Російський батальон лузерів: монархісти і директори-”фунти”, расисти та боржники

Побігти на війну з Україною на два місяці, отримати поранення і майже всю зарплатню загубити на списанні за борги – це так по-російськи. Фанатіти по Третьому Рейху, закликати до депортацій мігрантів і дати свої документи для реєстрації купи фіктивних фірм – це теж дуже по-російськи. Сумувати за Російською імперією з “правильними” гаплогрупами і звинувачувати в її розпаді англосаксів та сіоністів – це аж занадто по-російськи. Хто ці диваки, які вирішили заробити на війні, але потроху повертаються “трьохсотими” чи “двохсотими” з Харківщини до росіюшки – в нашій історії 

Ще на початку війни, в 2014-му році деякі конспірологи метикували, що однією з цілей путінського режиму на Донбасі було створення місця для сталої “утилізації” різних власних радикалів різного ступеню адекватності. Тоді не впорались, то ж зараз “доутилізують” – саме ця думка приходить, коли дивишся на персонажів з російського добровольчого батальйону БАРС-13. Друга думка – одразу згадуєш про улюблену фразу Аркадія Бабченка, “Родина всегда тебя кинет, сынок”. 

Адже ті, хто повернувся з фронту і були тими першими добровольцями в БАРС-13, зізнаються, що почуваються обдуреними: вони отримали лише зарплату без інших привілеїв, а офіційна компенсація у разі смерті таких військових у два рази менша, ніж у добровольців-контрактників в “лінійних” частинах. І це ще якщо в них будуть всі папірці, а з цим щастить не усім. 

З такого невдахи і почнемо.

“Маркіз з Череповця”

Серед найманців цього підрозділу окупантів, який воює на кордоні Харківської та Донецької областей, опинився активіст з Череповця Юрій Марков. Деякі російські ЗМІ повідомляли, що він помер, однак, він лише був поранений.

Марков на прізвисько “Маркіз” активно описував свої походеньки на війну в соціальних мережах, і те, як російські найманці залишаються без грошей.

Юрій Марков персонаж відомий у місті Чєрєповєц. Місцеві змі раніше його іменували навіть правозахисником. А ось в коментарях Марков про себе розповідає, що працював водієм, потім мав власні крамниці. При цьому, він не спростовує коментарі, що займався придбанням краденого майна.

Також в коментарях цей правозахисник мріє про повну окупацію України та закликає до загальної мобілізації в рф. Маркову вже за 60 років. Він є прихильником путіна, який вважає, що цар добрий, а бояри погані.

В біографії на сайті місцевих ЗМІ його іменували керівником череповецького відділення правозахисної організації «Єдність», був навіть членом Комісії з боротьби з корупцією. Служив у морській піхоті – був у складі радянської армії в Анголі. Намагався обратися до міської думи Череповця, але щоразу не був навіть зареєстрований, на думку ЗМІ, в основному з формальних приводів. Учасник усіх міських мітингів, організатор одиночних пікетів, які проходили двічі на місяць. 

Воювати в Україну він поїхав не в перший раз. Вперше це було ще в лютому 2015 року і його вистачило на два тижні. Після повернення він заявив у змі, що “делать там нечего”. Тоді Марков отримав від сепаратистів прізвище “Окунь”.

Але цього року поїхав в Україну, уклавши контракт на два місяця. За його дописами, він воював поблизу села Суха Кам’янка Ізюмського району Харківської області. І його фото біля меморіалу загиблим у Другій світовій війні, який знаходиться у селі Суха Кам’янка, підтверджують локацію.

Маркову схоже потрібні були гроші, бо він мав борг перед податковою службою. Інформація про те, що Марков записався добровольцем, з’явилася 5 травня, а після 12-го травня дописи Маркова, у якого вже був позивний “Дуб”, припинилися. У червні він знову з’явився, спростував інформацію про свою загибель, вказавши, що лише зазнав контузію. З тих пір він знаходився вже не на фронті, а у польовому госпіталі неподалік Шебекіно Бєлгородської області.

В коментарях Марков пише, що вважає українську армію найсильнішою у Європі. Розповідає про загибель та поранення бійців у його підрозділі. Так, серед історій було про загибель чотирьох кухарів в одному окопі, про поранення іншого бійця, якому гранату скинули з коптера та інше.

Марков скаржиться на дії судових приставів, які списали в нього 195 тисяч рублів, якій він “заработав” в Україні.

“У росії змова проти путіна. Ось і зараз добровольцям не виплачують зарплату чи судові пристави забирають обіцяні. В надії, що добровольців буде менше через те, що нас обдурюють”, – пише Марков. Знову в нього цар добрий, боярє погані.

У федеральній службі судових приставів заявили, що Марков не брав участь у спецоперації як військовослужбовець за контрактом. Джерело коштів встановлюється.

Сам Юрій Марков пояснив журналістам, що був госпіталізований, у тому числі в рф.

Всі бійці “БАРС-13”, яких вдалося ідентифікувати, поширюють оголошення про найм добровольців воювати в Україні.

Але як бачимо, спроби заробити гроші для багатьох з них завершуються трагічно: пораненням та відписками з боку рф.

На своїй сторінці Марков розміщує багато з тих з ким воював або лежав у госпіталі. 

Одним з таких є Дєніс “Швагер” Штильов. 

Лимонівець, расист і підставний директор-фунт

Марков зробив перепост фото військового, якого назвав “Істориком”. Власник цієї сторінки підписаний як “Денис Швагер”, але його прізвище можна знайти дуже легко. 

Parteigenosse або “член партії” з німецької – скорочена назва сторінки Дениса не випадково. Він вміє поєднувати в себе ідеї соціалізму та неонацизму. 

Штильов активіст з досвідом. Його можна побачити і біля прапорів російської монархії та поряд з “лимонівцями” та іншими націонал-большевиками. Так, в 2010 році він був одним з організаторів “Руського маршу” та “Слов’янського автопробігу” в Ульяновську. Його вважали координатором руху проти міграції. 

В 2012 році місцеві ЗМІ писали, що Штильова засудили до адмінпокарання за прояви неонацізму. Адже з 2010 року Штильов розповсюджував плакати та фотографії, в яких призивав “ вигнати з росії” представників негроїдної раси, представників єврейської та китайської національностей, осіб, що традиційно проживають на Кавказі, в Середній Азії.

“Він розміщував дані зображення, що мають написи екстремістського характеру, на особистій сторінці користувача «Деніс Швагер» у соціальній мережі «В Контакті», – пишуть місцеві ЗМІ.

“У нього навіть нік фашистський – «Деніс Швагер». Він позиціонував себе як неонацист. На цього юнака звернули увагу співробітники ФСБ. Наразі хлопець свою провину визнав. Пояснив свій вчинок він тим, що йому не подобаються люди інших національностей”, – розповідав тоді старший помічник прокурора Ульянівської області Василь Зима.

На підставі поданих доказів Штильова визнано судом винним і засуджено до 180 годин обов’язкових робіт

Тож найманець, який приїхав в Україну проводити, так звану, “денацифікацію” є справжнісіньким неонацистом. 

В 2013 році Штильов фігурував як керівник відділення партії Едуарда Лимонова “Інша росія”. 

В 2014 році Штильов був в переліку осіб, яких в росії підозрювали у тероризмі. Партії Штильов змінює в залежності від кон’юнктури. В 2018 році він фігурує в медіа як “комуніст” та прикував себе кайданами до будівельної техніки в знак протесту проти “декомунізації” площі леніна в Ульяновську.

А вже за пару років Штильов осідає в структурах письменника та політика Захара Прилепіна. Батальон “БАРС-13” частково сформувався з людей Прилепіна та сторонників Едуарда Лимонова.

Ще з цікавого. Штильов Денис Володимирович фігурував як засновник та директор понад десятка різноманітних фірм як у Москві так у інших містах. При чому в російському реєстрі вказано, що ІНН цього керівника саме зареєстрований у Ульяновську. Схоже на життя цей активіст собі раніше заробляв тим, що реєстрував підставні фірми. Адже інформації щодо роботи цього бійця в пабліку немає.

Те, що Штильов побував в Україні свідчать його фотографії на фоні магазинів з українськими вивісками.

Також він викладав фото з розтрощеного Ізюму, наприклад, ось фото зроблене біля автовокзалу. 

Відморозок з Санкт-Петербургу

Ще одним бійцем батальйону “БАРС-13” став Руслан Псеуш. Це його не перша вже поїздка до Україні.

За даними порталу “Миротворець”, Псеуш готувався воювати в Україні ще з кінця 2013 року. в 2014 році приїхав на Донбас та мав відношення до розстрілу українських військовослужбовців. Був він у числі бійців батальйону Прилепіна-Суркова. При чому Псеуш хейтив Прилепіна, який розповідав. що активно воював.

“Повторюю ще раз: “Прилепін жодного дня і, тим більше, жодної ночі не провів на передовій. Жодного відношення до бойових дій він не мав. У жодному бою не брав участі. Всі його фото та відео з його участю на “передовий” є постановочними. А над цим його інтерв’ю, де він у мотлох обдовбаний, розповідає казки, іржав весь Донецьк”, – прокоментував героїзм Прилепіна Псеуш.

У Псеуша, як й у Штильова, були проблеми з законом. Крім того, в них є ще спільне. Обидна активно виступають проти “лібералізму”. 

Коли Псеуш в перший раз збирався воювати проти українців, то він вже мав досвід бойових дій. Крім того, встиг відмітитися у Санкт-Петербурзі. У травні 2014 року Псеуш взяв ніж та пішов гуляти містом.

Як повідомляє місцеві ЗМІ, тоді петербурзька “Солідарність” проводила пікети, присвячені депортації кримських татар із Криму. Під час акції людина стояла з плакатом, на якому було написано: “Вимагаємо визнати сталінську депортацію народів злочином, а організаторів та учасників її – військовими злочинцями”.

Безробітний Руслан Псеуш вирішив за допомогою ножа порвати плакат, крім того, він наніс поранення активісту. Тоді Псеуш пояснив, що збирався воювати на боці донецьких сепаратистів, “але в очікуванні поїзда вирішив пройтися з ножем Невським проспектом і почати свою війну на вулицях міста”. Псеуша було затримано, проти нього порушено кримінальну справу за статтею “Хуліганство”. Згодом його відпустили під підписку про невиїзд і він поїхав на окуповані території України. 

Пізніше він розповідав, що йому не сподобався Майдан в Україні, лозунги, підтримка західних країн та протистояння мітингувальників з “Беркутом”. Тож Псеуш вирішив продати все, що в нього було, залишити роботу та поїхати воювати.

На Донбасі він обзавівся ще однією родиною. Взагалі активний в соцмережах Псеуш, будучи на Донбасі, вихвалявся і постачанням протипіхотних мін, і гвинтівкою СВД з коштовним додатковим обладнанням, і пакунками від Ахметова.

Варто відзначити, що через кілька років він пояснював войну на Доньбасі тим, що якщо “росія піде з Донбасу”, то потім воювати доведеться в росії.

“Якщо я звідси піду, ти звідси підеш, ще хтось там піде, то доведеться воювати вже там, у росії. І проти зовнішнього ворога та проти внутрішнього. Якщо зараз залишити Донбас, все можна сказати: прощай, росія. Це розуміння і дозволяє долати страх щоразу, коли йдеш у бій”, – ось такая мотивація російського найманця.

І зараз у своїх соцмережах псеуш не прикривається ніякими “визволеннями”. Він прекрасно розуміє, що він окупант.

На даний час, Псеуш після чергового порання пише, що “ у відпустці”.

На одній зі світлин поряд з Псеушем є ще один боєць “Руслегіону” – Костянтин Гладілін з Челябінську. 

Також Гладілін є на спільній фотографії з комбатом Сергієм Фомченковим. 

Гладілін раніше займався тим, що розміщував рекламні плакати на будівлях. Паралельно з цим він полюбляв зброю. В мережі є світлини ще 2012 року, де він з гвинтівкою. 

Антисеміт з Тирасполя

На багатьох фото, які викладав Марков, серед бійців вдалося ідентифікувати Алєксандра Дмітрішина з Тирасполя – столиці невизнаного проросійського Придністров’я.  

Ось цей фанат російської імперії майже зашифрувався. 

Але банальний запит url сторінки в пошуковій системі показує. що вона належала ніякому не Володимиру, а Алєксандру.

Прізвище співпадає зі всіма його родичами. яких він перерахував. 

Дмітрішин був спецпризначенцем у ПМР. Тепер поїхав воювати в Україну.

Його публікації в соцмережах трохи пояснюють його погляди.

Так, Дмітрішин пише про “білу расу”, що він “дитя внуків богів”, в комплекті є і антисемітські заяви. Все майже як у Шпильова.

Доповнює це все десяток репостів про сепаратиста Гіві, який судячи зі всього є кумиром для Дмітрішина.

Батальон “БАРС-13” “Руслегіон” – це не казочки про навчання. Це найманці, які їдуть не лише за грошами, а банально окуповувати Україну та вбивати українців. Просто тому, що вони вважають себе вищою расою. Саме це і є нацизм…

І коли такі персонажі зрештою стають “трьохсотими”, інвалідами чи просто помирають – це корисніше навіть росії, ніж Україні

Павло НОВИК для “Запорізького центру розслідувань”

Ця стаття була представлена ГО «Запорізьким центром розслідувнь» в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни». Зміст статті  є винятковою відповідальністю ГО «Запорізький центр розслідувнь» i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війти та миру

Читайте також: “РУСОВ” на Запоріжжі: кримські ополченці, фотомоделі, і потерпілі від ФСБ за “русскую идею”