Під постійними обстрілами: як в Оріхові страждає від російських загарбників історичний ареал

Місто Оріхів майже від самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну знаходиться під постійними обстрілами. Ворожі снаряди руйнують життя людей. Страждає також і архітектура, історична спадщина міста і України, яка до цього часу вціліла від забудовників

Оріхів – це невелике містечко в 60 кілометрах від Запоріжжя. Воно було засновано на початку 19 сторіччя і є одним із перших в області, яке отримало статус міста. 

Зараз це місто, яке спокійно існувало і потихеньку розвивалося, знаходиться під постійними обстрілами з боку росіян, які бісяться, що не можуть пройти далі, а тому без розбору гатять по будинках. Від цього страждає не тільки житлові будинки і обʼєкти інфраструктури, але й історичні архітектурні памʼятки місцевого та державного значення. 

Що вже зазнало ушкоджень, ми дізнавалися у директора комунального закладу “Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини” Запорізької обласної ради Артура Середіна.

Фактично (не) потревожена

Комунальний заклад знаходиться якраз поряд з краєзнавчим музеєм Запоріжжя, однією з найкрасивіших будівель міста. Поки йдемо, милуємося забудовою Старого Олександрівська. Ще пара кроків і ми на місці, де нас і зустрічає Артур.

– Оріхів у нас дуже цікаве місто, засновано ще на початку 19 сторіччя. Це населений пункт, який одним із перших мав стати містом в Запорізькій області, – розповідає директор центру. 

За словами Артура, виявляється, що за усі попередні роки історичний ареал в Оріхові фактично не потривожений. Був, до цього часу.

–  Напевно в силу свого провінційного статусу і того, що там не було останнім часом якогось економічного буму, історичний ареал досить гарно зберігся. На відміну від Запоріжжя, де історичний ареал “Старий Олександрівськ” повністю зіпсований. 

Окрім власної цінної історичної забудови, ряд об’єктів в Оріхові має статус пам’яток. 

Так, в державному реєстрі ще з 2009 року знаходиться комплекс будівля колишньої жіночої гімназії та чоловічого реального училища, а також будівля торгових рядів. 

– Якраз до нас недавно прийшла інформація від Пологівської РДА щодо пошкоджень цих об’єктів, – зазначає Артур. 

Будинок чоловічого реального училища

За словами директора центру охорони культурної спадщини, чоловіче училище зазнало незначних пошкоджень, буквально тріснули вікна.

Цікаво, що будинок міського трикласного чоловічого училища зведений у 1880-1881 роках на місці колишньої приватної садиби, придбаної містом у 1824 році.

Перший поверх займали чотири кімнати класів, учительська, кабінет фізики. Другий – п’ять класних кімнат та хімічна лабораторія. За браком приміщень кабінет директора та канцелярія розміщувалися в окремому флігелі. У 1909 році це приміщення було, пристосовано під квартиру помічника класних наставників. 

Колись тут навчався Всеволод Лазарян – український вчений-механік, спеціалісти в галузі динаміки рухомого складу залізниць

Під час Другої світової війни у будівлі були зруйновані дахові конструкції, аттик (верхня частина фасаду) та парадний вхід з боку вулиці. При реконструкції декор не відновили повністю, а на зараз фасад будівлі був суцільно побілений. 

Тепер будівля страждає знову, вже від російсько-української війни, від обстрілів російських окупантів. 

Будинок жіночої гімназії 

Щодо жіночої гімназії, то там більш значні пошкодження –  осколками побило фасад та потріскалися, повилітали вікна. 

Будівлю збудували у 1893-1897 роках. Тоді за постановою Оріхівської міської думи було виділено землю і 5 тисяч карбованців на будівництво двокласного Олександро-Маріїнського жіночого училища. 

У 1906 році училище перекваліфікували у жіночу гімназію, а у 1920 році гімназію було закрито і через рік відкрито трудову семирічну школу соцвиховання № 3, яку в 1933 році було реорганізовано в середню школу. 

З 2005 року і до сьогодення тут розташовується перший корпус Оріхівського навчально-виховного комплексу № 2. 

Територія пам’ятки об’єднана з територією колишнього чоловічого реального училища. 

Будівля торгових рядів

Найбільше, у порівнянні з двома попередніми, постраждала ще одна пам’ятка архітектури – це будівля торгових рядів. Артур Середін каже, що там місцями повилітали не просто вікна, а разом з віконними рамами. 

З архівних джерел відомо, що наприкінці 19 століття у північній частині Базарної площі купець Парфьонов власним коштом вибудував критий торгівельний пасаж, за яким утвердилася назва – Торгові ряди.

Пригадуючи дореволюційний Оріхів, старожил міста Прохода писав у книзі, виданій в Канаді в 1960-ті роки: «… Біля собору був з однієї сторони парк з гарними деревами, в якому відпочивали християни, а з другої — велика брукована Базарна площа з критим великим ринком та двома рядами єврейських крамниць». Таких крамниць і кіосків було понад 20.

Революційні події 1917 року внесли значні корективи в історію міста і зокрема – торгівельного пасажу. У 1923 році тут розмістили культурно-освітню установу – Оріхівський вітальний будинок, який з того часу і по сьогоднішній день відповідає за культурне життя міста  .

Зараз тут розміщується Оріхівський будинок культури.

Будинок Генріха Янцена

Найбільших пошкоджень серед пам’яток архітектури на містобудування зазнала щойно виявлена пам’ятка – це будинок німця-меноніта Генріха Янцена, в якому зараз розташований Оріхівський міськвиконком. 

Артур зазначає, у будівлі частково зруйнований другий поверх:

– Другий поверх – це надбудова радянських часів, але вона якісно була виконана і не порушує архітектурного ансамблю будівлі. 

Значну роль у розвитку міста кінці 19 та на початку 20 століть відіграли німці-меноніти. Найбільш поважною і відомою в Оріхові була родина Янценів. Йоган Генріхович Янцен наприкінці 70-х років 19 століття збудував перший паровий млин, пізніше відкрив школу для навчання дітей менонітів та міську лікарню на 14 місць. В 1880 році він відкрив другий паровий млин, а його сини доклали зусиль до будівництва кінотеатру «Ілюзіон», торговельних лавок, житлових будинків, інсталяції електричних ліхтарів та телефонної лінії вздовж вул Німецької.

Під постійними обстрілами

На жаль, поки Оріхів буде знаходитися під постійними обстрілами російських окупантів, не тільки люди, але і історично-архітектурна спадщина буде страждати. 

Як каже Середін, складається враження, що Богородиця поки береже пам’ятки Оріхова, тому що значних ушкоджень зазнала тільки надбудова будинку Янценів, а інші пам’ятки, на щастя, поки тримаються, і лише отримали вибиті вікна. 

І можливо, коли ЗСУ проженуть окупантів з нашої землі та Оріхів перестане бути прифронтовим містом, ми нарешті почнемо цінити ту спадщину, яку маємо і ще можемо втратити. 

Ми включили до статті не всі будівлі, що постраждали від обстрілів. Також пошкоджень зазнав будинок краєзнавчого музею, де раніше була міська управа, та по останнім даним ще будинок, де був розташований перший трактир.

Більше про історію Оріхова можна дізнатися за посиланням – https://ormr.gov.ua/uploads/2020/01/History.pdf