Дитячі майданчики у Запоріжжі за 82 мільйони: історичний ареал, кошторисник-екстрасенс і ознаки корупції. Частина перша

У Запоріжжі вирішили робити нові великі дитячі майданчики у скверах. За словами в.о. мера Регіни Харченко, «щоб батькам було не соромно». Поки не соромно посадовцям – незважаючи на маніпуляції з документами, потенційні завищення у кошторисах та інші підтасовки  

Що і де ставлять?

У шести скверах містах запланували нові дитячі майданчики: 

• у сквері Маяковського (Митців);
• в Олександрівському сквері (напроти «Інтрейду», поряд з танком);
• у сквері Бочарова на другому Шевченківському;
• у парку Придніпровському (біля прохідної ЗТЗ);
• у сквері на 4-му Південному, по діагоналі від великого «Сільпо»;
• у сквері Бірюка на Павло-Кічкасі.

Разом роботи затягують на 82 мільйони гривень. Найдорожчими виявилися майданчики у сквері Маяковського (34 мільйони) і в Олександрівському сквері (22 мільйони). Замовляє роботи КП «Управління капітального будівництва», підпорядковане міському департаменту освіти. Запам’ятаємо це на майбутнє.

Найдорожчий проєкт – найбільш показовий. І через його резонансність, і через те, що з ним найбільше казусів. 

Що саме зроблять для дітей? 

Нове покриття з геотекстилю і поліуретану, нові каруселі, гойдалки та інші атракціони. Площа майданчиків різна, від приблизно 4 до 14 «соток». Найбільш «крафтовими» виявилися роботи у сквері Маяковського: там навіть передбачається встановлення декількох скульптур за мотивами творчості Марії Примаченко. 

Є підстави вважати, що планували більше. За тиждень до оголошення тендерів посадовці почали збирати у школах Вознесенівського району підписи «за парк», щоб отримати схвалення батьківської спільноти. Тоді йшлося навіть про роллердром. 

Фотокопію звернення, де згадують про такі плани, оприлюднив один із місцевих мешканців. Аналогічну надала «Суспільному.Запоріжжя» інша запоріжанка, тож маємо підстави вважати її оригіналом.

Втім, у кошторисі підрядника жодних робіт чи конструкцій, що вказували б на роллердром чи памптрек, ми не побачили. Але це був лише початок Великої плутанини з майданчиками. 

Не дуже поточний, не зовсім ремонт 

Для початку – плутанина зі статусом. Усі ці роботи названі «поточним ремонтом». Так зробили, щоб було потрібно отримати якомога менше погоджень і зробити все максимально швидко. 

У більшості парків вже є майданчики: подекуди старі, подекуди нові. Чи так важлива різниця між поточним ремонтом і великою реконструкцією, якщо йдеться про нове класне місце для дітей… і, чесно кажучи, можливість заощадити бюджетні гроші на документацію? Міська влада обрала швидкий і більш дешевий спосіб. Принаймні, на перший погляд (до кошторисів ми ще дійдемо).

Опис робіт у закупівлях аж ніяк не нагадує їх ремонт. Він передбачає новий бетонний фундамент, нове покриття з геотекстилю і нові конструкції на покритті. А не, наприклад, фарбування старих гойдалок. Тож це зовсім не поточний ремонт, а, щонайменше, згадувана нами реконструкція.

Але для реконструкції потрібно замовляти окремий стос документації: проєкт, експертний висновок до нього, тощо. Це ще 2-3 місяці. Але це ще й більш органічне вписування будівництва в навколишнє середовище, в тому числі комунікації, зелені зони тощо. 

Плюс більший контроль якості запланованих об’єктів. Умовно кажучи, розстановку нових гойдалок перевірили б, щоб діти не вилітали з них у якийсь паркан або дерево. 

Відсутність погоджень і проєктів – пряме порушення вимог законів

Є щонайменше дві локації, де «спрощена процедура» від міськради прямо порушує вимоги нормативних актів. В першу чергу це найбільший майданчик на 1400 квадратних метрів, який запланували у сквері Маяковського. Жодних стаціонарних дитячих локацій тут ніколи не було – лише надувні батути від приватних підприємців. Тут «поточноремонтну» сову на глобус вже не натягнути. Чому?

Бо в цій локації взагалі не можна будувати нічого нового без погодження у Києві. Так визначає стаття 5 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». У ній до повноважень Міністерства культури відносять 

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

А сквер Маяковського – це частина історичного ареалу Запоріжжя. Він знаходиться в межах ареалу «Соціалістичне Запоріжжя». Адже Соцмісто, про яке знають усі запоріжці, – це лише частина офіційного узгодженого історичного ареалу, який тягнеться вздовж проспекту Соборного аж до вулиці Новицького. 

Ролердром чи ні – але новий майданчик чималих розмірів на бетонному фундаменті є ландшафтним перетворенням, яке мали б затверджувати в Києві. 

До історичного ареалу «Старий Олександрівськ» відноситься і сквер Олександрівський. Тож з ним – аналогічна ситуація.

Ще одна локація, де спрощена схема не має працювати – це парк Придніпровський. Ми вже писали про те, що у ньому перекладають асфальтне покриття. Але, як повідомили нам читачі ЗЦР, цим справа не обмежується.

Як і в решті випадків, роботи у Придніпровському проводять як поточний ремонт. Їх навіть поділили на декілька окремих частин – заміну асфальту на бетон провели окремо. Таким чином, міська рада і тут обійшла етап створення проєкту. 

24 тони металу трансформуються…

Ще одна маніпуляція з майданчиком на Маяковського – це чимала різниця між технічним завданням від замовника і конкретним кошторисом від підрядника. І це – перша реальна ознака того, що за історією з майданчиками стоїть не лише піклування про дітей.

Як взагалі відбувається складання кошторису на ремонт чи будівництво? Коли замовник оголошує закупівлю, то одразу оприлюднює технічне завдання на роботи. Окремим файлом. 

Зацікавлений бізнес викачує це ТЗ. Навчений кошторисник у спеціальній програмі проставляє вартість робіт та матеріалів, вказаних у ТЗ. Виходить кошторис із підсумковою ціною. Зазвичай це головний критерій для відбору переможця. 

Але у нашому випадку КП «Управління капітального будівництва» поклало на Prozorro технічне завдання з дуже неконкретними параметрами:

Єдине, чого вимагає УКБ від виконавця у цих двох пунктах – це майже 24 тони якихось металоконструкцій. Але яких? Вже зниклий роллердром? Якась сцена? Гойдалки? Пам’ятник запорізьким мостам в масштабі 1:100? Просто так не здогадаєшся.

Але у кошторисі від підрядника все таємне стає явним. У ці 24 тони входять і гойдалки, і гірки, і тематичні скульптури, присвячені творчості Марії Примаченко, і навіть ліхтарі. 

У кошторисі підрядника з’являється навіть парковий туалет, якого теж не було в технічному завданні. І от з усіма цими новими позиціями, що виникли «просто за бажанням підрядника», він вкладається… чітко в очікувану вартість робіт, у 34 мільйони гривень. 

Хочеться взяти у підрядника контакти ворожки, яка змогла так вірно визначити побажання замовника, заховані у сором’язливе «металеві конструкції». Але швидше за все, тут ми бачимо порушення антимонопольного законодавства. Адже схоже на те, що підрядник мав інсайдерську інформацію від посадовців про те, які саме споруди їм треба бачити в 24 тонах металу, а ще поряд з майданчиком потрібен туалет. 

Підстава для скарги? Але нюанс у тому, що скаржитися на такі підозри до АМКУ в Києві має право лише той бізнес, який сам бере участь у тендері. А в цих закупівлях був лише один учасник, він же переможець.  

Хто ж цей підрядник, який прийшов, у чарівний спосіб заповнив кошторис і автоматично виграв закупівлю? Це компанія, яку через колишнього керівника із давніх пір пов’язували із нинішнім заступником мера Сергієм Біловим. Саме до його сфери відповідальності відноситься департамент освіти – той самий, якому підпорядкований замовник робіт, КП «УКБ». 

Детальніше про це, а також про пояснення від влади і нове «шкільне опитування» розповімо вам завтра.

Сергій Сидоров, Ольга Сидорова