“З егоїстичних міркувань”: як запорізький тренінговий центр 9 років навчає людей домедичної допомоги

З початком повномасштабного вторгнення запоріжці зрозуміли важливість обізнаності щодо того, як діяти в непередбачуваних ситуаціях. Не останню роль у цьому зіграли волонтери тренінгового центру ZpLife, які мають широкий профіль: від роботи на “прильотах” до евакуації людей з прифронтових зон. Про історію створення центру та діяльність у сьогоденні – у нашому матеріалі

Оксана Жовнер – психологиня та заступниця командира загону “Червоного Хреста”. Вона стояла у витоків ZpLife: ще у 2014 році, після анексії Криму та нападу РФ на українські території, разом з іншими активними запоріжцями з когорти волонтерів “Товариства Червоного хреста України у Запорізькій області” вирішили організувати окремі курси домедичної допомоги.

— Скажу чесно: спочатку це було непопулярно, – розповідає пані Оксана. – Ми залучали родичів, друзів, повністю за свій кошт купували на курси чай, каву, бутерброди. Наш командир загону (“Червоного Хреста”, – ред.) має відношення до медицини. І ми почали розробляти цей тренінг.

Оксана Жовнер відверто каже: в започаткуванні таких курсів є й егоїстична складова.

— Я завжди під час проведення занять кажу: це з егоїстичних міркувань. Поясню, що це значить. Так, я вас врятую. А у мене двоє дітей та кішка. Я хочу, щоб мене врятували, якщо щось станеться. Це нормально, мені здається.

Поступово ZpLife почали наробляти собі ім’я: волонтери розробили курси як для цивільних, так і для військовослужбовців. За свої гроші вони купляли манекени, спеціальне приладдя для того, аби наочно показувати учням як правильно надавати домедичну допомогу.

— Про нас почали дізнаватися люди. Так, ми почали проводити платні тренінги, але гроші не йдуть нам в кишеню. За гроші, які платить людина, вона ж отримує необхідний набір для заняття. Перша сума, яку ми просили, складала 50 гривень. Це була собівартість пакунка, який ми видавали: дві пари якісних рукавичок та клапан для серцево-легеневої реанімації.

Курси стали настільки популярними, що ZpLife мали запис з охочих на два місяці вперед. Запоріжці зрозуміли важливість цієї теми, і до того ж отримували практичні заняття, прикладів яких в Запоріжжі не було на той момент.

— До повномасштабної війни ми постійно їздили на різноманітні тренінги, на будь-які, які тільки знаходили. Навіть якщо це, умовно кажучи, поганий тренінг. Ми все одно виносили звідти інформацію, мовляв: так ми робити не будемо, це – застаріле, це взагалі дурість, – розповідає пані Жовнер.

ZpLife працюють згідно з європейськими протоколами, які оновлюються кожні 3-5 років. Українські ж путівники на цю тему, на жаль, є застарілим, певнить Оксана Жовнер. За її словами, навіть сучасні підручники, які випускалися за останні 5 років, подекуди мають інформацію ще з 70-х. І за цими підручниками, на жаль, досі навчають людей в різноманітних центрах. До слова, не тільки цивільних, а і військових.

Зазвичай, в групу набирають не більше 18 людей, а 8-годинні заняття ведуть троє спеціалістів з домедичної допомоги. Кожен інструктор відповідає за шістьох учасників:

— Ми намагалися брати навіть 20 людей – і це важко, ти не можеш із людьми якісно відпрацювати. Тому, на нашу думку, коли на інші тренінги набирають 20 людей на 2 інструктори – це вже показник не якості. Скажімо так: інструктор повинен контролювати дії. Тому, коли нас запрошують, наприклад, на такі собі корпоративні тренінги та кажуть нам: “Ну ви ж за дві години встигнете нас всьому навчити?”, то ми пояснюємо, чому ні.

НЕ КУРСАМИ ЄДИНИМИ

ZpLife не тільки проводять курси домедичної допомоги. Вони також працюють на місцях ракетних атак росіян у Запоріжжі та Запорізькому районі. Їх задача, як волонтерів, допомагати постраждалим до того, як ними займуться спеціалісти “швидкої”. Також вони опікуються тими людьми, які очікують на звістки про долі своїх рідних та близьких, що знаходяться в епіцентрі вибуху.

— На прильоті, який стався в районі ринку “Анголенко”, ми були вже приблизно протягом 8 хвилин. А коли була ракетна атака на Сталеварів, то там чергували 18 годин: опікувалися людьми, ДСНС-никами.

Жовнер розповідає, що минулого року прильот по автоколоні на виїзді із Запоріжжя, де загинуло понад 30 людей, тоді вважався волонтерам організації найстрашнішим.

— Але зараз я можу сказати, можливо це і прозвучить цинічно, що ні – не найстрашніше. Там наші хлопці займалися тим, що пакували та вивозили тіла. Це було морально важко, але найважче працювати саме з родичами, які чекають на своїх рідних. Я пам’ятаю всіх цих людей.

Але не тільки на місцях ракетних атак працюють волонтери:

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми серйозно взялися за гуманітарні питання. Також наші хлопці супроводжували колони з Маріуполя, з Бердянська. Була така ситуація, коли вони 5 днів не могли виїхати з Бердянська, коли той вже був під росіянами, – розповідає пані Жовнер. – Зараз ми не виїздимо на окуповані території, займаємося прифронтовими районами: Гуляйполе, Оріхівщина – червоні зони. 

Евакуація з прифронтових районів – також одна з речей, які роблять волонтери ZpLife. Але, як зазначає Оксана Жовнер, на жаль часто стається так, що люди повертаються до своїх домівок – під обстріли та в розруху. 

Також заступницю командира дивує те, що в Запоріжжі не користується популярністю ще одна послуга, яку надають волонтери ZpLife: транспортування маломобільних людей.

— У нас є наші хлопці, які приїдуть, заберуть людину, винесуть, занесуть і все зроблять. Наприклад, якщо людині похилого віку треба в лікарню – ми можемо із цим допомогти. У нас немає такси за це, це безкоштовно. Хоча, звісно, якщо нам запропонують відшкодувати гроші на паливо, відмовляти не будемо.

Сторінка тренінгового центру ZpLife у Facebook: там публікують анонси майбутніх заходів, а також інформують про загальну діяльність організації.

Ілюстративні фото взяті з відкритих джерел: сторінки центру ZpLife та ГУНП Запорізької області.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Читайте також: “Космічні котики”: жителі Запоріжжя створили міжгалактичний благодійний фонд