Єдине і неповторне: громадськість Запоріжжя перевірила протирадіаційне укриття

Запорізька військова адміністрація нещодавно створила карту укриттів Запорізької області. На ній, за словами ЗОВА, позначені відкриті, вже перевірені укриття, які поділені по видам: швидкоспоруджувані захисні споруди, найпростіші укриття, сховища, протирадіаційні укриття. З огляду на ситуацію з ЗАЕС, для перевірки ми обрали останній вид, тим паче, що таке укриття на все Запоріжжя у нас тільки одне

Погода, на щастя, нас сьогодні радує сонечком, але новини з Запорізької атомної станції не радують зовсім, тому вирішено йти перевіряти єдине на все місто протирадіаційне укриття. 

Зустрівшись на зупинці “Гагаріна”, відкриваємо мапу від ЗОВА і прокладаємо маршрут до вулиці Матросова, 15А. На щастя, точка знаходиться не десь в глибині вулиці, тому до місця можна дійти швидко. 

Проходимо будівлю Головного управління поліції, декілька “хрущовок”, і бачимо перед собою якесь підприємство. Однак мапа веде нас далі. Направо, наліво і “ваше місце призначення знаходиться тут” – житловий чотириповерховий будинок. 

Це виявилося не тим, що ми очікували, бо при словах “протирадіаційне укриття” ти представляєш якусь прохідну заводу, потім вхід у підвал, який веде і веде вниз, а там великі металеві двері з ручкою-колесом, що закручується насмерть, щоб нічого не могло потрапити всередину.

Тому дивлячись на звичайний будинок, нас розбирають сумніви, але не зупиняють. Підійшовши поближче, на першому під’їзді, бачимо табличку “Укриття”. Вирішуємо, що нам сюди. 

Під’їзд дуже охайний, чистий, навіть з картинною галереєю та пофарбованими золотом батареями. Двері до підвалу також нові, на них помічаємо інформаційний стенд. 

Все ще перебуваючи у сумнівах, думаємо, що треба в когось запитати, чи туди ми прийшли, і на щастя, з під’їзду виходить мешканка будинку.

Жінку звуть Інна, вона привітно погоджується провести невеличку екскурсію. Спускаємось.

Десяток сходинок приводять нас до металевих дверей з ручкою, яка виглядає так, ніби повинна закручуватись. Самі двері, у порівнянні з тими, що малювала нам уява, не вражають. Навіть здається, що вони не дуже міцно пристають до дверної рами. 

Заходимо всередину. В невеличкому передпокої є дзеркало та щось на кшталт тумби. Далі Інна показує нам першу кімнату. Тут є двоповерхові ліжка з ковдрами та подушками, на стіні висить килим, напевно виконує функцію традиційного виду утеплення стіни. Укриття розраховане на 100 людей.

В другій кімнаті крім ліжок є ще і декілька стільців, а також пилосос. Завертаємо направо, бачимо третю кімнату, також заставлену ліжками і дерев’яними піддонами. 

Четверта кімнатка невеличка, більша схожа на склад. 

В укритті є туалет та рукомийник. Все нове, відремонтоване, працює витяжка. 

Виходячи з укриття, ми питаємо у жінки, а чи дійсно воно протирадіаційне, чи не казали їм про це. Вона відповідає, що не знає.

Вже піднявшись по сходам, нам щастить вдруге, зустрічаємо ще одного мешканця будинку, який, за словами Інни, виконує функцію “старшого по під’їзду”. Засов на двері, пофарбувати батареї та поручні, то все його заслуги. 

Чоловік каже, що укриття дійсно протирадіаційне, відремонтоване “Запоріжремсервісом”, бо саме воно опікується цим будинком. Розповідає, що нещодавно приїздила до них ціла делегація з чиновників, які перевіряли сховок.

Попрощавшись з мешканцями будинку, йдемо вже в сторону проспекту, але сумніви досі з нами: чи дійсно це протирадіаційне укриття, наскільки якісно ці двері захистять від радіаційного пилу, чи армовані стіни?

Відповіді на ці питання будемо шукати і обов’язково поділимося з вами у наступних матеріалах “Запорізького центру розслідувань”.