Металева “Посадка” у Запоріжжі: не всіх спитали і не всі задоволені “вибором без вибору”
Несподівана вирубка дерев, невідомі підрядники, вторинна концепція без альтернатив… Увічнювати пам’ять полеглих героїв необхідно. Але в Запоріжжі увічнення чомусь відбувається похапцем, трошки крадькома і зі скандалами
На початку жовтня в парку Металургів поряд з Палацом творчості почались масштабні роботи.На початку головній алеї, що йде від Паркового бульвару до основного входу в Палац , роблять реконструкцію – рубають дерева, міняють бортові камені та плитку, встановлюють дренажну систему.
Так широкий загал запоріжців дізнався, що їм хочуть зробити приємне і красиве. Відомий пересувний фестиваль GOGOLFEST завітає до міста 18–20 жовтня. Фестиваль GOGOLFEST POKROVA організовують міська рада, обласна адміністрація, компанія “Метінвест” та інші установи.
А на алеї хочуть відкрити меморіал “Посадка”, ідею якого запропонував військовий 59-ї бригади ЗСУ, художник і режисер Дмитро Костюминський.
Посадка є одним з головних символів цієї сьогоднішньої війни, вона символізує те, що ми відстоюємо кожен крок нашої землі. Проєкт буде складатись з 2 частин. Перша, сама посадка, що починається стилізованим окопом та “знищеними” металевими деревами. Та центральна композиція – дерево, яке символізує об’єднаність і перемогу: те, що наші посадки розквітнуть, як і наша нація. Але це не парк скороботи, це про майбутнє, про перемогу. Інсталяція буде засаджена плющем чи виноградом, який буде поступово обвивати всі елементи. Також на них будуть повітряні дзвони, які від вібрації вітру даватимуть звук релаксації. Хочеться щоб поруч були дитячі майданчики, як символ життя і розквіту.
Як бачить Костюминський, проєкт буде зроблено зі сталі. Це має бути символічним для Запоріжжя, оскільки тут “Запоріжсталь”, всі воїни Запоріжжя – це сталеві воїни, а згори дерево нагадує сталевий хрест (нагороду). За ескізами, всі 200 метрів алеї будуть “засаджені” аналогічними деревами.
Але, коли ідея стала відома широкому загалу, у запорізьких соцмережах здійнялось обурення. І тому, що не всіх спитали. І тому, що до широкого загалу ідея “дійшла” через вирубку дерев в парку, коли роботи вже почались
А тепер давайте “відмотаємо плівку назад” та подивимося, що відбувалось у попередні місяці.
Глибокі сенси і глибоке розділення
Серед “вузького загалу” – родин військових – проєкт отримав здебільшого схвальні відгуки. Як повідомила депутатка фракції ЄС та мати загиблого героя Галина Гончаренко, проєкт погодили з Радою дружин та матерів героїв.
Катерина Тарасова, дружина загиблого активіста Дениса Тарасова позитивно оцінює ідею “Посадки”:
Обговорення були і з військовими і з родинами загиблих. Мені дуже подобається концепція, і місце розташування, саме в парку Металургів. 70% військових, які дійсно воюють проводять саме в посадках, там часто і зустрічають смерть, а деякі там нажаль і залишаються. Це дуже важливий сенс цього меморіалу. Замість листів там будут житони з іменами загиблих героїв, і вони на вітру будут шелестить і дзвонити. Це дуже зворушливо. Це їхні голоси. Я хочу, щоб саме такий меморіал був. Саме в концепції парку Металургів, коли це поєднано з деревами і освітленням. І люди там можуть спокійно гуляти і згадувати хлопців і дівчат , які нас захищали.
Проєкт презентували під час форуму, організованого ЗОВА, 29 серпня. В дописі щодо форуму ОВА обіцяє провести “широкі громадські обговорення”. Але станом на початок жовтня їх так і не провели, попри те, що роботи на алеї почались.
Втім, інші зацікавлені розповідають, що “Посадку” як меморіал “обирали без вибору”. Ветеранка та мати загиблого героя переселенка Ольга Білоус розповідає про процес, який тривав протягом літа:
Нам, ВПО, проєкт скинули в кінці серпня, зібрали в ОЦМ для презентації на початку вересня, розмова була дуже емоційна, і були ті, хто проти. Концепція мені імпонує, але цей процес шиворіт–навиворіт вбиває сенс меморіалу. Влада каже об’єднуйтесь, але навколо цього меморіалу розділили нас і місцевих. З місцевими погодили 3 місяці тому, з ВПО на 2 місяці пізніше. Їм презентували нормально, нам це було подано з натиском, як вже прийняте рішення, що викликало емоції, люди вставали, кричали. І це не справедливо. Хлопці не дивились хто де живе, вони захищали всю Україну, але в Запоріжжі нас дуже вибірково допускають до участі у процесах вшанування
Як підкреслює Білоус, меморіал мали б створювати після конкурса, який би включав кілька проєктів, вибір і різні думки– а тут показали лише одне “дерево”. На її думку, в цій історії бракує обговорення, чіткого розуміння локального контексту. Проте є забагато хаосу.
Конкурс необов’язковий, але бажаний
Два тижні тому, з початком робіт на алеї, ескізи та концепції дійшли до широкого запорізького загалу.
Під час дискусії з’ясувалось, що спонсором робіт є “Метінвест”. Він повністю оплачує реконструкцію алеї та встановлення металевих дерев. Тому й архітектурний конкурс не стали оголошувати – його обов’язково проводити лише у випадках, коли роботи йдуть за бюджетний кошт.
Тоді ж виявилось, що проєкт дещо вторинний. Це визнає і сам автор Дмитро Костюминський. В 2021 році на трасі Маріуполь–Донецьк він вже встановлював “Дерево життя”. Маріупольський проєкт дуже нагадує центральне дерево нового меморіалу.
Тим часом урбаністи та інші галузеві спеціалісти з–поза спільноти військових та ВПО висловлюються щодо форми втілення надважливих сенсів дещо скептично.
Громадська організація “СпільноHUB” уже багато років займається міським простором Запоріжжя. Керівник напрямку сталої мобільності в ГО Павло Воскобойніков підкреслює, що сама концепція – поза його компетенціями, але є питання до її “вписаності” у міський ландшафт:
Важливо не змішувати функції. Автор пропонує змішати функцію прогулянки, де люди просто розважаються – і тут же поруч якась інша людина, родич загиблого, буде перебувати в скорботі і, як автор каже, приносити якісь жертовні речі на “дерева”. І це, як на мене, дуже важливо і одразу породжує конфлікти в суспільстві
Голова ГО “Крок до людей”, історик та психологиня Ольга Говоруха зазначає, що історії бракує інклюзивності
Усі зацікавлені сторони мають право бути почутими, адже процес символізації торкається багатьох питань, зокрема естетики та символів. Важливо, щоб цей процес відображав думку громади, а не лише тих, хто має фінансові ресурси для реалізації проєкту. Ми повинні мати альтернативу, це дає можливість людям рефлексувати. Набувати сенси. Коли є альтернативи, ми думаємо в різних напрямках, розширюємо коло уявлень і символізації. Попри те, що конструкції залізні, у втіленні проєкта має бути гнучкість. Стосовно цінності людей, поваги до них. Це, на мою думку, має велике значення.
Олексій Добряков з ГО “Свідоме місто” багато років займався запорізькою урбаністикою, а після 24 лютого переїхав на захід України. Він налаштований скептично щодо “користування” новою локацією і її утримання в довгостроковій перспективі.
Воно чимось нагадує алею біля міської ради. Вона є. Але що там робити і задля чого туди ходити, окрім шанування раз на рік по спеціальним датам, – невідомо. В кращому випадку це просто прохідне місце на маршруті дом–робота–магазин. І в таких проектах це основна проблема: спустошеність та відгалуженість. І на що у нас взагалі ніколи не звертають увагу – це на обслуговування. Хто і як буде слідкувати за всіма цими складними формами, фарбувати їх та лагодити? Як показує практика, і за кілька років проєкт буде мати зовсім інший вигляд
Ми від себе додамо, що ідея висадити тінелюбний плющ, який вкриє за декілька років конструкції, є дещо оптимістичною. По центру алеї бракує тіні, плющ та його родичі можуть не витримати суворої запорізької спеки. Вони пристосовані до затінку і з великою вірогідністю “погорять” у перший рік на розпечених металевих стовпах. Костюминський каже то про плющ, то про виноград, що вносить певну плутанину.
Від “термінової” алеї – до круглих столів та обговорень
Коли дискусія запалала, пояснювати сенси та графіки робіт в коментарях на Фейсбуці до місцевих блогерів прийшов заступник мера з гуманітарних питань Сергій Білов. Від нього всі й дізнались, що ідея реалізується під GOGOLFEST.
Самі організатори фестивалю так пояснили нам “розподіл компетенцій”:
В рамках фестивалю ми пропонували ряд ідеї, деякі були підтримані. Як інсталяція «Дерево Пам’яті», яка отримала схвалення від міста. Міська влада знайшла інвесторів, а ті у свою чергу заручили підрядників для реалізації цієї ідеї. Проєкт фінансується виключно за рахунок інвесторів, серед яких є, зокрема, Метінвест — але ми не маємо точної інформації щодо всіх інвесторів, суми вкладень та обсягів. Важливо підкреслити, що бюджетні кошти міста на реалізацію не залучалися. З боку міської ради за це також відповідає Сергій Білов. Ми зі свого боку проводимо творчий нагляд за реалізацією, а підрядник безпосередньо виконує роботи.
Виходить, що причетні особи від влади і спонсорів знаходяться в “теплих контактах”. Катерина Сімонова та Сергій Білов раніше працювали разом в Департаменті культури та туризму. Рік тому Сімонова звільнилась і переїхала до Київа, а навесні 2024 року Білов отримав підвищення до заступника міського голови. І як усі дізнались нещодавно, в Києві Сімонова працює в “Метінвесті” саме на посаді начальника напрямку взаємодії з органами місцевої влади.
Згодом Сергій Білов у спілкуванні з адвокаційною менеджеркою ЗЦР Валерією Морозовою зазначив, що до фестивалю встановлять лише одне дерево “на кільці”, в кінці алеї, що виходить до Паркового бульвару. А от щодо загального вигляду алеї влада і фестиваль планують провести “широку дискусію”. Зареєструватись на дискусію можна за цим лінком, до речі.
А хто ж невпинно працює?
Втім, поки у соцмережах вирують дискусії та з’ясування сенсів, на алеї тривають роботи. І дуже дивні – без повідомлення, хто працює, без жодного вказівника, що робиться. На мапі і в базі Єдиного держреєстру будівництва ми теж не змогли знайти цей об’єкт, щоб зрозуміти, хто і що тут робить. В реєстрі Містобудівних умов і обмежень теж не вказані ці роботи.
Саме сьогодні на “кільці” тривають роботи – вже встановили “дерево”, і на металі видно сліди корозії. Це нагадує про інший “арт–об’єкт” від Метінвесту, який можна побачити через Дніпро – іржаве кільце на кургані поряд з Музеєм козацтва.
В прес–службі мерїі нам порадили звернутися з офіційним запитом на публічну інформацію до Департменту муніципального управління, який опікується благоустроєм і мав би давати дозвіл на роботи. Ми написали запит і очікуємо відповіді за 5 днів.
Висновок
Ситуація з меморіалом стала ще однією у череді тих, на яких запорізька влада вчиться обговорювати свої рішення з громадськістю. На жаль, це знов відбулося тільки після того, як рішення почали втілювати у життя – і тільки після обурення у соцмережах.
Втім, усі сторони конфлікту об’єднує одне: розуміння того, що вшанування пам’яті полеглих героїв необхідне. Тепер місто буде вчитися шукати правильні форми втілення своїх ідей – такі, що об’єднують, а не роз’єднують.
Валерія Морозова, Сергій Сидоров.
Фото Валерії Морозової
Обговорення