Запорізьке життя нардепа Євгенія Шевченка: таємничі борги та свари з усіма

Євгеній Шевченко із Запоріжжя став антигероєм минулого тижня – ще одним нардепом, якого звинуватили в державній зраді і запроторили в СІЗО. Ми вирішили розповісти, чим займався Шевченко до того, як став відомим як «агент ГУР» і «переговорник із Лукашенком». Попри уривчасту і фрагментарну інформацію, деякі висновки про життя і характер нашого героя зробити таки можна

Що робив Євгеній Шевченко в далекі нульові?

Якщо підсумувати скупі репліки співрозмовників із запорізького бізнесу, виходить, що Шевченко «крутив різне із землею в Запорізькому районі» – найбільш привабливому для земельних махінацій пригороді міста. Характеристика підтверджується старою тяжбою, де майбутній депутат вказаний як один зі співвласників спірної земельної ділянки.

Йдеться про старі сади на східній околиці Володимирського, що межує з Великим Лугом Запоріжжя. У 90-х сади продавали як фруктові дерева, щоб розрахуватися з боргами. А в нульових вони стали вже оформленою земельною ділянкою, яка належала Шевченку і ще двом бізнесменам. У подальших деклараціях та судових пригодах нашого «героя» ця ділянка не фігурує. 

Дуже довгі кредити

Десяті роки пройшли для майбутнього нардепа здебільшого під знаком боротьби з кредиторами. Немає чіткої підтверджуваної інформації, за що він отримував гроші, якими були його зобов’язання і чи були борги пов’язані із «земельними справами». Але в тому ж судовому реєстрі можна знайти наступні історії.

У грудні 2010 року Євгеній Шевченко взяв позичку у Анатолія Мухіна у сумі 2,2 мільйони гривень, а в Ігоря Іскендерова – 873 тисячі гривень готівкою, терміном на місяць. Нотаріус, який оформлював договори позички, передачі грошей на власні очі не бачив. Сам Шевченко стверджував, що документи підробили.  

Почалася довга «сага» з судовими виконавцями і стягненням боргів. Фігурантами стали також мати і тодішня дружина Євгенія. Вони намагалися поділити майно, щоб уникнути його конфіскації.

У підсумку Євгеній Шевченко «відбився» в судах, договори визнали недійсними, сторони примирились. Але процеси тривали сім років. Навряд чи адвокати коштували дешево у складному мереживі судових справ.

(На цьому місці могла бути реклама наполегливої юридичної фірми!)

У нашого героя від тих часів залишилися досить неприємні спогади. На своєму телеграм-каналі він без імен згадує якогось суддю Конституційного суду, який чимало попсував йому життя.

Від себе зауважимо, що із Запорізького апеляційного суду до Конституційного кар’єрними сходами дійшов лише один юрист – його колишній голова Валентин Городовенко.

Хто ж були кредитори – Анатолій Мухін та Ігор Іскендеров?

У своєму передвиборчому інтерв’ю 2019-го року Євгеній Шевченко розповідає про себе як про постраждалого від запорізького «смотрящего» Євгена Анісімова.

Але якщо почати гуглити, то «переслідувачі» Шевченка ближчі до іншого Євгена – Черняка. Анатолій Мухін вказується як колишній керівник фірм старшого Черняка, Олександра – «Заводу кольорових сплавів» і фірми «Терра-форум». Ігор Іскендеров очолює дві фірми Геннадія Васюкова, сьогодні відомого як співзасновник Wayforpay. У в часи укладання загадкових договорів позики він входив до переліку топ-менеджерів Global Spirits.

Боржник губернатора

Інша боргова історія Євгенія Володимировича стосується його аграрного бізнесу. В Якимівському районі Запорізької області у Шевченка була фірма «Агросталь» із земельним банком у близько 400 гектарів від місцевих пайщиків.

У 2011-2012 роках фірма стрімко наростила борги. «Агросталь» взяла в «Укрексімбанка» кредитів на 2,72 мільйона для проведення посівної. А в ПП «Бізон-Тех» закупила пестицидів і добрив на 1,18 мільйона.

Кредити не повернули через посуху. За товар не розрахувались. Борги потроху виросли до 8 мільйонів гривень, і в 2017 році щодо «Агросталі» запустили процедуру банкрутства.   

Комічності додає той факт, що через вісім років після початку боргової історії «Агросталі», в 2020 році, Запорізьку область очолив власник «Бізон-Тех» Віталій Боговін. Іноді трапляється й таке, що губернатор буває кредитором нардепа.

Не надто успішний ресторатор

Ще одна історія боргів Шевченка пов’язана з місцем, яке добре відоме більшості запоріжців. Ми маємо на увазі бар «Мелроуз» поряд з ТЦ «Україна», у напівпідвалі поряд із трамвайною лінією.

Євгеній Шевченко був власником ТОВ «Портер», яке у 2010-2011 роках, ще до «Мелроуза», орендувало той самий напівпідвал під бар «Портер». Фірма системно не сплачувала оренду власникам приміщення. Тож «Портер» пропрацював недовго, лише рік-півтора, і закрився, поступившись місцем «Мелроузу».   

«Занирнув» у нардепи

У 2019 році Євгеній Шевченко спочатку з’явився публічно як представник Володимира Зеленського на президентських виборах на 75-му окрузі. У вже згаданому інтерв’ю тодішній кандидат каже, що саме він і створив ЗЕ!Команду в Запоріжжі.

А хто ж цей друг, який запросив Шевченка і запропонував свою рекомендацію? Офіційно ця інформація ніколи не оприлюднювалася. Втім, неофіційно всі співрозмовники називають Романа Петренка – співвласника ювелірних брендів «УкрЗолото» і «Золотий вік». У далекому 2018 році політична кампанія Зеленського починалася на його бізнес-партнерах. Тож контакт із ювелірною мережею, чиїм рекламним обличчям тоді був майбутній президент, виглядає цілком логічним.    

Але і з Петренком за останні роки у Шевченка склались не дуже лояльні стосунки. Навряд чи нардеп у такому дописі мав на увазі щось приємне:

Що буде далі?

Зараз Шевченко перебуває у СІЗО за звинуваченням в державній зраді через заклики починати мирні переговори. 

СБУ оголосило: крім публічних заяв, які можна кваліфікувати як державну зраду, Шевченко «протягом 2020−2023 років неодноразово відвідував Білорусь, де спілкувався із керівництвом країни та налагоджував «схеми» щодо закупівлі для підконтрольних йому компаній електроенергії та аміачних добрив по заниженій вартості. Згодом афілійовані йому комерційні структури продавали відповідні ресурси по штучно завищеній ціні для одержання надприбутків. Як свідчать матеріали провадження, для реалізації оборудок нардеп залучав підставних осіб, у тому числі нерезидентів підконтрольних йому фірм».

Поки що не вдається з’ясувати, про які саме фірми йдеться. Втім, цілком можливо, що в цій ланці перемовин фігурував черкаський виробник аміачних добрив ПрАТ «Азот», що входить до OSTCHEM Дмитра Фірташа. В середині десятих років за однією з судових справ Шевченко надавав документи, що він працював на «Азоті». 

Також зрозуміло, що всі попередні роки нардеп був під контролем і під ковпаком українських спецслужб, які рутинно фіксували його візити та перемовини до потрібного часу. Зараз цей потрібний час настав – і насправді не до кінця зрозуміло, що буде з Шевченком через дві місяці чи через рік. 

Адже історія його попереднього життя показує, що попри постійні невдачі, він любить вислизати в неочікуваному місці та в неочікуваній ролі. 

Сергій Сидоров

А добірку найкращих постів Євгенія Шевченка ви можете подивитись на нашому телеграм-каналі!