Гуляйпільці для Гуляйполя: як місцеві мешканці з перших днів війни допомагають малій батьківщині – фоторепортаж

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну на території всієї країни активізувався волонтерський рух. В той час, коли на місцях, по невеличким селам та містам, влада не змогла швидко і системно підійти до організації гуманітарної допомоги та евакуації, за справу взялися волонтери. Так було і в Гуляйполі

Сергій Курдась, у мирному житті адвокат, разом з братом Віталієм у перші дні війни, подивившись на ситуацію в своєму рідному місті, зрозуміли, що треба щось робити. У підсумку вони організували волонтерів, гуманітарку, евакуацію невеликим групами та стали інформаційними вісниками із міста, що донині перебуває під обстрілами. 

Гуляйпільці для Гуляйполя

В Запоріжжя нарешті прийшло літо, хоча в душах у багатьох ще лютий. Ми підходимо до волонтерського штабу-складу, де вже нас зустрічає Сергій. 

– В той день, коли все відбулося, ніхто не розумів, що де, а вдома не всидиш. Тому ми самі себе назначили, самі почали возити на Гуляйполе, на Пологівську громаду. Але на Пологи було складніше, тому ми переорінтувалися на Гуляйполе. 

Заходимо в середину штабу і відразу бачимо, що робота робиться. На піддонах розставлені ящики з їжею та предметами першої необхідності, на підвіконнях лежить посортований одяг, стоїть кілька столів, один з яких Сергія. Навколо робочого місця волонтера приклеєні дитячі малюнки, а також висить прапор України, крізь який пробивається сонечко. 

– Я сам з Гуляйполя, народився там і виріс, батьки мої там живуть. Мама так і не виїхала, залишилася. Не хоче виїжджати і все, буду до останнього, каже.

Сергій розповідає, що від самого початку не було ніякої інформації щодо Гуляйполя і тому, скооперувавшись з ще декількома місцевими, вони почали допомагати. Спочатку їздили по 3-4 машини. Туди відвозили гуманітарку, посилки, а звідти вивозили людей. 

– Спочатку ніяких списків не було, ото кого бачили, тому і передавали. А потім люди почали жалітися, що одна вулиця отримала, а інша ні. І ми почали формувати списки. 

Мама Сергія та Віталія записувала прохання сусідів, передавала синам, а потім, коли вони привозили необхідні речі, ліки, то відмічала, хто отримав та віддавала списки назад. 

Щоб зібрати необхідне, волонтери писали до церков, у фонди за допомогою, Сергій звертався до людей в Фейсбуці. Люди бачили, яку гуляйпільці ведуть діяльність і допомагали. 

– Нам Широковська ОТГ передала тонну крупи в мішках. Ми довезли, занесли з водієм, але воно лежить копиця така, тому в той же день я написав в Фейсбук, що люди, прийдіть, допоможіть пофасувати. І люди прийшли. Через 30 хвилин робота була зроблена.

Іншого разу на волонтерів вийшов фонд “Нова Україна” і закупили ліків на 500 тисяч гривень для потреб громади. 

Поки ми розмовляємо, до штабу заходить привітний молодий чоловік з декількома ящиками. Виявляється, що це представник “Crеdit Agricole Банка”, який приніс для дітей цукерки.

– Знаємо добре цю людину, розуміємо, що можна довіряти, а це в наш час важливо, тому і допомагаємо, – каже чоловік. 

Якщо у перші тижні війни не було комунікації та розуміння, що робити та як, то зараз вже все більш налагоджено, каже Сергій:

–  Я вважаю, що ми десь помогли державі на певному етапі, бо довго воно розкачувалося, але зараз вже краще.

На запитання щодо настроїв в громаді, волонтер відповідає, що всі вірять в перемогу, але настрої панічні:

– Вже який день немає світла, води немає, багато людей виїхало через те, шо вже не могли не їсти приготовить, не попрати речі. А так є і остаються, живуть, але настрій…

Таке враження, що цілять по бізнесу, по інфраструктурі, щоб знищити її, каже Сергій. Розповідає, що постраждали декілька бізнесів в громаді, а це робочі місця, це гроші, економіка. 

До штабу заглядає молода жінка з дитиною на руках, питає, чи тут можна отримати допомогу. Виявляється, що Аня мешканка Оріхова, яка виїхала з сім’єю 10 квітня. Дізналася про Сергія із соціальних мереж.

Ще один плюс активної позиції Сергія у мережі те, що люди бачать його діяльність, довіряють йому. Якщо наштовхуються на якихось незнайомих особистостей, що збирають гроші на Гуляйполе, то питають чи знає він їх.

– Зараз активність наша вже зменшилася, бо відпочатку не було державної підтримки. Зараз держава вже розкачалася, працює гуманітраний штаб, і на базі нашого хабу також. Крім цього зараз багато хто сам організувався і відвозе допомогу. Також задіяні “Червоний хрест” та представники церкви. 

Зараз Сергій та його брат вже не ведуть таку активність, як в перші дні війни. Вони продовжують роздавати їжу, речі першої необхідності, одяг, передають посилки, інколи їздять самостійно, але все більше їм телефонують інші гуляйпільці, які збираються навістити рідне місто, і з ними вже передають допомогу.   

Що зараз відбувається в Гуляйполі

На сьогодні, 6 червня 2022 року, Гуляйполе продовжують обстрілювати російські військові. 

Як повідомляє Запорізька військова обласна адміністрація, в місті вже зруйновано більше півсотні житлових будинків. Від артобстрілів страждають об’єкти інфраструктури – магазини, школа, архітектурні пам’ятки, приватні підприємства. 

Окупанти зруйнували будинок міщан Мєлєшкових у Гуляйполі, який був зведений у 1910-х роках родиною Мєлєшкових, які тримали обозну, колісну, жерстяну, чимбарну майстерні та невеликі торгові лавки.

Майже з самого початку повномасштабного вторгнення в Гуляйполі відсутня електроенергія і досі неможливо відновити роботи електромереж через активні бойові дії та відсутність доступу до місць пошкодження мереж.

Крім того, у місті та прилеглих сільських населених пунктах відсутнє водопостачання.