Від дрібного запорізького фріка – до складання списків священиків на репресії. Життя і шлях Артема Шарлая

Переслідувач нелояльних – завжди на другому плані – власник кумедного картуза. Колись досить пересічний мешканець Запоріжжя в окупаційній владі став основним «борцем із сектами». Фактично – головним утискачем всіх вірян, які не належать до путінського православ’я. 

«Не буде Бога, крім їхнього» – таку назву має фільм The Kyiv Independent про утиски віруючих, які не належать до РПЦ, у тимчасово окупованій частині Запорізької області. Росія позиціонує себе захисницею традиційних цінностей, до яких входять релігії всіх конфесій. Але фактично для РФ прийнятне лише «своє» православ’я. Чужих піддають пресингу, називаючи сектантами та екстремістами.  

Під виглядом боротьби із «сектами» в Мелітополі закрили декілька протестантських осередків, зокрема? баптистську «Благодать», п’ятидесятницьку «Слово життя» та найбільшу протестантську церкву міста – «Нове покоління». Окупаційна влада також заборонила Українську греко-католицьку церкву. Священиків і парафіян неодноразово затримували та змушували покинути місто.

Викрадення, утримання «на підвалі», обшуки, погрози, вилучення начиння та літератури, депортації священиків. Хто займається цим в окупованій частині Запорізької області та Херсонщини? Журналісти The Kyiv Independent випустили масштабне документальне розслідування. 

Один із фігурантів – посадовець окупаційної адміністрації в Мелітополі Артем Шарлай, начальник «відділу з роботи із релігійними та козацькими організаціями». 

Саме він складає перелік нелояльних пасторів та вірян і представляє цивільну гілку окупаційної адміністрації під час репресій. І саме за переліками та доповідями Шарлая у перші два роки пасторів і священиків утримували в неволі та висилали.

ЗЦР надав інформацію для фільму. А нашим читачам ми розповімо докладніше і про Шарлая, і про процеси у Запоріжжі, до яких він був залучений. Процеси, які колись здавалися смішними і контрольованими – а потім стали складовою репресій на ТОТ. 

Запоріжжя у 2000-ні: маленькі паростки великих жахів

Якщо озирнутися назад, на Запоріжжя 2000-х, бачиш дивну картину того, як у місті живуть і працюють більші і менші спільноти, фінансовані із Москви. Тоді це здається нормою – наратив «Росія була тут завжди» спростовують тільки націоналісти зі «Свободи» та випускники істфаку ЗНУ. 

Проросійські тусовки випускають свої газети, які найчастіше роздають безкоштовно. Їздять на численні конгреси і зустрічі то до Києва, то до Москви. І інколи організовують двіжухи «для галочки». Для більшості це не стільки ідеологія, скільки легкі гроші, які можна витратити на не надто складну діяльність, щоб далі тусити по «пристріляних» кафешках, вести розмови про ідеології і займатися «міжсобойними» сварками.

Усі ці спільноти були добре відомі відділу громадської безпеки запорізького управління міліції та СБУ. До них ставились як до фріків і невдах. Мине близько 10 років – і ці фріки почнуть виринати на досить значущих посадах спочатку на захопленому Донбасі, а після 24 лютого 2022 року – на ТОТ Запорізької області.

Секти, гроші, регіонали

Артем Шарлай завжди існував у тіні двох більш відомих проросійських діячів Запоріжжя – Павла Бройде і Володимира Рогова. І привертав значно менше уваги. 

Для нього все починалося приблизно у 2001 році. При запорізькій єпархії УПЦ МП створили Центр «Діалог». Формально – для протидії деструктивним сектам. Або навіть два «Діалога» – «Восточноевропейский правозащитный Центр семьи и личности “Диалог”» та «Запорожский городской Центр помощи жертвам деструктивных культов «Диалог»». Втім, обома структурами з пафосними назвами займалось одночасно три з половиною людини з довколацерковної спільноти.

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

Активісти «Діалогу» намагалися бути експертною структурою і стримувати розвиток харизматичних і євангельських конфесій, тавруючи їх «деструктивними», або «тоталітарними сектами». Іноді обгрунтовано, іноді не дуже. Проблема в цілому була актуальна: у місті функціонувало декілька «рехабів» від різних сект, які фактично використовували рабську працю наркозалежних на свою користь. Людей, скалічених нестабільністю 90-х років, теж вистачало для невеличких церков, де пропонували спочатку віддавати десятину, а потім більше. 

Рушієм «антисектантського двіжа» був молодий Павло Бройде. За 10 років він стане відомим як політичний радник смотрящего Євгена Анісімова. А тоді він був референтом і трохи спічрайтером Архієпископа Запорізького і Мелітопольського Василія, за благословенням якого і діяли ці дві спаренні структури. Саме Бройде і курував «Діалоги».

Приблизно у 2002 році Артем Шарлай як активний прибічник УПЦ МП прийшов до «Діалогів» і запропонував свою допомогу. Він навчався, виступав і просто волонтерив як іще один борець із сектами. Разом ще з декількома людьми Бройде і Шарлай заснували відому колись у місті «Славянскую гвардию», щоб мати про всяк випадок «бойове крило». Керівником і підписантом організації став саме Артем Шарлай.

А потім настав 2004 рік і президентські вибори, на яких змагалися Ющенко і Янукович. «Славянская гвардия» почала співпрацю з одним із виборчих штабів Партії регіонів. Активісти з трунами супроводжували поїздки Ющенка в Запорізькій області, кидали в нього апельсини, розповсюджували брутальну агітацію та старанно намагалися подати себе дієвим інструментом вуличної політики, на кшталт нацболів в Росії. Втім, поза виборами структура не була потрібна Партії регіонів. 

Дві «Славянские гвардии»

Десь на рубежі 2004-2005 років Бройде затоваришував із Дмитром Корчинським, керівником «Братства». І домовився, що «Славянская гвардия» буде в Запоріжжі представником-філіалом «Братства». 

Артему Шарлаю це не дуже сподобалося. «Братство» було для нього занадто неформальним. Нові активісти, які приєднувалися до «Гвардії» під час вуличних акцій, все більше слухалися Бройде.

Але замість відкритого конфлікту після Помаранчевої революції Артем Шарлай просто відійшов від справ за сімейними обставинами. Хоча і залишився формальним керівником. У наступні два роки Бройде намагався вивести «Славянскую гвардию» / запорізьку філію «Братства» на якусь самоокупність за рахунок політичного найманства, а Шарлай працював інженером з техніки безпеки на «Запоріжсталі». 

На початку 2007-го року з Артемом Шарлаєм познайомився Володимир Рогов. Це згодом він стане відомий як автор байки про поїдання українцями снігурів і другий за вагою запорізький колаборант після Євгена Балицького. А у 2000-ні роки Рогов був просто дрібним бізнесменом із декількома сайтами вакансій-оголошень і магазином канцтоварів та оргтехніки з промовистою назвою «КПСС». Але політичні амбіції та патологічна схильність до брехні у Рогова вже тоді були чималих розмірів. 

Артем Шарлай на той момент залишався головою «Славянской гвардии» та мав при собі печатку ГО. Плани Рогова на «позитивну» громадську діяльність сподобалися Шарлаю набагато більше, ніж авантюри Павла Бройде. Тож він погодився на співпрацю, надавши «вивіску» організації. Так у Запоріжжі з’явилися одразу дві «Славянские гвардии».

Чорний піар і чорна пропаганда

Спочатку Рогов і Шарлай конфліктували з Бройде «за бренд», на який із Росії більшим або меншим струмочком тікли гроші. Але згодом кожна зі сторін зареєструвала собі ще по одній «Славянській гвардії» та заспокоїлася у власних сферах, які не перетинались. 

Павло Бройде «працював» у бізнес-конфліктах – в першу чергу на чорному піарі. Згодом він облаштувався у смотрящего Євгена Анісімова радником з політики та піару.

А Артем Шарлай на наступні шість років став вірним заступником та помічником Рогова у його пропагандистських ініціативах: провести акцію «Георгиевская ленточка» в Запоріжжі, викласти пазл з Гагаріним на Хрещатику, взяти участь у черговій російській конференції з укріплення зв’язків. Рогов міцно перемкнув на себе «фінансові потоки» з Москви. Але сам Шарлай завжди залишався на других ролях. 

Перша майже самостійна публічність до Артема Шарлая прийшла в лютому 2014 року. Тоді після розгону запорізького Майдану 26 січня Партія регіонів влаштувала під будівлею ОДА власний «нон-стоп мітинг» із постійними промовами. У відкритого мікрофона, де стало таврували і київських, і місцевих майданівців, регулярно виступав і Артем Шарлай. 

А потім відбулося бігство Януковича і два місяці невизначеності і нерозуміння, що буде далі, особливо в Запоріжжі. Рогов їздив в РФ і на Донбас, а Шарлай залишався в місті та був одним зі спікерів Антимайдану. 

Майдан на Фестивальній в будівлі ОДА і Антимайдан під пам’ятником Леніну спочатку не перетиналися. Зустріч відбулася 13 квітня і увійшла до історії Запоріжжя як Яєчна неділя на Алеї слави. 

І це, мабуть, найвідоміше публічне фото Артема Шарлая. Він – чоловік зліва у смішному картузі та теплій шкіряній куртці не за сезоном під обстрілом із яєць і борошна.

Багато проросійських активістів, які опинилися в облозі на Алеї слави, згодом втекли на Донбас воювати на боці сепаратистів. Серед них був і Артем Шарлай. Він опинився у загоні «Троя» іншого запорізького зрадника, напівкримінального дрібного підприємця Володимира «Алабая» Новікова. 

Але воював Шарлай не дуже довго. Згодом він виїхав до Росії та «загубився» десь на сім років. Єдиний його публічний виступ тих часів стосується розбору боїв, у яких він брав участь під керівництвом «Алабая». 

Із нікуди – в карателі

Чим Артем Шарлай займався всі ці роки, з 2015-го до лютого 2022 року, встановити не вдалося. Можна лише припускати, що Володимир Рогов прилаштував його на якусь непублічну посаду до численних експертних структур з «українського питання», і тримав із ним контакт. 

Такий висновок можна зробити зі швидкості, з якою Шарлай опинився в окупованому Мелітополі. Він прибув туди майже одразу після Рогова, який навесні 2022 року став чи не головним спікером в Мелітополі від окупантів. 

А потім вже розпочалася публічніша і більш документована частина біографії Артема Шарлая на ТОТ. «Поважний посадовець», «борець із сектами», член «законодавчих зборів», довірена особа Володимира Путіна на президентських виборах на окупованій території. Людина, за списками якої можуть відправити «на подвал».

А 18 років тому це була просто ображена і не дуже видатна людина, якій пообіцяли легких грошей за просування «русского миру» в Запоріжжі. 

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!