Зруйнована спадщина: які памʼятки архітектури постраждали від російських ракет в Запоріжжі

Останні півтора тижні наше місто під обстрілами щодня. Ворожі ракети руйнують не тільки життя людей та їхні будинки, а ще й історичну спадщину. Які пам’ятки архітектури та історії постраждали в Запоріжжі та чим вони цікаві, читайте далі

Російські війська окупували близько 60% Запорізької області швидко, але дійти до Запоріжжя і захопити місто не змогли. Наші захисники зупинили їх на підході, у Василівці та біля Оріхова, де тепер проходить лінія фронту. 

Однак це не заважає окупантам гатити снарядами та ракетами по обласному центру і нищити будівлі, обʼєкти інфраструктури та руйнувати життя людей. 

Страждають і пам’ятки архітектури та історії, які зареєстровані та заслуговують на цей статус, але ще не включені в реєстри. 

Серед них вокзал “Запоріжжя-2”, профілакторій “Дніпроспецсталь”, будинок політкаторжан та малоповерхові будинки по вулиці Кіяшка. 

Чим цікаві та цінні ці обʼєкти для спадщини Запоріжжя і України, ми дізнавалися у Павла Кравчука, головного спеціаліста з історико-культурного надбання міста Департаменту КІТ ЗМР, творчого керівника порталу “Запорізька Спадщина”.

Вокзал “Запоріжжя-2”

Першою памʼяткою, що постраждала в місті, був вокзал Запоріжжя-2. Прильот стався 16 березня, вночі. Пошкодження зазнала будівля вокзалу та залізничне полотно. 

– Це оригінальний проєкт одного з архітекторів, доволі відомих на той час. Вокзал дійсно являє цікавий зразок залізничної архітектури, входить до єдиного комплексу обʼєктів Катерининської залізниці. Туди також входить водонапірна башта на Уральских казармах, офіс начальника залізничних майстерень, залізнична поліклініка. Тобто, це одна із складових великої комплексної забудови, чиє значення в історії Запоріжжя, мабуть, ще досі належним чином не оцінене. Це один із об’єктів, який ознаменував розвиток міста Запоріжжя на початку 20 століття, – розповідає Павло Кравчук. 

Імʼя архітектора історик волів не розкривати, тому що в Фейсбуці на сторінці “Нотатки Новицького: від Олександрівська до Запоріжжя” досі відбувається вікторина “Назви автора будівлі вокзалу Запоріжжя-2 Катерининської залізниці”.

Профілакторій “Дніпроспецсталь”

Другою памʼяткою, яка постраждала від ракетного удару ворога, став санаторій-профілакторій “Днепроспецсталь”, який знаходиться на острові Хортиця. Ракетним ударом, 21 квітня, пошкоджено фасади та вікна головного корпусу.

– Він цікавий тим, що ця будівля останній представник запорізької повоєнної неокласики. Після 1954 року, коли відбувся остаточний перелам боротьби з надмірностями, виконання у такій манері санаторію-профілакторію “Дніпроспецсталь” викликало питання. Це така перехідна неокласика, яку вдалося керівництву завода протащити. Бо якщо керувалися б загально-державними настановами, то замість цієї будівлі у нас би було щось на кшталт готелю “Дніпро”, – розповідає Павло.

Також історик додає, що профілакторій отримав премію у республіканському конкурсі на кращу будівлю за 1959 рік. Премія “за будівельну якість” дісталася ОКС ДСС (відділу капітального будівництва).

Будинок політкаторжан 

Ще одним примітним будинком з історією, що постраждав від ракетного обстрілу ТРЦ “Аврора” 25 травня, став будинок по проспекту Соборному, 102. Павло Кравчук розповідає, що це будинок політкаторжан. 

Політкаторжани – активісти, засуджені до ссилки і каторги в Російській імперії – були в ранньому СРСР окремою спільнотою зі своїми пільгами та функціями. Коли влада Сталіна в 30-х роках “зацементувалась” і він почав фіксувати свою єдину вірну версію минулого, їх майже усіх репресували і розстріляли, як носіїв знання про “альтернативну історію” партії та революції загалом. 

– Це будинок політкаторжан, кооператив робітників, зведений у 1929-1930 роках. У нього дуже цікава історія. Там жив, у тому числі, представник нашого регіону у Центральній Раді, який брав участь в українському державотворенні, під егідою Володимира Винниченка. Там проживали ті, хто безпосередньо працювали з Нестором Махно. Проживали зв’язкові анархістського підпілля. На жаль, їх у другій половині 30-х років репресували, – розказує історик. 

Він додає, що єдиний затятий більшовик там таки жив. Це Йоганнес Лепік, на честь якого до декомунізації називалась вулиця Дніпровська, що йде від “Запоріжжя-2” до Дубового гаю, переходячи в Глісерну:

– Але його туди, скажемо так, контробандою протягнула міська влада, бо там були гарні побутові умови. Тоді перед політкаторжанами поставили ультиматум: або ви Лепіка до себе в кооператив берете, або ми вам не будемо надавати субсидії на будівництво.   

Також Павло Кравчук каже, що, на жаль у нас чиновники не розрізняють політкаторжан і більшовиків, і починають бороться з пам’ятками 1905 року. Адже в 1905-му році більшовиків і комуністів взагалі було не дуже й багато, особливо в тодішньому Олександрівську – тут переважали анархісти, есери, українські соціал-демократи, єврейські соціал-демократи, та купа інших тодішніх невеличких партій.  

– Вони не розуміють, що це пам’ятки першої Революції гідності. Це будинок, в якому жили герої, що боролися за мило у робітничій лазні, за 8-годинний робочий день, за загальне виборче право і за всі інші моменти, які вже звичні сьогодні.  І ми не розуміємо, що люди їх виборювали для нас.   

Будинки по вулиці Кіяшка

Нещодавний обстріл міста, 24 вересня, приніс в Запоріжжя ще руйнування від рук російських окупантів. На цей раз пошкоджень зазнав один із будинків по вулиці Кіяшка. Вони не включені до реєстру, але Павло каже, що повинні бути, бо це продовження відомого “Соцміста”. 

– Це забудова Дніпровського механічного заводу, нині це Запоріжкран, яка відбулася у другій половині 50х років за типовим проєктом архітекторки Аліси Заболотної. Це проєкт, який був розповсюджений по всьому Радянському Союзу. Однак не треба гадати, що якщо він типовий, то не має цінності. Це цінна історична забудова, характерні обʼєкти, які формують історичне середовище з питомою саме для цієї забудови архітектури, – розповідає Павло.

Історик каже, що ця малоповерхова забудова з використанням класичних елементів відповідає епосі. І відмічає, що з часом треба вносити цю забудову до історичного ареалу “Соціалістичне Запоріжжя”.

А поки вони не мають статусу памʼятки, то виникає питання, як буде реставрований будинок по Кіяшка. 

– Він на облік не взятий і норми будуть як для звичайного будинку. Всю архітектурну своєрідність можуть порушити некваліфікованим втручанням, повʼязуючи це з нагальністю відновлення, – переймається історик.

С-300 ще багато

Хоч кожного дня і поступає інформація про знищення чергового боєкомплекту чи установки С-300, з яких російські військові стріляють по Запоріжжю, але їх в них ще багато. А тому люди і архітектура міста продовжать страждати. 

Поки нам залишається дотримуватися правил безпеки, а між повітряними тривогами вибиратися в місто і милуватися ним, читати про його історію та закохуватись у свою малу Батьківщину знову і знов.

Читайте також: “Мішок на голову натягнуть – і у відділок”: Терор на Запоріжжі і роль колаборантів