“Русскій мір” в Мелітополі: обшуки, викрадення і катування

Зранку 24 лютого Росія почала повномасштабну війну проти України. Через 40 днів, 4-го квітня, Управління Верховного комісара ООН з прав людини зафіксувало загибель 1 480 і поранення 2 195 мирних українців. В ООН кажуть – ці цифри можуть бути суттєво більшими, адже інформація з регіонів, де йдуть активні бойові дії, надходить зі значною затримкою. Люди гинуть від обстрілів важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню, авіаударів. Вже зафіксовані і випадки масових розстрілів цивільних на територіях, які знаходилися в окупації. Значна частина тимчасово окупованих українських населених пунктів зараз звільнена українськими військовими, але в окремих містах ще продовжують знаходитися окупанти.

Одним з таких міст є Мелітополь. Російські військові захопили населений пункт 26 лютого. Тут вже з’явився самопроголошений мер – Галина Данильченко, зникли українське телебачення та інтернет. В місті нині залишається багато мирних мешканців, які весь цей час чинять опір окупантам. 

Останні ж, в свою чергу, займаються в місті викраденнями, катуваннями і погрозами. За даними Мелітопольської міської ради з першого дня війни і до 4 квітня вже було зафіксовано викрадення 31 людини. Тоді ж у полоні росіян продовжували залишатися 12 осіб. Вже 7 квітня мер міста Іван Федоров заявив, що наразі йому відомо про понад 100 випадків взяття в полон. Ті, хто змогли повернутися з полону розповідають, що всіх примушували стати на бік рф. Видається, що основною задачею окупантів є “схилити до співпраці” і деморалізувати найактивніших мелітопольців – журналістів, підприємців, активістів. 

“Підвал, мішок на голові і зв’язані руки”

“Ольга Гайсумова пробула в підвалі всі дні, було дуже тяжко, вона сиділа з мішком на голові, зі зв’язаними руками і ногами, до туалету можна було лише один раз на добу. Окупанти розпитували її про діяльність громадських організацій” – розповіла  Bihus.Info Ольга Леонтьєва, голова громадської організації “Мелітопольська волонтерська група “Патріот”.

Через два дні, 12 березня, озброєні люди прийшли за активісткою Ольгою Гайсумовою. Жінку тримали в підвалі з мішком на голові, зв’язаними руками і ногами аж до 21 березня. 

Російські військові приходили додому і до самої Леонтьєвої, але жінка встигла залишити будинок до цього моменту: “До мене також приходили з обшуком, але мене не було вдома. Приїхали два джипи з озброєними людьми, перевернули весь дім, зробили фото та відеофіксацію, пробили колеса на машині, ходили на горище та город. Сусіди було в шоковому стані. Тяжко було пережити це і неприємно. Ти відчуваєш свою безпорадність. Ми не звикли до такого, що приїздять і перевертають дім, без жодних дозволів, тільки тому що в них є зброя”.

Вже 21 березня озброєні окупанти прийшли до членів редакції “Мелітопольських відомостей” (МВ-холдінг): журналісток Юлії Ольховської, Любові Чайки, редакторки Євгенії Борян і до керівника видання Михайла Кумока. Всіх чотирьох викрали.

“Викрадення мало м’який характер. Ще до цього “вскрили” наш офіс та намагалися впливати на директорку. Потім дійшло і до нас. Вони намагалися домовитися про співпрацю. І питали: “Почему вы называете нас оккупантами?”. А як називати тих, хто прийшов на нашу землю та викрадає людей? Я відмовився співпрацювати і пояснив, що 30 років розвивав незалежні засоби масової інформації не для того, щоб співпрацювати з окупаційною владою” – розповів Bihus.Info Михайло Кумок. 

Разом з Михайлом до полону потрапили також його дружина Віра і донька Тетяна. Ймовірно, таким чином окупанти намагалися ще більше натиснути на журналіста.

“Зазначу, важливий факт, що у нас (у родини – ред.) документи не лише українські, а й ізраїльські, і це дає певний захист, якого не мають інші наші колеги” – додав Кумок.

Редакція не погодилася на співпрацю з окупаційними військами. Тож, після звільнення і, враховуючи неможливість працювати на окупованій території, робота “МВ-холдінгу” була призупинена. Речник Запорізької ОВА Іван Ареф’єв каже, що такі дії окупантів набули масового характеру: “Журналісти, які продовжують працювати на окупованих територіях області, отримують погрози і вимоги перестати працювати на користь України”.

Для чого це потрібно? 5 квітня з’явилася інформація про те, що “Мелітопольські відомості” продовжують виходити. Окупаційні війська, “витиснувши” журналістів, налагодили друк газети, яка мала довіру місцевих мешканців. Тепер під відомим брендом росіяни поширюють власну агітацію.

23 березня, російські окупанти взяли у заручники батька директорки “Головної газети Мелітополя”, сайту РІА-Мелітополь Світлани Залізецької. О 7 ранку троє чоловіків – один в цивільному одязі і двоє у військовій формі – прийшли з обшуком до будинку, де перебували батьки журналістки. Після обшуку вони викрали 75-річного батька Залізецької Йосипа Станіславовича. Чоловіка протримали декілька днів, висунувши вимогу – Залізецька має приїхати особисто. 

“Тату 75 і він переніс інсульт. Я не знаю, чи зможе він вижити, сидячи в заручниках у підвалі рашистів. Вимогу вони висувають одну – “вона”, тобто я, маю сидіти поруч із батьком. Я розумію, що наступною вимогою буде закрити ресурс РІА-Мелітополь або розпочати співпрацю з окупантом… Нелюди просто хочуть добити батьків, які не мають жодного стосунку до моєї журналістської діяльності” – написала на своїй сторінці Світлана.

Воєнний злочин

“Вказані дії (взяття в полон – ред.) становлять пряму загрозу життю й здоров’ю мирного населення, суперечать нормам міжнародного гуманітарного права, а саме статті 51, 52 Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, які прямо забороняють напади на цивільне населення та цивільні об’єкти” – зазначали раніше українські правоохоронці. 

Взяття в полон та катування суперечать не лише міжнародним нормам, але й і українському законодавству. Цивільне населення не може бути об’єктом для знущань та репресій. Порушення цих норм є воєнним злочином. 

Ситуація в Мелітополі продовжує бути надскладною. Коло затриманих і викрадених мелітопольців зростає. Є інформація про взятих в полон вчителів, підприємців, колишніх правоохоронців і пересічних містян. “Співпрацювати” окупаційні війська “пропонують” і в інший спосіб – місцевим чоловікам зараз масово надходять повістки до так званої “народної поліції” та військкоматів. 

“Вони (окупанти – ред.) розповідають, що вони піклуються про місцевих, при цьому, насправді забирають гуманітарну допомогу і розповідають, що вас (місцевих – ред.) Україна покинула, а ми вас захищаємо” – додає Ольга Леонтьєва.

Попри це, мелітопольці продовжують систематично виходити на мирні проукраїнські мітинги. 

Вероніка Хорольська, вперше для “Bihus.info“

Англійська версія: “Russian World” in Melitopol: Searches, Kidnapping, and Torture