Непотрібні запорізькі зрадники: як росіяни вичистили місцевих колаборантів за неповні чотири роки

Окупанти на ТОТ Запорізької області потроху позбавилися місцевих зрадників. Всі ті, хто зустрічав Росію та очікував на стрімку кар’єру за нових господарів – застрягли в середній ланці

Калейдоскопи пропагандистських російських роликів про українців, які урочисто присягнули на вірність ворогу і почали працювати на окупаційну владу, залишаються в минулому. Ні, не тому, що їх просто вирішили перестати знімати. А тому, що знімати вже особливо і немає про кого. 

Колаборанти «першої» хвилі, як от головний запорізький зрадник Євген Балицький чи його колега Володимир Рогов, і «приїлися», і лишилися при своєму, не отримуючи ніяких нових підвищень. Натомість все більше призначень стосувалися вже «гастролерів» з Росії. 

Можна припустити, що причин цьому є декілька. Перша: методичне знищення колаборантів українськими спецслужбами. Це вже давно не одиничні випадки – тож банальний страх, без сумніву, точно присутній. Друга (і думаємо, масштабніша): росіянам «зрадники» були потрібні на початку, для демонстрації підтримки місцевих громад і спроб втримати ситуацію. 

В подальшому ж, схоже, у плани реального управління територіями колаборанти не дуже і входили, бо у росіян і «своїх» є ціла купа. Відтак, на ТО частині Запорізької області ми бачимо майже суцільний «імпорт»: «міністри», заступники Балицького, ключові судді та силовики. Хто ці люди, звідки вони взялися і чим цінні для російської влади – розбиралася команда «Запорізького центру розслідувань».

Блекджек із заступниками та міністрами 

Перед тим, як перейти до прізвищ, дамо .трохи загальної інформації про російську вертикаль влади. Росіяни мають в областях окремі міністерства та міністрів, з яких збирається уряд області. Для нас найближчий аналог «обласного міністра» – це директор департаменту обладміністрації. Втім, у росіян такий міністр має набагато більше влади через її значну централізацію. 

Ці міністри підпорядковані голові уряду. Голова уряду і губернатор – це різні посади. Губернатор – більш політична і представницька фігура, голова уряду – бюрократ і технократ. Ці дві посади може обіймати одна людина, а можуть дві різні. На окупованій частині Запорізької області Євген Балицький за ці три роки іноді був і губернатором, і головою уряду одночасно, а іноді – тільки губернатором. Це важко осягнути, втім і не треба (с). 

Також губернатор може призначати собі купу заступників, на всі випадки життя – і тут в росіян фантазії геть не бракує. Власне кажучи, у Балицького як в окупаційного губернатора АЖ ДЕВ’ЯТЕРО заступників. З них мінімум три – з різних органів безпеки. 

При цьому місцеве самоврядування в Росії на рівні окремих міст дуже обмежене – насамперед, у грошах. Місцевих бюджетів в РФ майже не існує, практично всі кошти до рівня невеличкого села розподіляються через бюджет області. 

Зі структурою розібралися. Тож давайте перейдемо до конкретних прізвищ тих, хто і формує на захопленій частині Запорізької області цю саму владну вертикаль

Місцеві релікти 

В т.зв. «уряді» Запорізької області зараз налічується лише п’ять суто місцевих посадовців.

Перша – Оксана В’юнік, яка зараз має посаду першої заступниці губернатора, себто Євгена Балицького. Всі попередні роки вона була місцевим депутатом – то в Мелітопольській райраді, то в найближчих до міста сільрадах. Її підвищення можна пояснити саме лояльністю до Балицького. 

Ще один заступник Балицького без чітких повноважень – Дмитро Солом’яний. До вторгнення він працював у Мелітопольській райраді і адміністрації в різних відділах з управління комунальним майном. Він є сином Світлани Солом’яної, давньої соратниці Балицького, яка багато років була його юристом, особливо з виборчих питань. 

Інші троє мелітопольців крісла міністрів отримали раніше, але й досі примудряються їх утримувати. 

Перший з них – Геннадій Подшивалов. До захоплення Мелітополя він очолював інститут післядипломної освіти Таврійського державного агротехнологічного університету. В окупації він спочатку став головою «Асоціації аграріїв, фермерів і землекористувачів». Згодом росіяни призначили Подшивалова заступником міністра АПК, далі ж він дійшов до міністра. 

Костянтина Зайцева можна сміливо назвати давнім соратником Балицького – адже ще до вторгнення вони в різних скликаннях представляли місцевий «Опозиційний блок». Від самого початку окупації він зміг протриматися «головним з молоді та спорту» на різних посадах – спочатку як «начальник департаменту військової адміністрації», потім як «голова комітету законодавчого зібрання».

Ну і остання в цьому своєрідному рейтингу – Світлана Назіна, яка отримала, мабуть, найбільш стрімкий кар’єрний зліт з-поміж усіх вищеназваних. До вторгнення у Назіної був невеликий приватний бізнес – різні студії та школи вокалу. Після окупації вона спочатку очолила один із провідних мелітопольських будинків культури, а потім, після виборів, отримала підвищення до «міністра культури».    

До окремої групи варто віднести ще щонайменше двох людей, які нині є заступниками Балицького. Це Сергій Ганжа, який працював в СБУ до 2014-го року, але втік до РФ після Революції гідності. У Мелітополі він опинився майже одразу після вторгнення – і почав працювати разом із ФСБ як знавець «місцевої специфіки».  

Ще один втікач з України – Ігор Сунцов, який виїхав до РФ напочатку 2021-го року. Він багато років працював на «Мотор Січі» головним конструктором. Потім перейшов до «Харківського державного авіаційного виробничого підприємства» у складі «Укроборонпрому» – і там проти нього порушили справу за платежі фіктивним фірмам. Рятуючись від НАБУ, Сунцов виїхав до РФ і  почав працювати в АО «Борисфен», яке належало особисто екснардепу і ексгендиректору «Мотор Січі» В’ячеславу Богуслаєву та обслуговувало аеропарк Путіна та Росгвардію. Навесні 2022 року росіяни «десантували» Сунцова в Мелітополь. 

Кримський десант 

Велику «владну» групу формують нині ті, хто після 2014-го року залишився працювати в Криму, а нині доріс до підвищення вже на окупованій частині Запорізької області. Втім, схоже, не всім із них це підвищення пішло на користь. 

Наприклад, заступник Балицького Олександр Зінченко декілька років працював на різних посадах в адміністраціях окупованих Ялти та Сімферополя. Влітку 2025 року він став «заступником губернатора» на ТО частині Запорізької області – а вже в грудні Зінченка заарештували самі росіяни, підозрюючи в махінаціях з грошима на оборону. А саме, в оборудках із проєктом «Судоплатов», який об’єднує і виробництво однойменних дронів, і школу пілотів, і сервіс для них. 

Данііл Підаєв зустрів окупацію ще студентом-випускником. І залишився в Криму, де пішов на державну службу, дослужившись до голови «Корпорації розвитку Криму» – державної структури, яка займається залученням бізнесів. На посаді ще одного заступника Балицького він, без якихось гучних анонсів, теж з’явився влітку 2025-го. Нині займається так званими «нацпроєктами» – великими (і не дуже) дотаціями з федерального бюджету на різні інфраструктурні проєкти. 

Окупаційне «міністерство майна та земельних відносин» очолив Антон Прокофьєв, який раніше працював у російських органах державної реєстрації та кадастру в Криму. Саме це «міністерство» визнає безхазяйним майном будинки, земельні ділянки та іншу нерухомість українців, які виїхали з зони окупації. Визнає та призначає нових «господарів». Вочевидь, нині це вкрай важлива для росіян місія на окупованих територіях, що і пояснює кар’єрне зростання Прокофьєва. 

«Міністром природи та екології» працює Володимир Капітонов, який у Криму був заступником в аналогічному міністерстві, а ще до захоплення Криму керував Ялтинським горно-лісовим заповідником.

Деніс Малтабар вже за росіян очолював управління в російському Мінпромторгу в Криму. Нині ж в Мелітополі отримав крісло «міністра» з промисловості і торгівлі. 

Ніколай Лукашенко пішов із міністерської посади в Криму в серпні 2024-го року, щоб навесні 2025-го «винирнути» міністром транспорту в Мелітополі. Діджиталізацією на ТОТ займається партійний функціонер із Севастополя Григорій Прохватілов. 

Ще один кримчанин Єгор Логунов очолив напрямок «молодіжної політики», зайшовши в нього майже «з вулиці» – як організатор різних пропагандистських івентів. 

Зважаючи на кількість кримчан, які нині переїхали на ТОТ Запорізької області, складається враження, що окупований півострів росіяни використовують як умовну «школу кадрового резерву». І, схоже, довіряють їй суттєво більше, ніж місцевим зрадникам.

Понабігли від Москви до Ямалу

Росіян у так званих керівних органах окупованої частини Запоріжжя стає чим далі, тим більше. Так, наприклад, серед заступників Балицького з ФСБ-шним шлейфом є не лише Ганжа, а і ще дві людини з російських спецслужб. 

Перший – Артур Саідов, уродженець Чечні. Він почав з’являтися в публічному просторі окупованих територій десь із 2022 року – як ще один заступник Балицького з «безпекових питань». Цікаво, що з відкритих джерел дізнатися про біографію цієї людини до початку повномасштабного вторгнення вкрай складно, що прямо натякає на його зв’язок зі спецслужбами.

Другий «заступник з порожнечі» – Сергій Гуляєв, який займає специфічну посаду «заступника-представника області при уряді Російської Федерації». В РФ, з її чималими відстанями та централізованим бюджетом, посадовці з регіонів постійно проводять багато часу в Москві, шукаючи в різних міністерствах грошей та погоджень. Тому області чи автономні округи відкривають свої офіси в столиці, щоб робити такі візити звичними. 

Гуляєв у 2023-му з’явився у ролі голови представництва неначе нізвідки. І це попри те, що його посада передбачає як «попередній досвід» певну публічність – присутність на різних офіційних заходах, участь у делегаціях та різних комісіях. Він досить швидко організував офіс у специфічному будинку на вулиці Жуковського, 10 в Москві, де в радянські часи розташовувалася амбасада Єгипту, а потім – «Будинок Дружби з народами сходу». Цією «дружбою» ще з радянських часів займалися представники КДБ та розвідки. Відтак, у приналежності Гуляєва до лав російських спецслужб сумнівів немає.

Хто ще? Роман Батршин став заступником Балицького за доволі комічних обставин. Він прибув зі Смоленська, де очолював обласний суд, щоб керувати суддівською владою окупантів вже в Мелітополі. Але щось пішло не так, і головою суду стати чоловіку не вдалося. Але й повертатися, вочевидь, вже не хотілося, тож він якось «вписався» заступником губернатора. 

Дмітрій Ваньков з Вологодщини спочатку працював у міській лікарні Череповця, а потім – в обласній клінічній лікарні Вологди. Там він за десять років доріс до посади головлікаря і міністра Вологодської області. А вже у 2025 році його призначили «міністром» з охорони здоров’я на тимчасово окуповані українські землі. 

Освітою займається Олександр Калягін, якого «скинули» з Москви – з федерального Міністерства освіти. Там він був заступником директора департаменту підготовки, професійного розвитку та соціального забезпечення педагогічних працівників, а також заступником директора Департаменту кадрової політики. З цього переводу можна зробити висновок, що РФ досить серйозно ставиться до освіти на окупованих територіях, якщо відряджує сюди бюрократа зі столиці.

Міністерство будівництва та ЖКГ очолює Василий Завадич, який все своє життя займався реставрацією та технічним наглядом на історичних і культурних об’єктах у Москві. Навесні 2025 року його несподівано закинули до Мелітополя. 

Майже старожил за мірками окупантів – головний з фінансів і бюджету Андрій Захаров. В окупаційному уряді він з осені 2023 року, до цього ж багато років працював у Ямало-Ненецькому окрузі. 

Соціальною політикою та трудовими питаннями з літа 2025 року опікується чиновниця з Тамбова Діна Желновакова. Там вона спокійно працювала багато років в аналогічному за напрямом управлінні, допоки її не спіткало підвищення. Мабуть, вона чи не єдина з високопосадовців, кого призначили до окупаційного уряду з так званої «шефської області».

Останній, позасистемний і найбожевільніший

Роблячи апдейт про так звану владу на окупованій частині Запорізької області, неможливо не згадати про людину, яка максимально не вписується в увесь цей істеблішмент. Йдеться про фактично легендарного Володимира Рогова – автора мему про снігурів, історій про наркотрафік в Мелітополі та сотні знищених неонацистів. 

Рогов не отримав посаду в окупаційному уряді, «вписавшись» одразу в Москві – у Громадській палаті при Путіні. Це великий дорадчий орган на кшталт наших громадських рад, але одночасно це і своєрідний кадровий резерв для російської бюрократії та Госдуми. В палаті Рогов очолив комісію «По вопросам суверенитета, патриотическим проектам и поддержке ветеранов» і координаційну раду «По интеграции новых регионов». 

Втім, складається враження, що основною задачею Рогова зараз є критика Балицького за абсолютно різні гріхи та прорахунки – від невиплат зарплат бюджетникам до хитро зліпленого генеральського звання. З усіма цими викриттями Рогов пророкує Балицькому скоре усунення від влади, і, судячи з кадрових тенденцій, все до цього і йде. 

Загальна динаміка 

Востаннє ми в ЗЦР досліджували окупаційну владу восени 2024 року. І коли цього разу дістались мелітопольського паноптикуму, то побачили дуже багато нових облич. Велика порція «нових кадрів» прибула до Мелітополя з кінця 2024 року до літа 2025-го. Частина з них змінила інших «десантників», частина – вже місцевих колаборантів, які чимось не вгодили росіянам. 

Якщо узагальнити попередні сторінки підрахунки до чотирьох цифр, то вони такі: 

• Мелітопольських зрадників – 5
• Втікачів з інших частин України – 2
• Кримських посадовців, які вже повністю асимілювалися – 8 
• «Чистих» росіян – 8 

Чому так вийшло? Є дві ключові причини. 

Перша: зрадники поступово відсіялися через некомпетентність та неспроможність вписатися в нову реальність. Росіяни серйозно налаштовані на інтеграцію окупованих областей у своє правове і «звичаєве» поле. А це інше законодавство, інша бюрократія, інші правила бюджетування, і навіть інші неформальні ієрархії та норми поведінки в них. Вочевидь, українські зрадники не мали ні достатньої адаптивності, ні необхідного рівня інтелекту, щоб досягти успіху за окупантів. І це показовий урок для всіх «ждунів».

Друга – непопулярні рішення (тм), які легше ухвалювати немісцевим. Чимало посадовців прибули  в той час, коли проблеми з зарплатами на окупованій території вже стали нормою. Затримки виплат, голі ставки без премій, відпустки за свій рахунок все частіше виринають у найрізноманітніших бюджетних галузях. І тому потрібні немісцеві посадовці, яким набагато легше казати «Денег нет, но вы держитесь» лікарям, комунальникам, соцпрацівникам та іншим. 

Втім, дуже цікаво буде спостерігати за долями тих колаборантів, які виявилися за бортом. Чи усвідомлять вони, що їх просто використали? Поки це риторичне питання. 

Текст – Сергій Сидоров
Редактори – Ольга Сидорова, Максим Опанасенко
Колажі – Юлія Савчук

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми