“Брудний бізнес”: хто реєструє і краде бізнес на окупованих росіянами територіях

У російському держреєстрі з’явилася інформація про зареєстрований на тимчасово окупованих українських територіях бізнес. Відтак, всі бажаючі отримали доступ до даних про компанії, що були створені вже за законодавством рф. Біглий аналіз цього переліку свідчить про те, що “бізнес” на окупованих територіях Запорізької області взялися розвивати фанати “русского мира”, “гастролери” і банальні рейдери, які вирішили скористатися тим, що чиєсь успішне підприємство поки лишається без нагляду

В подальшому ці дані без сумніву стануть предметом глибшого вивчення правоохоронцями та профільними чиновниками, а винні отримають свої покарання і санкції. Поки що ж ми розповімо про найцікавіші кейси, які вдалося знайти в процесі аналізу.

Хлібокомбінат у Бердянську

Роботу хлібокомбінату у Бердянську окупанти вважають стратегічною, що підкреслюється публікаціями пропагандистських медіа. За адресою вже існуючого і зареєстрованого за українським законодавством місцевого хлібокомбінату окупанти створили нову фірму, яка до українських власників не має ніякого відношення. 

Новим засновником фірми вказаний Павєл Євстігнєєв з Москви. Він же значиться власником російської фірми “Икс6”, яка займається будівництвом.

Директором “Бердянського хлібокомбіната” став також росіянин – Ніколай Ніколаєвіч Пєтрунін з Москви, який тут же раніше був зареєстрований як приватний підприємець, що займався “орендою та управлінням нерухомим майном”. В неофіційних російських базах міститься інформація про наявність в Пєтруніна численних боргів та про колишню судимість.  

Пітерські лісоруби

Двоє росіян –  Константін Шкурко та Ігорь Токарєв – зареєстрували у окупованому Мелітополі ТОВ “Мелитопольская лесоторговая компания”. Назва, схоже, не є випадковою, бо обидва власники займаються лісом у Ленінградській області: Токарєв паралельно є директором російського “Тимбер-Холдинг”, яке об’єднує декілька підприємств з заготівлі лісу, Шкурко ж є співробітником цього холдингу і працює в Оятському ліспромгоспі, яке входить у склад холдингу.  

Втім, є думка, що попри назву і профіль власників, “Мелитопольская лесоторговая компания” може займатися зовсім іншими справами. В якості адреси її реєстрації вказаний завод автотранспортних запчастин в селі Обільне Запорізької області, який до лісозаготівлі ніякого відношення не має, зате має до виготовлення деталей для сільгосптехніки, елементів для виробництва мінометів і зенітних установок. Раніше ЗМІ повідомляли, що український власник цього підприємства Анатолій Кузьмін не погодився на співпрацю з окупантами, коли ті намагалися запустити виробничий процес.

Цікаво, що директором самого заводу (не “Мелитопольской лесоторговой компании”) пропагандистські медіа назвали Юрія Шадріна, який вже заявив, що підприємство почало займатися “мирною продукцією” – виробництвом запчастин для авто і сільгосптехніки. Людина з таким же ім’ям є співзасновником російської компанії “Торговый дом “Свирь” з тієї ж групи “Тимбер-холдинг”, що може слугувати доказом того, що всі вищеназвані персонажі причетні до, по суті, захоплення підприємства. Можна також припустити, що заяви про “мирне виробництво” є лише ширмою і що росіяни не полишили сподівань на створення тут військової продукції.

Білоруські ріелтори

Росіянин Віктор Міронюк став одним з перших, хто зареєстрував фірму у Мелітополі за російським законодавством. Нею стало агентство нерухомості “Престиж Консалтинг”. Нерухомістю чоловік, судячи з усього, займається давно і вже також має досвід ведення бізнесу на окупованих територіях – у 2019-му він створив у Сімферополі ТОВ “Центр недвижимости “Престиж Крым”, яке займається перепродажем нерухомості на анексованому півострові. 

Тобто такі агенції будуть допомагати росіянам купувати нерухомість на березі Азовського моря або в центрі Мелітополя. 

На одному з рекрутингових сайтів “Престиж” рекламує себе як “міжнародну групу компаній”, що має офіс не лише в Криму, а й в одразу декількох білоруських містах. На сайті групи “Престиж” в якості її засновників фігурують Дмітрій Лєнц та Андрєй Варініченко. 

Останній також є заступником директора по IT іншої білоруської фірми – “Realty Pro Technology”, яка займається ІТ-рішеннями для забудовників і агентств нерухомості. Якщо вірити Facebook-сторінці компанії, то їхні рішення застосовуються не лише на локальному рівні, але й у Грузії та Португалії.

Цікаво, що згадок про кримський і мелітопольський офіси “Престижу” на сайті групи компаній немає взагалі.

Загальне питання – ок, а що ж то за недвіга в Меліку, з якою вони вирішили мутити?

Імперець з Криму

Одразу в двох українських містах компанії за російським законодавством зареєстрував Валєрій Валєрьєв з Керчі. В анексованому Криму чоловік в якості співзасновника  фірми “Эффективные решения” займався продажем офісної техніки. І, схоже, вирішив підзаробити у окупованому Мелітополі, де створив “Эффективные решения Запорожья” та у нині вже звільненому від росіян Херсоні, де було зареєстровано структуру з взагалі ідентичною назвою – “Эффективные решения”.

Аналогично – хоч орієнтовно, що вони саме роблять у Меліку?

Валерьєв – дуже цікавий персонаж, який окрім офісної техніки опікується також і зареєстрованою в Криму організацією “Керчь-Еникальское общество истории и древностей”, діяльність якої доволі складно описати одним реченням. Товариство пропагує діяльність місцевих “тимурівців” і юних “розвідників”, в дечому копіюючи російський пропагандистський проект “Юнармія”, слідкує за “культурною спадщиною народів російської федерації”, виховує та навчає дітей і підлітків в дусі імперської росії і залучає їх до допомоги окупантам, що воюють проти України. Показово, що на своєму сайті організація використовує російську дореволюційного зразка – з використанням характерної літери Ѣ.

Особливості реєстру

Втім, реєстрували компанії на окупованих територіях не тільки гастролери з росії. Займалися цим і українські бізнесмени. Тут варто зробити коротку, але важливу ремарку –  у листопаді, коли росіяни “приєднали” окуповані території до свого державного реєстру, там опинилися і фірми, записані на українських бізнесменів. Згоди чи дозволів від власників, вірогідно, ніхто отримувати не збирався. Так, наприклад, секретар Мелітопольської міськради Роман Романов раніше вже розповідав, що окупанти зареєстрували фірми, де керівником вказали його батька, якого на той момент вже кілька місяців не було на непідконтрольній території. 

І такі випадки непоодинокі. Схоже, що записування фірм на громадян України, які фізично відсутні на окупованих територіях, робиться окупантами для приховування реальних власників і приховування крадіжок бізнесу.

Одним з таких є приватне підприємством “Энергоаверс”, зареєстроване нещодавно у Мелітополі. В українському реєстрі можна знайти його повного тезку, зареєстрованого, втім, у Івано-Франківську. Керівником обох фірм записана одна і та ж людина – херсонець Олександр Карпов, який також значиться власником “Мирненського паливного складу” на Херсонщині.

Компанії Карпова раніше постачали антрацитове вугілля бюджетним установам Херсонської області, вказуючи, що отримують їх від зареєстрованих у Маріуполі компаній, які видобували вугілля на тимчасово окупованих територіях. 

І можна було б подумати, що тепер саме він “прописав” фірму у Мелітополі. Але нам вдалося додзвонитися до Олександра Карпова і, за словами чоловіка, він знаходиться у Івано-Франківську з 14 лютого 2022 року, бізнес веде лише на підконтрольній Україні території і нічого не знає про мелітопольський “Энергоаверс”, який “прописався” за адресою “Мелітопольміськпалива” – підприємства, яке, за повідомленнями пропагандистів, співпрацює з окупантами.

Відтак, вважати весь український бізнес на окупованій території таким, що пішов на співпрацю з росіянами точно не варто. 

Місцеві “посіпаки”

Але приклади, коли українські підприємці йдуть на співпрацю з окупантами, все ж є. Так, за даними з російського реєстру, директором комунального підприємства “Мелитопольжилсервис” нині став Андрій Селютін, ім’я якого раніше вже фігурувало в публікаціях місцевих ЗМІ, які повідомляли про те, що Селютін співпрацює з окупантами, беручи участь в спільних з ними нарадах, та займається “координацією” роботи місцевих ринків. 

Окрім КПшки, Селютін займався і продовжує займатися також власним бізнесом. Так, наприклад, він нині значиться директором компанії “Стандарт-2010”, що деякий час тому була внесена в російський реєстр. Компанія з аналогічною назвою присутня і в українському реєстрі, але там в якості директора вписано вірогідно сина Селютіна – Артема. Він же значиться директором фермерського господарства “Михайлівський степ” і у російському, і в українському реєстрах, а також директором зовсім нової фірми – ТОВ “Стандарт-2022” – яку влітку внесли в український реєстр з адресою реєстрації у окупованому Мелітополі.

Ще один приклад – Олександр Фалько, ексдепутат Мелітопольської міськради кількох скликань від “Партії регіонів” та “Опозиційного блоку”, чиї повноваження були припинені після того, як він почав співпрацювати з окупантами. Раніше місцеві ЗМІ називали його одним з ключових гравців у команді призначеного росіянами псевдоочільника Запорізької ВЦА Євгена Балицького. 

Нещодавно Фалько з’явився у російському реєстрі в якості директора ТОВ “Мелитопольский завод металоизделий”, а також став директором однойменної ТОВ і в українському реєстрі, хоча до цього директором значився Віталій Надточій. 

Павло НОВИК

Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини