Запорізька область: як йти до відбудови під обстрілами і в очікуванні деокупації

Чи можна залучити гроші на відбудову до регіону, більше ніж половина якого ще в окупації, а чимала частина – під обстрілами? Громади Запорізької області планують своє повернення та відновлення після обстрілів, вчаться працювати з донорами і потроху “нарощують м’язи”.  

Зараз потрібно 29 мільярдів гривень на повоєнну відбудову Запорізької області. Таку суму озвучив голова Запорізької обласної військової адміністрації Юрій Малашко, зазначивши що вона непідйомна і ще неостаточна. При цьому, лише в самому Запоріжжі ціна відбудови одинадцяти багатоквартирних будинків, за оцінкою міської влади, сягає 1,2 мільярдів гривень.  

Що робити, щоб залучити від міжнародних донорів хоча б частину таких величезних коштів? 

Вже зараз відомо про чимало грантів, які планують надати нашій країні: на відновлення залізниці, на відбудову лікарень та закупівлю обладнання для них, на зведення житлових будинків. Яка частина з цих грошей дійде до Запорізького регіону? Логічно, що поки зайняту рашистами частину області не деокупують, то і точних сум коштів ніхто не наведе.

Втім, вже зараз можна «підготовлювати ґрунт»: складати плани відбудови, попередньо домовлятися про співпрацю з партнерами та готувати проєктно-кошторисну документацію. Як і з цим справи у Запоріжжі та області – пояснимо у цьому матеріалі.

Хто і для чого буде вкладати у нас гроші?

Почнемо з основ. Навіщо взагалі комусь давати нам гранти і вкладати гроші в умовне Запоріжжя, Василівку чи Кінські Роздори? Пояснила директорка Інституту розвитку міста Запоріжжя Вікторія Агєнтаєва.

–          Світовій спільноті, зокрема європейцям, важливо бути дотичними до того, що відбувається у нас. Для них це справа честі. У Запоріжжя, наприклад, є кілька міст-побратимів. Вони прийняли дуже багато біженців. У містах-побратимах розуміють – краще вони створять умови для комфортного життя тут, у нас, аби наші люди поверталися після війни до рідного краю.  Це дуже великий фронт робіт. Тому потрібно вже зараз їздити на зустрічі до Європи – показувати, що ми відкриті, що ми хочемо працювати. Це дуже впливає на подальше рішення щодо виділення грошей. Ми зараз маємо дуже багато потреб. Ми пишемо та відправляємо величезні стоси листів, щоб нам надали якийсь транспорт, карети швидкої допомоги, комунальну техніку, – все це стане у нагоді під час та після контрнаступу, – зазначила Вікторія Агєнтаєва.

Такі підготовчі роботи вже ведуться і в Запоріжжі, і в громадах області. Зокрема, у Василівській. Так, більша її частина тимчасово окупована рашистами. Та в місцевій агенції розвитку розуміють, що до поновлення нормального життя у громаді потрібно готуватися заздалегідь.

–          У нас є вже ємності для питної води і таблетки для її дезінфекції. Є кілька потужних генераторів для лікарні, комунального підприємства та закладів освіти. Базові заходи після деокупації ми зможемо виконати – і лікарню запустити, і заклади освіти, і відновити водопостачання, – розповів голова Василівської агенції розвитку Олексій Дяченко.

Це дійсно важливі та потрібні речі, але їх замало для глобальної відбудови громади після тривалого періоду окупації. Втім, сподіватися на більше зараз не доводиться – міжнародні донори бояться давати великі суми на потреби населених пунктів біля лінії фронту і тимчасово окупованим. Тож громади зараз зважують, на чому будуть економити після деокупації, поєднуючи свої зусилля. 

–          Ми укладаємо договори співробітництва з громадами Львівської, Чернігівської, Вінницької та Київської областей, – каже Олексій Дяченко. Також ми підписали меморандум із сусідніми громадами: Енергодар, Велика Білозерка, Мала Білозерка, Михайлівка. Для чого? Ми розуміємо, що не всі спеціалісти повернуться до роботи. Тому деякі послуги будемо надавати на базі якогось одного населеного. Наприклад, в Енергодарі буде працювати ЦНАП, а у Василівці відділ соціального забезпечення. 

Василівська Агенція розвитку – одна з найпотужніших в області, ще до 24 лютого вона вела декілька проєктів, до яких були залучені міжнародні донори. Це оновлення системи водопостачання, поводження з твердими побутовими відходами та 3 проєкти з утеплення шкіл. Як каже Дяченко, після деокупації вони обов’язково до них повернуться.  

Нові люди, здатні планувати “з нуля”

Поки міжнародні партнери допомагають гуманітаркою та малими інвестиціями, є час аби підготуватися до великих фандрейзингових проєктів, що стосуватимуться безпосередньо ремонтів та відбудови зруйнованого під час повномасштабної війни. Перше, що треба зробити – розробити стратегію розвитку того чи іншого міста, села чи селища, – впевнена директорка Інституту розвитку міста Запоріжжя.

–          Стратегія розвитку потрібна для того, щоб і ми самі, і потенційні донори розуміли, чого ми хочемо: що нам треба відбудувати, що – модернізувати. Зараз ми, на жаль, цього ще до кінця не розуміємо. Бо у нас ще немає ані документів зі стратегії розвитку, ані проєктно-кошторисної документації, – каже Вікторія Агєнтаєва. Щоб зробити їх потрібно 3-6 місяців. Ми можемо цим займатись. Але зараз дуже складно знайти для цього час та спеціалістів, бо маємо мільйон інших задач – видача гуманітарки, первинні ремонтні роботи після прильотів, щоденні операційні задачі і так далі.

План першочергових дій після деокупації вже є у кожного району та громади області, які поки що захоплені. Про це розповів начальник управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької ОВА Артур Бойко.

–          У цих планах чітко визначено, що у громад є для деокупації, а що ще треба знайти, кого залучити. Для прорахунків ми виходимо з найгіршого сценарію. Тобто, що орки винесуть все. Цими документами ми ділимось з усіма донорами. Ми допомагаємо з координацією між донорами та представниками населених пунктів Запорізької області, – розповів Артур Бойко.

Громади, які зруйновані більш ніж на 50%, мають спершу зробити комплексне просторове бачення відновлення свого населеного пункту, зазначають у ЗОВА. Чи є взагалі сенс відбудовувати, до прикладу, будівлю місцевої лікарні чи краще звести її з нуля.

• Що стосується таких міст як Оріхів та Гуляйполе: нема особливого сенсу відбудовувати їх в тому вигляді, в якому вони були до того. Але можна одразу запланувати їх відновлення з урахуванням сучасних урбаністичних тенденцій, – наголошує Бойко. З урахуванням того, що це все ж таки невеличкі міста. І, наприклад, там можна зручно розмістити велодоріжки, бо місцеві активно користуються цим видом транспорту. Можна звести школу не там, де вона була історично, а так, щоб її місце розташування відповідало потребам житлового масиву. Промзону можна винести в окреме місце і зробити індустріальний парк.

Значно спростило б роботу з міжнародними партнерами, якби громади мали кваліфікованих проєктних менеджерів та активні громадські організації. Спільні зусилля зазвичай приносять кращий результат. Та великі досягнення складаються з малих поступових кроків. Зробити їх у змозі кожен небайдужий громадянин країни.

–          В громадах, які дуже постраждали від російської агресії, розуміють, що без механізмів та інструментів, які надає фандрейзинг, вони не зможуть відновити нормальне життя у своїх населених пунктах. Потрібно вчасно порушити питання нестачі кваліфікованих кадрів і почати навчати їх, – каже Артур Бойко – Голова ЗОВА дав завдання всім районам готувати такі кадрові резерви. Здебільшого вони складаються з активних мешканців громад, які раніше не перебували на держслужбі або на службі в органах місцевого самоврядування. Їх навчають і донори, і місцеві держслужбовці, і громадські організації.  

Досвід і тренування на “дрібничках”

У Запоріжжі, наприклад, благодійний фонд «Карітас Запоріжжя» навчає представників громад писати успішні грантові заявки. Щоб зробити це якісно не достатньо просто вписати цифри у потрібні рядки. Потрібний добрячий багаж інформації, якого у людей немає.

–          Ми бачимо попит на ці тренінги і це чудово. Бо насправді необхідних навичок у людей немає. А для грамотної грантової потрібно врахувати багато аспектів: мета, завдання, календарний план, яким способом вирішуватимемо проблему, які є ризики, які ресурси є і які ще потрібні., – розповів фасилітатор по роботі з громадами БФ «Карітас Запоріжжя» Юрій Вдовцов. Треба зібрати команду: координатор, бухгалтер, менеджер з комунікації, з фасилітації, PR-менеджер, який буде висвітлювати, як проходить ваш проєкт.

Але і цього замало, аби громада отримала великий грант на повоєнне відновлення. Донори хочуть бачити досвід. Тобто громадам потрібно спочатку отримати досвід участі у невеликих фандрейзингових проєктах. Цим питанням треба займатися вже зараз. Юрій Вдовцов має поради для тих, хто не знає з чого почати.

–          Є різні грантові пропозиції. Малі – до 100 тис. грн, середні – від 100 тис. грн до 1 млн грн, великі – від 1 млн грн. Так само і за строком реалізації: 1-3 місяці, пів року, 1-2 роки. Спершу треба спробувати свої сили у малих грантових ініціативах. Там і заявка не така складна, і бюджет не такий великий, і звітування не таке кропітке. Багато хто з моїх так званих учнів вже спробували свої сили. Є успішні кейси, бувають і заявки, які не пройшли. Та в будь-якому випадку потім цей досвід допоможе отримати більший грант. Тому потрібно писати багато проєктів. Якщо навіть з 10 заявок 1 буде переможна, то це вже великий успіх, – каже Юрій Вдовцов.

Все це не просто роздуми вголос, а висновки зроблені на основі досвіду сусідніх областей, які повністю або частково деокупували. Від цього інформація про подібні фандрейзингові ініціативи стає ще ціннішою.

–          Я досліджував тенденції у Миколаївській, Харківській та Херсонській областях, – розповів Юрій Вдовцов. Туди після звільнення від рашистів почало заходити дуже багато пропозицій від міжнародних донорів – з приводу відбудови, вирішення правових аспектів, освітніх заходів тощо. Думаю, так само станеться і у нас, в Запорізькій області. Тоді протягом місяця ми вже будемо бачити перші пропозиції від донорів.

Чи варто говорити про те, що подібні проєкти не просто пришвидшать відбудову України та дадуть можливість будь-кому із жителів міста, села чи селища долучитися до відбудови, а ще і добряче згуртують людей. Саме жителі тієї чи іншої громади як ніхто знають, які є проблеми, за що треба братися в першу чергу. Так Запорізька область зможе швидше прибрати із своєї землі сліди, які залишили по собі рашисти.

Анастасія Остапенко, Сергій Сидоров

Матеріал підготовлений в рамках проєкту: “Дорожня карта відновлення регіонів в Україні: пошук рішень на прикладі трьох областей”, що реалізується за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також: У Запоріжжі обстріляну багатоповерхівку на Сталеварів відбудує фірма з “підозрою”