – обґрунтована і об’єктивна?
До “команди підтримки” підприємств можна із легкою душею віднести і “десант” із ЗНУ. Підтримку підприємств вони висловлювали такими словами, що викликали чимале обурення навіть у підписників “ЗЦР”, які були присутні на слуханнях.
Власне, обмежимося однією цитатою, і залишимо питання незаангажованості співробітників ЗНУ на розсуд читачів. Це – частина виступу доцентки ЗНУ Наталії Воронової, яка розповідала про історію свого знайомства із системою моніторингу викидів “Запоріжсталі”.
…Далі був візит у складі екологічної комісії Запорізької обласної ради в 2021 році, який був на запит народного депутата Сергія Штепи. І звичайно, що цей візит вже довів, що стратегія і політика підприємства серйозно націлені на поступове розв’язання екологічних проблем з урахуванням європейського досвіду. Була завершена реконструкція аспіраційної частини хвостових частин агломашин, що ще підвищило ефективність очищення повітря. Ну а це, звичайно що, одна з додаткових умов зниження екологічного навантаження на регіон, які закріплені меморандумом між комбінатом і Запорізькою обласною радою. Система онлайн-моніторинга, яка була продемонстрована, – вона просто вражає! Це не тільки контроль кінцевої концентрації викидів шкідливих речовин…
На цьому місці промову пані доцентки був змушений перервати Олександр Казанцев. Він нагадав, що у представниці вишу залишилася лише одна хвилина – а свою позицію щодо безпосередньо дозволу вона так досі і не висловила.
Втім, і з цією хвилиною сталася халепа. Втрутилися екоактивістки, які висловили обурення виступом. Причина – похвала на адресу системи моніторинга, про яку щойно повідомили, “що вона не працює”. “Прогиб зарахований”, – прокоментувала виступ Анна Амбросова з “ДТКР”.
Наталія Воронова у відповідь не менш емоційно зазначила: “Ми вас не перебивали, коли ви теж дуже неуважно і нечемно принижували підприємство!”. Після чого висловила загальну підтримку “нормальній стратегічній позиції” “Запоріжсталі” і висловила переконання, що “вони зроблять все, що можливо, незважаючи на воєнний час” і “це те, що ми відчуваємо сьогодні”.
Власне, емоції були основною складовою виступу усіх представників ЗНУ. Крім Наталії Воронової, це були завідувач тієї ж кафедри загальної та прикладної екології і зоології ЗНУ Олександр Рильський і професор Ігор Чумаченко – звідти ж. Якщо учасниці від “ДТРК” надавали конкретні пропозиції стосовно конкретних точок виробництва, то представники навчального закладу виступали із закликами єднатися задля перемоги, запевняли, що “без металу немає зброї” і наводили інші тези того ж рівня науковості.
Сьогодні, я вважаю, як дії держави, як дії підприємців, громадськості повинні бути направлені на здобуття перемоги. Це в першу чергу. І тоді тільки – всі інші питання
Чого учасники обговорень не почули від представників ЗНУ – так це конкретних зауважень і пропозицій щодо дозволу на викиди підприємства. Крім пропозиції підтримати “Запоріжсталь”.
А як же “Запоріжкокс”?
Після бурхливих обговорень дозволу “Запоріжсталі” зустріч щодо “Запоріжкоксу” була значно спокійнішою – і майже не дала нової інформації. Крім представників підприємства, до слухань дійшли все ті ж Владислав Антипов і трійка ЗНУ-шників, а також ключові представники екоруху.
Співробітники “Запоріжкокса” у доповіді в першу чергу зосередилися на своїх зусиллях щодо очистки стічних вод. Екологи з “ДТКР” поставилися до розповіді “запоріжкоксівців” значно із більшою повагою. Втім, знов попросили контролювати якість документації, яку від імені підприємства готують сторонні компанії (у цьому випадку – “ЦЕРН”). Так, знов були виявлені невідповідності між документацією і фактично встановленим обладнанням.
Дуже дякую представникам підприємства, дуже фахова доповідь, одразу видно, що людина розбирається у тому, про що каже. На жаль, на відміну від тих, хто писав, щонайменше, розділ 16 обґрунтовуючих матеріалів. Ті відомості, які ми побачили і почули в презентації, – на жаль, їх нема в обґрунтовуючих матеріалах. Більшості з них.
Обговорювали розбіжності у вказаних обсягах виробництва, не вказані в обґрунтуванні потенційні джерела забруднення тощо. Пропозиції також передали підприємству та ОДА у письмовому вигляді.
Власне, саме тут і відбулася суперечка Владислава Антипова із “ЦЕРНа” з керівницею запорізької організації “Екосенс” Тетяною Жавжаровою. Пані Тетяна максимально конструктивно внесла пропозицію встановити хоча б один-два моніторингових датчики для оцінки забруднення. І навіть навела назви конкретних організацій, які могли б спонсорувати обладнання. Владислав Антипов, натомість, запропонував екоорганізаціям встановити ці датчики власним коштом.
Представники “Запоріжкокса” вказали, що вони беруть участь у розробці Програми поетапного зниження викидів, яку активісти пропонують врахувати у дозволі на викиди. Але остаточну позицію підприємства для протокола чомусь сформулювали не “запоріжкоксівці”, а Владислав Антипов. Вона так і залишилася незмінною – “не можна внести неіснуючу програму”.
Що буде далі?
Протягом п’яти робочих днів після обговорень заводи мають надати свої відповіді на ті питання, що ставили в дискусії активісти. Ці відповіді “покладуть” в загальний зведений протокол, який зформує департамент захисту довкілля ОДА. Протокол направлять на Міндовкілля. Там на його підставі і будуть ухвалювати остаточне рішення щодо того, яких же зобов’язань мають дотримуватися обидва підприємства.
Де тут підводні камені? І навіщо були потрібні палкі, але не надто змістовні виступи представників ЗНУ?
Той, хто формує протокол, має нагоду “підсвітити” ту чи іншу позицію сторін. Або, принаймні, вказати як рівноцінні і деталізовані та конкретні пропозиції активістів, і загальні заклики від ЗНУ-шників єднатися задля перемоги, поки екологія почекає. Мовляв, представники громадськості не мали єдиної позиції.
Звісно, “має нагоду “підсвітити” не значить “підсвітить”. Через п’ять робочих днів після обговорень “ЗЦР” подасть запит на протоколи зустрічей і додатки до них – із повними запитаннями від активістів і відповідями від підприємства. Тож читачі зможуть дізнатися, у якому вигляді про обговорення прочитають у Міндовкілля.
Обговорення