Один тренер – два вшанування: як на пам’ятці архітектури у Запоріжжі з’явилося одразу дві меморіальні дошки

«Ми не маємо повноважень», – кажуть про цей випадок у міському департаменті архітектури. Спеціалісти стверджують: проблема у відсутності зафіксованих правил. Чому дві дошки одному тренеру – це більше, ніж курйоз, розбирався ЗЦР

Проспект Металургів – більше, ніж просто проспект. Тут збереглися будинки, створені за проєктом відомого архітектора-конструктивіста Георгія Вегмана. В одному з них у 50-70-х роках XX сторіччя мешкав заслужений тренер СРСР і України з греко-римської боротьби Павло Кущинський.

Для запорізького осередку цього виду спорту Павло Кущинський – одна із найбільш визначних особистостей. Не дивно, що ще до початку повномасштабного вторгнення обласне відділення Федерації греко-римської боротьби України вирішило вшанувати діяча. Одним із ініціаторів був Сергій Кузьменко, який і привернув увагу ЗЦР до цієї історії. 

Через буремні часи до реалізації руки дійшли тільки у 2023 році. Принаймні, так випливає із документації, яку ЗЦР на запит надав міський департамент архітектури та містобудування. 

Але тут одразу виникають дивні процеси. Адже листування із департаментом вела одна Федерація – але двома паралельними потоками. 

17 січня 2023 року до Депархітектури надійшов лист щодо вшанування пам’яті Павла Кущинського. Звернення направила громадська організація «Центр допомоги спеціального призначення організаціям критичної інфраструктури та соціальної підтримки населення» (ГО «ЦДСП ОКІ СПІ»). Але вже 26 січня департамент отримав аналогічне звернення безпосередньо від обласної Федерації греко-римської боротьби.

Як розповідає Сергій Кузьменко, далі тривав довгий процес узгоджень, проходження комісій тощо. «Його» ініціативна група власними силами очистила місце встановлення майбутньої дошки від хештегів та написів і пофарбувала його.

Але паралельно (і навіть із випередженням) ішло погодження ескізу і композиції іншої меморіальної дошки – від «ЦДСП ОКІ СПІ». У певний момент листи до департамента надходили листи з одного боку – від президента обласної Федерації, з іншого – від її почесного президента.

У підсумку на будівлі з’явилося одразу дві меморіальні дошки на честь Павла Кущинського – одна від обласної Федерації греко-римської боротьби, яку ставив Сергій Кузьменко, а інша – теж від Федерації, але за спонсорства громадської організації «ЦДСП ОКІ СПІ».

Звідки «запаралеленість»? Ми запитали про це у віце-президента Запорізької обласної федерації греко-римської боротьби Валерія Смирнова. За його словами, конфлікт виник між різними учнями одного вчителя, які не домовилися одне з одним.

Але хіба нормально, що конфлікт всередині однієї, хай і найповажнішої, організації призводить до «занавішування» історичної пам’ятки? Місто мало б створити механізми, які цьому запобігають. А якщо сторін конфлікту буде три? Чотири?

Запитуємо у заступника директора департаменту архітектури та містобудування Леоніда Тендітника, що можна було б зробити, щоб запобігти появі двох дошок. Коротка відповідь: нічого. 

За його словами, зараз приходить час діяти Інспекції з благоустрою. Саме вона має усувати такі порушення.

Неофіційно співробітники Депархітектури розповідають нам, що за курйозною історією з двома дошками стоять серйозні конфлікти і скандали. Не вся документація була погоджена за необхідною процедурою. Виручити тут мав би офіційний механізм меморіалізації у Запоріжжі – і, звісно, контроль за його дотриманням.

Це питання виникає не вперше. Під час бурхливого обговорення Дерева пам’яті активні громадяни передавали до мерії звернення із проханням створити і затвердити механізм меморіалізації. Повторне звернення з цього питання подавав і ЗЦР. Влада послалася на те, що відповідь на лист надала. От тільки про механізм у ній нічого не було.

Конкретно цей випадок, врешті решт, мають розв’язати всередині обласної федерації греко-римської боротьби. Як запевнив нас Валерій Смирнов, організація таки планує зібратися й обрати, яка з дошок «правильніша».

Але це – не пересторога на майбутнє. Меморіалізація загиблих воїнів може викликати і більш серйозні суперечки. 

А механізму, щоб запобігти цьому, у Запоріжжя немає.