Запорізького бізнесмена і експосадовця Олексія Литвина виправдали у справі за неготові укріплення

Олексій Литвин чотири місяці пробув “стажером” в Запорізькій ОГА на незрозумілих правах, щоб потім сім років судитись за неготові укріплення на Донеччині.  ЗЦР розібрався у великому судовому вироку, у двох “паралельних” справах і розповідає хронологію історії   

12 березня 2015 року Олексія Литвина, власника Запорізького інструментального заводу, призначили стажером на посаду заступника голови ОДА. За місяць його включили до штабу з координації будівництва укріплень. Тодішній голова області Григорій Самардак представив Литвина “в усному порядку” перед іншими посадовцями, як головного відповідального від ОДА за цим напрямком. У тому числі, нібито, Литвин погоджував платежі підрядникам за виконані роботи.

Версія слідства

Підрядник “Південспецбуд” отримав аванс у 16,64 мільйона гривень за будівництво ВОПів (взводних опорних пунктів) на ділянці фронту в Донецькій області, але не встигав відпрацювати аванс до кінця червня.

На думку слідчих, Литвин хотів навіть не грошей, а лише офіційного завершення будівництва, щоб успішно “достажуватись” і стати “повноцінним” заступником голови ОДА без перешкод. Тому він запропонував заступнику начальника Управління капбудівництва і директорам “Південспецбуда” підписати акти виконаних робіт, коли ВОПи ще не були готові.

30 червня в бухгалтерії ОДА погодили акти на більшу частину авансу, 11,6 мільйона гривень. Майже одразу після цього, на початку липня Григорій Самардак припинив стажування Олексія Литвина на посаду свого заступника. Як формулює слідство –  “маючи сумніви в достовірності наданих останнім відомостей про стан та результати виконання робіт”. 

Після цього в другій половині 2015 року почали публічно оголошувати, що укріплення в зоні відповідальності запорізької влади не готові.

У підсумку, Литвину інкримінували створення цілої злочинної групи з посадовців та будівельників, яка фальсифікувала акти. А також підбурювала до бездіяльності ще й військових, які мали б ігнорувати неготовність укріплень.  

Експертиза встановила, що значна кількість робіт з облаштування бліндажів, командних пунктів і вогневих споруд взагалі не виконувалась. Загальну шкоду бюджету оцінили на всю суму списаного авансу, 11,6 мільйона гривень.  

Свідчення в суді

На суді Олексій Литвин засвідчив, що працював на посаді стажера без відриву від основної роботи на заводі, який очолює багато років, та взагалі не мав статусу держслужбовця під час стажування. Всіма питаннями щодо прийому актів та сплати по них займалось Управління капітального будівництва, на яке він не мав впливу. Мотивацію отримати перевагу на конкурсі, за версією слідства, Литвин також спростував. І зауважив, що 30 червня, коли візувались документи, його взагалі не було в будівлі ОДА, тому він не міг впливати на посадовців.   

Допитана заступниця керівника апарату розповіла, що у Литвина не було жодної посади в обласній адміністрації під час його “стажування”. Бухгалтерія та департамент фінансів теж зауважили, що звинувачений не міг віддавати жодних наказів щодо платежів.

Майстер, який працював на одному з ВОПів, засвідчив, що на його опорному пункті до 30 червня все зробили вчасно, Олексія Литвина він бачив декілька разів на тиждень протягом трьох місяців. На об’єкт “стажер” приїздив перевіряти, чи все добре з постачанням матеріалів та безпекою працівників.

У підсумку, суд визнав всі аргументи слідства неналежними. Експертизу зі встановлення шкоди визнали некоректною, адже вона була економічною, а не будівельно-технічною, і замовлялася в рамках іншого провадження. Мотив Литвина отримати перевагу на конкурсі теж не був визнаний судом, адже конкурсів на посаду заступника голови ОДА на той час не оголошували. Всі інші повноваження Литвина, які б давали йому можливість впливати на посадовців, ніде не були зафіксовані.

Також, дедлайн здачі опорних пунктів був зазначений до кінця 2015-го року, а не 30 червня. І як засвідчили вже військові та працівники СБУ, ВОПи були здані за цим графіком, до кінця року, без зауважень.

Відтак, Олексія Литвина виправдали.

… тим часом в іншій справі…

Згадане інше провадження, за яким замовляли невизнану судом експертизу, стосується саме посадовців УКБ та керівників Південьспецбуду. По ньому окрема справа в суді тягнеться теж вже сьомий рік. Як свідчив у суді тодішній в.о. начальника УКБ Едуард Міщенко, він повідомляв керівництво про те, що роботи йдуть погано і підрядник не вкладається в графіки, але йому погрожували і Литвин, і робітники СБУ. 

Далі – цитати з репортажу з залу суду від наших колег з “Наші Гроші.Запоріжжя” шестирічної давнини. 

Також Міщенко зазначив, що на будівництві бували п’янство і “запої”. У актах підрядник завищував обсягу виконаних робіт. 

Голова облдержадміністрації скерував Міщенка з усіма питаннями звертатися до стажера на посаду свого заступника Олексія Литвина. Усі проблеми, усе листування, погодження дій Міщенко мав проходити через нього. Існував також штаб “Ради оборони Запорізької області”, де координувалися усі дії по будівництву. Цей штаб також очолював Литвин. До нього входили, зокрема, і представники СБУ.

Один раз Міщенко доповів про ситуацію з будівництвом керівнику ОДА Григорію Самардаку. Після чого, Литвин погрожував Міщенку звільненням, якщо таке ще раз повториться. При цьому, голові ОДА висвітлювали все у позитивному ключі і запевняли у відсутності проблем.

Литвин говорив Міщенку підписувати акти як є, а потім підрядник все доробить. Литвин тиснув на Міщенка, аби підрядник отримав більше коштів.

Окрім цього, при підписанні актів, представники СБУ погрожували, що відправлять Міщенка у “гарячі точки”. І це, незважаючи на те, придатний він до військової служби чи ні.

Заступник начштабу Олександр Шатковський, який візував з боку ЗСУ готовність ВОПів, визнав свою провину майже одразу, ще у 2016 році, і отримав тоді ж два роки “службових обмежень” – протягом цього терміну він не міг отримати підвищення і два роки не зарахували йому в вислугу. На своєму суді він свідчив, що посадовці розповіли йому про нестачу коштів для подальшого будівництва, і що треба “показати керівництву належність та своєчасність будівництва”, а тому він погодився завізувати акти.