Енергія, що рятує: як в Запоріжжі роблять повербанки та вдосконалюють акумулятори NLAWів

Потужний волонтерський рух, який прокинувся і захопив чи не кожного третього в Запоріжжі, не тільки збирає та роздає гуманітарну допомогу, але і допомагає більш вузькоспеціалізовано. Наприклад, люди з руками із плечей роблять повербанки та вдосконалюють акумулятори для NLAWів. Про них і розповідаємо

Енергія, що рятує

Ми стоїмо на перехресті Фортечної та Гоголя, на вулиці похмура погода, але настрій покращує передчутті цікавої екскурсії. Екскурсії на виробництво повербанків для наших воїнів.

– Треба перейти дорогу, там буде 5-поверховий будинок, в ньому “Цифрохата”. Вам туди, – каже Сергій Концеус, з яким і домовилися про зустріч.

“Цифрохата” виявляється невеличким магазином електроніки. Всередині розташовані вітрини з телефонами, навушниками, всілякими гаджетами, а зліва поставлений стіл, на якому і відбувається магія – створення таких потрібних на війні повербанків. 

– Мені вистачило однієї ночі в бомбосховищі, щоб почати діяти,  – розповідає Сергій, в цей час викладаючи на стіл акумулятори та мікросхеми. 

Повербанки збирають сім людей та ще декілька ремонтують рації. Хто робить це на своїй кухні вдома, хто тут, в “Цифрохаті”, а хто у майстерні. 

Сергій, в мирному житті інженер по ремонту електроніки, каже, що з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну його команда намагалася допомогти, чим могла. Однак потім надійшов запит, який, завдяки професії Сергія та декількох однодумців, вони можуть задовольнити – створення повербанків. 

У цій справі допомагає і досвід нашого співрозмовника, бо він має потрібні зв’язки з постачальниками деталей та розхідного матеріалу. 

– Основна проблема – це роз’єднаність людей. Людина може, вміє, але не знає, що робити. Тому я закликаю об’єднуватися, хоч до когось приставати. Друга проблема – не всі працюють, хтось зачинився. Не поїхали з міста, є на складах те, що потрібно нам, не безкоштовно, але вони просто не працюють, – каже Сергій.

За столом сидить Євген, один із волонтерів, який власноруч робить акумулятори. Як каже Сергій, Євгеній не любитель, а професіонал, гуру електротранспорту. Євгеній паяє акумулятори і знає, як зробити так, щоб “банку” витривалою.

Сергій розповідає, що собівартісь їхніх акумуляторів виходить як до полномасштабной війни – на 10 000 mAh витрачається десь 500 гривен. На радіоринку такі батарейки коштують втричі дорожче.

Якщо хтось, хто знається на електроніці і паяльник в руках то є звична справа, захоче допомогти та також почати робити повербанки, то виявляється, що це не так і складно. Головне, за словами волонтерів, це знайти плати з роз’ємами USB на 2 ампера (є з індикаторами, а є з екранчиком), до яких додається акумулятори і все, повербанк готовий. Єдине, що такі плати знайтив важкувато. 

Ще є проблема – це недобросовісні китайські виробники, які продають повербанки з неприємним сюрпризом – з піском. Тобто на вид батарейки всередині пристроя нормальні, але якась з них заряду не видає, розрізаєш, а там пісок.

– Тому крім виробництва ми ще перепаковуємо готові “банки”, ремонтуємо, – розповідає Сергій, поки Євгеній розрізає на наших очах одну з таких батарейок-сюрпризів.

Зараз функцію корпуса на акумуляторах виконує ізолента, але волонтери вже думають про щось капітальніше:

– У мене фірмовий повербанк, зубонепрокусаємий, в пластиковому корпусі. Ми зробили моделювання і віддали на 3d-принтер, але поки що в процесі. Ще один з варіантів – заливати силіконом. 

NLAW ван лав

Однак волонтери не зупиняються тільки на повербанках. Вони також працюють і з прицілами, квадрокоптерами, а також з NLAWами.

– Ми по запитах працюємо. Був запит переробити живлення нічного приціла, ще радянського. Ми переробили на літій-іонні, зробили, щоб можно було заряджати. Тобто не кожні півгодини чи годину міняти батарейки, а відстояти можна ніч, – поки Сергій розказує про приціл, дістає із сумки акумулятор від справжнього NLAWа. 

Напевно вже майже всім відомо, але ми уточнимо, що NLAW – це легка ракетна система одноразового прицілювання, що стріляє з плеча. призначений для використання піхотою. Тобто акумулятора там вистачає на один чи три залпа. Більше він не “тягне”. Саме тому волонтери міркують над тим, як переробити цю техніку, щоб вистачало на довше. 

Акумулятор у NLAWа, за словами Сергія, непростий і через довге зберігання він втрачає свої властивості.

– Він заводиться, але коли треба вистрілити, то не стріляє, не вистачає потужності. Їх можна тренувати, підзаряджати, але стоїть тут така схема, щоб не лазили. 

Замість існуючого акумулятора, волонтери збираються поставити літієві батарейки і тоді система стане не одноразовою чи трьохразовою, а пострілів на 30ть.

До речі, на момент виходу репортажу, в них вже все вдалося, про що Сергій повідомив у себе на сторінці Фейсбук.

Кілька хвилин і готово 

Ми просимо волонтерів показати нам, як же вони збирають зарядні пристрої. Виявляється, що робити їх швидше, ніж вони заряджаються.

Прямо на наших очах Євген приступає до роботи і вже через пару хвилин готовий повербанк, перемотаний ізолентою, блимає синіми лампочками, сигналізуючи, що все працює, все добре.

В день Євгеній може зробити 50 таких пристроїв, далі вже не витримують пальці, бо постійно контактують з гарячими дротами. 

– Звичайний паяльник, не якийсь суперпотужний. Флюс, якісна мідь, олово. Все просто, – підсумовує Сергій.

В пріоритеті у волонтерів бійці, які знаходяться в полі. Звичайно є запити і від тих, хто в Запоріжжі, але у цих воїнів є постійний доступ до електроенергії, а ось десь в полі такої розкоші немає.

Звернутися, якщо у вас є потреба в повербанках, можна до Сергія за посиланням – https://www.facebook.com/sergey.kontveus 

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».