Проблеми обстріляного приватного сектору Запоріжжя: інформаційний вакуум, міфи та бюрократична тяганина
9 жовтня 2022. Друга ночі. Тріщання скла і запах диму. З вулиці роздається чоловічий голос. Він голосно й відчайдушно кричить: “Рятуйте, рятуйте!”
Все було у склі. Вікон у нас не було, даху майже не було, дверей не було. Ми не відразу змогли спуститися з другого поверху нашого будинку
Майже два роки тому будинок Олени пошкодило вибуховою хвилею під час російських обстрілів. Історія жінки непоодинока. Журналістки “Запорізького центру розслідувань” розповідають про проблеми приватного сектору, пошкодженого від прильотів
Руйнування у цифрах
Проліт ракети, вибухи, тривога. Так часто звучить прифронтове Запоріжжя. Регулярно “ціллю” росіян є парки або будинки, в яких мирно сплять сімʼї.
З 2022 року без житла залишаються десятки запорізьких сімей. Тільки за статистикою, зібраною ще восени 2023 року, російські військові знищили та пошкодили понад 8,5 тисяч приватних будинків та 1,5 тисячі квартир на Запоріжжі.
Якщо брати цифри по місту, то маємо 542 постраждалих багатоповерхівки, 11 будинків зруйновано. У приватному секторі – 467 будинків, з них 13 зруйновано вщент. На сьогодні цифри більші.
Водночас Запорізька область входить до пʼятірки найбільш постраждалих областей за загальною оцінкою прямих збитків. На початок 2024-го вони складають 14,7 мільйона доларів.
Твій будинок пошкодила ракета
У місцевих новинах або на сторінках політиків можна зустріти системну інформацію про відновлення багатоповерхівок. Власники помешкань обʼєднуються, щоб наближувати відбудову, містяни відслідковують, як рухається процес.
Куди рідше у інфопросторі зʼявляються історії з приватного сектору. Ми бачимо фотографії руйнувань, проте буденне життя йде далі. Фотографії змінюються – однак не для людей чий будинок постраждав. Щодень такі родини зіштовхуються з купою проблем, повʼязаних з отриманням допомоги на відбудову.
Допомога (не) для всіх
Обирають лише невелику кількість будинків, яким допомагають. Якщо у когось є знайомі або є можливість достукатися до місцевої влади. Якщо ти не належиш до соціально незахищених категорій, ти працюєш, платиш податки, ти просто нікому не потрібен. Це ж приватний сектор – він ваш. Розбиратися самі. У нас хлопці через будинок по сьогоднішній день чекають
Олена з родиною проживає на Правому березі Запоріжжя. Тут пережила ніч, коли її будинок зруйнували росіяни. Від вибухової хвилі знесло дах, зруйнувало балки будинку, вибило вікна й двері. Житло жінки стало непридатним для життя.
Вибратися з зруйнованих будинків сусіди допомагали одне одному самі. Пізніше на місці працювали відповідні служби і поліція. Проте, що робити далі, було незрозуміло навіть через кілька тижнів. Впродовж цього часу родина залишилася без даху над головою. При цьому покинути будинок змоги не було, бо на місцях після “прильотів” часто “працюють” грабіжники.
Згодом відбулися перші зустрічі з представниками влади. Це було майже через два місяці. Як виявилося, отримати допомогу можуть не всі, а лише соціально незахищені групи. Жінка зазначає, що інформації про те, як і для кого має розподілятися допомога їй не надали. Лише поставили перед фактом.
Найперша зустріч з місцевою владою була в грудні. Нас запросили до райадміністрації. Тоді розказали, що на якусь допомогу можуть претендувати тільки ветерани, багатодітні, малозабезпечені, а решта – ні
Однак самостійно покрити всі витрати родина була не в змозі. Тому намагалася шукати й інші можливості. Також допомагали небайдужі люди — проводили збори, ділилися інформацією і власним досвідом.
Нам повідомили, що можна звертатися до благодійних організацій, але тільки ті, хто має посвідки пенсіонерів або іншу соціальну категорію. Водночас якщо ви працюєте і платите податки, то на якусь допомогу ви не претендуєте.
З цією проблемою зіштовхнулися й сусіди жінки. Деякі мешканці й зараз, через півтора роки, залишаються без допомоги й продовжують власним коштом потрохи відновлювати житло.
Інформація від сусідів
Ще одна проблема – відсутність комунікації з власниками житла, що постраждало внаслідок обстрілів. На прикладі Олени можна прослідкувати, як не працює комунікація між представниками влади і людьми. Це значно ускладнює процес відновлення, а у деяких ситуаціях робить його взагалі неможливим.
Я писала заяву до адміністрації на допомогу. Однак, знову ж таки, дізналася про це від сусідів. До цього ми думали, що досить того, що нас опитала поліція, записи зафіксували
Після “прильоту” наслідки руйнувань фіксує поліція. Проте це лише частина процесу, яка не гарантує допомогу або компенсацію. Лише служить підтвердженням того, що будинок був пошкоджений. Проте через відсутність загальної і зрозумілої інформації люди, що опинилися у цій ситуації просто не знають, як їм діяти. Відтак, єдиним джерелом комунікації є сусіди або знайомі, що мають такий досвід.
Наша героїня писала заяву у райадміністрацію, проте її відразу попередили, що вибір допомоги дуже обмежений. Окрім того, жінка мала самостійно розрахувати, які матеріали і у якій кількості їй потрібні.
Нам сказали: шукайте машину самі і можете поїхати взяти певні будівельні матеріали. Ми отримали декілька листів шиферу, однак на будинок вони нам не підійшли. Єдине дякуємо, що нам дали балки. У нас ця сторона будинку – повністю всі балки були перебиті. Все просідало.
Отримавши балки, родина почала потроху власноруч відновлювати житло. Однак не мала ресурсу на відновлення вікон. Тоді чоловік Олени звернувся до благодійної організації.
У нас десять вікон, жодного цілого нема. “Карітас” нам дали на п’ять вікон кошти. Решту купували самі. Навіть щоб звернутися до благодійних організацій, треба був акт. Акти видали тільки декотрим людям. Нам акт не видавали. Ми тут навіть свою групу створили, підказували один одному, як нам діяти, щоб ми отримали цей акт
Щоб отримати документи, жінка постійно зверталася на гарячі лінії, дзвонила у адміністрацію, пізніше звернулася до відповідних служб у Києві. Процес затягнувся на місяці.
Довгий процес та помилки в документах
Олена впродовж 5 місяців чекала на акт. Документу не вистачало, щоб звернутися за допомогою. Проте тоді жінка не знала, що отримавши його, втратить будь-які надії. Проблема полягала у тому, що документ був заповнений неправильно.
Акт ми отримали у березні (через 5 місяців після обстрілу – ред.). Нам телефонують, щоб ми прийшли і отримали акт. Був один рядок, на який я не звернула увагу. Він потім і призвів до того, що ми далі просто нікуди не могли звернутися. По-перше, акт був підписаний дванадцятим жовтня, а отримали ми його в березні. У ньому було написано, що вивезене сміття і повністю відбудований дах. Розумієте, ми ремонтували, ми вкладаємо все, що можна, родичі нам допомагали, бо ми не тягнули. Я їду у ЦНАП з цим актом і мені кажуть: написано, що у вас дах уже відремонтований, значить, ви там можете вільно жити. Я з цими ж паперами йду на адміністрацію. Мені там кажуть: “В нас уже тут змінилася влада, у нас вже помінялися заступники, помінялася голова райадміністрації. Це не ми писали”. Я кажу: “Ось гляньте, у мене є довідки, в мене є чеки. Коли ми що купували, на дванадцяте число дах навіть був не розібраний”. Ми шукали будівельників, які можуть нам допомогти.
Що говорять експерти
Поглянути на проблеми приватного сектору, а також на ймовірні шляхи їх вирішення, нам допомогла членкиня міської комісії з “єВідновлення” — Аліна Родіна. Перш за все, ми запитали, чи справді на допомогу слід розраховувати тільки людям з соціальних категорій.
Допомагають тільки тим, хто в соціальній групі” — це міф. Люди з соціальних груп дійсно мають певні пільги щодо розгляду заяв. Тобто їх заяви розглядаються в першу чергу, але об’єктивно. Через те, що людина має якісь пільги, вона не є пріоритетнішою в плані саме виділення коштів. Але її заявку розглянуть швидше.
А от комунікація, на думку експертки, є дійсно слабкою. У своїй роботі Аліна Родіна, зокрема, працює з цією проблемою. Каже, що це питання піднімала для обговорення й під час зустрічей комісії.
Я про це спілкувалася з головою комісії Віктором Гординськім. Наразі представники влади висвітлюють тільки інформацію про те, скільки вони компенсували, яку кількість заяв розглянули. При цьому Гординський у розмові зазначив, що він не бачить проблеми з інформуванням з боку влади. Зокрема, на місці після “прильоту” людям видають брошури, що потрібно робити, куди що подавати. Також з ними працюють люди, які їм пояснюють, що робити, якщо в них є питання по цій дорожній карті.
Що робити, якщо ви не отримали потрібної інформації?
Якщо ви все ж не отримали необхідної інформаційної підтримки й допомоги, то юристка радить, перш за все, дзвонити на гарячу лінію міської ради або відправляти інформаційний запит. Також ви можете самостійно звертатися до комісії при міській раді.
Що можна покращити з боку влади
Щодо того, як ситуацію можуть покращити самі представники влади, то варіантів тут вистачає. Можна провести інформаційні кампанії, круглі столи, зробити можливими зустрічі з громадянами для роботи з їх запитами й проблемами.
Висновки
З юридичної точки зору, розраховувати на допомогу й компенсації люди з приватного сектору можуть так само, як і ті, хто проживають у багатоповерхівках.
Є певні граничні ціни, на які людина може розраховувати, є правила, яких люди мають дотримуватися. Наприклад, зберігати чеки. Однак сам законодавчий механізм рівний для всіх — додає Аліна Родіна.
Однак історія Олени показує, що ці механізми не завжди працюють. І через півтора роки жінка все ще не закінчила повністю ремонтувати своє житло – хіба що змогла добитися певної допомоги. А це явно свідчить про те, що систему треба покращувати.
Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Обговорення