Філія космічної компанії РФ в запорізькому “Пентагоні”

Дивовижне – поруч. Як виявилось, в Запоріжжі стало працює підприємство, засноване російською державною структурою, і вже багато років, донещодавна, постачає комплектуючі для космічної галузі.

Таємниці “Пентагону”
Засноване в 1996 році московською структурою “Ера Інкос” знаходиться в самому центрі Запоріжжя по проспекту Соборному, 166. По сусідству з обласної податковою, в декількох десятків метрів від обласної адміністрації в будівлі так званого “Пентагону” – засекреченого в радянський час наукового центру. Вибір місця не випадковий – приватна структура мала особливий статус в постачанні  комплектуючих українського виробництва під потреби ракетно-космічної галузі росії.

Тому “прописали” російську компанію на території Філії Конструкторського Бюро Електроприладобудування (ФКБЕ), яку в 90-тих перейменували в НПП “Хартрон-Юком” державного концерну “Хартрон”. Запорізькі інженери спеціалізувалися на приладах для телеметричних систем балістичних ракет, потім – найскладніші електронні прилади та системи для ракет-носіїв та космічних апаратів.

У своєму розпорядженні “Хартрон-Юком” колись мав кілька корпусів та дослідний завод загальною площею понад 70 тисяч квадратних метрів, де працювали 3 тис висококваліфікованих фахівців. Різке падіння замовлень змусило в рази зменшити штат працівників, а один з корпусів підприємства віддати обласній податковій.

Водночас “пентагон” продовжував відігравати стратегічне значення для управління системами на Міжнародній космічній станції. На цьому об’єкті “залізо” та “мізки” (програмне забезпечення) – виключно запорізькі. Тому відпрацьовувати вихід із ситуації і надавати поради для вирішення проблем можуть тільки фахівці “Хартрон-Юком”. Запорізька аппаратура функціонує в ракетно-космічних комплексах “Рокот”, “Стріла”, “Дніпро”, “Зеніт”. Понад 100 космічних апаратах, таких як “Січ”, “Мікросупутник”, “Egyptsat- 1”, “МС-2-8” змогли успішно виконати свої завдання завдяки надійній роботі систем та приладів бортової автоматики.

Саме ключова роль підприємства мало в розробці ядерної зброї мала особливе значення для росіян. Ракета «Сатана», «Satan» (а так же SS-18) – західна назва радянських «тяжких» міжконтинентальних балістичних ракет, відомих також під офіційною назвою РС-20. В різних модификаціях при стартовій масі до 211 тонн ракета здатна нести від однієї до 10 бойових частих загальною масою до 8,8 тонни на відстань понад 10 тис км. Саме запорізький «пентагон» приймав участь в створенні системи управління для найбільш потужної ракети в світі.

– Практично захисту від неї немає. У ракети дуже багато головок, що розділяються, які по-різному поводяться.  До речі, ці ракети й досі стоять на бойовому чергуванні (в росії, авт.), – стверджував генеральный директор НПП “Хартрон-ЮКОМ” Олександр Романовський.

Між СРСР та США, згодом між росією та США були підписані договора СНО 1, СНО 2, СНО 3 – про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Україна в 1994 році відмовилася від ядерної зброї, віддавши її під зовнішнім тиском в обмін на близько 950 млн доларів компенсації.  У двох ракетних дивізіях (19-тої Хмельницької і 46-ої Первомайської) налічувалося 130 ракет класу РС-18 Стілет (SS-19) та 46 ракет класу РС-22 Скальпель (SS-24). Після зняття бойових зарядів, догововартісні ракети  масово по-варварськи почали знищували.

Проте невдовзі розпочата програма по запусків ракета-носіїв «Дніпро». З ракети РС-20 знімалася головна бойова частина і замість неї ставилися супутники. Потім її доробили, подовживши головну частину на основі напрацювань КБ “Південне” та виготовленим на ДП “Південмаш”. Оскільки запуски ракет здійснювалися в росії та на Байконурі, а усі наукові розробки та документація належала українській стороні, в 1997 році під майбутні космічні старти в москві створили АТ “Міжнародна космічна компанія “Космотрас”.

Частки в компанії належали порівну як російській, так і українській стороні, в тому числі “Хартрону”. Відповідальною за постачанням необхідних комплектуючих визначили підпорядковану москвичам запорізьку ТОВ “Ера Інкос”.

Виключна залежність
– Налагодили зв’язки з росією, яка є основним нашим замовником. Сьогодні ми виробляємо апаратуру як для космічних апаратів, так і для системи управління ракетами, – зізнався в одному з інтерв’ю генеральный директор НПП “Хартрон-Юком”.

Від такої співпраці розраховували на десятки та сотні мільйон надходжень. Українські підприємства роками обслуговували російську ракетно-космічну галузь. Водночас ядерна держава не поспішала витрачатися за закупівлі нового і проблему проблему старіння ракет в шахтах відтерміновували, кожного разу подовжуючи їх термін експлуатації.

Востаннє в Україні у 2003 році росія придбала наявні на складах 30 комплектів прискорювачів першої та другої ступенів міжконтинентальних балістичних ракет 15А35 (SS-19 Stiletto). Але “живі гроші” за оновлення стратегічної ракетної техніки росія грошей так і не сплатила, списавши за них $50 млн газового боргу.

Згодом вище керівництво країни таки оголосило про програму оновлення ядерного озброєння. Та замінити українські РС-20 на свої твердопаливні РС-24 “Ярс” та “Тополь-М” не вдалося – вони кардинально поступаються своєму попереднику за потужністю і максимальною дальністю завантажуваного “вантажу”.  До того ж практично всі рідинні носії РВСН РФ є залежними від співпраці з українськими підприємствами ВПК. 

Ракета «Воєвода» — найпотужніша, з 10 боєзарядами, що розділяються, 40 помилковими цілями для прориву ПРО — залежить повністю, і по силовій частині, і за системою управління.  Ракета УР-100Н – друга за потужністю, також оснащена потужною системою прориву ПРО – залежить від системи управління та наведення.  Зазначимо, що ці ракети мають максимальну кількість боєголовок, і проблема з однією ракетою позбавляє росію не одного боєзаряду, а одразу десяти чи шести. То ж ключовою проблемою для росії була відсутність аналогічних до запорізьких розробок систем управління ракетами.

В червні 2014 року оголосили про запровадження заборони українському ВПК співпрацю з Росією. Обіцяний указ Президент Петро Порошенко підписав лише через декілька місяців, 27 серпня після трагічного Іловайського котла.  Заборона мала поширюватися на фахівців «Південмашу» які обслуговували важкі міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), що знаходяться на озброєнні РВСН РФ та основою ядерного потенціалу. Без цього вони перетворюються на купу металобрухту, оскільки термін їхньої гарантійної експлуатації давно минув. В результаті понад дві третини ядерного потенціалу РВСН Росії перетворюються на мотлох.

Проте в змінах до постанові уряду виключили частину продукції, залишивши досить великий перелік товарів, дозволених до вивезення в країну-агресорку.

Зокрема по 2018 рік запорізькому підприємству дозволено вивезення  приладів управління та керування ракетно-космічних комплексів. Головному підприємству “Хартрон” в перелік для вивезення включено технологія” (крім “загальнодоступної”) у вигляді науково-технічної, конструкторської, експлуатаційної документації та “програмне забезпечення” (крім документації та “програмне забезпечення” (крім “загальнодоступного”), що необхідні для “розроблення”, “виробництва” та “використання” “компонентів” систем керування космічних ракет-носіїв “Дніпро”, “Рокот”, “Рокот-М”, “Стріла”, “Циклон-3”, “Циклон-4”, “Космос-3М”, космічних апаратів “71Х6”, “Альфа”).

Фактично йдеться про повну передачу наукових розробок цілому військових підприємств агресора, включно з “Конверс-Электроприбор” (м. Москва), ВАТ “Военно-промышленная компания “Научно-производственное объединение машиностроения”.

На відміну від програми запусків “Дніпро”, де використовувалися ракети, спроектовані КБ “Південне”, росія запустила аналогічну на основі підлягаючих знищенню ракет, розроблених московським Центром ім. Хрунічева. Так на базі міжконтинентальних балістичних ракет УР-100Н створили триступінчасту легку ракету-носій “Рокот”. За Федеральною космічною програмою, росія на “Рокотах” з військового космодрому Плесецьк планувала запускати по три супутники зв’язку “Гонець-М”.

Хоча програма має назву конверсійної, однак в результаті запуску ракети-носія восени 2015 року на орбіту вивели три військові супутники зв’язку. Попри запроваджену заборону на постачання обладнання з України намічений на 2016 рік наступний старт таки відбувся. На сайті “Хартрону” можна знайти підтвердження запуску та визнання, що системи управління балістичної ракети та ракети-носія “Рокот” розроблені саме українським підприємством.

За отриманою з реєстру вантажно-митних декларацій інформацією “Хартрон-Юком” в 2015 році щонайменше два рази відвантажував спеціальну апаратуру для росіян. Перше постачання відбулося 5 листопада для НВП “Конверс-Электроприбор” цілої низки обладнання, включно з системою наземного управління бортовим комплексом МКС. Вдруге вантаж Запоріжжя відправили на адресу цього ж московського військового підприємства через місяць. 17 грудні “Хартрон-Юком” забезпечив росіян необхідною апаратурою для майбутнього запуску ракети-носія “Рокот”.

Останній із запланованих запусків росіянам довго не вдалося здійснити. В державній корпорації «Роскосмос» пояснювали, що причиною цьому відсутність нового постачання апаратури системи управління з України. Однак в кінці 2019 року Міністерство оборони росії повідомило про успішний старт ракети-носія “Рокот” з супутником та спеціальним військовим вантажем. Як при цілковитій забороні на вивезення комплектуючих росіяни здійснили третій запуск ракети-носія і хто продав їм матеріали чи допоміг налагодити виробництво мала б з’ясувати Служба безпеки.

В інтересах москви
Ознайомившись з російським реєстром нам вдалося з’ясувати власників російської компанії в Запоріжжі. Підприємство в Україні повністю належить НВП «Інкос», розташованому в московському районі Хімки по Ленінградському шосе 24.

У далекому 1992 році ініціаторами його створення були директор Російського космічного агентства та директор Національного космічного агентства України “для забезпечення взаємодії галузей промисловості двох країн в умовах переходу до ринкової економіки”. Права засновника у 1996 році передали російському НПО «Ім Лавочкіна» та згаданому «Хартрону». При цьому 75% належало українському підприємству.

НВП «Інкос» отримало ліцензію на космічну діяльність, ліцензію на проведення робіт та виготовлення різноманітної апаратури, призначеної для космічних апаратів та ракет-носіїв. Підприємство здійснювало взаємне постачання ракетно-космічної техніки за міжурядовими угодами на виконання російської космічної програми. З цією ж метою було засноване підрозділ в Запоріжжі під назвою “Ера Інкос”.

Незмінним генеральним директором  НВП «Інкос» з 2003 року був голова осередку путінської партії “Єдина Росія” Дряннов Олександр Павлович, котрий вчетверте обраний депутатом міста Хімки.

Під час його керівництва, НВП “Інкос” укладає три угоди з Інститутом астрономії РАН. Компанія зобов’язалася виготовити технічне оснащення для телескопа, різні прилади і провести інші спеціальні роботи на суму в 31,1 млн рублів. Проте при проведенні аудиту держконтракту по створенню космічної обсерваторії «Ультрафіолет» виявилосо, що всі передбачені роботи проводилися на виробничих потужностях НУО ім.  Лавочкина без залучення сторонніх організацій. 

Відкрита кримінальна справа про розкрадання понад 28,5 млн рублів. В цей же час Олександр Дряннов обирається головою міського округу , а з 2014 є головою Ради депутатів м. Хімки. Попри величезні суми розкрадань та участь в розслідуванні ФСБ жодних підозр колишньому директору НВП “Інкос” слідство не пред’явлено. Це, в свою чергу, свідчить про його тісний зв’язок з ФСБ та високопоставленими силовиками.

В 2015 році у НВП “Інкос” змінюється директор і на момент активної фази розслідування підприємство оголошує про банкрутство. Таким чином ховаються сліди розкрадань та багаторічні контракти на вивезення з України найважливіших комплектуючих для ракетно-космічної техніки та науково-технічної документації.

Філія московського “Інкос” розташовувалася в будівлі НПП “Хартрон-Юком”, керівником якого з 2000-них років є Олександр Романовський. На цій посаді він незмінно пропрацював аж до обрання в грудні 2014 до парламенту за списком партії “Народний фронт”.

– Перший раз чую про неї. Такої компанії на сьогоднішній день не зареєстровано в нас. У “Хартрон-Юком” з нею жодних договорів не укладено, – запевнив у коментарі Олександр Романовський.

Цікавий той факт, що у 2007 році Олександр Володимирович володів 43% ВКК “Южкомфі”. Як свідчить звітність, основний вид діяльності цієї компанії був надання консультації НВП “Хартрон-Юком”, в той час як він вже обіймав посаду генерального директора. Перед тим як бути ліквідованою, ВКК “Южкомфі” встигла перейшти у власність російської компанії “Ера Інкос”.

–  Ну можливо й був, давно це було давно. Зараз не можу сказати. Ну можливо, – повідомив пан Романовський.
Ми також поцікавилися у Олександра Романовського чи відома йому доля майнових вкладень держави та “Хартрону” в спільних підприємствах у космічній галузі. Йдеться не лише про частку в 75% у НВП “Інкос”, але й про зареєстрований в москві МКК “Космотрас”, в якому українській стороні належало 45%.

• Наскільки мені відомо “Хартрон” продав свою частку. І отримав за неї досить пристойні кошти

У 2015 році в результаті проведених зборів компанія, що керувала пусками ракет-носіїв, перейшла до рук члена ради директорів ОПК “Оборонпром ”, мультимільйонера Сергія Недорослева та Аркадія Ротенберга, мільярдера і близького соратника путіна. Відмовившись від українських наукових розробок МКК “Космотрас” пообіцяв запускати ракети-носії “Дніпро” без участі України.

Натомість в Запоріжжі на філію російської компанії навіть після 9 місяців війни та наявність закону про націоналізацію не накладено арешти на майно та не вилучено на користь держави наявні активи. Чому цього досі не зробили правоохоронці? Навряд чи в Службі безпеки України не знають про підприємство та яку продукції воно постачало. Певно причина набагато глибша і для її розкриття доведеться провести куди більше розслідування.

Тарас Боросовський

Матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR за підтримки МЗС Норвегії. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію IWPR та МЗС Норвегії