Дві тисячі рублів за медаль «вагнерівця», 19 тисяч – за цацку для чиновника. Як в РФ продають винагороди «СВО»

10 мільйонів росіян вже декілька років як перемогли Україну, і відтоді лише роздають один одному медальки. Ви цього не помітили? Але саме так здається, коли заглиблюєшся в нетрі новітньої російської фалеристики – і інтернет-магазинів

Ще у давні часи, коли у нас з РФ був більш-менш спільний інтернет-простір, в ньому жваво обговорювали «ряжених» – нібито ветеранів Другої світової, тільки занадто молодих. Вони стабільно брали участь у різних урочистих заходах, рясно вкриті медалями. Деякі акуратисти любили детальні фото, на яких із великим наближенням розбирали ці медалі, здебільшого куплені ювілейні та репліки.  

ЗЦР зайшов на російські маркетплейси – і побачив, що російські традиції не вмирають. Важко сказати, коли закінчиться ця війна і що залишиться у підсумку від РФ. Але вже зараз половина росіян може до колін увішатися цацками, які вони наштампували за минулі чотири роки. 

Сотні різних медалей та орденів продаються десятками тисяч. «Знак «Водитель на СВО», «За взятие Авдеевки», «За освобождение Курской области» із зображенням легендарної труби. Ні, це не жарт. Ось ця медаль із трубою. 

Репліка коштує 1300 рублів. 

Є ще мінімум одна нагорода за «Вклад в освобождение Курской области», яку заснувала місцева влада. На ній труби вже немає. Схоже, це головна відмінність. 

Нагороди за війну з Україною штампують і місцеві можновладці, і серйозні федеральні органи. Як ми дізналися, існує окрема медаль «Участнику специальной военной операции ФССП РФ». 

ФССП – це Федеральна служба судових приставів. Різновид поліції, яка охороняє суди, доставляє  внутрішнє листування, допомагає виконавцям вилучати майно за рішеннями суду і займається іншими, досить цивільними речами.

Втім, російські судові пристави теж якось беруть участь у вторгненні – інакше б не створили собі таку медаль. Коштує вона стільки ж, скільки «Курская область с трубой», теж 1300 рублів. 

Продає їх професійний ділер-фалерист «Шах.1» із символом «Вагнера» на аватарці. Важко сказати, чи він справді їх палкий прихильник, чи це для покращення продажів. Адже пригожинських відзнак у нього виставлено і справді чимало.

Разом з «медалями СВО» продають статуетку чіхуахуа. Фарфоровий песик коштує дорожче за звичайну медаль «Участнику СВО», але дешевше, ніж нагорода вагнерівцю. 

Якщо піти на великий майданчик «Озон», то там спокійно продають муляжі, відкрито підписуючи їх статус. Ось, наприклад, пошукова видача із досить типовою медаллю «Участнику СВО». Ми дивимося на ці прайси через ВПН, тому нам показує ціну у вірменських драмах. Якщо хочете зрозуміти краще ціни –  діліть на 8, щоб порахувати в гривнях. 

Це нагорода від Міноборони РФ. Сюди «вписали» радянський орден Червоної зірки, намагаючись провести спадковість від Великої вітчизняної війни до спроби захопити Україну. 

Попри такі «глибокі сенси», муляжів медалі у вільному продажу чимало. Як пояснюють в коментарях продавці: «Ну может быть, ваш родственник воевал, списался по ранению или, не дай бог, погиб и не успел получить из-за бюрократии. Он знает и вы знаете, что заслуживает этой медали. Купите и подарите в семейном кругу или на корпоративе, а время рассудит». 

Деякі росіяни теж визнають, що проблема існує. Російські закони захищають від продажу та «реплік» лише державні нагороди СРСР та РФ. Тому в їхніх новинах можна прочитати, як мешканка Оренбурга отримала кримінальну справу за те, що виставила на продаж батьківську медаль «Ветеран труда СРСР». 

Державні нагороди в РФ – це ті, що засновані президентським указом. Але якщо винагороду придумало міністерство (як-от «Участнику СВО»), федеральна служба, військова частина або влада якогось міста – то жодної відповідальності за торгівлю оригіналами чи репліками немає. 

Так бідкається на сайті організації «Офицеры России» один з її керівників. 

Втім, бідкання відставних офіцерів поки не можуть переважити бізнес, який штампує винагороди. На російському Озоні окремий преміум-акаунт має «Челзнак» – Челябинський завод і магазин винагород. 

Запаси у торгівців «славою» налічують сотні примірників, і перші 30 позицій продають ще й зі знижками.

У «Челзнака» є навіть повний сімейний фул-хаус: медалі «Отец участника СВО», «Мать участника СВО», «Дружина участника СВО», «Сын участника СВО». Поки, втім, не дуже повний. Не вистачає медалей «Племянник участника СВО» або «Кот участника СВО». 

Такі медалі зазвичай замовляє оптом місцева влада, аби якось втішити родичів полеглих росіян. Коштують вони недорого, до двох тисяч рублів.

А «для своїх» можна замовити і роздати щось дорожче і абстрактніше – «За содействие СВО», «За помощь фронту» тощо. Подібних медалей «за сприяння», які російські посадовці можуть вручати один одному, ми нарахували мінімум п’ять різновидів. Вже зараз російський замгубернатора може увішатись медалями, як якийсь генерал. 

Ціна у таких нагород вже вища. Російська бюрократія не поважає дешеві речі, їй потрібні дорога емаль та срібло, мінімум 19 тисяч рублів. 

Насправді це добре для нас. Коли російські чиновники витрачають більше грошей на вшанування один одного, то в них залишається менше грошей на війну. 

Якщо ви дійшли до цього місця, то в наших окремих самокритичних читачів вже могло визріти запитання: «А хіба в нас інакше?». 

Так, інакше. Українці набагато ближчі до реальності і більше цінують свої нагороди. Видача на «Промі» за тегом «військова нагорода» видає менше тисячі позицій. І більше половини з них складається з наручних годинників, кейсів для зберігання нагород, подяк і табличок. У росіян аналогічні видачі рахуються вже десятками тисяч, а відсоток «не-медальних» відзнак значно менший. 

Матеріал створено у співпраці з Центром протидії інформаційній агресії та окупації