“Ми як родина”: жителі одного з найбільших районів Запоріжжя працюють на перемогу України

Багато років поспіль у Запоріжжі невтомна група волонтерів плете сітки, які допомагають нашим захисникам та захисницям на фронті маскуватися від очей ворога. “Запорізький центр розслідувань” поспілкувався із запоріжцями та розкаже історію центру 

Волонтерський центр “Кубик” має команду, яка, в основному, складається з жінок. Серед них є ті, хто були вимушені покинути своє життя через російську навалу, але знайшли у цьому центрі нових друзів та відчуття того, що вони потрібні. Волонтери “Кубику”, основною своєю частиною, це жителі одного з найбільших районів у Запоріжжі – Бабурки. 

Про “народження” волонтерського руху розповідає очільник “Кубика” Сергій Брегеда:

Навесні 2016 року я започаткував цей центр. До цього волонтерив в інших місцях, але зрозумів, що треба, аби існувало місце для жителів Правого берега, адже їздити навіть в той же центр нам далеко, довго та незручно.

У 2021 році, за приблизним підрахунком Сергія Брегеди, “Кубик” виготовив понад 200 маскувальних сіток. А після 24 лютого кількість підрахувати вже складніше, адже потреби військових та об’єми виготовлення збільшилися. 

Перше місце, яке зайняли волонтери, було у підвальному приміщені одного з корпусів 5-ї дитячої лікарні. 

Зранку 24 лютого я поїхав на заправку, а звідти – одразу у наш центр. Через Facebook робив дописи, і люди потихеньку, ланцюжком, почали доєднуватися, – розповідає голова “Кубика”. 

Втім, як розповідає Сергій, через деякий час після початку великої війни їм довелося покинути приміщення, в якому вони плели масксітки 5 років, через чвари із запорізькою владою:

Ми “переселилися” на територію Хортицького палацу культури. Через деякий час почався “двіж”, туди приїздили поліцейські в бронежилетах, департамент культури проводив розслідування, в якому вони дійшли висновку, що я у соціальних мережах писав неправду про тиск на волонтерство.

Хай там як, а “Кубик” пропрацював у палаці культури до травня 2022 року, після чого пану Сергію вдалося знайти інше відповідне місце на території Хортицького району.

До речі, назва волонтерського осередку обрана не просто так. “Кубик” – це форма рами, на яку волонтери натягують сітку для плетіння. Цей куб допоміг зробити волонтер Степан Лазар, з яким “Запорізькому центру розслідувань” вдалося поспілкуватися. Чоловік стояв у витоків центру, тобто з 2016 року, тож його можна назвати старожилом.

Чому я це роблю вже так багато років? Все просто: я з Бандерштату, тобто з Львівської області. І, коли говорю про те, що “Україна – понад усе” – це дійсно так. І про “душу й тіло ми положимо за нашу свободу” – це так, – ділиться пан Степан. — Але, до речі, волонтером я себе не вважаю. Ось дівчата, які тут роблять свою справу, вони – так. А мені якось ніяково себе так називати.

Волонтери “Кубику”, з якими ми поспілкувалися, мають одну думку на всіх: що вони перетворилися на родину. Об’єднала спільна справа, спільний район проживання та спільна війна. Вони підтримують один одного, відзначають свята тощо. 

І день, коли “Запорізький центр розслідувань” відвідав “Кубик”, був непростим, а Днем волонтера, який у всьому світі відзначається 5 грудня. Тож ми були присутніми при нагородженні грамотами волонтерів “Кубика” та інших запорізьких спільнот, які невтомно плетуть маскувальні сітки, командиром однієї з військових бригад.

Реквізити для фінансової допомоги волонтерській організації “Кубик: ПриватБанк: 4149629314935560, Монобанк: 5375411405752036.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Читайте також: Допомагають з 2014-го: історія волонтерського об’єднання, яке вивозило українських військових з Криму